Логістичні інформаційні системи

Різноманітні інформаційні потоки, що циркулюють усередині й між еле­ментами ЛС, ЛС і зовнішнім середовищем, утворять своєрідну логістичну ін­формаційну систему (ЛІС).

Логістична інформаційна система (ЛІС) - інтерактивна структура, що складається з персоналу, устаткування й процедур (технологій), об'єднаних зв'язаною інформацією, використовуваною логістичним менеджментом для планування, регулювання, контролю й аналізу функціонування ЛС - рис.

Рис. 13.1 - Організаційна структура ЛІС

Характеристики системних рівнів функціональної структури ЛІС пов'яза­ні з досягненням певних стратегічних і тактичних цілей фірми й конкурентних переваг.

Перший елемент організаційної структури ЛІС - підсистема керування процедурами замовлень - одна з основних підсистем, що обумовлено безпосе­реднім контактом цієї підсистеми зі споживачами в процесах обробки й вико­нання замовлень. Велике значення в цій підсистемі має використання концепції EDI («Electronic Data Interchange» - «електронний обмін даними») і заснованих на ній стандартів.

Другий елемент організаційної структури ЛІС - підсистема наукових дос­ліджень і зв'язку відбиває вплив зовнішнього й внутріфірмового навколишньо­го середовища на процес логістичного менеджменту й здійснює інтерфейс між ЛЛС і функціями керування. Ця підсистема відіграє важливу роль у відобра­женні («скануванні») змін і вимог навколишнього середовища як зовнішнього, так і внутріфірмового.

Третій елемент організаційної структури ЛІС - підсистема підтримки ло- гістичних рішень, що являє собою інтерактивну комп'ютерну інформаційну си­

стему, що включає бази даних й аналітичні моделі, що реалізують, як правило, оптимальні завдання, що виникають у процесі логістичного менеджменту.

У цій підсистемі використається велика кількість економіко- математичних моделей і методів (зокрема, прогнозування) для підтримки рі­шень, прийнятих персоналом логістичного менеджменту.

1) оптимізаційні,

2) евристичні,

3) імітаційні.

Для різних логістичних активностей можна вказати наступні завдання:

1) оптимального диспетчирування у виробництві, транспортуванні, ван- тажопереробці;

2) оптимальна дислокація «facilities» у виробництві, розподілі, складу­ванні;

3) побудова оптимальних логістичних ланцюгів, каналів, мереж;

4) побудова оптимальної організаційної структури ЛС;

5) оптимальна маршрутизація;

6) визначення оптимальних довжин складових логістичних циклів;

7) оптимізація процедур збору, обробки й виконання замовлень;

8) оптимізація параметрів систем керування запасами;

9) оптимальний вибір перевізника, експедитора, постачальника й т.д.

Четвертий елемент організаційної структури ЛІС - підсистему генеру­вання вихідних форм і звітів (у закордонній літературі «the reports and outputs subsystem») можна представити як вихідний інтерфейс із іншими компонента­ми у вигляді блок-схеми.

У основу побудови ЛІС закладені шість основних принципів:

1. Повнота й придатність інформації для користувача. ЛІС повинна представляти інформацію в тому місці, того виду й повноти, які потрібні при виконанні відповідних логістичних функцій й операцій.

2. Точність. Наприклад, інформація про рівні запасів у дистрибутивній мережі в сучасних ЛС допускає не більше 1% помилок або невизначеності для прийняття ефективних рішень у фізичному розподілі, створенні запасів і задо­воленні споживачів.

3. Своєчасність. Багато завдань у транспортуванні, операційному мене­джменті, керуванні замовленнями й запасами вирішуються в режимі реального часу («on line»).

4. Орієнтованість. Інформація в ЛІС повинна бути орієнтована на вияв­лення додаткових можливостей поліпшення якості продукції, сервісу, знижен­ня логістичних витрат.

5. Гнучкість. Інформація, що циркулює в ЛІС, повинна бути пристосова­на для конкретних користувачів і мати найбільш зручний для них вигляд.

6. Придатний формат даних. (сумісність комп'ютерних і телекомуніка­ційних систем й ін.).