Глосарій

Алокаційна ефективність - ефективна комбінація фінансових ресурсів, орієнтована на зменшення трансакційних витрат.

Алокаційні провали - дисбаланси у розподілі фінансових ресурсів у фі­нансовій системі і кожному із секторів економіки зокрема.

Алокація фінансових ресурсів - розподіл ресурсів між різними сектора­ми та інституційними одиницями з метою синтезу оцінювання руху і використання цих ресурсів.

Асиметричність інформації на фінансових ринках - невідповідність на­явних даних щодо реальної вартості тих чи інших фінансових активів та інструментів в оперуванні й власності учасників ринку.

Банк - юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії НБУ здійснювати у сукупності такі операції: залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах і на власний ризик, відкриття і ве­дення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.

Банк з іноземним капіталом (bank with foreign capital) - банк, у якому частка капіталу, що належить хоча б одному іноземному інвестору, становить не менше 10%. Головними ознаками іноземного банку є розташування центру прийняття стратегічних рішень за кордоном і контроль іноземних власників.

Банківська корпорація - це юридична особа (банк), засновниками й акці­онерами якої можуть бути виключно банки. Створюється з метою концентрації капіталів банків-учасників корпорації, підвищення їх за­гальної ліквідності та платоспроможності, а також забезпечення ко­ординації й нагляду за їх діяльністю.

Валове нагромадження капіталу - приріст капіталу як активу, що вимі­рюється як загальна вартість валового нагромадження основного ка­піталу, приросту запасів і придбання інших цінностей.

Валютний ризик - це можливість грошових втрат банків унаслідок коли­вань валютних курсів.

Валютні ради (валютні управління, валютні комітети) - грошово-кре­дитні установи, що емітують банкноти і валюту, які на пред'явлення першої вимоги вільно конвертуються за фіксованим курсом обміну в іноземну валюту або інший зовнішній резервний актив.

Грошово-кредитна політика (monetary policy) - комплекс заходів у сфері грошового обігу та кредиту, спрямованих на забезпечення стабіль­ності грошової одиниці України шляхом використання визначених Законом України “Про Національний банк України” засобів і методів.

Девальвація - знецінення курсу валюти щодо інших валют.

Доларизація економіки - феномен грошового ринку, при якому іноземна валюта (найчастіше це долар США) широко застосовується для опе­рацій всередині країни або окремих галузях її економіки, аж до по­вного витіснення національної валюти.

Допоміжні фінансові корпорації/квазікорпорації і НКО - інституційні одиниці, які займаються видами діяльності, що пов'язані з операція­ми з фінансовими активами і зобов'язаннями або наданням регулюю­чого контексту для цих операцій, але за умов, що допоміжна корпора- ція/квазікорпорація не стає власником предметів операцій - фінансо­вих активів і зобов'язань.

Економічна ментальність - безособистісний аспект суспільної свідомос­ті, що обслуговує економічну сферу життєдіяльності людини і су­спільства, поєднує у собі свідоме (алгоритми, моделі, “звички” мис­лення і поведінки) і несвідоме (автоматизм мислення й поведінки) за сприйняття людиною тих чи інших реальних або умовних економіч­них ситуацій.

Економічні нормативи діяльності банків (economic ratios; regulatory ratios for banks) - показники, встановлені Національним банком України з метою регулювання банківської діяльності на основі безви­їзного нагляду для здійснення моніторингу діяльності окремих банків і банківської системи в цілому.

Ефективна алокація ресурсів фінансового сектору економіки - забез­печення такого розвитку фінансових відносин і процесів у ньому, за яких створюються необхідні умови для ефективного використання консолідованих фінансових ресурсів згідно зі стратегією розвитку на­ціональної економіки.

Закон Грема-Ліча-Блайлі (The Gramm-Leach-Bliley Act, Financial Services Modernization Act) - Закон США (1999 р.), згідно з яким було відмінено розмежування комерційної та інвестиційної банків­ської діяльності, що існувало з 1933 р.

Закон Додда-Френка (The Dodd - Frank Act) - Закон США (2010 р.), ві­домий також як Закон про реформування Уолл-стріт і захист спожи­вачів (The Wall Street Reform and Consumer Protection Act). Згідно із Закон Додда-Френка були введені нові додаткові елементи превен­тивного регулювання ринків фінансових послуг і зниження ризиків американської фінансової системи. У рамках положень Закону Додда- Френка, згідно з правилом П. Волкера (екс-голови ФРС США), бан­кам, що користуються урядовими гарантіями, забороняється здій­снювати окремі ризиковані операції. Відповідно до положень Закону Додда-Френка було створено новий орган фінансового регулювання - Раду з нагляду за фінансовою стабільністю (Financial Stability Over­sight Council, FSOC).

Закон Сарбейнса-Окслі (Sarbanes-Oxley Act) - Закон США (2002 р.), згідно з яким для публічних акціонерних компаній (на приватні това­риства дія цього Закону не розповсюджується) був посилений режим контролю і регулювання фінансової діяльності, відбулися істотні змі­ни у сфері розкриття інформації емітентом цінних паперів. У кожній публічній компанії передбачалось створення комітету з аудиту.

Інвестиційна декларація - документ, що визначає основні напрями й об­меження інвестиційної діяльності інституту спільного інвестування.

Інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди) - фінансові установи, що здійснюють залучення і управління інвестиціями власників індивідуальних капіталів. Закумульовані ін­дивідуальні ресурси з метою їх капіталізації вкладаються в цінні папе­ри та інші активи фінансового ринку. Цей процес має назву “спільне інвестування” і реалізація цієї функції є переважною в діяльності па­йових і корпоративних інвестиційних фондів, які надають відповідні фінансові послуги своїм клієнтам.

Інституційна довіра - довіра до інститутів, що будується на: дружніх сто­сунках, які виникли через тривалу взаємодію; інтересах, коли довіра до контрагента базується на оцінці його вигод і втрат від ослаблення партнера; етичних цінностях і нормах, які поділяються останнім і по­роджують економічну поведінку, що заслуговує на довіру.

Інституційні одиниці - суб'єкти господарювання, які самостійно прийма­ють рішення, що стосуються їхньої економічної діяльності, розпоря­джаються своїми матеріальними і фінансовими ресурсами. Вони гру­пуються у п'ять секторів: 1) нефінансові корпорації; 2) фінансові кор­порації; 3) сектор загального державного управління; 4) домашні гос­подарства; 5) некомерційні організації, що обслуговують домашні господарства.

Інші депозитні корпорації - фінансові корпорації і квазікорпорації-рези- денти, основним видом діяльності яких є фінансове посередництво і які емітують боргові зобов'язання, що включаються в національне ви­значення широкої грошової маси.

Інші фінансові корпорації/квазікорпорації - інституційні одиниці, які надають фінансові послуги, але більшість їхніх активів або зобов'язань не торгуються на відкритих фінансових ринках.

Інші фінансові посередники, крім страхових компаній і недержавних пенсійних фондів, - інституційні одиниці, які від свого імені нада­ють фінансові послуги шляхом прийняття зобов'язань у формі, що відрізняється від грошей, депозитів або близьких аналогів депозитів, з метою придбання фінансових активів через участь у фінансових операціях на ринку.

Конкурентоспроможність фінансового сектору економіки - складна і багаторівнева система економічних відносин, що утворюється в ре­зультаті конкурентної боротьби між суб'єктами цього сектору еконо­міки з приводу домінування на основі ефективного використання власного потенціалу, наявних переваг і ринкової кон'юнктури, за яких відбувається акумуляція і перерозподіл фінансових ресурсів з метою задоволення потреб споживачів фінансових послуг.

Корпоративний інвестиційний фонд - юридична особа (акціонерне то­вариство), що провадить виключно діяльність із спільного інвесту­вання.

Корпорації - інституційні одиниці, що створені спеціально з метою рин­кового виробництва товарів та послуг і є джерелами прибутку чи ін­шої фінансової вигоди для своїх власників.

Кредитна установа - фінансова установа, яка відповідно до закону має право за рахунок залучених коштів надавати фінансові кредити на власний ризик.

Кредитні спілки (КС) - небанківські фінансові установи, що утворюються фізичними особами на кооперативних засадах з метою фінансової і со­ціальної підтримки членів-співзасновників шляхом створення умов для збереження й накопичення їхніх заощаджень. Основні операції кредитних спілок, що формують і розвивають їх фінансову основу, такі: надання споживчого кредиту членам спілки (мікрокредитуван- ня); депонування внесків; посередництво в здійсненні розрахунків з партнерами відповідно до укладених угод; довірче управління кошта­ми клієнтів. Окремі послуги (консультаційні, поштово-комунікаційні), хоча і не є суто фінансовими, але користуються належним попитом.

Лізингові компанії (лізингодавці) - юридичні особи, які передають право володіння і користування предметом лізингу (яким є основний капі­тал), фізичній або юридичній особі (лізингоодержувачу) відповідно до договору лізингу.

Ліквідність банківської системи (banking system liquidity) - динамічний стан, який забезпечує своєчасність, повноту та безперервність вико­нання всіх грошових зобов'язань банківської системи країни, харак­теризує рівень її надійності і достатність коштів відповідно до потреб розвитку економіки.

Макропруденційний аналіз (macroprudential analysis) - метод проведен­ня постійного моніторингу, комплексного аналізу стану фінансової системи, її внутрішніх взаємозв'язків, взаємодії з реальним сектором, бюджетною сферою, а також з тенденціями розвитку світових фінан­сових і товарних ринків з метою забезпечення стабільного функціо­нування. Макропруденційний аналіз заснований на дослідженні рин­ку й аналізі макроекономічної інформації: основних ринків активів, діяльності фінансових посередників, макроекономічного розвитку, потенційних дисбалансів і системних ризиків.

Мегарегулятор фінансового ринку (модель об'єднаного або інтегровано­го нагляду за фінансовим ринком) - спеціалізована державна устано­ва, яка уповноважена регулювати не менше двох або трьох основних категорій фінансових посередників - банки і страхові компанії, банки і компанії, які працюють на ринку цінних паперів, інвестиційні і стра­хові компанії.

Монетарний трансмісійний механізм (monetary transmission mecha­nism) - процес передачі змін у використанні інструментів монетарної політики центрального банку на фінансовий сектор економіки, а в по­дальшому - на макроекономічні змінні на основі використання пев­них каналів і зв'язків прямої та зворотної дії.

Недержавний пенсійний фонд (НПФ) - юридична особа, яка має статус неприбуткової організації (непідприємницького товариства), функці­онує та проводить діяльність виключно з метою накопичення пенсій­них внесків на користь учасників пенсійного фонду з подальшим управлінням пенсійними активами, а також здійснює пенсійні випла­ти учасникам зазначеного фонду. Фонд залучає пенсійні внески вкладників, інвестує кошти з метою їхнього збільшення та захисту від інфляції, а згодом здійснює пенсійні виплати учасникам за раху­нок накопичених пенсійних активів. Недержавну пенсію виплачують додатково до державної. В Україні НПФи можуть бути відкритими, корпоративними і професійними з відповідними групами засновни­ків, учасників, вкладників.

“Погані” (недіючі) кредити (nonperforming loans (NPL) - відповідно до чинної класифікації, це сумнівні та безнадійні до повернення кредити.

Пруденційний нагляд (risk-based supervision) - внутрішній процес цен­трального банку, призначений для забезпечення більшої послідов­ності й ефективності інспектувань та інших видів наглядової діяль­ності. Для організації процесу управління ризиками в банках Націо­нальний банк України розробив методичні рекомендації щодо органі­зації та функціонування систем ризик-менеджменту в банках України. Норматив достатності (адекватності) регулятивного капіталу (regulatory capital adequacy ratio; adequacy ratio of bank'sregulatory capital) - економічний норматив Н2, встановлений Національним банком України, що відображає здатність банку своєчасно та в повно­му обсязі розрахуватися за своїми зобов'язаннями, що випливають із торговельних, кредитних або інших операцій грошового характеру.

Рефінансування (refinancing) - операції з надання банкам кредитів у вста­новленому центральним банком порядку. Основною метою є регулю­вання ліквідності банків на виконання центральним банком функції кредитора останньої інстанції.

Стабільність банківської системи (stability of banking system) - комп­лексна характеристика стану банківської системи, за якого реалізу­ється її сутність і призначення в економічній системі країни, адекват­но й ефективно виконуються її функції, а також забезпечується спро­можність підтримувати рівновагу та відновлювати стан після зовніш­ніх потрясінь чи посилення диспропорцій, будь-яких відхилень від безпечних параметрів, спричинених кризовими явищами (спадом економіки, фінансовою кризою, трансформацією економіки тощо).

Стійкий розвиток фінансового сектору - стан, якому в умовах динаміч­них змін інституційного середовища (ендогенних і екзогенних чинни­ків) властива позитивна тенденція до виконання фінансовими корпо­раціями своїх функцій в економіці із забезпеченням певного рівня до­хідності своїх операцій, а також тривале втримання цієї тенденції.

Стійкий фінансовий сектор - властивість фінансового сектору сприйма­ти і протистояти впливам екзогенних чинників (дисбалансів, шоків) через стабільність щодо ендогенних чинників, підтримувати своє функціонування у динамічній рівновазі, а також виконувати покладе­ні на нього функції і забезпечувати певні параметри всієї фінансової системи й економіки у цілому.

Страхові компанії (СК) - фінансові установи (резиденти та філії страхо- виків-нерезидентів), які: а) створені у формі акціонерних або інших товариств згідно із законодавством України й одержали у встановле­ному порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності; б) зареє­стровані згідно із законодавством України постійні представництва у формі філій зарубіжних страхових компаній, які також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності.

Факторингові компанії - юридичні особи, що надають послуги з пере­ймання несплачених боргових вимог і права одержання платежів за ними або, інакше, здійснюють фінансування під віддавання поточної дебіторської заборгованості. Водночас це різновид торговельно-ко­місійних операцій, пов'язаний з кредитуванням обігового капіталу клієнта факторинговою компанією (банком) через негайну виплату дисконтованих сум рахунків або з відтермінуванням погашення за­боргованості.

Фінансова поведінка (поведінкові фінанси) - раціональність/ірраціо- нальність вибору тих чи інших фінансових інструментів при залучен- ні/розміщенні капіталу на ринку. Проявляється через встановлення фінансових відносин між організаціями та між ними і громадянами, між громадянами безпосередньо з приводу інвестування, залучення та перерозподілу фінансових ресурсів відповідно до економічних по­треб зацікавлених сторін.

Фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, з ме­тою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансо­вих активів.

Фінансова стійкість банку (financial resilience of a bank) - стан банку, який характеризується збалансованістю фінансових потоків, достат­ністю коштів для підтримки своєї платоспроможності та ліквідності, а також рентабельною діяльністю.

Фінансова установа (компанія) - юридична особа, яка відповідно до за­конодавства надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг. До фі­нансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізин­гові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопи­чувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, визначених законодавством, - інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг.