Механізм та системи забезпечення фінансової безпеки держави

Україна одночасно проходить складний історичний шлях державотворення і переходу від централізовано-планової системи управління економікою до соціально спрямованої ринкової економіки.

Перш за все слід звернути увагу на необхідність розмежування понять «фінансова безпека держави», що характеризує динамічний розвиток фінансової системи, та «забезпечення фінансової безпеки держави» як сукупності організаційно-правових відносин. Забезпечення фінансової безпеки держави базується на механізмі забезпечення фінансової безпеки держави/ який є системою організаційних та інституційно-правових заходів впливу, спрямованих на своєчасне виявлення, попередження, нейтралізацію та ліквідацію загроз фінансовій безпеці держави.

Проблема належної підтримки фінансової безпеки держави є

найактуальнішою, оскільки зачіпає усі галузі національного господарства, приватних підприємців, усі прошарки населення, все суспільство і державу в цілому. Надаючи належне місце забезпеченню національної безпеки в усіх її аспектах, було розроблено, а Верховною Радою України схвалено Концепцію (основи державної політики) національної безпеки України (січень 1997 року).

— недопущення незаконного використання бюджетних коштів і державних ресурсів та перетікання їх у "тіньову" економіку;

— контроль за експортно-імпортною діяльністю, спрямованою на підтримку важливих для України пріоритетів та захист вітчизняного виробника;

— боротьба з протиправною економічною діяльністю, протидія неконтрольованому відтоку національних матеріальних, фінансових, інтелектуальних, інформаційних та інших ресурсів.

На грунті концепції фінансової безпеки має бути розроблена державна стратегія фінансової безпеки, яка може бути основою опрацювання державної фінансової політики, надаючи цьому документу орієнтири, визначаючи національні інтереси, цілі і пріоритети. Крім Концепції, стратегія фінансової безпеки має також включати програму забезпечення фінансової безпеки. Механізми реалізації державної стратегії фінансової безпеки можуть міститися як у цьому документі, так і у державній фінансовій політиці. В цілому ці два документи доцільно розглядати як основні механізми державного регулювання економіки, тому що вони взаємозалежать і доповнюють один одного.

Ґрунтуючись на Концепції національної безпеки України, структура концепції фінансової безпеки може бути такою: основна мета підтримання фінансової безпеки держави; принципи організації підсистеми фінансової безпеки; основні методи забезпечення фінансової безпеки; загрози фінансовій безпеці; основні критерії, що мають характеризувати фінансово-кредитну сферу з точки зору підтримання її безпеки на належному рівні; національні інтереси у фінансово- кредитній сфері; основні напрями (пріоритети) державної політики у сфері фінансової безпеки; система підтримання безпеки у фінансово-кредитній сфері на належному рівні.

Основна мета підтримання фінансової безпеки держави. Безпечним слід вважати такий стан фінансово-кредитної сфери, який має характеризуватися збалансованістю, стійкістю до внутрішніх і зовнішніх негативних впливів, здатністю цієї сфери забезпечувати ефективне функціонування національної економічної системи та економічне зростання.

Принципи організації підсистеми фінансової безпеки. Визначення принципів організації підсистеми фінансової безпеки та безумовне їх дотримування потрібні для створення і забезпечення ефективної діяльності вказаної підсистеми. До таких принципів можна віднести:

— необхідність розробки, прийняття і реалізації державної стратегії фінансової безпеки у складі відповідних концепції і програми;

— визначення і затвердження на державному рівні сукупності національних інтересів у фінансово-кредитній сфері;

— необхідність постійного відстеження загроз фінансовій безпеці;

— перегляд час від часу, залежно від ситуації у фінансово-кредитній сфері і економіці, основних напрямів (пріоритетів) державної політики у сфері фінансової безпеки;

— визначення і чітке виконання функцій та реалізації повноважень суб'єктів підсистеми фінансової безпеки;

— необхідність структурного формування і правового оформлення підсистеми фінансової безпеки;

— необхідність постійного моніторингу основних індикаторів безпеки фінансово-кредитної сфери;

— наявність сукупності основних критеріїв фінансово-кредитної сфери з точки зору дотримання її безпеки;

— наявність порогових значень індикаторів фінансової безпеки.

Основні методи забезпечення фінансової безпеки. До основних методів доцільно включити наступні: збирання і аналітичне оброблення інформації про досвід і заходи з забезпечення безпеки фінансово-кредитної сфери в інших країнах, постійний моніторинг і аналіз умов, факторів, загроз та індикаторів фінансової безпеки, прогнозування умов, дії факторів та значень індикаторів у перспективі, розробку і здійснення конкретних заходів щодо підтримання фінансової безпеки на належному рівні.

Загрози фінансовій безпеці. Постійне відстеження і визначення основних загроз фінансовій безпеці значно полегшує її підтримку на належному рівні. Це надає можливість своєчасно розробляти й здійснювати практичні заходи щодо зниження негативного впливу загроз чи їх повної ліквідації. Усі загрози фінансовій безпеці можна поділити на внутрішні та зовнішні, існуючіта можливі.

Основні критерії, що характеризують фінансово-кредитну сферу з точки зору підтримання ії безпеки на належному рівні. Визначення таких критеріїв має важливе методологічне і практичне значення для підтримання фінансової безпеки на належному рівні. Найкраще критерії, що характеризують фінансово-кредитну сферу, визначати за її складовими:

1. Бюджетна сфера - зведення до мінімуму дефіциту Державного бюджету, безумовне виконання дохідної та видаткової частин бюджету, державний (внутрішній і зовнішній) борг не сягає небезпечного рівня (загальний - не перевищує 60 % ВВП, а зовнішній - 70 % річного експорту), а сама бюджетна система спроможна забезпечувати повне фінансування запланованих державних витрат.

2. Грошово-кредитна сфера - обсяг обігових коштів підприємств усіх форм власності знаходиться на рівні, який забезпечує нормальне їх функціонування, відсутні бартер в розрахунках між підприємствами та їх заборгованість бюджету, рівень кредиторської і дебіторської заборгованості не перевищує встановлені нормативи, постійно зростає обсяг безготівкових розрахунків, як у народному господарстві, так і при сплаті населенням товарів і послуг, зменшується обсяг "тіньової " економіки.

3. Інвестиційна сфера - обсяг вітчизняних і іноземних інвестицій достатній не тільки для самовідтворення економіки, але й забезпечення економічного зростання країни. За світовим виміром, такий обсяг вітчизняних та іноземних інвестицій має перевищувати 17 - 25 % ВВП.

4. Валютна сфера - обмінний курс гривні до іноземних валют є спочатку паритетним до темпів інфляції, а потім - стабільним, гривня стає вільно конвертованою валютою, обсяг золотовалютних резервів країни достатній для підтримання стабільності національної грошової одиниці.

5. Зовнішньоекономічна сфера - позитивне сальдо зовнішньоекономічної діяльності, зростання експорту наукоємних, високотехнологічних товарів та послуг, наявність тільки критичного імпорту, відсутність бартерних операцій, позитивне сальдо платіжного балансу.

6. Банківська сфера - наявність стійкої до кон'юнктурних коливань на вітчизняному і світовому фінансових ринках, надійної і повнокровної банківської системи з автономним національним банком, спроможність цієї системи забезпечувати фінансування в необхідних розмірах народного господарства, населення та держави.

7. Фондова сфера - розвиток і становлення повноцінного фондового ринку, який має забезпечувати реструктуризацію вітчизняної економіки, стимулювати вкладення збережень населення і підприємств в її розвиток і фінансову стабілізацію, є стійким до кон'юнктурних коливань на світовому фондовому ринку, національний індекс акцій є стабільним.

Наявність надійної і потужної системи захисту і примноження майна громадян і господарюючих суб'єктів, яка б також забезпечувала вагому частку фінансування реструктуризації економіки та її зростання.

8. Страхова сфера - становлення надійного ринку страхових послуг, спроможного ефективно захищати майнові права та інтереси населення і господарюючих суб'єктів, брати активну участь у реструктуризації економіки та її зростанні.

Наведені вище критерії можуть уточнюватись у залежності від цілей, які ставить собі суспільство на тому чи іншому етапі розвитку економіки. Тобто критерії мають бути рухомими залежно від поставлених цілей економічного розвитку. А в цілому загальним критерієм забезпечення фінансової безпеки може бути ефективність функціонування фінансово-кредитної сфери.

Національні інтереси в фінансово-кредитній сфері. Визначення національних інтересів має базуватись, по-перше, на сукупності цілей соціально-економічного розвитку країни на конкретному етапі; по-друге, на існуючому стані фінансово- кредитної сфери і змісті визначених загроз у ній, по-третє, на системі визначених критеріїв стану фінансово-кредитної сфери.

Основні напрями (пріоритети) державної політики у сфері забезпечення фінансової безпеки. Перелік таких пріоритетів залежить від стану безпеки фінансово-кредитної сфери та існуючих загроз у ній, сукупності національних інтересів (поточних і довготермінових). Основні напрями також можуть бути поточними і довготерміновими. До довготермінових напрямів державної політики у сфері забезпечення фінансової безпеки на етапі реформування економіки можна віднести наступні: забезпечення фінансової стабілізації в країні; здійснення бюджетної реформи; посилення стимулюючого впливу податкової системи на розвиток виробництв; ліквідація криміналізованого бізнесу і корупції; стабільність національної грошової одиниці і забезпечення її конвертованості; поступове зниження інфляції і доведення її до 5 % на рік; підтримання позитивного зовнішньоторговельного сальдо і платіжного балансу; створення достатнього золотовалютного запасу держави; залучення в достатніх розмірах внутрішніх і зовнішніх інвестицій до розвитку національної економіки; поступовий розвиток фінансової інфраструктури економічної сфери держави.

В умовах сучасного кризового стану фінансово-кредитної сфери поточними пріоритетами державної політики в підтримці фінансової безпеки на належному рівні є такі: подолання кризи платежів; ліквідація заборгованості з заробітної плати, пенсій, інших соціальних виплат; зниження розмірів "тіньової" економіки; зниження бюджетного дефіциту та державних витрат, ліквідація нецільового використання бюджетних коштів.

Система підтримання безпеки у фінансово-кредитній сфері на належному рівні.

Ця система має включати склад основних функцій, організаційну структуру, перелік індикаторів, підсистему моніторингу індикаторів, підсистему аналітично- прогнозного забезпечення, повноваження основних суб'єктів системи фінансової безпеки.

Склад основних функцій випливає з мети, складу принципів, основних методів забезпечення фінансової безпеки та переліку національних інтересів у цій сфері. Крім того, необхідно враховувати перелік функцій, що міститься у Концепції національної безпеки України. Тоді основними функціями системи забезпечення фінансової безпеки мають бути:

— створення самої системи та постійна підтримка її у належному стані (створення організаційно-правових засад для побудови, розвитку та функціонування системи, формування організаційної структури, окремих її складових та розподіл їх функцій, кадрове, фінансове, матеріальне, технічне, інформаційне тощо забезпечення як системи в цілому, так і окремих її складових);

— забезпечення діяльності системи (вироблення Стратегії забезпечення фінансової безпеки, планування конкретних заходів щодо підтримки безпеки, організація та безпосереднє керівництво системою та її складовими, визначення витрат на проведення заходів та оцінка їх результативності);

— здійснення перспективної діяльності системи (прогнозування, виявлення та оцінка можливих загроз, дестабілізуючих факторів, причин їх виникнення, а також наслідків їх прояву, організація діяльності з запобігання та усунення впливу загроз та дестабілізуючих факторів на національні інтереси, а також ліквідація наслідків впливу дестабілізуючих факторів);

— визначеня сукупності основних критеріїв безпечного стану фінансово- кредитної сфери і порогових значень індикаторів фінансової безпеки;

— участь у міжнародних системах фінансової безпеки (входження в існуючі та утворення нових систем фінансової безпеки, утворення та участь у роботі двосторонніх і багатосторонніх органів фінансової безпеки, розробка і прийняття відповідної нормативно-правової бази, що регулює міждержавні відносини в галузі безпеки, спільне проведення заходів у рамках міжнародних систем фінансової безпеки).

Організаційна структура системи. Зі складу основних функцій випливає і організаційна структура системи. Вона може включати визначену сукупність суб'єктів: державні органи, громадські організації, конкретні посадові особи. Очолюється вона згідно з чинним законодавством Радою національної безпеки і оборони України. Для здійснення більш конкретної діяльності з питань фінансової безпеки є сенс утворити у складі РНБО України відповідну секцію.

Індикатори фінансової безпеки характеризують її кількісний стан у динаміці. Оскільки індикаторів фінансової безпеки існує дуже багато, має сенс визначити з них основні, які характеризують найважливіші процеси, що відбуваються у фінансово-кредитній сфері.

Механізм забезпечення фінансової безпеки має реалізовуватися на основі розробки відповідних наукової теорії, концепції, стратегії і тактики, проведення адекватної фінансової політики, визначення об'єктів, наявності необхідних інститутів забезпечення безпеки (суб'єктів), визначення та конкретизації інтересів, систематизації загроз, застосування засобів, способів і методів забезпечення безпеки, рис. 1 1.5.

Зважаючи на те, що фінансова безпека не є статичною (на систему безпеки впливає конкретна ситуація, що складається на певному етапі соціально- економічного і політичного розвитку суспільства), то механізм забезпечення фінансової безпеки включає такі елементи:

— об'єктивний і всебічний моніторинг економіки і фінансової сфери з метою виявлення і прогнозування внутрішніх і зовнішніх загроз інтересам об'єктів фінансової безпеки;

— розрахунок порогових граничнодопустимих значень фінансових та соціально-економічних показників (індикаторів), перевищення яких може провокувати фінансову нестабільність і фінансову кризу;

— діяльність держави щодо виявлення і попередження внутрішніх і зовнішніх загроз фінансовій безпеці.

Ефективність реалізації теоретичних наукових положень на практиці потребує не лише визначення критеріальних вимог до неї, а й окреслення принципів організації та забезпечення фінансової безпеки.

Рис. 11.5. Механізм забезпечення фінансової безпеки