Макроекономічні моделі, їх види і показники

Схема кругообігу є прикладом макроекономічної моделі. Моде­лювання і абстрагування є основним методом макроекономічного аналізу. Всі макроекономічні процеси вивчаються на основі побудови моделей.

Макроекономічні моделі можуть виступати у вигляді: функцій, графіків, схем і таблиць, що дозволяє зрозуміти взаємозалежності між макроекономічними величинами, причинно-наслідкові зв’язки між економічними явищами.

У макроекономіці виділяють різні види функцій:

а) поведінкові, що характеризують поведінку економічних агентів (наприклад, функція споживання:

де Co - автономне споживання, не залежне від рівня доходу;

Yd- дохід, що розташовується;

тре - поведінковий коефіцієнт, який називається граничною схильністю до споживання і показує, як зміниться величина споживання при зміні величини доходу, що розташовується, на одиницю);

б) технологічні, що описують технологію виробництва (наприклад, виробнича функція:

де Y - величина сукупного винуску, яка визначається запасом капіталу (K) і запасом праці (L), тобто кількістю основних економічних ресурсів;

в) інституційні, що показують дію інституційних чинників (параметрів державного управління) на макроекономічні величини (наприклад, функція податків:

де T - величина податкових надходжень;

T - автономні (акордні) податки, не залежні від рівня доходу;

t - ставка податку;

Y - рівень сукупного доходу (винуску).

г) дефініційні, що відображають визначення тієї або іншої макроекономічної величини (наприклад, функція сукупного попиту, який за визначенням є сумою попитів всіх макроекономічних агентів і має вигляд:

де C - попит домогосподарств (споживчі витрати);

І - попит фірм (інвестиційні витрати);

G - попит держави (державні закупівлі товарів і послуг);

Xn - попит іноземного сектора (чистий експорт).

Всі ці функції можна представити у вигляді графіків і таблиць.

Моделі включають два види показників: екзогенні і ендогенні.

Екзогенні величини - це показники, що задаються ззовні, моделі, що формуються зовні. Екзогенні величини є автономними (незалежними). Ендогенні величини - це показники моделі, що формуються всередині.

Рисунок 1

Модель дозволяє показати, як зміна екзогенних величин (зовнішній імнульс) впливає на зміну ендогенних (рис. 1). Наприклад, якщо функція споживання має вигляд: C = C (Yd, W), де C - величина сукупних споживчих витрат, Yd- доход кінцевого використання і W - багатство, Yd і W є екзогенними величинами, a C - ендогенною. Ця модель дозволяє досліджувати, як зміна доходу кінцевого використання і/або багатства

змінює величину споживчих витрат. Споживання, таким чином, виступає як залежна величина (функція), а доход кінцевого використання і величина багатства - як незалежні величини (аргумент функції). У різних моделях одна і та ж величина може бути і екзогенною, і ендогенною. Так, в моделі споживання споживчі витрати (C) виступають як ендогенна (залежною) величина, а в моделі сукупного попиту: AD = C + I + G + Xn споживчі витрати (C) є екзогенними (незалежною) величиною, тобто змінною, що визначає величину сукупного винуску і сукупного доходу. Виняток становлять змінні державного управління, які, як правило, є екзогенними, такі як державні закупівлі товарів і послуг, акордні податки, податкові ставки, величина трансфертів, облікова ставка відсотка, норма обов’яз­кових резервів, грошова база.

Окрім змінних, моделі включають параметри і константи.

Важлива особливість макроекономічних змінних полягає в тому, що вони діляться на дві групи: показники потоків і показники запасів. Потік (flow) - це кількість за певний період часу. У макроекономіці, як правило, одиницею часу є рік. До показників потоків відносяться: сукупний винуск, сукупний доход, споживання, інвестиції, дефіцит (профіцит) державного бюджету, кількість безробітних, експорт, імпорт тощо, оскільки всі вони розраховуються щороку, тобто з розрахунку на один рік. Всі показники, відображені в схемі кругообігу, є потоками. (Не випадково ця схема називається моделлю кругових потоків - model of circular flows). Запас (stock) - це кількість на певний момент часу, тобто на певну дату (наприклад, 1 січня 2009 року). До показників запасів відносяться національне багатство, особисте багатство, запас капіталу, кількість безробітних, виробничий потенціал, державний борг тощо.

Макроекономічні показники можуть бути поділені також на: абсолютні і відносні. Абсолютні показники вимірюються в грошовому (вартісному) виразі (виняток становлять показники чисельності зайнятих і чисельності безробітних, які вимірюються в кількості чоловік), а відносні - у відсотках або відносних величинах. До відносних показників відносяться такі, як рівень безробіття, дефлятор (загальний рівень цін), темп інфляції, темп

економічного зростання, ставка відсотка, ставка податку тощо.

Рисунок 2. Види рівноваги

Важливе значення в макроекономіці має вивчення рівноважних станів. При цьому розрізняють три види рівноваги: стійка, нестійка і нейтральна (рис.

У макроекономічних моделях велике значення має чинник часу. Залежно від того, як цей чинник враховується в аналізі, розрізняють три види макроекономічних моделей: статичні, порівняльної статики і динамічні (при цьому дослідження можуть проводитися як в дискретному, так і в безперервному часі). Статичні моделі описують економічну ситуацію на певний момент часу. Моделі порівняльної статики показують результат переходу економічної системи з одного рівноважного стану до іншого, але не досліджують, як відбувається цей перехід. Механізм цього процесу переходу вивчається в динамічних моделях.

У динамічних моделях важливу роль відіграє принцип дисконтування, тобто приведення вартості майбутніх доходів до поточного періоду (present value - PV). Метод дисконтування використовується при визначенні ефективності вкладень засобів у фінансування інвестиційних проектів (фінансування інвестиційного проекту має сенс, якщо сума майбутніх доходів, приведених до поточного періоду, буде не менше величини витрат на його фінансування), при покупці цінних паперів (що доцільно лише в тому випадку, якщо приведений сумарний доход від цього цінного паперу буде не менше суми, витраченої на її покупку), при міжчасовому виборі споживання (при ухваленні рішення про віддання перевазі майбутнього споживання над поточним). Дисконтована вартість розраховується за формулою:

де- доходи, які економічний агент принускає отримати в

кожному з майбутніх періодів (від першого до п-ого);

г - норма дисконту, яка в макроекономічних моделях, як правило, вважається рівній ставці відсотка.

Макроекономічний сенс ставки відсотка полягає в тому, що вона є альтернативними витратами використання грошей іншим чином.

2.