Конкуренція на товарних ринках та її рівні

Конкурентне середовище в українській економіці включає ринки то­варів та послуг, де українські підприємства конкурують між собою (вну­трішня конкуренція), а також з підприємствами з близького та далекого зарубіжжя.

Рис. 3.1. Розподіл конкурентного середовища в Україні, 2004 р.

Аналіз конкурентних ринків в українській економіці включає перш за все дослідження трьох типів ринків: ринків, де конкуренція взагалі не може бути визначена, ринків, де конкуренція дійсно існує та ринків без конкуренції (монопольних ринків). Зведені (для всіх видів еконо­мічної діяльності) дані цього аналізу представлено в табл. 3.4 ^[70].

Таблиця 3.4

Конкурентне середовище України, 2004 р.

На основі отриманих даних можна зробити наступні висновки.

Рівень конкурентних ринків для всіх напрямів конкуренції — (внутріш­ня між українськими підприємствами, конкуренція на ринках близького зарубіжжя та конкуренція на ринках далекого зарубіжжя) є меншим за 100%, що свідчить про наявність ринків, вільних від будь-якої конкурен­ції (рис.

Рис. 3.2. Рівень конкурентних ринків в Україні у 2004 р.

Спостерігається високий рівень внутрішньої конкуренції в ба­гатьох підгалузях переробної промисловості, зокрема, в харчовій

промисловості та переробці сільськогосподарських продуктів, ма­шинобудуванні, легкій промисловості тощо. Високий рівень кон­курентних ринків спостерігається також у будівництві, фінансовій діяльності, освіті та інших видах економічної діяльності.

Імпорт з країн близького та далекого зарубіжжя, безумовно, впли­ває на конкурентне середовище в Україні. Разом з тим, попри по­ширені думки, цей вплив є дуже диференційованим. Так, у цілому за видами економічної діяльності рівень конкуренції між українськими підприємствами (92,0%) значно перевищував рівень конкуренції з близьким зарубіжжям (58% ринків), а конкуренція з підприємствами далекого зарубіжжя спостерігалася лише на 43,1% ринків. Інакше ка­жучи, внутрішня конкуренція між українськими підприємствами на всіх ринках збуту була вищою за конкуренцію з імпортом, хоча для деяких галузей ця залежність, особливо імпортна, носить критичний характер. Частку конкурентних ринків серед українських підприємств та з підприємствами близького і далекого зарубіжжя за окремими ви­дами економічної діяльності представлено в табл. 3.5.

Таблиця 3.5

Питома вага конкурентних ринків товарів і послуг у 2004 р., %

Особливої уваги заслуговує конкурентне середовище в легкій про­мисловості, яка найбільше постраждала від імпорту.

Аналіз стану конкурентного середовища в харчовій промисловості та переробці сільськогосподарської продукції свідчить про сприятливе становище в галузі з точки зору конкурентної боротьби із закордон­ними виробниками та значне скорочення (порівняно з внутрішньою конкуренцією) рівня конкуренції для українських виробників з боку виробників з близького (61,1%) та далекого (34,3%) зарубіжжя.

Дослідження конкурентних ринків свідчать про те, що в цілому по українській економіці рівень монополізації не є значним. Дані щодо окремих монопольних ринків товарів та послуг наведені в табл. 3.6.

Таблиця 3.6

Рівні монополізації на ринках товарів і послуг у 2004 р., %

Хоча в даному випадку показники макроекономічного аналізу су­перечать макроекономічним даним.

Досить високими рівнями монополізації характеризуються ринки товарів і послуг (див. табл. 3.6) в основному, природних монополій, регулювання діяльності яких є вкрай складним.

Рівні конкуренції на ринках товарів і послуг. Деякі ринки було оці­нено за шкалою: висока, помірна, слабка, ніякої конкуренції. На рис. 3.3 представлено дані, що характеризують рівні внутрішньої конку­ренції щодо рівнів конкуренції з близьким та далеким зарубіжжям.

З наведених на рис. 3.3 даних видно, що понад половину (56%) опитаних оцінюють рівень конкуренції українських підприємств між собою як високий. Ця оцінка значно вища за відповідну оцінку конкуренції вітчизняних підприємств з підприємствами близького (20%) та далекого (23%) зарубіжжя.

Рис. 3.3. Рівні конкуренції в українській економіці у 2004 р.

В наведеній нижче табл. 3.7 представлено дані, що характеризу­ють бальні оцінки конкуренції на окремих ринках товарів та послуг. Методику бальної оцінки рівня конкуренції побудовано на визна­ченні середньозваженого рівня конкуренції для кожного виду еко­номічної діяльності за наступною шкалою балів: ніякої конкуренції — 1 бал; слабка конкуренція — 2 бали; помірна конкуренція — З бали; висока конкуренція — 4 бали. За такою шкалою середній рі­вень конкуренції дорівнює 2,5 бала.

З цих даних випливає, що внутрішня конкуренція між україн­ськими підприємствами за багатьма видами економічної діяльності є досить високою і значно переважає середній рівень (2,5 бала). Найвищі рівні конкуренції спостерігаються у таких видах еконо­мічної діяльності, як харчова промисловість, міський та автодорож­ній транспорт, фінансова діяльність та освіта. Що стосується ринків конкуренції з підприємствами близького та далекого зарубіжжя, то оцінки рівня конкуренції на них значно поступаються оцінкам, що характеризують рівень внутрішньої конкуренції.

Представляє інтерес порівняння рівнів конкуренції в Україні в 1999 та в 2004 роках (рис. 3.4).

Як видно з рис. 3.4, частка підприємств, що вважають рівень конкуренції в Україні високим, зросла з 40% в 1999 р. до 47% у 2004 р, У свою чергу, з 3% в 1999 р. до 1% у 2004 р. зменшилася частка підприємств, які вважають, що немає жодної конкуренції.

Таблиця 3.7

Бальна оцінка рівня конкуренції в українській економіці

Середній рівень конкуренції, розрахований за бальною шкалою, також зріс з 3,2 бала в 1999 р. до 3,4 бала у 2004 р.

Наведені дані свідчать про позитивні зрушення у формуванні кон­курентного середовища та реалізації конкурентної політики в Україні.

Реалізація державної конкурентної політики в Україні обумовле­на, серед іншого, відносно короткими термінами формування кон­курентного середовища в країні, складністю багатьох економічних процесів і недостатнім розвитком систем моніторингу конкуренції. В таких умовах ціна можливого прорахунку при визначенні пріори­тетів державної конкурентної політики може стати занадто високою для української економіки. Тому суттєвим в процесі розробки за­ходів державної економічної політики стає вивчення реальних умов формування національного конкурентного середовища.

Рис. 3.4. Оцінки конкуренції в українській економіці, 1999—2004 рр.

Однак проблематика впливу різноманітних факторів на конку­ренцію недостатньо досліджена. Основною причиною є практична відсутність необхідної статистичної інформації щодо рівнів конку­ренції на ринках збуту товарів і послуг та чинників, які впливають на ці рівні. Таким чином, масштабне опитування підприємств і ор­ганізацій різних видів економічної діяльності, проведене у 2004 р. Антимонопольним комітетом України та Інститутом економічного прогнозування HAH України, є важливим як з точки зору розробки теорії конкуренції, так і з практичної точки зору.

Для аналізу факторів, посилюючих конкуренцію в Україні, викорис­тано відповіді на запитання “Які фактори посилюють конкуренцію на ринках збуту товарів і послуг Вашого підприємства?”. На це запитання передбачалося 12 варіантів відповідей (факторів), що наводяться нижче:

• скорочення внутрішнього платоспроможного попиту;

• зростання обсягу імпорту;

• краща якість імпортних товарів;

• низькі ціни імпортних товарів;

• можливість підприємств вільно рекламувати свою продукцію;

• стримування цін українськими конкурентами;

• проникнення на Ваші ринки збуту інших вітчизняних виробників;

• законодавча діяльність Верховної Ради України;

• діяльність Кабінету Міністрів України;

• діяльність Антимонопольного комітету України;

• діяльність торговельно-посередницьких організацій;

• інші фактори.

Як видно з наведених в табл. 3.8 даних, серед факторів, які обумов­люють найбільший вплив на посилення конкуренції в цілому по усіх видах економічної діяльності, на першому місці виявилися: “проник­нення на ринки збуту інших вітчизняних виробників” (18% загального впливу). Друге місце опитувані віддали фактору “скорочення внутріш­нього платоспроможного попиту” (13% ). Нарешті, третє місце посів фактор “законодавча діяльність Верховної Ради України” (10% ).

Привертає увагу значна розбіжність думок у підприємств різних видів економічної діяльності. Так, опитувані керівники підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості вважають однаково сильними факторами (по 15% від загальної кількості відповідей) “зростання обсягу імпорту”, “діяльність Кабінету міністрів України” та “діяльність Антимонопольно­го комітету України”. “Зростання обсягу імпорту” другим по важливості фактором називають керівники металургії. Машинобудівники однаково важливими (такими, що поділили перше та друге місця) назвали “про­никнення на Ваші ринки збуту інших вітчизняних виробників” та “скоро­чення внутрішнього платоспроможного попиту”. Цей же фактор — ско­рочення попиту — виділяють як істотний будівельники (22% відповідей), залізничники (19%), авіатори (29%) і лікарі (20%). Водночас аж ніяк не зачіпає (0%) або майже не зачіпає фактор “краща якість імпортних това­рів” будівельників (0%), авіаторів (0%), медиків (0%), фінансистів (3%). Уряд як фактор посилення конкуренції серйозно сприймають хіміки та нафтохіміки (15%), машинобудівники (13%), виробники електроенергії та газу (12%), будівельники (16%), залізничники (12%), автотранспортники (13%), авіатори (19%), освітяни (15%) та медики (13% відповідей).

Дуже слабко оцінена діяльність АМКУ (в цілому 4% опитаних відзначають його роль). Серед опитаних лише хіміки та нафтохі­міки високо оцінили роль АМКУ (15%); взагалі не відреагували на АМКУ авіатори, освітяни та медики (15%); майже не відреагували селяни (2%), легковики (2%), машинобудівельники (3%).

Вплив факторів на посилення конкуренції, %

Таблиця 3.8

Розділ 3. Конкуренція на ринках товарів і послуг та її рівні

Що реально відбувається під впливом конкуренції в Україні? Як впливає конкуренція на відпускні ціни та собівартість продукції? Скорочують підприємства чисельність робітників, чи наймають додатковий персонал для організації обслуговування своєї продук­ції після її продажу? Чи вдається підприємствам знайти нові ринки збуту і, як наслідок, збільшити обсяги виробництва, або під впли­вом конкурентів обсяги їх продукції скорочуються? Як впливає конкуренція на показники ефективності підприємства? Відповіді на ці питання, важливість яких зростає через відсутність адекват­ної статистичної звітності, є необхідними для оцінки впливу кон­курентного середовища на стан підприємств і, водночас, стають важливими для розвитку теорії і практики економічної конкурен­ції. Конкуренція, як відомо, може по-різному впливати на собі­вартість і ціну продукції. З одного боку, скорочення витрат і цін підвищує конкурентоспроможність та збільшує обсяги реалізації продукції. З іншого, підвищення якості продукції збільшує витрати підприємства і, як результат, вимагає підвищення цін. У такому ви­падку виробникам необхідно знаходити компромісні рішення. Як же реально впливає конкуренція на поведінку підприємств щодо собівартості та цін?

Як показано на рис. 3.5, впливу конкуренції на собівартість продук­ції притаманний приблизно рівний розклад, хоча українські підприєм­ства частіше скорочують свої витрати під впливом ринкових сил.

Рис. 3.5. Вплив конкуренції на собівартість продукції в Україні у 2004 р.

Можна припустити, що ті 41,7 % підприємств, які зменшують со­бівартість, зазнають значної цінової конкуренції, а ті 30%, що збіль­шують собівартість, прагнуть перемогти у неціновій конкуренції за рахунок підвищення якості товарів і послуг. Разом з тим, 28,3% під­приємств досі не відчули “дихання” конкуренції.

Наведена нижче табл. 3.9 включає дані щодо впливу конкуренції на собівартість продукції по окремих видах економічної діяльності.

Таблиця 3.9

Вплив конкуренції на собівартість продукції, %

Як видно, значна частка підприємств, що зменшили собівартість, спостерігається в машинобудуванні (53,1%); хімічній та нафтохіміч­ній (43,5%) харчовій промисловості (43,5%); металургії та метало­обробці (42,9%); у будівництві (50%); міському та автодорожньому транспорті (51,6%); пошті і зв’язку (47,1%) та інших галузях. Разом з тим у легкій промисловості, де тиск імпорту і конкуренція укра­їнських товаровиробників з підприємствами близького та далекого зарубіжжя залишаються значними, водному та авіаційному тран­спорті, галузях, які потребують значних інвестицій для модернізації, а також в інших галузях конкуренція потягла за собою збільшення собівартості, мабуть, з оригінальних причин.

Таблиця З,10

Вплив конкуренції на обсяги виробництва, %

Окремого дослідження заслуговує визначення індексу чутливості со­бівартості до конкуренції. Цей показник ілюструє, як сильно (часто) реагував рух витрат на виробництво в галузі та на конкуренцію (без ура­хування знаку збільшення або зменшення цього впливу)^[71]. З наведених розрахунків видно (див. табл. 3.9), що індекс чутливості собівартості до конкуренції є майже однаковим для більшості видів економічної діяль­ності в Україні і знаходиться в діапазоні 30—40%. Найбільша величина нього індексу спостерігається в міському та автодорожньому транспорті, що зайвий раз підкреслює чутливість галузі до конкуренції.

В Україні вплив конкуренції на випуск продукції є негативним, і більшість підприємств вимушена зменшувати обсяги виробництва під тиском більш вдалих конкурентів (табл. 3.10).

Наведені у табл. 3.10 дані, як уявляється, не завжди є коректними. Правильно усвідомили суть питання зв’язківці, фінансисти, освітяни та залізничники. Перехід до ринково-конкурентних відносин збіль­шив їх роль у суспільстві, різко зросли доходи. Представники тих галузей, що постраждали від радикальних ринкових реформ, дають переважно негативні відповіді. Хоча в тій же харчовій промисловос­ті в останній час спостерігаються позитивні зрушення (підвищення якості продукції, кращий дизайн тощо).

Загальна характеристика впливу конкуренції на українські підпри­ємства. Показники впливу конкуренції на українські підприємств за даними 2004 р. представлено на рис. 3.6. Розраховані по всіх видах економічної діяльності ці показники включають питому вагу підпри­ємств, які під впливом конкуренції збільшили обсяги виробництва, знизили ціни, зменшили собівартість, збільшили зайнятість І ПІДВИ­ЩИЛИ ефективність.

Рис. 3.6. Вплив конкуренції на пщприємства в Україні у 2004 р.

Аналіз факторів, що сприяють підвищенню рівня конкуренто­спроможності українських підприємств, побудований на аналізі від­повідей підприємств і організацій різних форм економічної діяль-

ності на запитання “Які заходи здійснює Ваше підприємство для під­вищення конкурентоспроможності продукції?”. Це запитання мало 9 наступних варіантів відповідей (факторів):

• вивчення запитів споживачів;

• зниження витрат;

Таблиця 3,11

Ранги впливу факторів на посилення конкурентоспроможності продукції у 2004 р.

■ рекламна кампанія;

• вивчення конкурентів;

• підвищення якості продукції, що випускається;

• створення і випуск нової продукції;

• модернізація обладнання;

• закупівля нового обладнання;

• підвищення кваліфікації.

Нижче наведено дані^[72], що характеризують вплив факторів на мікрорівні, які посилюють конкурентоспроможність товарів і послуг як у цілому, так і по окремих найважливіших видах економічної ді­яльності (табл. 3.11).

Як випливає з наведених даних, найбільший вплив на посилення конкуренції в цілому по всіх видах економічної діяльності мають на­ступні три фактори:

• вивчення запитів споживачів (10 балів);

• підвищення якості продукції, що випускається (9,2 бала);

• зниження витрат (8,9 бала).

Перший фактор — вивчення запитів споживачів — показує, що еко­номіка України вже орієнтується на попитові обмеження. Другий фак­тор — підвищення якості виробленої продукції — свідчить про те, що на ринках України дедалі більшого розмаху набирає нецінова конкуренція. А третій фактор — зниження витрат — демонструє не тільки значні по­зиції цінової конкуренції в Україні, але й зростання частки бізнесменів, які опановують “ази” ринкового економічного мислення, збільшення розуміння того, що ринок є ефективним, але жорстким механізмом, який не прощає прорахунків, марнотратства, розбещеності.

3.4.