ШЛЯХИ ПРОТИДІЇ РЕЙДЕРСТВУ В КОНТЕКСТІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФІНАНСОВОЇ БЕЗПЕКИ

Явище рейдерства^[243] в Україні стало системним і загрожує не тільки розвитку української економіки, а й безпеці країни. Масштаб захоплень приватної власності набуває загрозливих розмірів не лише для конкретних галузей бізнесу, але й для держави в цілому, оскільки, як правило, призводить до погіршення інвестиційного клімату в Украї­ні, перешкоджає та призупиняє розвиток виробництва, заважає вихо­ду на світові ринки, сприяє розвитку корупції у владних і бізнес-струк- турах.

Найпоширенішими економічними злочинами в Україні є злочини проти власності (66,9 % зареєстрованих злочинів), проти громадського порядку та моральності (2,9 % зареєстрованих злочинів), у сфері госпо­дарської діяльності (1,6 % зареєстрованих злочинів), що становлять основу рейдерства (рис. 4.2)^[244].

У 2012 р. вчинено 5998 злочинів, пов'язаних з привласненням, роз­тратою майна або заволодінням ним шляхом зловживання службовим становищем, серед них: в особливо великих розмірах 477 злочинів (7,95 %). У сфері господарської діяльності в тому ж 2012 р. вчинено 7196 злочинів (фіктивне підприємництво - 4,49 %; легалізація (відми­вання) доходів, одержаних злочинним шляхом - 3,7; шахрайство з фі­нансовими ресурсами - 2,98; незаконна приватизація державного, ко­мунального майна - 0,29 %). У сфері службової діяльності вчинено 9669 злочинів, з них: зловживання владою або службовим станови­щем - 18,9 %; перевищення влади або службових повноважень - 3,39; хабарництво - 20,4 % (табл. 4.1, 4.2).

Жертвами рейдерів в Україні щороку стають 700 підприємств. Про­те Кримінальний кодекс України досі не передбачає такого поняття,

Рис. 4.2. Найпоширеніші економічні злочини на підприємствах

у 2011 р., %

Джерело: Всесвітній огляд економічних злочинів. Грудень 2011 [Електронний ресурс].

Структура злочинів

Таблиця 4.1

Джерело: Стан та структура злочинності в Україні (станом на 20.11.2012) / МВС [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://mvs.gov.ua/mvs/control/main/ uk/publish/article/813157;jsessionid=CEF9D20E7F65A3F94AAC610AF6C5DD59.

Таблиця 4.2

Структура злочинності за розділами особливої частини Кримінального кодексу України

Закінчення табл.

Джерело: Стан та структура злочинності в Україні (станом на 20.11.2012) / МВС [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://mvs.gov.ua/mvs/control/ mam/uk/publish/article/813157ysessionid=CEF9D20E7F65A3F94AAC610AF6C5 DD59.

як рейдерство. Щорічний обсяг ринку поглинань і злиттів становить в Україні 3 млрд дол. США, і 70 % з цієї суми припадає на рейдерство^[245].

Спроби рейдерства здійснюються шляхом подання до державних ре­єстраторів підроблених документів, у тому числі таких, які підготовлені на виконання рішень судів, що не набрали законної сили. Звісно, така ситуація створює у суспільстві значну напруженість. Для протидії рей­дерству розроблено та зареєстровано Верховною Радою України 5 лю­того 2010 р.

Украй важливою є виявлена сильна залежність між ефективністю режиму права власності і його впливом на економічні показники краї­ни. Так, країни з високою оцінкою захисту майнових прав, як правило, мають високі доходи на особу населення. Крім того, більше прямих іноземних інвестицій залучається в країни з ефективним режимом за­безпечення прав власності як в економічне середовище, більш сприят­ливе для ведення бізнесу. Ці взаємозалежності демонструють те, яку роль право власності може відігравати у сприянні економічному зрос­танню (рис. 4.3, 4.4).

За експертною оцінкою Антирейдерської спілки підприємців Украї­ни, щорічний обсяг сегмента недружніх поглинань і злиттів (без прива­тизації) становить понад 3 млрд дол. США. Середньостатистична норма прибутку рейдера в Україні сягає близько 1000 %. Українське рейдерство

Рис. 4.3. Взаємозв’язок між індексом прав власності і ВВП на одну особу за паритетом купівельної спроможності (використано середні показники 130 країн світу за 2008-2012 рр.)

Складено автором.

Рис. 4.4. Взаємозв’язок між індексом прав власності та обсягом прямих іноземних інвестицій (використано середні показники 130 країн світу за 2008-2012 рр.)

Складено автором.

має відчутну кримінальну складову: протиправні дії чиняться із залу­ченням збройних формувань, а інколи - навіть співробітників право­охоронної системи, що створює передумови для рейдерських атак, а від­так, і розроблення державної політики у сфері протидії рейдерству^{[246] [247].}

Слід наголосити, що формування державної політики у сфері протидії рейдерству набуває особливої актуальності у зв'язку із необхідністю:

- ефективного захисту прав власності;

- припинення масових захоплень підприємств, які мають значний науково-технічний, технологічний і виробничий потенціал та є стра­тегічно важливими для інноваційного розвитку національної еко­номіки;

- орієнтацією підприємців на реалізацію довгострокових інвести­ційних проектів;

- зменшення втрат підприємств від здійснення захисних від рейдер- ських атак дій і втрати держави внаслідок незаконного перерозпо­ділу власності та зниження ефективності функціонування первин­ної ланки економіки;

- зниження напруженості в суспільстві, яке пов'язано зі збільшенням кількості силових незаконних захоплень підприємств усіх форм власності;

- формування у суспільстві непримиримого ставлення до фактів протиправного захоплення суб'єктів підприємницької діяльності та явища корупції;

- підвищення статусу України на міжнародній арені та забезпечення високої конкурентної позиції у світовому економічному просторі.

Ефективне вирішення завдань державної політики у сфері протидії рейдерству можливе за умов відповідності такої політики імперативним принципам: законності, відкритості, системності, систематичності і по­слідовності, пріоритету економічного впливу, гнучкості й адаптивності до змін. Урахування цих принципів формування та реалізації державної політики у сфері протидії рейдерству з метою виконання визначених ключових завдань сприятиме забезпеченню узгодженості дій суб'єктів протидії рейдерству, формуванню необхідного громадського сприйнят­тя, врахуванню позицій підприємців стосовно перспективних напрямів боротьби з рейдерством, отриманню громадської підтримки та прозо­рості дій держави у сфері, що аналізується.

Насамперед необхідно розмежувати й окреслити чітке визначення поняття корпоративної суперечки. Таке розмежування необхідне для перешкоджання маскуванню корпоративних суперечок під суперечки іншого характеру для того, щоб забезпечити їх передачу тільки в систе­му арбітражних судів. Адже довільна підсудність призводить до того, що рейдери йдуть до того суду, де у них більше шансів отримати пози­тивне вирішення. Також необхідно визначитися із суперечністю рішень в одній справі. Рейдери доволі часто, щоб максимально ускладнити жит­тя своїм супротивникам, подають низку позовів до різних судів у тій же справі з невеликими відмінностями щодо предмета позову або складу учасників. Одночасно винесені судові рішення, навіть якщо потім вони будуть оскаржені, призводять до появи нових власників і органів управ­ління юридичної особи, які вступають у процес з власними вимогами до відповідача.

Організаційно-правові засоби регулювання підприємницької ді­яльності - це дії органів державної влади, спеціалізованих установ та організацій, некомерційних самоврядних організацій, органів місце­вого самоврядування, посадових осіб, які наділені певною компетен­цією щодо суб'єктів підприємництва, що базуються на чинному зако­нодавстві.

Слід зазначити, що протягом останніх років поглинання підпри­ємств в США, на відміну від України, де рейдерські захоплення мають кримінальний характер, є відносно рідкісним явищем і здійснюються переважно в інтересах стратегічного розвитку бізнесу та за згодою обох сторін. На думку аналітиків, це зумовлено розширенням доступ­ності інформації про ринок капіталу, змінами в антимонопольному та податковому законодавстві, відпрацьованій юридичній практиці вирі­шення корпоративних конфліктів. Підґрунтям висловленої тези є те, що в США досить міцна законодавча база, що спрямована на врегу­лювання ринку корпоративних відносин, запобігання недружньому поглинанню підприємств (рейдерству). Зокрема, варто відзначити За­кон про цінні папери (Securities Act of 1933 - 15 USC § 77a et seq.), Закон про обіг цінних паперів (Securities Exchange Act of 1934 - 15 USC § 78a et seq.), Закон Уільямса (Williams Act) - спеціальний норматив­ний акт, прийнятий у 1968 р., метою якого є впорядкування ринку кор­поративного контролю в частині численних поглинань компаній і тен­дерних пропозицій, Акт про компанії з обмеженою відповідальністю (Act of Limited Liabilities Companies) штату Делавар тощо^[248].

Протягом майже 40 років у США було вироблено та впроваджено дієвий механізм протидії рейдерству як явищу, розроблено державну політику, що сприяє реформуванню рейдерства у необхідну для націо­нальної економіки форму активності, та сформовано основи для іннова­ційного розвитку економіки країни. Саме цим можна пояснити те, що на американському ринку корпоративного контролю дружні поглинання сприяють підвищенню ефективності та конкурентоспроможності під­приємств, а ворожі поглинання (рейдерські акції), як зазначалось, здійс­нюються нечасто. Необхідно зауважити, що завдяки дії перелічених нормативних актів рейдерство в США - складний, високоінтелектуаль- ний і високодохідний бізнес.

Серед системних проблем, які притаманні нормативно-правовим ак­там у сфері підприємництва, можна виокремити найпоширеніші на сьо­годні:

- значні і численні зміни та доповнення у законодавстві України, які спричиняють нестабільність законодавства. Найчастіше ці зміни спостерігаються у галузі оподаткування;

- деякі підзаконні акти, які регулюють підприємницьку діяльність, призводять до нівелювання регуляторного впливу законів і розпо­рошення їх дієвості у підзаконних нормативно-правових актах;

- існує велика кількість неузгоджених актів різних суб'єктів управ­ління, що, у свою чергу, унеможливлює запровадження оптималь­них організаційно-правових засобів, посилює неякісність і неефек­тивність законодавства, що регулює підприємництво^[249].

Така динаміка зростання масиву регулюючих актів свідчить про те, що не розроблено єдиного науково обґрунтованого підходу до організа­ційно-правових засад регулювання підприємництва.

Отже, головний напрям удосконалення законодавства у сфері підпри­ємництва - послідовне його приведення у відповідність із Конституцією України та реальне забезпечення принципу верховенства права.

На практиці дуже часто трапляється, що підзаконні нормативно-пра­вові акти, які повинні видаватись на підставі та на виконання законів, містять суперечливі доповнення та зміни. Це справляє негативний вплив на регулювання відповідних відносин у сфері економіки.

Аналіз чинного законодавства у сфері підприємництва дає підстави зробити такі висновки:

- поняття “державна підтримка підприємництва” за кількістю вико­ристання у багато разів переважає поняття “охорона” та “захист”. Виходячи з цього, держава більше підтримує, ніж охороняє та за­хищає конституційне право на підприємницьку діяльність;

- наявні норми мають переважно декларативний характер на зразок “посилити відповідальність керівників державних органів”;

- окремі приписи проігноровані, а саме: підготовка законопроекту щодо посилення відповідальності посадових і службових осіб ор­ганів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування;

- норм, які б гарантували реальну охорону та захист прав і закон­них інтересів суб'єктів підприємницької діяльності, недостатньо.

Потрібні конкретні норми, що визначають охорону та захист, встановлюють відповідальність, санкції мають бути не в підза- конних нормативно-правових актах, а визначатися кодифікова­ними законодавчими актами та спеціальними законами.

Передумовами виникнення та розвитку рейдерства в Україні є:

1. Недосконалість чинного корпоративного законодавства, що при­зводить до низької ефективності системи захисту приватної власності, зумовлює бездіяльність державних інститутів, які зобов'язані захищати права власника. Недосконалість законодавчої бази часто є причиною неоднозначного тлумачення та застосування норм права, і, як наслідок, призводить до незадоволення сторін у судовому процесі. Необхідно та­кож відзначити відсутність ефективної системи захисту власності від рейдерських нападів і з боку окремих власників, і з боку державних ор­ганів. Як правило, правоохоронні органи не втручаються в такі ситуації, а розглядають їх як суперечки суб'єктів господарювання або корпора­тивні конфлікти.

Так, в Україні досі нечітко розмежовані компетенції судів і підсуд­ність справ з питань приватизації та корпоративних спорів. Наприклад, у компетенції судів загальної юрисдикції залишається вирішення трудо­вих спорів між господарським товариством і його керівником про по­новлення на роботі або оскарження керівниками господарських това­риств чи членами виконавчих органів товариств, які уклали з цими то­вариствами трудові договори. Виникатимуть спірні ситуації і з підвідом­чістю спорів щодо угод з акціями у питаннях про право цих осіб на акції. При існуванні двох реєстрів акціонерів одного товариства від визначення того, який реєстр є дійсним і чи є позивач акціонером цього товариства, залежить підвідомчість спору. Також чинне законодавство не визначає чіткої процедури відшкодування власникові завданих рейдерським на­падом збитків.

В Україні вельми низький рівень захисту прав власності, про що свід­чить відповідний показник індексу прав власності (International Property Rights Index - IPRI). При обчисленні IPRI враховують десять критеріїв: верховенство права, політичну стабільність, незалежність судової гілки влади, рівень корупції, захист прав матеріальної власності, простоту ре­єстрації власності, доступність кредитування, захист прав інтелекту­альної власності, захист патенту, рівень піратського копіювання. Ці кри­терії формують три складові індексу: правове й політичне середовище, захист матеріальної власності, захист інтелектуальної власності. За

кожним критерієм країна отримує від 0 до 10 балів. В Україні протягом 2007-2012 рр. індекс прав власності був у межах 4,0-4,3, у 2012 р. - 4,0. Значення складників цього індексу у 2012 р.: правове і політичне середо­вище - 3,6; захист прав матеріальної власності - 4,3; захист прав інте­лектуальної власності - 4,2 (рис. 4.5). Ці показники є одними з найниж­чих у світі. Так, у 2012 р. за загальним показником індексу прав власнос­ті Україна посіла 118-те місце у рейтингу зі 130 країн світу, за показни­ком “правове і політичне середовище” - 104-те, за показником “захист прав матеріальної власності” - 128-ме, за показником “захист прав інте­лектуальної власності” - 95-те¹.

2. Критично високий рівень корупції в державі, зокрема у судовій гіл­ці влади.

Непоодинокими є факти втручання корумпованих суддів у госпо­дарську діяльність підприємств при забезпеченні рейдерських захоп­лень шляхом ухвалення судових рішень, що виходять за межі компе­тенції суду. Рейдери ініціюють судові розгляди корпоративних спорів корумпованими суддями з метою поставити під сумнів законність права власності тримачів великих пакетів акцій і блокувати роботу

¹ Report 2012. International Property Rights Index. Country Profile: Ukraine [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.internationalpropertyrightsindex.org/profile?location=ukraine.

Рис. 4.5. Динаміка індексу прав власності в Україні в розрізі його структурних складників

Джерело: Report 2012. International Property Rights Index. Country Profile: Ukraine [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.internationalpropertyrightsindex.org/profile?location=ukraine.

підприємства (шляхом усунення від участі у зборах акціонерів власни­ків великих пакетів, найбільш активних захисників підприємства тощо). Згідно з результатами дослідження “Барометр світової корупції”, яке проводить Міжнародний дослідницький центр Gallup International As­sociation, у 2013 р. українці вважали, що найкорумпованішими сфе­рами є судова (66 %), правоохоронні органи (64 %) і державна служба (56 %). Крім того, 80 % опитаних назвали антикорупційні дії уряду не­результативними.^[250]

3. Неналежна інституційна спроможність органів протидії рейдер­ству, недосконалість державних інститутів, які б ефективно захищали права власника.

В Україні створена й діє система органів з протидії рейдерству, до якої входять:

- громадська організація “Антирейдерський союз підприємців Ук­раїни”;

- Український національний комітет Міжнародної торгової палати;

- Міжвідомча комісія з питань протидії протиправному поглинанню та захопленню підприємств при Кабінеті Міністрів України (склад: представники МВС, СБУ, Мін'юсту, Мінекономіки, Мінфіну, Україн­ського союзу промисловців і підприємців і Торгово-промислової палати, Держпідприємництва, Генпрокуратури, Фонду держмай­на України);

- Бюро протидії комерційним злочинам та рейдерству;

- робочі групи з питань протидії протиправному поглинанню та за­хопленню підприємств при облдержадміністраціях.

Однак діяльність цих інституцій не є достатньо ефективною у бо­ротьбі з проявами рейдерства, що частково пояснюється неузгодженіс­тю та фрагментарністю їхніх дій.

4. Низький рівень правової культури, правовий нігілізм суб'єктів гос­подарювання, що характеризується усвідомленим ігноруванням норм закону, цінності права, недовірливим або зневажливим ставленням до правових принципів і традицій. Правовий нігілізм породжує правопору­шення, у тому числі кримінальні злочини, а також унеможливлює захист прав підприємців у випадках рейдерських атак.

5. Неналежний рівень корпоративної й економічної безпеки підпри­ємництва. Недоліки у забезпеченні корпоративної безпеки проявляють­ся у таких аспектах:

- низький рівень організації роботи з конфіденційними документа­ми (фінансовими, цивільно-правовими, технічними, електронними носіями інформації тощо);

- недостатній внутрішньогосподарський контроль за здійсненням фінансово-господарських операцій, веденням бухгалтерського об­ліку матеріальних цінностей і грошових коштів, складанням бух­галтерської та іншої документації фірми, що безпосередньо сприя­ють вчиненню злочинів на підприємстві;

- недотримання фінансового, податкового законодавства, що вияв­ляється у приховуванні отриманих доходів, веденні подвійної бух­галтерії, здійсненні фіктивних господарських операцій;

- порушення фінансової дисципліни у розрахунках із постачаль­никами та партнерами, затримка у виплаті заробітної плати пра­цівникам, що може призвести до розірвання укладених угод і су­дових позовів, а в подальшому - навмисного доведення до банк­рутства;

- незадовільний стан забезпечення збереження матеріальних цін­ностей, грошових коштів і відомостей, що становлять комерційну, банківську таємницю;

- низький організаційний рівень захисту комп'ютерних систем від несанкціонованого доступу;

- помилки у корпоративному управлінні, внаслідок чого порушу­ються права акціонерів, що, у свою чергу, призводить до корпора­тивних конфліктів, банкрутств підприємств і рейдерських атак.

Стратегічні орієнтири державної політики щодо підвищення ефек­тивності протидії рейдерству в Україні:

1. Удосконалення законодавства, врегулювання відносин, пов'язаних із розглядом корпоративних спорів.

2. Цілеспрямоване формування у суспільстві непримиримого став­лення до фактів протиправного захоплення суб'єктів підприєм­ницької діяльності та явища корупції.

За даними дослідження “Барометр світової корупції”, протестувати проти корупції сьогодні готові 68 % українців^[251]. Разом з тим українським громадянам не вистачає згуртованості й обізнаності щодо методів бо­ротьби з девіантною поведінкою у соціально-економічній площині, до якої належать хабарництво та рейдерство. Це, у свою чергу, потребує за­лучення організаційних механізмів поширення інформації про прояви протиправної діяльності у підприємництві, явища корупції з метою формування чітко окресленого суспільного несприйняття цих злочинів і їх спротиву.

3. Вжиття організаційно-правових заходів щодо подолання рейдер­ства через підвищення рівня правосвідомості населення, сприяння обіз­наності підприємців у питаннях корпоративної безпеки.