Системи регулювання запасів.

Система регулювання запасів — це комплекс заходів щодо створення і поповнення запасів, організації безперервного контролю і оперативного планування постачань.

У процесі регулювання запасів виділяються різні кількісні рівні запасів:

• максимальний запас, рівний сумі гарантованого, підготовчого запасів і максимального поточного запасу.

• середній або перехідний запас, рівний сумі гарантованого, підготовчого запасів і половині поточного. Величина цього показника відповідає нормативному розміру запасу;

• мінімальний запас, рівний сумі гарантованого і підготовчого. Зниження запасів до цього рівня є сигналом екстреного їх поповнення. У процесі управління запасами важливо встановити момент або точку замовлення і необхідну кількість матеріалів.

Точка замовлення є встановленим максимальним рівнем запасу, при зниженні до якого подається замовлення на постачання чергової партії матеріальних цінностей.

Розмір замовлення — це кількість матеріалів, на яку повинно бути зроблене замовлення для поповнення їх запасу. Якщо мінімальний запас досягнутий у момент отримання нової партії, запас досягає максимального рівня.

Регулювати розмір замовлення можна:

- зміною обсягу партій;

- інтервалу між постачаннями або зміною обсягу та інтервалу постачання.

Залежно від цього в практиці управління запасами використовуються дві основні системи:

- система з фіксованим розміром замовлення;

- система з фіксованою періодичністю замовлення.

Система з фіксованим розміром замовлення передбачає надходження матеріалів рівними, наперед визначеними оптимальними партіями через інтервали часу, що змінюються. Замовлення на постачання чергової партії дається при зменшенні розміру замовлення на складі до встановленого критичного рівня «точки замовлення»

Інтервали між постачаннями чергових партій на склад залежать від інтенсивності витрат (споживання) матеріальних ресурсів.

При цьому умовно приймається, що інтервал часу між подачею замовлення на постачання і надходженням партії на склад Т є постійним. Завдання управління запасами зводиться до того, щоб за фактичними даними

про його рух визначити «точку замовлення» і оформити заявку на постачання необхідних матеріалів.

Перевага системи з фіксованим об'ємом замовлення — надходження матеріалу однаковими партіями, що призводить до зниження витрат на доставку і зміст запасів. Недолік системи криється в необхідності ведення постійного контролю наявності запасів і збільшенні витрат, що пов'язані з їх регулюванням.

Система управління запасами з фіксованою періодичністю припускає надходження матеріалу через рівні проміжки часу, що регулярно повторюються (періоди перевірки наявності запасів). При кожній перевірці запасів визначають наявний залишок, після чого оформляють замовлення, розмір якого залежить від інтенсивності споживання матеріалів. Розмір замовлення рівний макси­мальному запасу за вирахуванням поточного рівня запасів у момент перевірки матеріалів:

де q — розмір замовлення;

Цтах — максимальний рівень замовлення;

qH — фактичний обсяг запасу у момент замовлення (перевірки матеріалів).

Кількість, що замовляється, перевищує економічне замовлення у випадку, якщо фактичний попит вище очікуваного. І навпаки, розмір замовлення буде менший, якщо попит на матеріали нижче очікуваної середньої величини. Таким чином, при використанні періодичної системи регулювання запасів інтервал часу між замовленнями залишається постійним, а розмір замовлення міняється залежно від інтенсивності споживання, тобто є змінною величиною.

Перевагою розглянутої системи є її простота — регулювання здійснюється один раз протягом усього інтервалу між постачаннями.

До недоліків системи належать:

• необхідність робити замовлення навіть на незначну кількість

матеріалу;

• виникнення небезпеки вичерпання запасів при непередбаченому інтенсивному їх споживанні до настання чергового

моменту замовлення.

Тому система з фіксованою періодичністю замовлення більш ефективна при невеликих витратах матеріалів і рівномірній їх витраті.

Інші системи регулювання запасів базуються на основних системах регулювання запасів і можуть розглядатися як їх варіанти.

Система зі встановленою періодичністю до постійного рівня (стратегія TS).У цьому випадку замовлення повторюється через рівні проміжки часу. При зниженні залишку до рівня точки замовлення раніше призначеного терміну видається позачергове замовлення.

Система «максимум — мінімум» (стратегія S — s).Ця система орієнтована на ситуацію, коли витрати на облік запасів і витрачання на оформлення замовлення настільки значні, що стають порівнянними з втратами від дефіциту запасів. Тому в розглянутій системі замовлення проводяться не через кожен заданий інтервал, а тільки за умови, що запаси на складі у цей мо­мент виявилися рівними або менше мінімального рівня. У разі видачі замовлення його розмір розраховується так, щоб постачання поповнило запаси до максимального бажаного рівня.

Система зі встановленою періодичністю і фіксованим замовленням (стратегія TQ)припускає регулярну з постійним інтервалом перевірку запасів. Якщо на момент перевірки їх рівень досяг точки замовлення або опустився нижче за неї, видається чергове замовлення у розмірі оптимальної партії Q.

Незавершене виробництво в натуральному виразі це сума заділів, тобто деталей, складальних одиниць і виробів, що знаходяться на різних стадіях виробничого процесу. Обсяг незавершеного виробництва визначається як добуток середньоденного випуску виробів на кількість робочих днів, що становлять цикл виготовлення виробів. Величина незавершеного виробництва

вказує на швидкість проходження предметів праці через операції технологічного процесу. Регулювання обсягу незавершеного виробництва здійснюється шляхом зміни тривалості виробничого циклу.

4.