Глобалізація покращує становище людей

Вернон Сміт

Сьогодні я буду виступати на оптимістичну тему. Мова йтиме про обмін і ринки, що забезпечують спеціалізацію завдань і знань. Саме ця спеціалізація — ключ до створен­ня будь-якого багатства і єдине джерело стійкого покра­щання становища людей.

Проблема полягає в тому, що всі ми діємо одночасно у двох «просторах обміну». По-перше, ми живемо у світі осо­бистого соціального обміну, заснованого на взаємності й нормах, загальних для невеликих груп, родин і громад. Фраза «я в тебе в боргу» існує багатьма мовами: люди доб­ровільно визнають, що зобов’язані іншим за зроблені по­слуги. З часів первісних людей особистий обмін забезпечує спеціалізацію завдань (полювання, рибальство, виготовлен­ня знарядь праці), закладає основу для зростання продук­тивності праці й добробуту. Цей поділ праці за давніх років дозволив людям розселитися по всьому світу. Таким чи­ном, спеціалізація дала старт глобалізації задовго до появи того, що ми називаємо ринковою економікою.

По-друге, ми живемо у світі безособового обміну на рин­ку, у рамках якого в процесі «дистанційної» торгівлі між незнайомцями виникли спілкування й співробітництво. Здійснюючи особистий обмін, ми зазвичай прагнемо зро­бити щось хороше для інших. На ринку це прагнення най­частіше зникає, оскільки кожен з нас як правило зосере­джується на власній вигоді. Однак наші лабораторні експе­рименти показують: ті ж люди, що щосили намагаються співробітничати в процесі особистого обміну, у масштабах ринку в цілому прагнуть до максимальної вигоди для себе. При цьому в ході ринкових трансакцій вони неусвідомлено збільшують до максимуму загальну вигоду для групи. У чому причина? Вона пов’язана із правами власності. При особистому обміні правила, що визначають його, виника­ють за рахунок добровільної згоди сторін. В умовах безосо­бового ринкового обміну аналогічні правила — наприклад, права власності, що забороняють що-небудь брати, не від-

[ ГЛОБАЛІЗАЦІЯ ПОКРАЩУЄ СТАНОВИЩЕ ЛЮДЕЙ ] 109

даючи нічого замість, — закладені в інституціональній сис­темі.

Основа добробуту

Ступінь спеціалізації визначають ринки товарів і послуг, у межах яких створюється багатство. На організованих рин­ках витрати виробництва й пропозиція вартісних в очах споживачів товарів порівняно передбачувані. Ці постійно повторювані дії на ринку відрізняються неймовірною ефек­тивністю — навіть в умовах досить складних ринкових від­носин, коли обмін охоплює безліч товарів.

У ході своїх експериментів ми також виявили: люди, як правило, не згодні з тим, що яка-небудь модель дозволяє спрогнозувати кінцеву ціну, а також обсяг товарів, які вони продають і купують. Насправді для ефективності ринку не потрібно великої кількості учасників, повної інформації, розуміння економічних процесів і якихось особливих знань. Зрештою, люди торгували на ринках задовго до то­го, як з’явилася економічна наука, що досліджує ці проце­си. Усе, що вам потрібно знати, — це коли ви заробляєте більше грошей, а коли менше, і є чи у вас можливість ско­регувати свої дії.

Прикметною рисою ринків товарів і послуг є розмаїття — розмаїття смаків, навичок, знань, природних ресурсів, ґрунтів і кліматичних умов. Але розмаїття без свободи об­міну означає бідність. Жодна людина, навіть удосталь на­ділена яким-небудь єдиним ресурсом або кваліфікацією, не може досягти добробуту за відсутності торгівлі. В умовах вільного ринку ми залежимо від інших людей, яких ми не знаємо особисто або по імені й навіть не розуміємо. Без ринку ми були б бідні, знедолені, грубі й неосвічені.

Ринок вимагає добровільного дотримання правил соці­альної взаємодії й економічного обміну. Найкраще цей принцип сформулював Давид Юм ще 250 років тому: існує лише три закони природи — право власності, передача майна за обопільною згодою й виконання обіцянок. Такі головні засади порядку, що робить можливим існування ринку й процвітання.

«Закони природи» Юма випливають із прадавніх запо­відей: не вкради, не прагни майна ближнього свого, не лжесвідчи.

по [ ВЕРНОН СМІТ ]

заохочують державу, що діє насильницькими методами, до перерозподілу багатства, тим самим ставлячи під загрозу стимули для вирощування завтрашнього врожаю. Лжесвід­чення підриває єдність, репутацію менеджменту, довіру інвесторів, прибутковість у довгостроковій перспективі й особисті обміни, що носять найбільш людяний характер.

Ринок дає обіцяні результати

Економічний розвиток пов’язаний з наявністю вільних еко­номічних і політичних систем, породжених верховенством закону й правами приватної власності. Централізована пла­нова економіка жодного разу не виправдала надій, що по­кладалися на неї. У той же час існує чимало більших і менших країн (від Китаю до Нової Зеландії), де держава зламала хоча б частину бар’єрів на шляху економічної сво­боди. Ці країни забезпечили вражаюче економічне зростан­ня, просто дозволивши своїм громадянам поліпшувати власне економічне становище.

Китай значно просунувся по шляху до економічної сво­боди. Трохи більше року тому в його конституцію були внесені поправки, що дозволяють людям мати, купувати й продавати приватну власність. Для чого це було зроблено? Одна із проблем, з якими зіштовхнулася влада КНР, поля­гала в тому, що люди купували й продавали власність, на­віть незважаючи на те, що такі трансакції не визнавалися державою. Це дозволяло чиновникам на місцях брати ха­барі з тих, хто порушував закон, займаючись торгівлею. Визнавши права власності, уряд країни намагається підір­вати основу чиновницької корупції на місцях, яку дуже важко відслідковувати й перебороти з Центру. На мою думку, прийняті поправки до конституції є інструментом обмеження всепроникаючої корупції в держапараті й полі­тичного втручання в процес економічного розвитку.

Хоча цей крок не став результатом прихильності полі­тичної демократії, він цілком може прокласти шлях до більш вільного суспільства. Позитивні результати вже на­явні: 276 фірм, що входять у список 500 найбільших ком­паній світу за версією журналу Fortune, сьогодні вклада­ють капітали в гігантський технопарк поблизу Пекіна, що діє на досить сприятливих умовах п’ятдесятилітньої орен­ди, наданої державою.

Приклад Ірландії слугує ілюстрацією того, що й мала країна може збагатитися за рахунок реалізації економічної політики держави.

[ ГЛОБАЛІЗАЦІЯ ПОКРАЩУЄ СТАНОВИЩЕ ЛЮДЕЙ ] 111

вала» людей. Це приносило вигоду Сполученим Штатам і Британії, куди прямували здібні емігранти-ірландці, що ті­кали від безпросвітного життя в себе на батьківщині. Усьо­го двадцять років тому Ірландія була бідна як країна тре­тього світу, але сьогодні по середньодушовому доходу вона випередила свою колишню метрополію й стала значним гравцем на європейській економічній арені. За даними Все­світнього банку, темпи зростання ВВП Ірландії підвищи­лися з 3,2% в 1980-х роках до 7,8% в 1990-х.

В останні роки вона посідає восьме місце у світі за се- редньодушовими доходами, а Великобританія — тільки п’ятнадцяте. За рахунок залучення прямих іноземних інвестицій (у тому числі венчурного капіталу) Ірландія не тільки припинила «витік мізків», але й розгорнула процес у зворотній бік — молодь тепер повертається на батьківщи­ну. Ці молоді люди повертаються завдяки можливостям, які створило розширення сфери економічної свободи в Ірландії. їх можна назвати прикладом впевнених у собі підприємців у сфері «економіки знань», що поліпшують становище людей і створюють багатство не тільки для рід­ної країни, але також для Сполучених Штатів та інших держав світу. Біографії цих людей свідчать про те, що від­мова від неприйнятної державної політики створює нові економічні можливості, здатні діаметрально змінити ситуа­цію з «витоком мізків».

Боятися нема чого

Одним з найважливіших елементів процесу змін, зростан­ня й поліпшення економічних умов є надання можливості «учорашнім» робочим місцям рушити в дорогу слідом за технологіями вчорашнього дня. Якщо влада заборонить вітчизняному бізнесу займатися аутсорсингом, іноземних конкурентів це не зупинить. За допомогою аутсорсингу ці конкуренти зможуть скоротити витрати, за рахунок зеко­номлених коштів знизити ціни й модернізувати вироб­ництво, одержавши тим самим серйозні переваги на ринку.

Один з найбільш відомих прикладів аутсорсингу — пе­реміщення текстильного виробництва з Нової Англії на південь США після Другої світової війни: у південних штатах зарплати були нижчі. (Як і слід було сподіватися, це привело до зростання зарплат на Півдні, і в остаточному підсумку текстильне виробництво знову перемістилося — тепер в азійські країни з дешевою робочою силою).

Однак робочі місця в Новій Англії нікуди не зникли. На 112 [ ВЕРНОН СМІТ ]

зміну текстильній промисловості прийшли високотехноло- гічні галузі — електронно-інформаційна- й біотехнологічна. У результаті, незважаючи на втрату колись важливих під­приємств, Нова Англія від цього переміщення тільки ви­грала. В 1965 році Воррен Баффет придбав одну із занед­баних текстильних компаній штату Массачусетс — Berks­hire-Hathaway. Фінансові надходження від цієї фірми (їх обсяг падав, але залишався значним) він реінвестував у цілий ряд венчурних компаній, що відчували недолік фі­нансування. Як відомо, ці компанії досягли вражаючого ус­піху, і через 40 років ринкова капіталізації корпорації Баф­фета склала 133 мільярди доларів. Те ж саме сьогодні від­бувається з компаніями K-Mart і Sears Roebuck. Ніщо не вічне на сім світі: коли старі фірми занепадають, їх ресурси спрямовуються на створення нових.

Тільки що Національне бюро економічних досліджень оприлюднило нову доповідь про інвестиції американських транснаціональних корпорацій на батьківщині й в інших країнах. Результати дослідження показали: їх капітало­вкладення в Сполучених Штатах у три рази перевищують інвестиції за рубежем. Це свідчить про взаємодоповнюю­чий характер інвестицій у своїй країні й за кордоном: збільшення в одній сфері спричиняє збільшення капіта­ловкладень і в іншій. За оцінкою Mckinsey and Company, кожний долар, витрачений американськими компаніями на аутсорсинг в Індії, дає Сполученим Штатам збільшення в 1,14 долара. Приблизно половина отриманого доходу по­вертається інвесторам і клієнтам, а частина, що залишила­ся, використовується в основному для створення нових ро­бочих місць у США. Для контрасту: у Німеччині кожний вкладений за рубежем евро дає національній економіці від­дачу лише в 80% — насамперед тому, що через масштабне державне регулювання звільненим німецьким трудящим отримати нову роботу набагато важче, ніж американцям.

На мій погляд, поки Сполучені Штати будуть посідати перше місце у світі за рівнем інновацій, нам нічого боятися ні самого аутсорсингу, ні того, що нашим політикам удасться його заборонити. За даними Інституту міжнарод­ної економіки, в 1999-2003 роках у країні було створено понад 115 000 високооплачуваних робочих місць у сфері виробництва комп’ютерного програмного забезпечення, а через аутсорсинг за той же період ми втратили тільки 70 000 робочих місць. Аналогічним чином у секторі послуг було створено 12 мільйонів робочих місць, а загублено 10 мільйонів. Цей феномен динамічних змін у технологічній

[ ГЛОБАЛІЗАЦІЯ ПОКРАЩУЄ СТАНОВИЩЕ ЛЮДЕЙ ] 113

сфері й заміні робочих місць у старих галузях новими ста­новить суть економічного розвитку.

Переносячи виробництва в інші країни, американські компанії заощаджують гроші й вкладають кошти, що ви­вільнилися, у нові технології й нові робочі місця — це доз­воляє їм зберегти конкурентоспроможність на світовому ринку. На жаль, неможливо отримати плоди перетворень без хворобливого процесу змін. Зміни хворобливі для тих, хто втрачає роботу й змушений шукати новий рід занять. Вони хворобливі для тих, хто йде на ризик, інвестуючи в нові технології, і програє. Але вигода, одержувана пере­можцями, створює величезні обсяги багатства для економі­ки в цілому. Ці переваги закріплюються на ринку за раху­нок проб і помилок, а також досвіду, що накопичується в процесі конкуренції.

Глобалізація — явище не нове. Це просто новочасний термін, що позначає віковічний шлях людства, прагнення людей поліпшити своє становище за рахунок обміну й спе­ціалізації у світовому масштабі. Крім того, глобалізація — синонім миру. Згадаємо мудре зауваження великого фран­цузького економіста Фредеріка Бастіа: якщо кордони не перетинають товари, їх рано чи пізно перетнуть солдати.