ДЕТІНІЗАЦІЯ ЕКОНОМІКИ ЯК ЧИННИК ПРОТИДІЇ ІНСТИТУЦІЙНИМ ЗАГРОЗАМ

Досліджуючи проблеми детінізації вітчизняної економіки, за­уважимо, що в Україні тривалий час не приділялося належної уваги від­повідним питанням. Неврахування реальних обсягів тіньового сектору не лише спричиняє викривлення при оцінюванні макроекономічних показників і чинників, а й розбалансовує та послаблює ефективність економічної політики.

Останнім часом проблема детінізації економіки стає дедалі актуаль­нішою на політичній арені: у план дій уряду включено низку питань, спрямованих на скорочення обсягів тіньової економіки.

Різні аспекти тіньової економіки досліджувалися у працях вітчизня­них і зарубіжних учених. Зокрема, теоретичні та прикладні основи вив­чення тінізації висвітлено у працях А. Базилюк, В. Гейця, Г. Гроссмана, В. Засанського, К. Зіннес, Т. Єфименко, Т. Ковальчука, І. Мазур, А. Пор- теса та інших. Про особливості opганiзaцiйнo-пpaвoвих засад детінізації йдеться у працях П. Гутмана, Г. Ернсте, В. Мамутова, В. Мандибури, В. Поповича, В. Предборського, О. Турчинова, К. Харта та інших. Аналіз наслідків, способів і методів вимірювання, впливу на стан національної економіки та окремих суб'єктів господарювання здійснено у досліджен­нях О. Амоші, О. Барановського, В. Бородюка, Г. Ібраєва, Д. Кауфмана, І. Мазур, В. Приходька, Е. Фейге, М. Флейчук, Ю. Харазішвілі, Ф. Шнай­дера та інших. Однак низка питань, пов'язаних із тінізацією економіки, потребує подальшого дослідження.

Тіньовий сектор в Україні у 2012 р. становив 350 млрд грн за рік, у 2011 р. - 446 млрд грн (34 % ВВП)^[230]. В Європі тіньова економіка нині оці­нюється у понад 2,1 трлн євро.

Обсяги тіньової економіки в Україні, за оцінками фіскальних органів, розподіляються так: 170 млрд грн становить зарплата в “конвертах”, 100 млрд грн - доходи власників активів і переведення безготівкових коштів у готівкову форму або на інвалютні рахунки в іноземних банках, 35 млрд грн - неофіційні платежі, 45 млрд грн - основні кошти, матері­альні ресурси та послуги тіньового сектору^[232]. Однак, за твердженням ви­дання “Економічна правда”, такі оптимістичні оцінки тіньового сектору (менше чверті закладеного в бюджеті прогнозного значення номіналь­ного ВВП на 2013 р. - близько 1,5 трлн грн) можуть виявитися істотно заниженими. Варто лише згадати, що, згідно з останніми опубліковани­ми офіційними урядовими даними, частка тіньового сектору у 2010 р. становила близько 38 % офіційного ВВП, збільшившись після настання кризи на понад 10 в. п.^[233]

Проблема тіньової економіки є глобально-історичним феноменом, властивим тією чи іншою мірою всім суспільним системам. Досліджую­чи функціонування різних економічних систем, можна зробити висно­вок, що фактично будь-яка з них пов'язана з існуванням такої сфери, котра суперечить чинним у суспільстві правовим нормам.

Тіньова економіка включає юридичну діяльність, яка виконується поза досяжністю державних органів. Ці заходи зазвичай поділяють на дві категорії, які є загальними для всієї Європи.

Аналіз досліджень тіньової економіки дає підстави стверджувати, що її розмір щільно корелює з економічними циклами. Так, у період еко­номічного спаду, зростання безробіття, зниження наявних доходів, від­сутності впевненості в майбутньому більшість людей схильні дрейфувати в “тіньову діяльність”, тобто підприємці наймають робочу силу без офі­ційного оформлення; відображають в обліку лише частину фактично нарахованої заробітної плати; частково фіксують здійснені поставки то­вару; занижують реалізацію продукції з метою підвищення особистих коштів і таким чином компенсують втрату джерел доходу.

У концептуальному, міждисциплінарному та науково-прикладному складниках теоретико-прикладних досліджень тіньової економіки слід виокремити гносеологічні й логічні аспекти. Перші є засобом здійснення досліджень, а другі відображають сутність знань, отриманих у резуль­таті дослідження. При продуктивному гносеологічному інструментарії та його правильному застосуванні здобуті знання стануть відповідним науково вивіреним інформаційним фондом для вирішення проблем де- тінізації економіки.

Детінізація економіки - це сукупність макро- і мікрорівневих еконо­мічних, організаційно-управлінських, технічних, технологічних і право­вих державних заходів щодо створення економічних передумов зацікав- лено-ініціативного повернення взаємовідносин між учасниками фінан­сово-господарського обороту речей, прав, дій з тіньового, тобто з різ­них причин невраховуваного у враховуваний державою економічний оборот, а також побудови організаційно-правової інфраструктури пре­вентивного впливу на усунення причин і умов, що сприяють відтворен­ню джерел тіньової економіки^[234].

Рис. 4.1. Розвиток тіньової економіки в Європі

Складено за: Scheider F. The Shadow Economy in Europe, 2013 / F. Scheider. - A. T. Kearney, Inc., 2013.

Рівень тінізації економіки України неможливо розглядати окремо від країн Європи. Загальні темпи зростання економік країн, що входять до Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР), у IV кв. 2011 р. знизилися до 0,1 %, тоді як у попередньому кварталі зростання обчислювалося 0,6 %.

Підвищення ВВП США за підсумками жовтня - грудня 2011 р. ста­новило 0,7 % (у ІІ кв. 2011 р. - 0,5 %), водночас ВВП Японії за звітний пе­ріод втратив 0,6 % (у липні - вересні було зафіксоване зростання на 1,7 %). ВВП єврозони і ЄС скоротився за останні три місяці 2011 р. на 0,3 % - вперше з ІІ кв. 2009 р.^[236]. Порівнюючи динаміку показників рівня тінізації економіки України та країн ОЕСР, варто відзначити не тільки нижчий рівень тінізації в країнах ОЕСР, а і його стабільність.

Зниження рівня тінізації національної економіки відбулося в умовах завершення гострої фази кризи та переходу до фази відновлення еконо­мічного зростання, яке тісно переплітається з рівнем безробіття. Для визначення реальних масштабів зайнятості і безробіття використову­ється світова практика - дані вибіркових обстежень населення з питань економічної активності, основою яких є методологія Міжнародної орга­нізації праці (МОП).

Показник рівня безробіття в країні визначається у відсотках як спів­відношення чисельності безробітних до економічно активного насе-

лення віком 15-70 років. В Україні такі обстеження з 1995 р. здійснює Державна служба статистики. Протягом 2010-2011 рр. спостерігалося підвищення рівня реального ВВП (на 4,1 % та 5,2 % відповідно) і зни­ження рівня безробіття (до 8,1 % і 7,9 % відповідно).

Зростання рівня тіньової економіки було пов'язане з посиленням ризиків дестабілізації у зв'язку з погіршенням ситуації на зовнішніх ринках (рецесія в окремих країнах Європи, високі ціни на енергоносії) і внутрішніх ризиків.

Як наслідок, спостерігалося зменшення обсягів прибутків підпри­ємств, що могло стати стимулом до застосування ними тіньових схем з метою зниження податкових виплат і збільшення нелегальних прибут­ків. Тобто простежується тісний взаємозв'язок і вплив тіньового секто­ру економіки на економічну безпеку підприємства й держави загалом. До стимулів, що впливали на зниження тінізації, можна віднести певну лібералізацію податкового законодавства, зокрема для підприємств - юридичних осіб.

Україні потрібно розробити власну концепцію легалізації тіньової економіки, врахувавши характерні риси її прояву, особливості вітчизня­ної економіки, соціально-політичні умови. При розробленні власної концепції легалізації тіньової економіки слід урахувати, що основою будь-якої моделі з оцінювання моральних ризиків, спричинених тіньо­вою економікою, є той факт, що цей ризик є прямим наслідком еконо­мічної вигоди для сторони, яка його спричиняє. З позиції тіньового сек­тору економіки розмір морального ризику - це розмір економічної ви­годи, що може бути отримана внаслідок неправомірних дій.

Важливим аспектом теорії ризику є той факт, що кожна небезпека має певну ймовірність реалізації. Під моральними ризиками держави слід розуміти раціональні дії економічних суб'єктів з максимізації власної корисності у збиток державі внаслідок асиметричності інфор­мації, що виявляються у протиправній поведінці економічних суб'єктів. Нейтралізація цих дій дасть змогу істотно скоротити обсяги тіньової економіки.

Можливість створення необхідних умов для подальшої безболісної легалізації тимчасових учасників “тіньового” підприємництва насампе­ред залежатиме від того, чи будуть спроможні владні структури відріз­нити та раціонально диференціювати “тіньові” правопорушення за рів­нем їх об'єктивної соціальної небезпеки й економічної шкоди, справед­ливо застосовуючи відповідно до вчинених правопорушень диференці­йовані санкції. Тобто йдеться про тих суб'єктів тіньової економіки, ді­яльність яких не заподіяла значних збитків суспільству, на відміну від дійсно небезпечного кримінального й насильницького елементу органі­зованої злочинності.

Отже, пріоритетом у стратегії детінізації економіки України залиша­ється прискорення розроблення й реалізації всього комплексу заходів, необхідних для досягнення цієї мети. Зважаючи на реальний стан ві­тчизняної економіки, передусім йдеться про антикризові заходи, струк­турні та інноваційні перетворення в країні у коротко- і довгостроковій перспективах. Так, стpyктyрна перeбудoва eкoнoмiки Укpaїни мaє забез­печити:

- прискорення інноваційних процесів у суспільстві;

- зменшення податкового тиску на підприємства;

- збільшення питомої ваги наукоємних галузей економіки та пере­робної промисловості;

- цикл “створення - освоєння - впровадження у виробництво” нових виробів має скорочуватися та наближатися до сучасних часових характеристик європейських країн;

- вітчизняна продукція має відповідати європейським стандартам якості.

Тільки за таких умов Україна зможе подолати фінансово-економічну кризу^[237], прискорити розвиток підприємництва і, зрештою, досягти рівня розвинутих країн Європи.

Таким чином, для зменшення масштабів тіньової економіки та при­скорення економічного розвитку необхідна система заходів на держав­ному рівні, зокрема щодо захисту внутрішніх ринків; стимулювання віт­чизняного виробника; розблокування процесів економічного відтворен­ня; протидії тіньовим виявам у вигляді псевдодемпінгу, нелегального чи псевдолегального експорту об'єктів інтелектуальної власності; імпорту застарілих технологій за рахунок бюджету в результаті протиправних протекціоністських дій співробітників реєстраційно-дозвільних і конт­рольних органів; оптимізації механізмів контролю за процедурою та­рифного й нетарифного регулювання, ліцензування, квотування екс­портно-імпортних операцій; застосування антидемпінгових заходів до недобросовісних партнерів і партнерів-нерезидентів, країни яких засто­совують до українських товарів дискримінаційні торговельно-обмежу­вальні заходи. Ця система заходів має здійснюватись в Україні у таких напрямах^[238]:

1. Впровадження комплексної загальнодержавної системи протидії недружнім дискримінаційним заходам щодо України з боку інших країн, яка включає:

а) створення централізованої бази даних недружніх дискримінацій­них торговельно-обмежувальних заходів щодо українських това­рів з боку інших країн;

б) розроблення системи типових (визнаних у світі) заходів реагування на дискримінаційні торговельно-обмежувальні санкції щодо україн­ських товарів з боку інших країн; також мають бути законодавчо визначені відповідні ситуації, відповідальні посадові особи, система санкцій і процедура їх обов'язкового застосування;

в) створення загальнодержавної системи контролю за своєчасним і співмірним реагуванням відповідних державних органів на дис­кримінаційні торговельно-обмежувальні заходи щодо українських товарів з боку інших країн.

2. Упровадження загальнодержавної системи захисту вітчизняного ринку об'єктів інтелектуальної власності та науково-технологічного по­тенціалу держави, яка включає:

- створення єдиної загальнодержавної системи обліку й обороту ви- сокотехнологічних об'єктів інтелектуальної власності;

- запровадження єдиної державної системи інвентаризації поточних науково-технічних розробок, а також тих, що перебувають на ста­дії завершення, з метою своєчасної постановки їх на облік, перед­продажної оцінки та формування легального ринку нематеріаль­них активів;

- створення загальнодержавної системи обліку, передпродажної оцін­ки високотехнологічних розробок та інших нематеріальних активів, створених за рахунок бюджетних коштів.

3. Недостатньо також захищається внутрішній ринок високотехно- логічних товарів в Україні. До імпортерів майже не застосовуються кво­ти, антидемпінгові розслідування та компенсаційні мита, передбачені міжнародними угодами. Обсяги сертифікації високотехнологічної про­дукції, що імпортується в Україну, останнім часом зменшилися в кілька разів. Нерідко закуповуються морально застарілі засоби та системи ін­форматизації, що свідчить про некомпетентність, помилки, несумлінні й корупційні діяння посадових осіб під час вибору фірм-постачальників та укладання міжнародних контрактів.

4. Для посилення захисту вітчизняного виробника від недобросовіс­них партнерів, протидії протиправним протекціоністським виявам з боку суб'єктів господарювання та співробітників реєстраційно-дозвіль­них і контрольних органів, забезпечення розвитку внутрішнього ринку України необхідно:

- розробити і впровадити загальнодержавну систему підтримки ін­формаційного, консультативного й маркетингового обслуговуван­ня суб'єктів економічної діяльності;

- підвищити рівень оподаткування операцій з вивезення дефіцитної на внутрішньому ринку сировини й утримуватись від установлен­ня мита на закупівлю зарубіжними замовниками давальницької сировини для її переробки на митній території України;

- оперативно реагувати на відставання експортних цін від цін внут­рішнього ринку, встановлювати розмір оподаткування експортних операцій залежно від різниці між цими цінами;

- розробити і запровадити організаційно-правові механізми: квоту­вання та ліцензування імпортних товарів, що можуть вироблятися в Україні; протидії спробам суб'єктів господарювання - монопо­лістів максимізувати прибутки через створення штучного дефіци­ту за демпінгових чи псевдодемпінгових умов експорту; увести спеціальний податок на їхній імпорт, дискримінаційні обмежу­вальні дії щодо товарів, які походять з України;

- розпочати формування національного інформаційного банку да­них щодо ненадійних та неплатоспроможних зарубіжних підпри- ємств-партнерів суб'єктів господарювання України, а також ком­паній, занесених у зазначений банк даних за показниками платіж­ної дисципліни;

- сформувати банк даних вітчизняних суб'єктів господарювання, що порушували терміни повернення валютної виручки з-за кордону, здійснювали демпінгові, псевдодемпінгові операції та інші право­порушення.

Однією з головних умов дієвості механізмів запобігання відмиванню грошей є забезпечення гармонійного співіснування цих механізмів з ін­ститутами банківської та комерційної таємниці. Для запобігання про­никненню тіньових доходів у легальний оборот за роки незалежності в Україні створено систему організаційно-правових заходів, спрямованих на протидію відмиванню доходів. До цієї системи в Україні слід віднести такі елементи:

- юридичне забезпечення протидії відмиванню доходів;

- заходи щодо ідентифікації клієнтів фінансово-кредитних установ;

- організація фінансового контролю;

- повідомлення банківськими установами про значні та/або підозрі­лі операції;

- зберігання інформації про фінансово-господарські операції;

- діяльність правоохоронних органів з метою боротьби з іллегаліза- цією доходів^[239].

Для посилення боротьби з тінізацією економіки у сфері зовнішньо­економічної діяльності доцільно створити інтегрований банк даних Мі­ністерства доходів і зборів України про експортно-імпортні операції суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, що дасть змогу своєчасно виявляти злочинні схеми, факти приховання валютної виручки за кор­доном і незаконного відшкодування ПДВ при здійсненні експортних операцій.

Необхідно здійснити чітке розмежування наявного правового поля:

1) виокремити юридичну систему, яка має регламентувати дію меха­нізму реалізації адміністративно-командних відносин на засадах чіткої персоніфікованої відповідальності суб'єктів органів системи державного управління за наслідки цієї діяльності;

2) вирізнити цивільно-правову систему, що регламентує функціону­вання механізмів ринкових відносин суб'єктів приватної форми власності;

3) удосконалювати закони з прямим економічним ефектом, які б спря­мовувались на запобігання та активну ліквідацію найпоширеніших злочинів (використання державної власності з метою особистого і групового збагачення, фінансове шахрайство, нечесний бізнес і не- дозволена конкуренція, ухилення від оподаткування, фіктивне під­приємництво і псевдобанкрутство, створення біржової паніки, кур­сової гри, перепродаж пільгових кредитів, проникнення у комп'ю­терні мережі і системи кредитно-банківських установ тощо, які вже давно визначені світовою юридичною практикою як кримінальні злочини)^[240].

Для забезпечення ефективності дієвості організаційно-процедурних механізмів пpaктичнoї peалізації закoнoдaвчих aктiв украй неoбxіднo створити (або посилити) відповідні органи державного нагляду та конт­ролю. Від того, чи будуть спроможні владні структури відрізнити та ра­ціонально диференціювати тіньові правопорушення за рівнем їх об'єк­тивної соціальної небезпеки й економічної шкоди і відповідно до цього застосувати до них диференційовані санкції, передусім залежатиме ство­рення необхідних умов для подальшої безболісної легалізації тимчасо­вих учасників тіньового підприємництва.

Каталізатором детінізації економіки може стати консолідація зусиль органів центральної й регіональної влади у сферах фінансової та бю­джетної діяльності.

Тільки за умов зміцнення фінансової основи самоврядування місцева влада спроможна якісно та своєчасно виконувати покладені на неї Конституцією України та центральною владою функції управління, в тому числі у сфері профілактики тінізації економіки регіону. Ступінь фінансової незалежності органів місцевого самоврядування характери­зує потенціал соціально-економічного розвитку країни в цілому. Муні­ципальні доходи мають слугувати також ефективному соціальному захисту мешканців адміністративно-територіальних утворень, включа­ючи створення місцевих фондів підтримки підприємництва, залучення незайнятих громадян до участі у громадських роботах тощо.

З метою підвищення ефективності профілактики тінізації економіки в регіонах країни доцільно створити центри діагностики її стану при обл­держадміністраціях. Така структура, як інформаційно-консультативний орган виконавчої влади регіонального рівня, має здійснювати моніторинг чинників тінізації економіки у регіоні, збирати й накопичувати інформа­цію про основні соціально-економічні чинники регіонального розвитку, аналізувати їх вплив на стан соціально-економічної безпеки у регіоні, спираючись на сучасні методи оброблення інформації, надавати рекомен­дації щодо детінізації економіки при довгостроковому прогнозуванні ста­ну регіону. Головним завданням центру діагностики є активна участь у реалізації державної політики у сфері протидії тінізації економіки, своє­часне попередження органів виконавчої влади регіонів про загрозливі тенденції в соціально-економічній сфері, особливо у сфері зайнятості.

Переорієнтація на соціальні-економічні пріоритети, що забезпечать економічну та фінансову безпеку України, потребує негайного виконан­ня таких завдань:

- спрямувати вектор подолання тінізації на охоплення всіх елементів національної політики як складника макроекономічної трансформа­ції, враховувати економічні, соціальні та структурні чинники;

- посилити довіру до банківського сектору економіки;

- створити сприятливе середовище для бізнесу та інвестицій;

- забезпечити переміщення робочої сили у більш ефективні галузі та сектори економіки;

- забезпечити легальну зайнятість населення;

- спрямувати інвестиційну політику на підвищення рівня офіційної зайнятості, першочергову підтримку програм, які вирішують го­стрі соціальні проблеми та мають мультиплікаційний господар­ський ефект;

- повністю ліквідувати та не допускати у майбутньому заборгова­ності із заробітної плати, пенсій, стипендій, інших соціальних ви­плат з урахуванням реального рівня інфляції;

- поетапно довести рівень оплати праці до вартості робочої сили нових членів Європейського Союзу - Польщі, Румунії, Болгарії, країн Балтії, що суттєво зменшить відплив неконтрольованої ро­бочої сили з країни^[241];

- зменшити податковий тиск на підприємства;

- враховувати не лише законодавчу, а й підзаконну нормотворчість з метою забезпечення відповідності підзаконних актів приписам за­конів;

- забезпечити злагодженість контрольної діяльності й обмін інфор­мацією між органами виконавчої влади, уповноваженими здійсни­ти контроль за законністю фінансової та господарської діяльності;

- провести “амністію” капіталів некримінального походження;

- впровадити реальне і радикальне спрощення процедур щодо здій­снення підприємницької діяльності;

- ввести обов'язкове обґрунтування джерел походження грошових коштів;

- налагодити податкові стимули^[242];

- посилити боротьбу з випадками корупції посадових осіб фіскаль­них органів;

- вдосконалити форми звітності зі сплати податків;

- запровадити фінансову відповідальність банківських установ за невиконання розпоряджень податкових органів про зупинення операцій за розрахунками фіктивних фірм;

- підвищити ефективність фінансових санкцій за несплату податків, несвоєчасне погашення податкової заборгованості (передбачити, щоб несплата податків була менш вигідна платнику, ніж залучення кредитних ресурсів для своєчасної їх сплати);

- підвищити технічне оснащення працівників контролюючих орга­нів з метою більш ефективного попередження правопорушень у сфері оподаткування;

- забезпечити вільний доступ до реєстру всіх суб'єктів господарю­вання для оперативного одержання з нього інформації про потен­ційних контрагентів;

- вжити рішучих заходів, здатних перешкодити відпливу валюти і сприяти підтримці вітчизняної економіки.

Ситуація в економіці примушує ставити питання про використання сучасних форм господарського планування. Варто врахувати досвід кра­їн Європи та Азії, які виходили з кризи саме за допомогою таких форм планування, зокрема Франції, Японії, Китаю тощо.

Найефективніші методи детінізації й декриміналізації економіки пов'язані з активним використанням господарсько-правових важелів у регулюванні економічних процесів. Розв'язання проблеми тінізації по­требує узгоджених зусиль держави у багатьох сферах державної політи­ки. Сьогодні необхідно відійти від припущення, що детінізація не потре­бує спеціальних зусиль і заходів та відбуватиметься у міру розвитку ринкових відносин у країні. Реальне скорочення тіньового сектору може статися лише за умови зменшення витратності та зростання ефектив­ності легальної економіки, створення паритетних умов для функціону­вання різноманітних форм бізнесу. Це підвищить конкурентоспромож­ність легальної економіки і зробить невигідним приховування її резуль­татів. Беззаперечною умовою такого перетворення має бути послаблен­ня фіскального тиску на легальну економіку, що створить мотивацію переведення тіньових операцій на легальні засади.

Отже, ефективна протидія процесу тінізації економіки країни й трансформування її в легальну сприятимуть розвитку вітчизняного підприємництва, гарантуватимуть фінансову безпеку України, її неза­лежність, суверенітет, соціально-економічний розвиток.

4.4.