Капітал банку.

Капітал банку - спеціально створені фонди і резерви, призначені для забезпечення фінансової стійкості, комерційної та господарської діяльності, відшкодування можливих збитків і які перебувають у користуванні банку.

J підписний,

J статутний,

J власний,

J приписний,

J основний,

J додатковий,

J балансовий,

J регулятивний,

J економічний,

J гі бридний тощо.

Підписний капітал банку - це величина капіталу, на яку отримано письмові зобов’язання акціонерів банку на внесення коштів за підпискою на акції. Банкам забороняється випуск акцій на пред’явника. Банки мають право придбавати власні акції або паї з наступним письмовим повідомленням Національного банку про укладені угоди.

Приписний капітал банку - це сума грошових коштів у вільно конвертованій валюті, надана іноземним банком філії для її акредитації.

Статутний капітал - сплачений та зареєстрований підписний капітал. Капітал банку не може бути меншим статутного капіталу.

Основний капітал банку включає сплачений і зареєстрований статутний капітал (сплачений та зареєстрований підписний капітал банку) та розкриті резерви, створені або збільшені за рахунок нерозподіленого прибутку, надбавок до курсу акцій і додаткових внесків акціонерів у капітал, загальний фонд покриття ризиків, що створюється під невизначений ризик при проведенні банківських операцій, за винятком збитків за поточний рік і нематеріальних активів.

Додатковий капітал банку капітал може включати:

1) нерозкриті резерви (крім того факту, що такі резерви не відображаються в опублікованому балансі банку, вони повинні мати такі самі якість і природу, як і розкритий капітальний резерв);

2) резерви переоцінки (основні засоби та нереалізована вартість «прихованих» резервів переоцінки в результаті довгострокового перебування у власності цінних паперів, відображених у балансі за історичною вартістю їх придбання);

3) гібридні (борг/капітал) капітальні інструменти, якщо вони є незабезпеченими, субординованими та повністю сплаченими; не можуть бути погашені за ініціативою власника; можуть вільно брати участь у покритті збитків без пред’явлення банку вимоги про припинення торгових операцій; дозволяють відстрочення обслуговування зобов’язань щодо сплати відсотків, якщо рівень прибутковості не дозволяє здійснити такі виплати;

4) субординований борг.

Формування капіталу банку та капіталізація банку здійснюються шляхом грошових внесків. Грошові внески для формування та збільшення статутного капіталу банку резиденти України здійснюють у гривнях, а нерезиденти - в іноземній вільно конвертованій валюті або у гривнях. Статутний капітал банку не повинен формуватися з непідтверджених джерел. Банк має право збільшувати статутний капітал після того, як всі учасники повністю виконали свої зобов’язання щодо оплати паїв або акцій і попередньо оголошений підписний капітал (величина капіталу, на яку отримано письмові зобов’язання акціонерів банку на внесення коштів за підпискою на акції) повністю оплачено [1, с.206­207].

У процесі діяльності банку капітал банку виконує операційну, захисну та регулюючу функції. Операційна функція - забезпечення фінансової основи діяльності банку, підтримка обсягів, характеру та спрямованості банківських операцій відповідно до завдань банку. Капітал банку є основою організації та забезпечення діяльності банку. Захисна функція капіталу банку дозволяє забезпечити захист інтересів вкладників і кредиторів у непередбачуваних (кризових) ситуаціях шляхом збереження платоспроможності та підтримки ліквідності банку, оскільки ні залучені, ні запозичені кошти не можуть використовуватися для погашення збитків від поточної діяльності, оскільки вони самі є боргом. Регулююча функція капіталу банку пов’язана з функціонуванням банків відповідно до чинного законодавства та нормативними документами Національного банку, що дає останньому можливість контролювати діяльність банківських установ [1, с. 207].

Баланс банку - запис всіх грошово-кредитних операцій, проведених банком протягом певного періоду часу. Банківський баланс складається з двох частин. У лівій частині (актив) від ображаються всі активи, а у правій (пасив) - зобов’язання та власний капітал банку. Банківський баланс відображає стан залучених і власних коштів банку, їх джерела, розміщення в кредитні та інші операції. До складу активу входять: каса, кошти на резервному та кореспондентському рахунках у центральному банку, а також на кореспондентських рахунках в інших банках, дебітори банку, кредити, видані банком, цінні папери, придбані банком акції, будівлі, обладнання та інші основні засоби.

А = П = З + К, (17.1)

де: А - активи, П - пасиви, З - зобов’язання, К - капітал. Такий запис називають класичним бухгалтерським рівнянням або функціональною обліковою моделлю [1, с.36].

Розглянемо банківські активи та пасиви детальніше. Банківські активи - ресурси банку та засоби, що класифікуються за напрямками розміщення та використання з метою одержання прибутку. Інколи активи банку визначаються як ресурси, контрольовані банком у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до збільшення економічної вигоди у майбутньому. Активи банку відображаються у активі балансу банку та включають: кошти в касі банку, кошти на кореспондентських рахунках, кошти в резервних фондах банку, надані кредити юридичним i фізичним особам, надані міжбанківські кредити, державні облігації, цінні папери, вкладення у факторингові та лізингові операції, дебітори, кошти, вкладені у спільну господарську діяльність та ін. Банківські активи поділяють на активи, які приносять і не приносять прибуток. До банківських активів, які не приносять прибутку, належать матеріальні та нематеріальні активи: кошти в касі, на кореспондентському рахунку, на резервних рахунках, а також основні засоби, матеріали, нематеріальні активи та відвернені кошти прибутку. Банківські активи, що приносять прибуток, поділяють на обліково-позичкові активи та банківські інвестиції. За характером забезпечення розрізняють позички забезпечені та незабезпечені (бланкові).

Банківські пасиви - ресурси банку, які складаються з власних, залучених і запозичених коштів для проведення активних операцій та одержання прибутку. Банківські пасиви відображаються на пасивних бухгалтерських рахунках балансу банку. Власний капітал формується за рахунок акціонерного капіталу, відрахувань від прибутку та за рахунок нерозподіленого прибутку. Залучення ресурсів відбувається шляхом приймання коштів юридичних і фізичних осіб на вклади всіх видів. Запозичення банками коштів здійснюється шляхом одержання позик на міжбанківському ринку, а також шляхом випуску облігацій та інших зобов’язань. З розвитком банківської справи у пасивах зростає частка залучених коштів і знижується питома вага власного капіталу. До вищого класу банківських пасивів належать строкові вклади та депозити, які дозволяють банкам чіткіше прогнозувати свої ресурси та впевнено розміщувати кошти в активи. Центральні банки регулюють банківські пасиви шляхом встановлення нормативів обов’язкового резервування від залучених депозитів або шляхом встановлення адміністративних обмежень чи стимулів [1, с.66].