Податкова система держави
Державна податкова справа - сфера діяльності контролюючих органів, передбачена податковим кодексом та іншими актами законодавства України, спрямована на формування і реалізацію державної податкової політики в частині адміністрування податків, зборів, платежів.
Адміністрування податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) та інших платежів відповідно до законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (далі - податків, зборів, платежів) - це сукупність рішень та процедур контролюючих органів і дій їх посадових осіб, що визначають інституційну структуру податкових та митних відносин, організовують ідентифікацію, облік платників податків і платників єдиного внеску та об’єктів оподаткування, забезпечують сервісне обслуговування платників податків, організацію та контроль за сплатою податків, зборів, платежів відповідно до порядку, встановленого законом [15].Податкова система України - це сукупність загальнодержавних та місцевих податків та зборів, що справляються в установленому податковим кодексом порядку.
Податком є обов’язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до податкового кодексу. Збором (платою, внеском) є обов’язковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій [15].
Виділяють дві функції податків: фіскальну та розподільчо-регулюючу. Суть фіскальної функції полягає у тому, що з допомогою податків формуються фінансові ресурси держави. Податки виступають основним джерелом доходів бюджетів різних рівнів [2, с. 27]. Розподільчо-регулююча функція полягає у тому, що за допомогою податків відбувається перерозподіл вартості валового внутрішнього продукту між державою та її суб’єктами і через елементи податку (об’єкт, суб’єкт, ставка, пільги тощо) держава в змозі регулювати вартісні пропорції такого розподілу.
Змінюючи пропорції функціонування ресурсів в економіці, оподаткування суттєво впливає на процес виробництва, нагромадження капіталу, інвестування, платоспроможний попит і пропозицію. Завдяки податкам держава має можливість регулювати різні аспекти соціально- економічного життя на макрорівні, а на макрорівні - впливати на конкретну поведінку платника податків. Маніпулюючи пропорціями та режимами вилучення в суб’єктів господарювання або домогосподарств частки їхніх доходів, податок може відповідно міняти напрями їхньої діяльності [2, с.28].Під час встановлення податку обов'язково визначаються такі елементи:
У платники податку. Платниками податків визнаються фізичні особи
(резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об’єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об’єктом оподаткування, і на яких покладено обов’язок із сплати податків та зборів. У сплаті податків платниками певну роль покладено і на податкових агентів. Податковим агентом визнається особа, на яку покладається обов’язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків. Наприклад, податковим агентом є організація, де працює платник податку.
У об'єкт оподаткування. Об’єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об’єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов’язує виникнення у платника податкового обов’язку.
У база оподаткування. База оподаткування - це фізичний, вартісний чи інший характерний вираз об’єкта оподаткування, до якого застосовується податкова ставка і який використовується для визначення розміру податкового зобов’язання. Податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
У випадку несплати податкового зобов’язання на його суму нараховується пеня. Пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов’язань, не сплачених у встановлені законодавством строкиУ ставка податку; Ставкою податку визнається розмір податкових нарахувань на (від) одиницю (одиниці) виміру бази оподаткування. Абсолютною (специфічною) є ставка податку, згідно з якою розмір податкових нарахувань встановлюється як фіксована величина стосовно кожної одиниці виміру бази оподаткування. Відносною (адвалорною) визнається ставка податку, згідно з якою розмір податкових нарахувань встановлюється у відсотковому або кратному відношенні до одиниці вартісного виміру бази оподаткування [15]. Залежно від характеру зв’язку з об’єктом оподаткування розрізняють ставки таких видів:
• Пропорційна - процентна ставка, яка забезпечує пропорцію нарахування податків;
• Прогресивна - при збільшенні об’єкта оподаткування збільшується ставка податку.
• Регресивна - при збільшенні об’єкта оподаткування зменшується ставка податку [2, с.40].
J порядок обчислення податку;
J податковий період. Податковим періодом визнається встановлений цим Кодексом період часу, з урахуванням якого відбувається обчислення та сплата окремих видів податків та зборів. Податковим періодом може бути: календарний рік, календарне півріччя, календарні три квартали, календарний квартал, календарний місяць, календарний день.
J строк та порядок сплати податку та подання звітності про обчислення і сплату податку.
J можуть передбачатися податкові пільги та порядок їх застосування. Податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених законодавством [15].
За формою оподаткування податки поділяють на прямі і непрямі (див. табл. 8.1).
Табл. 8.1
Характерні особливості прямих і непрямих податків
| Прямі податки | Напрямі податки |
| Платить і несе на собі одна особа | Сплачує одна особа, а податкове навантаження несе інша |
| Включаються у ціну на стадії виробництва у виробників | Включаються у ціну тільки на стадії реалізації як надбавка до ціни товару |
| Стягуються за декларацією і за кадастрами | Стягуються за тарифами |
| Стягуються з виробництва цінностей: доходу і майна | Стягуються зі споживання цінностей: витрат і користування речами |
| Відносно прогресивний податок | Відносно регресивний податок |
| Відносно нестійкі надходження до бюджету | Відносно стійкі надходження до бюджету |
| Відносно складні розрахунки | Відносно прості розрахунки |
| Наприклад, податок на прибуток підприємств, податок з доходів фізичних осіб. | Наприклад, податок на додану вартість (ПДВ) |
Джерело: складено автором на основі [2, с.58-59].
Прямі податки розподіляють податковий тягар так, що ті, хто має вищі доходи, платять більше.
Непрямі податки включаються в ціну і їх платить кінцевий споживач. Переважно їх сплачують платники, які більше споживають, тобто ті, які мають більші доходи [24, с.58-59]. Розглянемо відмінності прямих і непрямих податків на прикладі податку з доходів фізичних осіб, податку на прибуток підприємств та ПДВ. Податок з доходів сплачується самою фізичною особою або її податковим агентом (установою, де працює ця особа), а ПДВ при покупці товару сплачує покупець, а перераховує на рахунки казначейства - продавець. Виробник, розраховуючи очікуваний прибуток, оптимальну ціну на товар і плануючи сплачувати податок на прибуток, включає цю суму в ціну товару. Таким чином, податок на прибуток включається у ціну ще на стадії виробництва товару його виробником. А податок на додану вартість додається до ціни товару на стадії його реалізації його продавцем як надбавка до ціни.В Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До загальнодержавних належать податки та збори, що є обов'язковими до сплати на усій території України. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, і є обов’язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
До загальнодержавних податків належать:
У податок на прибуток підприємств;
У податок на доходи фізичних осіб;
У податок на додану вартість; Податок на додану вартість - непрямий податок.
У акцизний податок; Акцизний податок - непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених податковим кодексом як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції).
У екологічний податок;
У рентна плата;
У плата за користування надрами;
У плата за землю;
У фіксований сільськогосподарський податок;
У державне мито [5];
До загальнодержавних зборів належать:
У збір за першу реєстрацію транспортного засобу;
У збір за користування радіочастотним ресурсом України;
У збір за спеціальне використання води;
У збір за спеціальне використання лісових ресурсів;
У збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства
У збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, крім електроенергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками;
У збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів всіх форм власності;
J плата за використання всіх видів ресурсів [4];
J військовий збір.
До місцевих податків належать:
J податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки;
J єдиний податок;
J транспортний податок;
J плата за землю (у складі податку на майно) [10].
До місцевих зборів належать:
J збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності;
J збір за місця для паркування транспортних засобів;
J туристичний збір [9].
Види перевірок платників податків з боку контролюючих органів.
Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального [15].
Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених податковим кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу [15].
Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) [15].
Еще по теме Податкова система держави:
- Податкова система і податкова політика держави
- Податкова політика і податкова система України
- Податкова політика та податкова система в Україні
- Елементи податкової системи. Класифікація податкових систем
- Платіжна система як елемент кредитної системи держави
- 2.5. Податки і податкова система
- Система податкових органів
- Напрямки податкової політики, податковий тиск, податкова конкурентоспроможність
- 68. Податкова система. Види податків. Крива Лаффера.
- Податкова система Франції
- 18.2. Податкова система
- Поняття й основні риси сучасних податкових систем
- Еволюція структури податкових систем
- 2.1. Податково-процесуальні режими у податковому процесі
- Податкова система Норвегії та Швеції
- 1.5. Система цілей аграрної політики держави
- Бюджетна система держави та державний борг
- 14. Домогосподарства, підприємства і держава як суб’єкти економічної системи.
- Механізм та системи забезпечення фінансової безпеки держави
- Податки та податкова система