Фінансовий ринок в неокласичній моделі

Фінансовий ринок складається з двох секторів: ринку цінних паперів і грошового ринку.

2.1. Грошовий ринок.

Гроші - це фінансові активи, що викопують наступні функції:

1.

2. міри вартості;

3. засобу заощадження накопичення.

Розуміння неокласиками грошей продовжує традиції класичної школи, хоча і має деякі відмінності. Так неокласики, також як і класики, припускають наявність в економіці так званої "дихотомії": існування двох секторів, що не впливають один на одного, з якої витікає нейтральність грошей в економіці, тобто, відсутність впливу грошей на визначення рівноважних реальних величин.

Можна вивести умову, при якій виконується нейтральність грошей в економіці, отже, не відбувається зміна купівельній спроможності грошей.

Позначимо купівельну спроможність грошей як, тоді умовою того, що купівельна спроможність грошей буде незмінною, тобто, m = const, буде виконання рівності:

то,холи

де д - темп зростання номінальної грошової маси.

З (1) випливає правило нейтральності грошей: реальна вартість грошей не змінюється, коли темп зростання номінальної грошової маси дорівнює рівню інфляції.

Крім того, на відміну від класиків неокласики визнавали, що попит на гроші визначається не тільки необхідністю спрощення процесу обміну.

Дійсно, для більшості економічних суб’єктів гроші корисні тим, що дозволяють здійснювати операції (трансакції). Але оскільки гроші не приносять відсотка, та більшість людей вважають за краще зберігати не всі свої фінансові активи в цій формі, що також є чинником, що визначає попит на гроші.

Теорії попиту на гроші, які вважають, що основна роль грошей виявляється в обслуговуванні трансакцій, що накопичення грошей відбувається лише з метою здійснення покупок, прийнято називати трансакційними теоріями попиту на гроші. Кожна з цих теорій по-своєму представляє процеси отримання грошей і здійснення операцій, а також вибір, який здійснює індивідума, вирішуючи питання про те, яку частину фінансових активів він триматиме у вигляді грошей, а яку ні. Для того, щоб уявити собі, як трактується попит на гроші з погляду таких теорій, розглянемо широко відому просту запасову модель Баумоля-Тобіна.

Модель Баумоля-Тобіна.

Модель була розроблена Уїльямом Баумолем (1952) і Джеймсом Тобіном (1956). Ця модель показує, як індивідум формує свій попит на готівку, враховуючи всі переваги і недоліки володіння готівкою.

Модель Баумоля-Тобіна будується на наступних передумовах:

1. деякий індивідума отримує номінальний доход (Y) дискретним чином і в безготівковій формі;

2. індивідума переводить гроші в готівку однаковими порціями за п-ну кількість відвідувань банку;

3. витрати, щодо відвідування банку існують і не дорівнюють 0;

4. витрачання грошей відбувається рівномірно і безперервно;

5. ціни, а, отже, реальні витрати протягом року не змінюються.

При таких передумовах індивідум від володіння деякої суми готівки несе втрати двох видів. По-перше, він втрачає частипу свого багатства, яку міг би мати, якби зберігав дану суму в активах, що приносять відсоток. По- друге, він при кожному відвідуванні банку несе трансакційні витрати.

Припустимо, що індивідум за рік п разів відвідує банк. Тоді сума грошей, яку він знімає кожного разу, може бути визначена як:

а середня кількість грошей на руках у індивідума протягом кожного періоду і, відповідно, в середньому за пік, як:

Отже, альтернативні витрати, які нестиме індивідум протягом року від зберігання активів в наявній формі, будуть дорівнювати величині:

де- номінальна ставка відсотка, яка характеризує

альтернативну вартість однієї грошової одиниці.

З іншого боку, при кожному відвідуванні банку індивідум несе трансакційні витрати. Якщо реальна вартість витрат від одного відвідування банку дорівнює Ь, то загальні трансакційні витрати від всіх відвідувань в номінальному виразі будуть дорівнювати ∏?Pb •

Оскільки обидва види витрат залежать від числа відвідувань індивідумом банку, то вирішуючи задачу мінімізації витрат, індивідум може вибрати оптимізуюче його поведінку число відвідувань банку і суму, яку він повинен знімати за кожне відвідування банку, тобто:

З (2) випливає, що в цьому випадку оптимальне число відвідування визначається наступним виразом:

а сума грошей, що знімається з рахунку за одне відвідування, дорівнює:

Таким чином, оптимальний протягом року середній касовий залишок, на якого індивідуума пред’являтиме попит, може бути визначений як:

Отже, згідно моделі Баумоля-Тобіна, на основі виразу (3), ми можемо зробити висновок, що згідно трансакційними теоріям попиту, попит на гроші є позитивною функцією від рівня реального доходу, негативною функцією від номінальної ставки відсотка, позитивною функцією від реальної вартості трансакційних витрат.

Пропозиція грошей.

Пропозиція грошей визначається тим, яким агрегатом вимірюється грошова маса і яку політику проводить Центральний банк (ЦБ) на грошовому ринку.

Якщо грошова маса (M) вимірюється агрегатом МІ, то грошова пропозиція змінюється в результаті як грошової, так і кредитної емісії, оскільки в грошову базу (H) в цьому випадку входять не тільки готівка (Ch), але і резерви (RR).

де сг - схильність населення зберігати активи в грошовій формі;

ur - норма обов’язкового резервування;

ег - норма надмірних резервів.

Вираз (4) показує, як Центральний банк може за рахунок мульти­плікатора вплинути на грошову пропозицію. Вплив Центрального банку на

343

три параметри, що визначають значення мультиплікатора, буде різним. На перший з трьох параметрів (схильність населення зберігати гроші в наявній формі) Центральний банк може впливати тільки побічно, причому, контроль над цим параметром важкий. Другий параметр (обов’язкову норму резервування) він сам визначає, і, отже, повністю контролює. Третій параметр (надмірна норма резервування) встановлюється суб’єктивним чином кожним банком на основі кон’юнктурних змін ринку кредитів, але оскільки Центральний банк володіє інструментом, яким може впливати на ринок кредитів (ставка рефінансування), то він може регулювати цю норму.

На грошову базу Центральний банк, окрім прямої емісії грошей, може вплинути проводячи операції на відкритому ринку: продаючи і кунуючи у населення державні цінні папери.

Так само, як було сказано раніше, пропозиція грошей визначається політикою Центрального банку на грошовому ринку. Якщо Центральний банк проводить політику, направлену на підтримку ставки відсотка на постійному рівні, то пропозиція грошей буде змінюватися так, щоб процентна ставка з часом залишалася постійною. Тобто, в координатах (і) крива пропозиції реальних грошей матиме вид горизонтальної прямої. Якщо Центральний банк проводить політику, направлену на підтримку реальної маси грошей на постійному рівні, то пропозиція грошей незалежно від зміни ставки відсотка буде постійна. Тобто, в координатах (і, т) крива пропозиції реальних грошей матиме вид вертикальної прямої. Якщо ЦБ у відповідь на підвищення ставки відсотка буде збільшувати пропозицію реальних грошей, то в координатах (і, ш) крива пропозиції реальних грошей матиме позитивний нахил.

Зазвичай в моделях приймають передумову про те, що завданням ЦБ є підтримка реальної грошової маси на постійному рівні. В цьому випадку можна вважати, що пропозиція грошей величина екзогенна задана і регульована державою, незалежна від ставки відсотка.

Рівноважне перебування на грошовому ринку встановлюється, коли попит на реальні гроші дорівнює реальній пропозиції грошей.

Припустимо, що відбулося порушення рівноваги на грошовому ринку за рахунок збільшення грошової пропозиції. Пропозиція зміни реальних грошей - величина, яка задається ттепжякптл екзогенно, оскільки:

а зміна грошової маси екзогенно визначається державою.

Дефіцит реального попиту на гроші, який виниклий в цій ситуації, вирішуватиметься ринком шляхом збільшення додаткового попиту на реальні гроші, який можна представити таким чином:

де ξ - швидкість подолання реальним попитом на гроші дефіциту, який виник. Якщо швидкість подолання реальним попитом на гроші дефіциту, який виник, величина постійна і екзогенно задана, то величина додаткового попиту на реальні гроші буде залежати від рівня доходу, ставки відсотка і колишнього реального запасу грошей в економіці, тобто:

Нова ситуація рівноваги встановиться тоді, коли додатковий попит на реальні гроші зросте до рівня, який дорівнює додатковій пропозиції реальних грошей. Тобто ситуацію рівноваги на грошовому ринку в цьому випадку можна записати таким чином:

що графічно представлено на рисунку 3.

Якщо процентна ставка в економіці встановиться вище за рівноважну, і > і*, то на ринку грошей виникає ситуація дефіциту додаткового попиту на гроші. Велика ставка відсотка привертає увагу більшості покупців цінних паперів. Попит на цінні папери перевищує пропозиції, поточна вартість цінних паперів починає зростати, а ставка відсотка починає падати, поки не знизиться до рівноважного рівня і*, і грошовий ринок не прийде до стану рівноваги.

Якщо процентна ставка в економіці встановиться нижче за рівноважну, і < і*, то на ринку грошей виникає ситуація надлишку додаткового попиту на гроші. Менша ставка відсотка збільшує число продавців цінних паперів, пропозиція цінних паперів перевищує попит, поточна вартість цінних паперів починає падати, ставка відсотка починає зростати, поки не підніметься до рівноважного рівня г*, а грошовий ринок не прийде до стану рівноваги.

2.2. Ринок цінних паперів.

Для спрощення макроекономічні моделі розглядають тільки два види цінних паперів: акції і облігації.

Акція - це безповоротний цінний папір, що дає право володіння і управління акціонерним підприємством.

Облігація - це поворотний цінний папір з фіксованим терміном повернення і з фіксованим доходом.

Причому передбачається, що акції може випускати тільки фірма, а облігації - тільки держава.

Поточна вартість акції. Доход від акцій не є заздалегідь встановленою гарантованою величиною, він визначається загальними зборами акціонерів.

Припустимо, що прибуток корпорації постійна величина РП, кількість акцій (E) незмінна, і ставка відсотка незмінна. Тоді поточна вартість акції для дискретного випадку можна визначити таким чином:

Поточна вартість акції для безперервного випадку буде наступною:

Поточну ціну купонної облігації Pb можна визначити, продисконтував потік передбачуваних доходів, тобто:

Пропозиція облігацій визначається державою, яка за рахунок облігаційної позики фінансує свої зростаючі витрати.

Пропозиція акцій визначається фірмами, які за рахунок акцій фінансують нові капіталовкладення, тобто інвестиції.

Попит на цінні папери пред’являє домашнє господарство, яке таким чином відкладає поточне споживання на майбутнє.

Обсяг попиту на цінні папери домогосподарство визначає, виходячи з ресурсів, які у нього є, тобто засобів, які воно має намір зберегти. Доход кінцевого використання, отримується як зароблений і незароблений доход (в даному випадку доход від державних облігацій) за вирахуванням особистих податків, витрачається на споживання і заощадження:

Заощадження йдуть на покупку цінних паперів і на підтримку минулої купівельної спроможності грошей у випадки зміни грошової пропозиції:

Звідси,

Таким чином,

-г

Пропозиція цінних паперів складається з пропозиції акцій і пропозиції облігацій:

Отже,

Умову рівноваги на ринку цінних паперів можна записати в наступному вигляді:

А графічно умова рівноваги ринку цінних паперів зображена на рисунку 4.

Рисунок 4

Якщо процентна ставка в економіці встановиться нижче, за рівно­важну, і > і*, то на ринку цінних паперів виникає ситуація дефіциту додаткового попиту на цінні папери. Менша ставка відсотка збільшує число продавців цінних паперів. Попит на цінні папери стає меншим ніж пропозиція, поточна вартість цінних паперів починає падати. Ставка відсотка починає зростати, поки не досягне рівноважного рівня і*, і ринок цінних паперів не прийде до стану рівноваги.

Якщо процентна ставка в економіці встановиться вище, за рівноважну, і < і*, то на ринку цінних паперів виникає ситуація надлишку додаткового попиту. Велика ставка відсотка привертає увагу більшості покупців цінних паперів. Попит на цінні папери перевищує пропозицію. Поточна вартість цінних паперів починає зростати, ставка відсотка починає падати, поки не знизиться до рівноважного рівня і*, і ринок не прийде до стану рівноваги.

3.