Ключова роль енергетичної безпеки

Енергетична безпека відіграє ключову роль щодо забезпечення конкурентоспроможності національної економіки.

Під енергетичною безпекою слід розуміти спроможність держави забезпечити ефективне використання власної паливно-енергетичної бази, здійснити оптимальну диверсифікацію джерел і шляхів постачан­ня у країну енергоносіїв для забезпечення життєдіяльності населення та функціонування національної економіки у режимі звичайного, над­звичайного та воєнного стану, попередити різкі цінові коливання на паливно-енергетичні ресурси або ж створити умови для безболісної адаптації національної економіки до нових цін на ці ресурси.

Економічна безпека держави ґрунтується на техніко-виробничій безпеці. Остання має своїм завданням оперативно компенсувати не­гативні наслідки можливого скорочення чи припинення зовнішньо-

економічних зв’язків або внутрішньої соціально-економічної неста­більності та продовжувати процес відтворення у провідних галузях економіки, забезпечуючи при цьому задоволення суспільних, у тому числі оборонних потреб на прийнятному рівні.

Наріжним каменем техніко-виробничої безпеки є ресурсна забез­печеність. За прогнозом Міжнародного енергетичного агентства, до 2010 р. споживання первинних енергоносіїв у світі збільшиться на 47,66%ⁿ.

В узагальненому вигляді під енергетичною безпекою слід розумі­ти стан захищеності держави (регіону), суспільства, громадян, на­родного господарства від загрози дефіциту чи порушень у забез­печені обґрунтованих потреб в енергії економічно доступних па­ливно-енергетичних ресурсів (ПЕР) як за нормальних умов, так і у надзвичайних ситуаціях^{[271] [272]. За нормальних умов потреби в енергії мають забезпечуватися у повному обсязі, за надзвичайних обставин — у гарантованому мінімально-необхідному обсязі.}

Передбачається, що чисельність населення Землі в найближчі 10 років зросте до 8,5—9 млрд осіб.

Чим довше — не говорячи вже чим більше — світова економіка має саме такий енергетичний базис, тим безповоротніше “згорають” загальні шанси на виживання. Світове співтовариство стоїть перед невідкладним рішенням зробити вибір між попелом чи сонцем.

Світова цивілізація може уникнути пастки видобувних технологій лише в тому випадку, якщо вона докладе всіх зусиль до того, щоб негайно здійснити їхню заміну, перейти до поновлюваних і до того ж екологічно чистих ресурсів. При цьому не протиставляються дві

Розділ 8. Конкурентоспроможність національної економіки... 453 Цілі: перша — підвищення ефективності використання ресурсів, та Друга — перехід до поновлюваних ресурсів. Таке поверхове проти­ставлення роблять скоріше ті, хто недооцінює потенціал викорис­тання поновлюваних ресурсів.

Перехід до поновлюваних ресурсів — і, таким чином, до економіки сонячної енергії — рішуче змінює логіку господарювання і, відповідно, шляхи економічного розвитку. Такий перехід — це ключ до майбутньої Дієздатності світової економіки. Заснована на використанні сонячної енергії економіка сприяє задоволенню загальної потреби в енергії та сировині завдяки сонячним джерелам енергії та сонячній сировині.

До невичерпного потенціалу альтернативної енергетики нале­жать сонячне світло і тепло, вітер, гідроенергія, енергія рослин та інших органічних субстанцій. До сонячної сировини можна відне­сти сировину рослинного походження, яка з’явилася завдяки фото­синтезу сонячного світла. Сюди ж слід віднести біомасу, біотичні та біогенні матеріали. Суттєвих результатів в даних напрямах до­слідження досягла Національна академія наук України, проте через хронічне недофінансування значну частину перспективних програм було призупинено. Але сьогодні життя примушує спрямовувати інвестиційні потоки в першу чергу на розробку та впровадження відновлювальних джерел енергетики. Це не лише гарантія забезпе­чення конкурентоспроможності національної економіки та значні валютні надходження до держави за рахунок експорту та технологій — це порятунок національної економіки від деградації.

Чим “повнокровніше” живе сучасна світова економіка, тим швид­ше вона наближається до загибелі. Це відбувається з двох причин:

по-перше, тому, що сировинні джерела, які активно експлуату­ються та використовуються для виробництва різних видів палива, у своїй більшості видобувного характеру: родовища нафти, природно­го газу і вугілля, а також урану як джерела ядерної енергії;

по-друге, тому, що енергетична сировина, насамперед нафта, по­дібно металам — це найважливіша предметна основа для промисло­вого перетворення у напівфабрикати і готову продукцію.

Лише після цілеспрямованої заміни традиційного енергозабезпе­чення на сонячне економічна глобалізація стане екологічно прийнят­ною. Тільки ця заміна покладе кінець руйнівному впливу сформованої економіки з уніфікацією економічних структур і культур та вкаже шлях До життєздатного, різноманітного і гуманного розвитку суспільства.

Найскладніше для людини питання — чи може світова економіка забезпечити всіх людей усім необхідним, чи вистачить її доходів на всіх? Відповідь відома: якщо ми будемо й надалі хазяювати на основі кінцевих і екологічно небезпечних ресурсів, створюючи дедалі більш централізо-

вані економічні структури, то не вистачить.

Для запобігання кризі, на нашу думку, слід було б використати наступні рекомендації:

1. Світова цивілізація лише в тому випадку зможе уникнути загрози своєму існуванню, якщо негайно перейде до поновлюваних ресурсів і при цьому зробить усе необхідне, щоб економіка стала цілком неза­лежною від видобувних ресурсів.

2. Перехід до сонячного енергетичного і сировинного базису матиме безпрецедентне значення для майбутньої стабільності світового співтова­риства, яке можна порівняти лише зі значенням промислової революції.

3. Лише після цілеспрямованої заміни традиційного енергозабезпе­чення на сонячне економічна глобалізація стане екологічно прийнят­ною. Лише ця заміна покладе кінець руйнівному впливу світової еко­номіки з уніфікацією економічних структур та культур і вкаже шлях до життєздатного, різноманітного та гуманного розвитку суспільства.

4. З переходом на сонячний енергетичний і сировинний базис зно­ву стане можливо необхідним для безпечного соціального існування людства возз’єднання економічного розвитку з екологічним циклом, регіональними економічними структурами, культурою і громадськи­ми організаціями.

5. Якщо ми розглянемо весь енергетичний ланцюг традиційної енер­гетики, її претензії на видатну економічність виявляються міфом. По­новлювані енергоносії мають потенційну перевагу щодо економічності, оскільки їхні ланцюги “енергоносій — виробник — споживач” (лан­цюг використання) значно коротші. Виробники і продавці теплової та ядерної енергії мають бути позбавлені політичних привілеїв і традицій­ної публічної підтримки, й тоді може виникнути нестримна економіч­но обумовлена хвиля визнання і впровадження сонячної енергетики. Технічний потенціал і стратегії впровадження сонячної енергії будуть спрямовані на використання економічної переваги її коротких ланцюгів. Сонячні ресурси можуть використовуватися потенційно ефективніше, безпечніше і при цьому економічніше, ніж традиційні види енергії.

6. Не можна підкоряти вікові закони природи мінливим законам ринку. Відповідно, виробництво і збут внутрішніх сонячних ресур­сів, включаючи продукти харчування, повинні мати пріоритет перед іншими рівноцінними економічними благами.

7. Лише в умовах світової економіки, побудованої на сонячному енер­гетичному базисі, стане можливим задовольнити всі людські потреби, при цьому забезпечити майбутнє ідеї про дійсно рівні права всіх людей і повернутися до культурного різноманіття у світовому співтоваристві. Те, що принципово неможливо реалізувати, підкоряючись “невидимій руці ринку”, втілить у життя видима рука Сонця^[275]. Ми погоджуємося з наведеними аргументами Г. Шеєра і повинні активізувати роботи в даному напрямі, сконцентрувати зусилля задля його успішної реалізації, щоб національна економіка України могла безконфліктно адаптуватися в нову архітектуру світогосподарської системи, тим більше, що Україна має для цього сприятливі географічні та кліматичні умови та відповід­ні потенціали. Проведені на Кримському півострові експерименти під­твердили перспективність розвитку даного напряму.

Відповідно до розрахунків астрофізиків, сонячна система, а з нею і Земля та інші відомі нам планети існуватимуть приблизно ще 4,5 млрд років. Отже, це неймовірно величезний період часу, протягом якого Сонце буде випромінювати свою енергію, необхідну для існування лю­дей, тварин і рослин. Воно буде робити це так щедро, що енергії ви­стачить на те, щоб задовольнити будь-які потреби навіть радикально зростаючого людства, тваринного і рослинного світу. Енергія, що по­ставляється Сонцем, за обсягом у 15 тис. разів перевищує вироблювану сьогодні технічними засобами, при цьому не враховується ще сонячна енергія, природним чином довготерміново або короткотерміново збе­режена на поверхні Землі, у водних масах і у рослинах^[276].

Світовий ринок енергії панує над долями світу, і такий стан речей, враховуючи екологічні наслідки, перетворює ідеї вільного ринку на догму.

Криза ресурсів загострюється через виснаження природних запасів нафти, газу та інших стратегічних видів сировини, що наближується. Важливо не тільки те, з якими наслідками для довкілля й як довго ви­користовуються ресурсні потенціали. Важливо також, де залягають ці ресурси, що означає буквально — хто має над ними економічну владу і визначає ціни, й, врешті-решт, хто може заплатити за них цю ціну.

Звернемося тепер до розрахунків для природного газу (за даними BGR): “United States Geological Survey” — 131,8 трлн m³; “World Oil, Annual International Outlook” — 144,0 трлн m³ ; “Oil and Gas Jour­nal” — 144,3 трлн m³ ; “BP Statistical Review” — 144,7 трлн M³ ; BGR — 152,9 трлн m³. Виходить, що при незмінному річному видобутку в 2,3 трлн м³ резерви вичерпаються через 57—65 років^[277].

Наукові дані свідчать про прийдешні аномалії клімату і пов’язані з цим проблеми. У процесі еволюції планети шляхом фотосинтезу, який утворив вуглець у рослинах, відбулося виділення кисню, з яким змогли розвитися дихаючі легенями живі істоти. їх життєва основа зникне, якщо кисень буде витрачений у процесі спалювання вуглецевих з’єд­нань. Уже давно зрозуміло, що існуючі родовища корисних копалин не можна доводити до повного вичерпання. Екологічні межі подальшого спалювання видобувних ресурсів скоріш за все будуть досягнуті рані­ше, ніж вичерпаються запаси видобувного палива. Якщо людство до­сягне граничного навантаження на планетну екосистему, збиток буде вже непоправний, з ним неможливо буде впоратись ані політичним, ані економічним шляхом: почнуться надмірне похолодання або поте­пління на всіх континентах, смертоносні повені та урагани.

Але навіть якщо стан загостриться набагато пізніше, ніж очіку­ється, криві фізичної доступності видобувних енергоресурсів, що знижуються, і криві споживання перехрестяться неминуче. Уже з наближенням точки перетинання неминучий економічний хаос. Екзистенціальна криза зачепить не лише ті країни, що не можуть дозволити собі багато сплачувати за енергію, але й у стійких про­мислово розвинених країнах почнуться незліченні катаклізми, ви­кликані катастрофічним зростанням цін на енергію, стрибкоподіб­но зростаючим безробіттям, а відповідно, і синхронними сплесками політичної напруженості і насильства. А якщо точка перетинання буде дійсно досягнута, людство вступить у період найбільшої бійні — пекла, в якому навряд чи залишиться місце для розумних дій.

Цей апокаліптичний сценарій, на жаль, більш ніж ймовірний, і по­стійне збільшення споживання робить його дедалі ближчим і реаль­нішим. Населення земної кулі з 5,3 млрд осіб у 1990 р. збільшиться до 2010 р. до 8 млрд. осіб. Крім того, очікується, що повсюдно зросте міське населення: 75% жителів Північної Америки в 1990 р. були го­родянами, до 2025 р. їхня кількість, можливо, складе 80%. У Західній Європі очікується збільшення міського населення за той же період з 80 до 85%, у Східній — з 65 до 75%, у Латинській Америці — з 70 до 84%, в Африці — з 33 до 55%, а у Південній і Південно-Східній Азії — з 28 до 48% — такі результати принесе названим країнам така бажана ними індустріалізація. Урбанізація означає значне збільшення споживання енергії та ресурсів. Під тиском цих даних лопаються, як мильні буль­башки, ідеї та надії на зниження залежності від ресурсів. З великою часткою ймовірності темпи приросту споживання ресурсів ще більше збільшаться. Це означає, що світова економіка усе швидше наближу­ється до виснаження викопних ресурсів. Оскільки вичерпання тради­ційних запасів нафти і газу, ймовірно, наступить між 2030 р. і 2040 р., час наближує фінальну агонію світової економіки. Тоді людство буде змушене вести боротьбу за виживання, що не має аналогів в історії. І програє її, якщо “видобувна” світова економіка доведе до крайнощів свої оргії піроманії. Якщо людство буде загнане до точки перетинання кривих наявності і попиту, йому загрожує найжорстокіший воєнний конфлікт історії — дійсно світова війна^[278].

З неминучим зменшенням світових запасів корисних копалин різко загостриться боротьба з приводу несправедливого розподілу.

Екологічні катастрофи, що поширюються, обумовлені видо­бувними ресурсами, і поряд з можливими ядерними катастрофами зменшують шанси на виживання усе більшої кількості людей.

Виникає небезпека надзвичайного звуження життєвого простору, що знову запустить у дію історичні механізми відбору серед людей, причому вони будуть більш безжальними, ніж будь-коли. Те, що на перший погляд може здатися етнічним або релігійним конфліктом і спонукає до втручання освічені сили правопорядку під гаслами прав людини, у реальності обумовлене лише ресурсним егоїзмом остан­ніх. Україна при розробці стратегії розвитку обов’язково повинна враховувати виклики, ризики, загрози і небезпеки, які здійснюють не лише негативний вплив на конкурентоспроможність, а й несуть величезну потенційну загрозу системі національної безпеки Укра­їни. Збільшити конкурентоспроможність української економіки можна буде за рахунок проведення всеохоплюючої політики енер­гозбереження, шляхом здійснення структурної перебудови економі­ки щодо її енергозатратності, стимулювання впровадження енергоз­берігаючих технологій, запровадження суворого обліку та контролю за енергоспоживанням усіх користувачів без винятку, здійснення технологічного переоснащення виробництв, мотивації використан­ня нетрадиційних та відновлювальних джерел енергії.

8.4.