Бюджетна система. Державний бюджет. Вилив засобів фіскальної нолітнкн

Бюджетна система - це сукупність бюджетів різних рівнів, врегульованих нормами, що формуються на єдиних принципах під впливом державного устрою та адміністративно-територіального поділу.

Розрізняють дворівневу структуру для унітарних держав (державний та місцевий бюджети) та трнрівневу для федеральних держав (державний, місцевий бюджети, бюджети членів федерації).

Бюджетну систему України утворюють: державний бюджет і місцеві бюджети.

Як економічна категорія державний бюджет досліджує економічні відносини між державою та економічними суб’єктами з приводу акумуляції та централізованого використання фонду грошових ресурсів країни шліхом розподілу та перерозподілу ВВП.

Державний бюджет - це фінансовий план видатків держави та джерел їх покриття (за рік).

Держбюджет як список державних доходів і видатків за певний період (фінансовий рік) має бути затверджений у законодавчому порядку.

Через державний бюджет розподіляється близько 70% національного доходу країни. Сутність держбюджету визначається соціально- економічним ладом, природою, задачами і функціями держави.

На першому етапі відбувається процес складання проекту держбюджету, Кабінет Міністрів України не пізніше 15 вересня подає його на розгляд Верховній Раді України.

На другому етапі - розгляд і затвердження проекту бюджету на сесії Верховної Ради.

На третьому - виконання і складання звіту про виконання (покладено на Кабінет Міністрів України). Фактично виконання бюджету починається з 1 січня і завершується 31 грудня кожного календарного року.

Місцевими бюджетами визначаються бюджет AP Крим, обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах та бюджети місцевого самоврядування, до складу, яких відносять бюджети територіальних громад, сіл, селищ, міст та ін.

Розрізняють фактичний, структурний і циклічний бюджети.

Фактичний бюджет - це надходження, витрати, дефіцити за певний період.

Структурний бюджет показує, якими будуть витрати, доходи, дефі­цит, якщо економіка функціонує за потенційного обсягом виробництва.

Циклічний бюджет розраховується як різниця між фактичним та структурним бюджетами.

За державним бюджетом закріплені доходи та видатки.

Доходи державного бюджету - це грошові відносини, які складаються між державою та юридичними й фізичними особами в процесі вилучення і акумуляції частини вартості ВВП у загальнодержавному фонді з метою подальшого використання для реалізації функцій держави.

Основними джерелами доходів є:

1) податки;

2) платежі за використання природних ресурсів (воду, землю);

3) неподаткові надходження (від приватизації);

4) доходи від операцій з капіталом;

5) офіційні трансферти;

6) цільові фонди.

У сучасних умовах при управлінні податковою системою великого значення набуває об’єктивна оцінка і критичне узагальнення світового й вітчизняного досвіду проведення податкової політики.

Податкова політика є частиною загальної фінансової політики держави на середньострокову та довгострокову перспективу.

Податкова політика - система дій, які проводяться державою у галузі податків і оподаткування. Вона знаходить своє відображення у видах податків, розмірах податкових ставок, визначенні кола платників податків і об’єктів оподаткування, у податкових пільгах.

Існує такий вислів "у цьому світі неможливо бути впевненим ні в чому, окрім смерті та податків" (Б. Франклін).

Податкова система - сукупність податкових зборів та платежів, що законодавчо закріплені в даній державі; принципів, форм та методів їх визначення, зміни або скасування; дій, що забезпечують їх сплату, контроль та відповідальність за порушення податкового законодавства.

Податки забезпечують близько 90% доходів держави.

Податки - це обов’язковий внесок до бюджету відповідного рівня платниками податків у порядку та на умовах зазначених законодавством.

Податки виконують такі функції:

розподільча - є інструментом перерозподілу грошових доходів держави;

фіскальна - формування державних фондів;

регулююча - вплив податків на різні сфери життєдіяльності їхніх платників.

Податкова система має ґрунтуватися на таких принципах:

1. Принцип обов’язковості сплати податків передбачає встановлення відповідальності платників податків за порушення податкового законодавства.

2. Принцип рівності суб’єктів оподаткування та недопущення будь- яких виявів податкової дискримінації забезпечується однаковим підходом до суб’єктів господарювання щодо визначення зобов’язань зі сплати податків.

3. Принцип соціальної справедливості означає організацію соціальної підтримки малозабезпечених верств населення запровадженням економічно обґрунтованого оподаткування, тобто встановленням неоподатковуваного мінімуму та диференційованого й прогресивного оподаткування доходів громадян.

4. Принцип стабільності означає незмінність податків та їх ставок, а також податкових пільг протягом бюджетного року.

5. Принцип наукової обїрунтованості передбачає встановлення податків на підставі реальних показників стану та фінансових можливостей національної економіки. При цьому враховується необхідність досягнення збалансованості видатків бюджету з його доходами.

6. Принцип рівномірності сплати податків забезпечується встанов­ленням строків сплати, виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджету для фінансування видатків.

7. Принцип компетенції означає встановлення і скасування загальнодержавних податків, а також пільг щодо оподаткування тільки Верховною Радою України.

8. Принцип єдиного підходу передбачає забезпечення однакового підхо­ду до розробки законів про оподаткування з обов’язковим визначенням платника податку, об’єкта оподаткування, податкової бази, строків і порядку сплати податку та підстав для надання податкових пільг.

9. Принцип доступності забезпечує відкритість норм податкового законодавства для платників податків.

Податкова система включає:

1. Механізм оподаткування, тобто визначення суб’єктів та об’єктів оподаткування.

Суб’єкти оподаткування - ті, хто сплачує податки, фізичні та юридичні особи;

Об’єкти оподаткування - прибуток підприємств, заробітна плата, вартість майна, виторг фірми, кількість землі тощо.

2. Види податків.

Перелік зборів та ставку оподаткування встановлює Верховна Рада України.

Податки поділяють на прямі та непрямі.

Прямі податки стягуються безпосередньо з індивідів та фірм.

До прямих податків відносять:

• податки особисті на. прибуток громадян, прибуток корпорацій, майно, спадок, приріст капіталу;

•реальні податки', на землю, промисловий, з капіталу (цінних паперів).

Пенрямі податки - це податки, що встановлюються на товари та послуги і входять у їх ціну. Це податок на додану вартість (ПДВ), акцизи, мито, ліцензійні збори.

Внлнв нрямнх податків на макроекономічну ситуацію

Розглянемо спрощену модель оподаткування пропорційним податком заробітної плати. Модель впливу пропорційного прямого оподаткування на рівноважний стан ринку праці зображено на рис. 1.

Рис. 1. Вплив податку на розмір заробітну плату й обсяг виконання робіт

На графіку відображено:

а) криву попиту на працю L^d;

б) криву пропозиції праці (L₁) до оподаткування заробітної плати;

в) рівновага ринку праці до оподаткування заробітної плати (Ei), якій відповідає заробітна плата (W) та кількість зайнятих (Li);

г) криву пропозиції праці після оподаткування заробітної плати (Zf);

д) рівновагу на ринку праці після оподаткування в точці E₂, якій відповідає заробітна плата (Wi) та кількість зайнятих (L₂);

є) відрізок E₂A - величина податку на заробітну плату;

є) Wi - заробітної плата після запровадження податку;

ж) W₂ - заробітна плата після сплати податку;

з) W - заробітна плата до оподаткування;

и) площа чотирикутника Wi E₂,AW₂ - величина податкових надходжень до бюджету за умови, що всі L₂ осіб сплачують по E₂A одиниць податку на заробітну плату.

Дослідимо це на прикладі, умовно середня заробітна плата дорівнювала 630 грн до запровадження оподаткування цього виду доходу. Оподаткування номінальної заробітної плати в 20 %, зумовить виконання такого ж обсягу праці працівниками за умови, що їхня номінальна заробітна плата (W) підвищиться на 20 %, тоді реальна заробітної плата буде незмінною. Отже, пропозиція праці L^s залишиться незмінною за умови, що номінальна заробітна плата підвищиться до 756 грн. Сплативши 126 грн податків (T), дохід після оподаткування залишиться на рівні 630 грн, тобто лишиться на рівні до оподаткування. Виплата заробітної плати в розмірі 756 грн зумовлює зменшення залучення такої кількісті працівників підприємцями, яка була при номінальній заробітній платі 630 грн. У зв’язку із цим рівновага буде в точці E₂, якій відповідає заробітна плата в розмірі Wi > W для підприємців та W₂ < W- для працівників. Це свідчить про те, що розмір суми оподаткування із заробітної плати розподіляється між підприємцями та працівниками.

Площа AE₂EiA - розмір загальних втрат пов’язаних із впровадженням оподаткування заробітної плати. Що розподіляються порівну між підприємцями та працівниками.

Внлнв ненрямнх податків на макроекономічну ситуацію

Вплив непрямих податків на зміну рівноважного обсягу виробництво проілюстровано на рис. 2.

Рис. 2. Зміна обсягу випуску і доходу

з причин запровадження непрямих податків

На рисунку показано:

а) на осі абсцис - обсяг випуску, на осі ординат - рівень цін;

б) рівновага до введення ПДВ відповідає точці E_b що є точкою перетину кривих сукупного попиту (AD) і сукупної пропозиції (до введення ПДВ) (ASi);

в) точці Ei відповідає рівноважний рівень цін (P_i) та рівноважний обсяг виробництва (Yi);

г) після впровадження ПДВ рівень цін зріс до рівня P₂ у зв’язку зі зростанням сукупної пропозиції до AS₂ за незмінного рівня сукупного попиту AD, а рівновага змістилася з точки E_b в точку E₂. Цій точці рівноваги відповідає обсяг винуску Y₂, який менший за Y₂;

д) відрізок E₂N - розмір ПДВ;

є) ^p*ι ~ рівень цін, який був би необхідний для того, щоб обсяг виробництва і продажу залишався на незмінному рівні P₂* при запровадженні ПДВ;

є) Y* - обсяг попиту за рівня цін Р%;

ж) P₁*- рівень цін, за яким виробники реалізують свою продукцію після запровадження ПДВ;

з) площа чотирикутника P2E2 N P₁* - надходження ПДВ до бюджету;

и) площа AE₂EiN - загальні втрати від запровадження ПДВ;

і) площа AE₂ER- втрати від запровадження ПДВ, які несуть покупці;

ї) площа AEiKN - втрати від запровадження ПДВ, які несуть продавці.

На прикладі дослідимо вплив ПДВ на поведінку покупців і продавців. Так, до запровадження ПДВ ціна умовної одиниці товару дорівнювала 20 грн, із ПДВ 20 % - 24 грн. Даній ситуації відповідає точка М, за якої обсяг продажу залишився б на незмінному рівні (Y_i). При умові зростання цін P₂ = 24 грн споживачі обмежили б попит, який би зменшився до У₂*.

Щоб уникнути зменшення обсягів продажу, продавці та покупці мусять розділити між собою втрати, пов’язані із запровадженням ПДВ: 2 грн ПДВ - продавцю, 2 грн - на покупцю. Тоді ціна на товар при запровадженні ПДВ в 20 % буде дорівнювати не 24 грн, а 22 грн. П,іна в 22 грн вмішує в собі 4 грн ПДВ.

Втрата покупців від запровадження ПДВ становитиме 2 грн (22 - 20) і втрати продавців становитимуть теж 2 грн (20 - (22 - 4)), де (22 грн - 4 грн = 18 грн) - виручка продавця від реалізації товару після впровадження ПДВ.

Акцизи - це непрямі податки, що входять у ціни товарів і стягуються в момент їх придбання. Акцизи поділяються на:

• індивідуальні - коли оподатковується кожна одиниця товару;

•універсальні - коли об’єктом оподаткування є обсяг продажу.

Податок на додану вартість - його ставка в Україні становить 20%, формально його платниками є виробничі й торговельні підприємства, оскільки податок надходить в бюджет від них, фактично його сплачують покупці під час купівлі товарів та послуг.

Мито - це податок на товари, які імпортуються. Мито є одним із важелів захисту національного ринку і поповнення бюджетних коштів.

Чим більш розвинута країна, тим більша частка надходжень припадає на прямі податки, і навпаки.

3. Податкова ставка.

Податкова ставка - це величина податку на одиницю оподаткування (одиниця виміру об’єкта оподаткування для земельного податку - гектар тощо).

• Гранична податкова ставка - це відношення приросту виплачуваних податків до приросту доходу (1):

де T_rp(Y) - гранична ставка оподаткування;

AT - приріст податкових надходжень;

AY - приріст доходу.

• Середня податкова ставка - це відношення обсягу податків до величини доходу, який оподатковується (2):

де- середня ставка оподаткування;

T - величина податкових надходжень;

Y -дохід.

• Пульова ставка передбачає звільнення від оподаткування на певний період.

• Пільгова ставка - зменшення ставки оподаткування для окремих господарюючих су б ’ єктів.

Податкові пільги - зменшення податкових ставок або повне звільнення від податків окремих підприємств або виробництв залежно від їхнього профілю, характеру виробленої продукції і виконаних робіт, використаної робочої сили, зони розміщення.

Пільги в силу їхнього різноманітного характеру здатні охоплювати значну кількість платників податків, що призводить до дуже відчутного зниження реальної ставки оподаткування порівняно з номінальною.

Податкова ставка, що визначається як відсоток, поділяється на такі види:

- пропорційна, коли ставка оподаткування є однаковою і не залежить від розмірів доходу;

- прогресивна, коли ставки оподаткування зі збільшенням доходу зростають;

- регресивна, коли податкова ставка зі збільшенням доходу знижується.

За законодавством України податки поділяються на загальнодержавні та місцеві.

Загальнодержавними податками є: податок на прибуток; акцизи; ПДВ; прибутковий з громадян; мито; плата за землю; збір на обов’язкове страхування; відрахування у пенсійний та соціальні фонди.

Місцеві податки: податок з реклами; готельно-курортний збір; кому­нальний податок; за проїзд транзитного транспорту; використання символіки.

Зв’язок між податковою ставкою та обсягом податкових надходжень, виявляє податкову ставку (від 0 до 100%), за якої податкові надходження досягають максимуму що відображає Крива Лаффера (рис. 3).

А. Лаффер - відомий економіст, прихильник теорії пропозиції, який вважав, що за зростанням ставки податку від 0 до 100% податкові надходження зростають від 0 до деякого максимального рівня М, а потім знижуються до 0.

Податкові надходження

Рис. 3. Крива Лаффера

Згідно з кривою Лаффера до деякого максимального рівня M більше значення податкової ставки забезпечує більшу величину податкових надходжень. Однак наступне збільшення податкової ставки призведе до зниження стимулів виробництва і величина національного оподаткованого доходу зменшиться.

Таким чином, нижча ставка податків створить стимули до праці, заощаджень, інвестицій, інновацій, сприяючи суттєвому розширенню національного виробництва й доходу

Державні видатки як економічна категорія - це грошові відносини з приводу розподілу і використання централізованих та децентралізованих фондів грошових ресурсів держави з метою фінансування загальнодержавних потреб соціально-економічного розвитку.

Класифікація державних витрат:

І. за терміном використання ватрати є ноточні, капітальні;

Поточні витрати - це витрати бюджету на фінансування підприємств, установ, організацій, органів державного управління, заходів соціального захисту населення. Складовими поточних витрат є:

• витрати на товари та послуги;

• оплата праці працівників бюджетних установ;

• нарахування на заробітну плату;

• витрати на відрядження;

• оплату послуг бюджетних установ;

• трансфертні платежі органам державного управління тощо.

Капітальні видатки (витрати розвитку) - це витрати бюджету на фінансування інвестиційної та інноваційної діяльності держави. До них відносять:

• капітальних вкладень виробничого і невиробничого призначення;

• фінансування структурної перебудови народного господарства;

• субвенції та інші витрати, пов’язані з розширеним відтворенням.

II за напрямом використання:

• державні витрати на споживання;

• державні інвестиції;

• трансферти;

• відсотки за державні позики.

Маніпулювання державними витратами призводить до зміни сукупного попиту, рівня цін, рівня зайнятості, обсягу виробництва, доходу.

Ця зміна досліджувалася при вивчені моделі "кейнсіанського хреста" (рис. 4).

Рис. 4. Вплив зміни обсягу державних закупівель на обсяг виробництва і доходу

На рис. 1 по осі абсцис відкладено обсяг виробництва та доход, по осі ординат - сукупні витрати

Прямабісектриса кута, яка відображає рівність обсягу

запланованих та фактичних витрат. Пряма Ei - функція запланованих витрат, перетинає бісектрису в точці N_b якій відповідає обсяг витрат Ei та обсяг доходу Y_b

E₂ та рівноважний обсяг виробництва і доходу Y₂, який не досяг потенційного рівня (У*).

Перевищення приросту доходу над приростом державних витрат пояснюється мультиплікатором державних витрат.

Мультиплікатор, державних витрат (m_G) розраховується за формулою (3):

де с’ - частина приросту доходу, яка справляється на споживання.

Якщо планові витрати враховують вплив податкових надходжень, мультиплікатор державних витрат відображає залежність між податкових вилучень від зміни ВВП і має вигляд (4):

де с’ - гранична схильність до споживання;

t - частка податків у сукупних доходах.

Мультиплікатор державних витрат показує, на скільки зміняться сукупні доходи (Y) при зміні державних втрат (G) на одиницю.

Мультиплікативний вплив державних закупівель пояснюється тим, що приріст доходу на величинузбільшує дохід економічних суб’єктів, в яких уряд закупив товари та послуги. Загально відомо, що частину такого доходу суб’єкти споживуть, а частину - заощадять. Суб’єкти, у яких куплені товари і послуги, отримають дохід, який теж розподілиться на споживання та заощадження. Із зазначеного вище впливає, що збільшення державних закупівель збільшує обсяг споживання і доходу з мульти- плікативним уповільнюючи ефектом.

Стимулювання сукупного попиту (сукупних витрат) знаходиться під впливом державних податків. Вплив податків на рівноважний обсяг виробництва і доходу досліджено на рис. 2.

На рис. 2 проілюстровано ситуацію, за якої крива сукупних витрат E_i відображає їх рівень до скорочення податків, а крива E₂ - після скорочення податків. Із графіка видно, що зменшення податків змішує криву сукупних витрат вгору, що призводить до зростання обсягу виробництва і доходу з Yi до Y₂.

Залежність між зміною податків (T) та загальним випуском (У) визначається мультиплікатором податків (m_τ) (5):

Знак "мінус" означає зворотну залежність зміни обсягу виробництва і доходу від розміру податків на дохід.

Рис. 5. Вплив податків на обсяг національного виробництва і доходу

Податковий мультиплікатор показує, що зростання податків на певну величину зменшує обсяг виробництва на більшу величину і навпаки, при зменшенні ставок оподаткування на певну величину рівноважний обсяг виробництва збільшується на більшу величину.

Крім розглянутих засобів впливу, держава може впливати на макроекономічну ситуацію, використовуючи ще один інструмент - трансферти приватному сектору (соціальні трансферти).

Соціальні трансферти (Tr) теж породжують мультиплікативний ефект, який діє так, як і податковий, і має такий самий спосіб визначення, але зі знаком "плюс". Мультиплікатор соціальних трансфертів (Tr) визначається за формулою (6):

Ми дослідили вплив інструментів фіскальної політики на приріст обсягу виробництва. Проаналізуємо вплив вище зазначених інструментів на рівень інфляції рис. 3.

На рис. 3. спостерігається, що бісектриса кута а, яка відображає рівність сукупних витрат та обсягу виробництва (E=Y), сукупні витрати - крива Ei, якій відповідає рівноважний обсяг виробництва (Yi) менший потенційного (Y^a). Збільшуючи сукупні витрати на величину G держава проводить стимулюючу політику, що зумовлює переміщення кривої сукупних витрат вгору до E₂ = C + I + G. Рівноважний обсяг виробництва перемішується вправо до точки Y₂ і вищий потенційного рівня (Y^a) на величину (Y₂ - Y*). Зростання державних витрат призводить до інфляційного розриву (відрізок NM), подолати який можна зменшенням державних витрат на величину NM.

Рис. 6. Вплив зростання державних витрат на інфляційний розрив економіки

Якщо державні витрати (G) і податкові надходження (T) змінюються на одну й ту ж величину, то й обсяг виробництва змінюється на ту ж саму величину. У цьому випадку мова йде про мультиплікатор збалансованого бюджету, який завжди менший або дорівнює 1 (7).

id="Picutre 260" class="lazyload" data-src="/files/uch_group37/uch_pgroup61/uch_uch1339/image/image260.jpg">

m_b- мультиплікатор збалансованого бюджету (8).

Ефект мультиплікатора від скорочення податків слабший, ніж від збільшення державних витрат, що є наслідком більш сильного впливу державних витрат на величину сукупного доходу і споживання, порівняно зі зміною податків (9):

Ці відмінності визначають переваги у виборі інструментів фіскальної політики щодо подолання циклічних криз.

Якщо фіскальна політика спрямована на розширення державного сектору, то:

під час економічної кризи збільшують державні витрати, що відповідає сильному стимулюючому ефекту;

під час буму стримуючи інфляційне піднесення збільшують податки, що являється м’яким обмежувальним заходом.

Якщо метою фіскальна політика являється скорочення державного сектору, то:

під час економічної кризи спостерігається зниження податків, що викликає незначний стимулюючий ефект;

під час буму зменшуються витрати, а це призводить до зниження рівеня інфляції.

3.