Подолання тіньового сектора економіки та фінансова безпека

Негативний вплив на конкурентоспроможність здійснює тіньо­вий сектор економіки. Без подолання цієї небезпеки українська еко­номіка не лише не зможе стати конкурентоспроможною на світо­вому ринку, а навпаки, нестиме невиправдані втрати, різного роду обмеження та ізоляцію з боку міжнародної спільноти та їх агенцій.

Західні дослідники зазвичай виділяють наступні чинники, що ви­значають масштаби і динаміку “тіньової економіки”:

1) тягар оподаткування;

2) розміри доходу, що отримується;

3) тривалість робочого часу;

4) масштаби безробіття;

5) роль державного сектора.

Таблиця 8.1

Детермінанти “тіньової економіки" у провідних капіталістичних країнах на кінець 70-х років

Джерело'.

ред. В.К. Сенчагова. — M.: ЗАО “Финстатинформ”, 1998. — С. 490.

З урахуванням цих чинників сімнадцять ведучих країн світу мож­на розділити на три групи (табл.8.1).

У першій групі (10 країн) найбільш поширена тіньова діяльність, а в третій (дві країни) — вона практично відсутня. З таблиці видно, Що найменшого впливу зростання тіньової діяльності зазнало з боку величини доходів, адже у розвинених країнах високий рівень дохо­дів забезпечений незалежно від “тіньової економіки*’. Разом з тим з 11 країн, що мають відносно низький рівень доходу (менше 6400 дол. США на душу населення), 6 (Бельгія, Нідерланди, Норвегія, Італія, Фінляндія та Ірландія) опинилися серед країн з найменшою питомою вагою тіньової економіки.

У цій групі переважають країни (7 із 10) з найменшою тривалістю робочого тижня (не більше 41 год.), тобто, країни, де у працівників більше вільного часу, а отже, і більше можливостей для побічних занять. І тільки три країни (Канада, Австрія, Японія) з відносно ко­ротким робочим тижнем не потрапили до першої групи.

Наприкінці 70-х років у більшості країн, що розглядаються, рі­вень безробіття був низьким (в 13 країнах — не менше 4%), тобто воно в той час не могло істотно вплинути на поширення тіньової діяльності. Але при цьому показово, що з чотирьох країн з найбіль­шим безробіттям (понад 5%) лише одна — Канада — не потрапила у десятку лідерів “тіньової економіки”. І лише в трьох країнах з цієї десятки безробіття виявилося нижчим за 3%.

При інших рівних умовах чим більшим є державний сектор, тим вищий ступінь державного регулювання. А воно має змогу витісня­ти підприємців у “тінь”, про що свідчать дані (див табл. 8.1): з країн першої групи лише у трьох (в Нідерландах, Італії і ФРН) питома вага держпідприємств (за зайнятістю) менше 15%.

Багато західних фахівців вважають основною, або навіть єдиною причиною розвитку “тіньової економіки” податковий тиск. Без­умовно, це не єдиний фактор, але вельми істотний: серед десятки лідерів тіньової економіки лише США мали рівень оподаткування нижчий 33%, і тільки три країни з вищим рівнем (Англія, Франція, Австрія) у десятку не потрапили.

За даними правоохоронних органів США, в країні щорічно “від­мивається” понад 100 млрд дол, а у світі — близько 250—300 млрд дол. США.^[279]

Отже, поширеність тіньової діяльності вирішальною мірою за­лежить від загального стану економіки, рівня життя населення і об­межень, що диктуються державою.

Цей висновок зроблено на основі вивчення економіки розвине­них країн, але, безумовно, він справедливий і для країн, що роз­виваються. Відомий перуанський економіст і суспільний діяч Е. де Сото на основі аналізу економіки своєї країни дійшов висновку, що “тіньова економіка” — це реакція громадян на систему, яка ставить їх у становище своєрідних жертв правової необмеженості^[280].

Подолання тінізації української економіки дасть реальну можли­вість суттєво збільшити її конкурентоспроможність, з одного боку, за рахунок зростання довіри міжнародної спільноти, що сприятиме збільшенню іноземних інвестицій, а з іншого, Уряд може отримати доступ до ресурсу, який перевищує 50% ВВП, спрямувавши його в пріоритетні галузі розвитку, які забезпечують конкурентоспромож­ність національної економіки.

Визначною мірою конкурентоспроможність національної еконо­міки держави визначається рівнем її фінансової безпеки.

Під фінансовою безпекою слід розуміти такий стан фінансової, грошово-кредитної, валютної, банківської, бюджетної, податко­вої систем, який характеризується збалансованістю, стійкістю до внутрішніх і зовнішніх негативних впливів, здатністю забезпечити ефективне функціонування національної економічної системи та економічне зростання.

Слід пам’ятати про можливі негативні наслідки конвертованості. Насамперед вони пов’язані з ймовірним знеціненням національного багатства та робочої сили, обвальним банкрутством окремих видів виробництва, некерованого поглиблення соціальної диференціації населення тощо. Тому введенню конвертованості національної ва­люти має передувати комплекс заходів, які б унеможливили негатив­ні наслідки цієї акції і, навпаки, сприяли економічному зростанню.

Досвід Німеччини, Японії, деяких інших країн свідчить про те, що національна валюта може стати сильною і без її прив’язки до іншої валюти за рахунок зміцнення національної економіки, підви­щення її конкурентоспроможності, активного виходу вітчизняних виробників на міжнародні ринки тощо.

Прикладом цього є достатньо міцна позиція спільної грошової одиниці країн ЄС — євро — щодо американського долара. Надалі її наступ на долар зростатиме, адже планується, що вона буде обслу­говувати понад 30% обсягів міжнародної торгівлі.

2003-й рік приніс до країн єврозони наявні ознаки пожвав­лення економіки. Сьогодні цьому сприяє посилення міжнародної конкуренції, зумовлене рівнем обмінного курсу євро та низькою процентною ставкою. Цілком вірогідно, що країни Європейського Валютного Союзу, зважаючи на жорстку грошово-кредитну політи-

Розділ 8. Конкурентоспроможність національної економіки... 461 ку, поступово продаватимуть ту частину валютних резервів, вираже­них у доларах США, що залишилася після переведення визначеної частини резерву центральних банків цих країн до Європейського Центрального банку (ЄЦБ). Паралельно буде здійснюватися перехід ряду країн Східної Європи від доларів на евро у зв’язку з рішен­ням “прив’язати” свої валюти до евро. Це призведе, за оцінками директора Інституту міжнародної економіки Ф. Бергстена, до пере­ливання від 0,5 до 1 трлн дол. США в евро, внаслідок чого значно підвищиться її вартість^[281]. Крім того, слід зазначити, що країни EBC мають нині позитивне сальдо поточного рахунку (близько 2% від су­купного ВВП), що теж сприятиме високому майбутньому рейтингу евро на світовому валютному ринку.

Могутній потік фінансового капіталу, помножений на можливос­ті сучасних інформаційних технологій, розширює поле для спекуля­тивної гри на фондових біржах за допомогою Інтернету, що може привести до миттєвого переміщення десятків мільярдів доларів з од­ного кінця світу в іншій. Командують цими потоками могутні THK, сконцентровані в західних цивілізаціях, і міжнародні фінансові ор­ганізації (Міжнародний валютний фонд, Всесвітній банк), що слу­жать інтересам своїх головних акціонерів і засновників — західної цивілізації, і, насамперед, США. Це породження постіндустріаль- ного суспільства стало, мабуть, найголовнішим каналом перетоку капіталу і перерозподілу багатства, знаряддям контролю над роз­витком глобальної економіки в інтересах наймогутнішої нині пів­нічноамериканської цивілізації. Однак таке положення навряд чи сумісне з цивілізаційним поліцентризмом, характерним для постін- дустріального суспільства, з партнерством цивілізацій.

Цінність ваших грошей визначається глобальним казино безпре­цедентних розмірів: щодня через ринки обміну іноземної валюти (foreign exchange markets) проходять 2 трлн. дол. США — тобто у 100 разів більше, ніж торговельний обсяг усіх ринків акцій (stockmarkets) у світі, разом взятих. Лише 2% цих обмінних валютних трансакцій мають відношення до “реальної” економіки, яка відбиває рух реаль­них товарів і послуг у світі, інші ж 98% — чисто спекулятивні.

Глобальне казино відповідальне за валютно-біржові кризи, яких зазнали у 1994—95 рр. Мексика, у 1997 Азія та у 1998 Росія. Ці яви­ща — симптоми розладу грошової системи старого індустріального суспільства. Якщо не вжити своєчасно відповідних заходів, то ми з 50-відсотковою імовірністю матимемо шанс того, що протягом на­ступних 5—10 років відбудеться глобальне злиття грошей — най­більш ймовірний шлях до глобальної депресії.

Проте позамежні бариші виплачуються лише учасникам вузького кола на самій верхівці суспільства, починаючи з кінозірок і спор­тивних героїв, поширившись сьогодні на елітних юристів, торговців, докторів і бізнес-лідерів. У 60-ті роки зарплата топ-менеджера була лише у ЗО разів вищою за зарплату середнього робітника, тоді як сьогодні ця різниця становить 200 разів. Що це — злам суспільства, де “переможець отримує все”, чи остання короткострокова реакція при виході суспільства з індустріальної епохи?

Сьогодні у світі 1900 місцевих іромад, включаючи понад сотню ком’юніті в США, випускають власну валюту, незалежну від націо­нальної грошової системи. Деякі громади, зокрема в Ітаці, Нью-Йор­ку, випускають паперові банкноти, інші — у Канаді, Австралії, Брита­нії та Франції, — створюють комплементарні електронні гроші.

Сукупна цінність бартерних трансакцій — обміну, який не потре­бує грошей як засобу обміну — становила за 1994 р у США і в Канаді 6,5 млрд дол. США, і продовжує зростати утричі швидше, ніж при зви­чайному товарообміні. Журнал ^uBartrer News” відбиває розвиток галузі і має зараз 30 тис. передплатників. Він оцінює тотальний бартер по всьо­му світу в 650 млрд дол. США у 1997 р., при щорічному рості в 15%.

Усе наведене вище є частиною безповоротного процесу змін на­шої грошової системи і нашого суспільства. Ми зараз перебуває­мо у перехідному періоді — інтервалі великого ризику, але також і великих можливостей. Ризики тут — не лише фінансові. Низка виробляючих гроші технологій може сприяти виникненню вкрай репресивного суспільства. Зараз відкриваються зовсім нові перспек­тиви: сьогодні більше, ніж будь-коли, з фінансовими інтересами узгоджуються найкритичніші актуальні теми — такі, як заохочення доцільнішої праці, взаємодія у виховних процесах і навіть альтер­нативний довгостроковий стійкий розвиток. І в обох випадках не теорія, а втручання реального життя прагматично продемонструвало свої результати. Використовуючи ці нововведення, можна досягти Світу стійкого достатку протягом життя одного покоління.

Особливо інтенсивна руйнація традиційних шляхів боротьби з безробіттям відбувається в Європі. У регіонах з великим рівнем без­робіття люди вже довели, що умови існування можуть істотно по­кращитися шляхом створення комплементарної локальної валюти замість простої виплати соціальних грошей. Крім того, такі спроби вже мали місце в історії сучасного світу. У 1930-х роках тисячі таких ініціатив існували у США, Канаді, Західній Європі та інших регіо­нах світу, які були зачеплені Великою депресією. Комплементарна валюта може стати ключовим інструментом огородження регіону від шоку, викликаного помилками і кризою офіційної грошової систе­ми. Врешті-решт, такий підхід € виграшним для обох партнерів (win/ win) — локальних підприємств і суспільства як великого цілого.

Деградація навколишнього середовища внаслідок пріоритетів ко­роткострокових фінансових інтересів може, таким чином, бути пов’я­зана з прагматичними монетарними інноваціями. Вузьке мислення показало себе як орієнтоване не стільки на людську природу, скільки на домінуючу грошову систему. Але цей процес можна повернути назад, якщо використовувати валюту, створену спеціально для міжна­родної торгівлі і угод, які дозволили б широкому мисленню отримати характер спонтанного процесу, що фокусує увагу на довгострокових стійких рішеннях, які не вимагають регуляції або таксації. Історичні прецеденти, іноді упродовж сторіч, довели ці можливості²⁴.

У минулі роки не існувало і не було досягнуто динамічної управ­лінської та підприємницької культури в Україні. Конкурентні умови були надзвичайно нерівні для окремих підприємств та фірм, еконо­мічні стосунки у багатьох галузях позначилися помітною відсутністю прозорості. Поряд з прямими дотаціями значні розміри прихованих асигнувань призводили до того, що умови конкурентної боротьби викривлялись, ставали нерівними та непрозорими. При цьому ви­трати, які несе держава з введенням грошових сурогатів — чи то вза- ємозаліки, чи вексельний обіг, чи бартер, — наносять непоправної шкоди, відкидають нас в епоху середньовіччя.

Як може міжбанківська валютна біржа визначати вартість валюти України? Якщо навіть капіталісти визнають, що на валютному рин­ку закон попиту і пропозиції не спрацьовує, то чому ж ми віддали свою валюту на відкуп фінансовим спекулянтам країн, мета яких

— знищити нас як конкурента, що стоїть у них на заваді, зробити з нас економічного карлика, поповнивши підсистему, що забезпечує обслуговування світової капіталістичної системи.

Національна валюта має бути прив’язаною і підкріпленою внутріш­німи економічними факторами. Але економічна політика даного пері­оду цього не передбачала, що й призвело до доларизації в Україні.

Прив’язка національної валюти до долара CIIIA призвела до того, що США через систему різних механізмів, у тому числі через МВФ, може управляти національною валютою нашої держави і успішно це робить, але, на превеликий жаль, не на покращання, а на погір­шення. Не розірвавши пута доларизації, ми не зможемо гарантувати захист національного багатства України.

Багато країн світу вже тепер відмовляються від долара США, що зараз при обслуговуванні міжнародного господарського обороту є ^м Б. Лиэтер. Будущее денег: сотворение новых благ, работы и более мудрого мира

— http://www.Imperativ.net/implO/lietaer.html

значно незабезпеченим. Так, при частці США у світовому експорті в 15% долар обслуговує майже 50% розрахунків у міжнародній тор­гівлі, Як бачимо, існує суттєвий дисбаланс,

У цілому світі йде поступова відмова від долара, а його гіпертро­фія у світовій валютній системі обертається нестабільністю для його власників. Гривня на понад 90% прив’язана до найбільш економічно віддаленої від неї валюти і економіки країни, з якою у народного гос­подарства України існує мінімум угод, Доларизація — це скоріш пси­хологічний, ніж економічно виправданий феномен, тобто об’єктив­но ставить формування обмінного курсу гривні на базу не реальних економічних зіставлень, а спекулятивних очікувань. Це не раз при­зводило до втрати національного багатства України при товарообміні і до зниження реальної вартості її активів, які здобувають іноземні інвестори при капіталовкладеннях в економіку і приватизацію.

Разом з тим, необхідно враховувати, що традиційна економіч­на політика, яка проводиться в рамках регульованих національних економік, стає все більш неефективною, тому, що такі важливі ін­струменти, як грошово-кредитна політика, ставки відсотка і техно­логічні інновації значною мірою залежать від глобальних тенденцій. За таких умов забезпечення глобального розвитку людства можливо при умові застосування саме інформаціологічного підходу до про­блем єдиної, планетарної економічної системи.

Наступний величезний прорахунок Уряду — це проведення по­літики щодо зростання лібералізації цін.

У результаті лібералізації цін відбулися колосальні розриви в їх рівнях і фінансовому стані провідних галузей народногосподарсько­го комплексу.

Найбільших збитків було завдано сільському господарству, легкій промисловості та енергетиці. Ціни було піднято до світових, хоча це жодною мірою не означало, що Україна потрапила в рівні умови міжнародної конкуренції.

Українські товаровиробники опинилися у незрівняно гірших умо- вах внутрішнього оподаткування, і все через те, що існуюча податкова система акумулює значно більшу, ніж у більшості західних конкурен­тів, частку доходів. Податки перетворюються в серйозний інфляційний фактор, який підштовхує до росту цін. Українські експортери змушені й надалі підвищувати ціни, погіршуючи і так вкрай загострену ситу­ацію. На внутрішньому ринку ми реалізуємо товари, які дорівнюють або й перевищують світові ціни при нижчій якості, а на зовнішньому ринку - товари і продукцію за цінами, що нижчі за її собівартість.

Міжнародні фінансові інститути, щоб не допустити конкурента на світовий ринок, тим більш такого потенційного, як Україна, за-

Розділ 8. Конкурентоспроможність національної економіки... 465 провадили “модель гартування сталі”, коли спочатку створили умо­ви і змусили провести лібералізацію, вектор якої був спрямований лише на зростання цін, а потім впровадили жорстку монетарну по­літику, яка позбавила нас можливості створити відповідний грошо­вий еквівалент на величину росту цін і тарифів.

Ми не можемо збалансувати залежну від таких умов грошову та товарну маси, а також забезпечити їх нормальний рух, що має ожи­вити економіку і забезпечити її зростання.

Пріоритетом має стати орієнтація на внутрішній ринок, перехід на систему самозабезпечення, у першу чергу, продуктами харчуван­ня, товарами, продукцією і послугами життєво необхідних функцій, що сприятиме стабільному економічному зростанню.

8.5.