Міжнародні потоки товарів і капіталів. Зміна основних макроекономічних тотожностей

Країна з відкритою економікою сполучена з економіками інших країн двома взаємопов’язаними ланками: потоком товарів і послуг та потоком фі­нансових ресурсів. Розглянемо, як ці потоки впливають на зміну основних макроекономічних тотожностей, котрі визначають умови рівноваги економі­чної системи.

Нагадаємо, що у закритій економіці оптимальні умови розвитку склада­ються, коли весь вироблений продукт буде реалізований, тобто відповідатиме внутрішньому попиту. Цю умову відображає основна тотожність: Ліва частина тотожності представляє реальні обсяги вироб­ництва, а права - сукупні видатки внутрішніх макроекономічних суб’єктів - споживачів, інвесторів і держави. Ці три складові утворюють внутрішнє по­глинання або абсорбцію (А).

У відкритій економіці частину виробленої продукції продають закордон­ним покупцям. Тут сумарні видатки на товари і послуги вже мають чотири складові, і основна тотожність набуває вигляду:

де E - експорт.

Крім того, внутрішні видатки у відкритій економіці поділяються на дві частини: видатки на вітчизняні товари і видатки на іноземні товари. Рівняння (8.1) можна представити в наступному вигляді:

де (E — Z) - це чистий експорт (NE).

Отже, тотожність національних рахунків для відкритої економіки набуває тобто чистий експорт є різницею між обсягом виробництва товарів і послуг всередині країни і внутрішніми видатками на вітчизняні та іноземні товари і послуги.

Тотожність (8.3) дозволяє зробити висновок, що сукупне пропонування в країні з відкритою економікою необов 'язково повинно дорівнювати внутріш­ньому попиту (внутрішнім видаткам).

Ринки товарів і послуг тісно пов'язані з фінансовими ринками. Аналітич­но цей взаємозв'язок можна показати через співвідношення заощаджень та інвестиційного попиту.

Як ми знаємо, у закритій економіці оптимальні умови розвитку в економіч­ній системі складаються, коли встановлюється рівність між заощадженнями та внутрішнім інвестиційним попитом, що відображає тотожність S = I.

У відкритій економіці цей зв'язок видозмінюється. Національні заоща­дження можна виразити, віднявши споживчі та урядові видатки від обох час­тин тотожності Y = C + I + G + NE. Отримаємо:

Ліва частина рівняння (8.4) представляє собою національні заощадження (S), що складаються з суми заощаджень домогосподарств і уряду, а права - суму внутрішнього інвестиційного попиту і чистого експорту. Звідси визна­чаємо чистий експорт:

Рівняння (8.5) показує, що у відкритій економіці внутрішні інвестиції не обов 'язково повинні дорівнювати внутрішнім заощадженням. Розбіжність між ними вирівнює чистий експорт.

Чистий експорт показує, як відхиляються від рівноваги потоки вивезених і ввезених товарів і послуг, а різниця між заощадженнями та інвестиціями представляє собою чисті зарубіжні активи (NW), які визначають спряму­вання потоків фінансових коштів для нагромадження капіталу. Якщо заоща­дження країни перевищують внутрішні інвестиції і надлишок коштів вона надає в позику іноземцям, показник чистих зарубіжних активів є додатною величиною.

Для економіки країни в цілому чисті зарубіжні активи завжди дорівнюють

чистому експорту:

NA = NE. (8.6)

Рівняння (8.6) є тотожністю, оскільки кожна міжнародна угода представляє собою той чи інший вид обміну і впливає в однаковій мірі на праву і ліву йо­го частину.

Коли національна компанія продає товар іноземній, то отримує за нього іноземні активи (гроші), ця операція одночасно збільшує показники чистого експорту і чистих зарубіжних активів країни. Якщо експортер купить на ви­ручену від продажу свого товару іноземну валюту акції іноземної компанії, це означатиме, що він також збільшив на однакову величину чистий експорт і чисті зарубіжні активи, оскільки вартість активів дорівнює вартості експор­тованого товару. А якщо експортер на суму товарів, проданих іноземцям, ку­пить закордонні товари, то вартість експорту буде точно дорівнювати вартос­ті імпорту, показники NE і NA не зміняться.

Тотожність національних рахунків (8.6) показує, що міжнародні потоки товарів і послуг і міжнародні потоки коштів для фінансування нагромаджен­ня капіталу є двома сторонами одного процесу.

На потік чистих зарубіжних активів і похідний від нього потік чистого ін­вестиційного доходу впливає ряд чинників. Найбільш суттєві з них:

■ реальна ставка проценту на іноземні активи;

■ реальна ставка проценту на внутрішні активи;

■ економічні і політичні ризики придбання іноземних активів.

У масштабах держави суб’єктами, що купують іноземні активи, можуть виступати центральні банки. Країна - продавець товарів і послуг купує на суму реалізованих благ активи тієї країни, з якою має активне сальдо зовніш­ньоторговельних операцій, і навпаки, продає свої активи тій державі, з якою має пасивне сальдо торговельного балансу (дефіцит).

Проаналізуємо взаємозв’язок основних змінних - заощаджень, інвестицій та чистого експорту (рахунку поточних операцій) - за допомогою спрощеної моделі. Розглянемо випадок малої відкритої економіки, яка становить незна­чну частину світового фінансового ринку і не може впливати на світову про­центну ставку. Світову реальну процентну ставку визначає рівновага світо­вих заощаджень і світових інвестицій, тому що в глобальному масштабі сві­това економіка є закритою економікою.

Модель будується на основі таких припущень:

■ обсяг продукції Y визначається наявними факторами виробництва та ви­робничою функцією і є незмінним, тобто:

■ споживання прямо залежить від величини використовуваного доходу

■ інвестиції перебувають в оберненій залежності від реальної процентної ставки (r ) всередині країни:

■ внутрішня процентна ставка вирівнюється за світовою

■ існує абсолютна мобільність капіталу, тобто уряд не перешкоджає його руху в країну і з країни;

■ NE = CA, оскільки у макроекономічному аналізі для спрощення всі статті поточного рахунку часто тлумачать як операції купівлі-продажу то­варів і послуг.

Тепер тотожність NE = S — I можна записати:

Як показує рівняння (8.7), заощадження залежать від державних закупі­вель і податків, а інвестиції - від рівня світової ставки проценту, відтак тор­говельний баланс (чистий експорт) також залежить від цих змінних.

На рис. 8.3.а) представлені заощадження та інвестиції малої відкритої економіки, зрівноважені внутрішньою процентною ставкою (r), нижчою за світову

Рис. 8.3. Модель взаємозв’язку заощаджень, інвестицій та чистого експорту (сальдо поточного рахунку) у малій відкритій економіці

id="Picutre 287" class="lazyload" data-src="/files/uch_group37/uch_pgroup61/uch_uch1340/image/image287.jpg">

кредитує інші країни, тоді чисті зарубіжні активи зростають і зрівноважують­ся з чистим експортом, або у разі дефіциту позичає в інших країн, чисті зару­біжні активи скорочуються і знов зрівноважуються з чистим експортом.

У випадку, коли відкрита економіка малої країни за світовою процентною • ставкою має збалансовану зовнішню

Рис. 8.4. Вплив урядової політики на заощадження та чистий експорт (стан торговельного балансу)

ншиться. Оскільки заощадження малої економіки не змінились, то вони вияв­ляться більшими за інвестиції, і частина заощаджень відпливе за кордон. Таким чином, зменшення заощаджень у великій іноземній державі спричиняє виник­нення торговельного надлишку у малих відкритих економіках.

Якщо в малій відкритій економіці з будь-яких причин збільшиться попит на інвестиційні товари і послуги, і крива ін­вестицій переміститься праворуч

обсяг інвестицій збі­льшиться за незмінних заощаджень, тоді частина інвестицій буде фінансуватись за рахунок коштів, позичених за кордоном. Виникне дефіцит торговельного балансу (рис. 8.5), тобто чистий експорт стане від'ємним.

Якщо розглядати ситуацію в аспекті багатоперіодної економіки, то за умови додатного чистого експорту, коли нагро­маджуються надлишкові заощадження, які надаються в позику іноземним інвес­торам, формується активне сальдо раху­

нку поточних операцій. У протилежному випадку, коли інвестиції переви-

Рис. 8.5. Вплив зростання інвестицій на чистий експорт у малій відкритій економіці

для багатоперіодної економіки. Урядові видатки приймаються як екзогенна змінна, а внутрішня процентна ставка - рівною світовій

Тоді функція первинного поточного рахунку матиме вигляд:

Рівняння показує, що для певного обсягу ВВП збільшення внутрішніх ви­датків з приватного багатства (W), підвищення значення q Тобіна і зрос­тання урядових видатків (G) спричиняють погіршення стану первинного по­точного рахунку, а вища процентна ставката податки, які скорочують ін­вестиційні видатки і особисте споживання, навпаки, поліпшують стан пер­винного поточного рахунку.

З врахуванням того, що на сальдо рахунку поточних операцій впливають щетакі екзогенні змінні як реальний використовуваний доход за кордоном наявне сальдо чистих зарубіжних активів (NA) та реальний валют­ний курс (e), узагальнена функція поточного рахунку - функція чистого експорту - набуває вигляду:

Основним чинником, котрий визначає стан рахунку поточних операцій, є рівень світової процентної ставки. Водночас на нього впливають інші не- процентні чинники, зокрема інвестиційні шоки, шоки пропонування та шокові зміни умов торгівлі.

Якщо в малій країні за даного рівня світової ставки покращиться інвести­ційний клімат, то інвестиційний попит зросте. У закритій економіці це призве­ло б до підвищення процентних ставок. У відкритій економіці внутрішня про­центна ставка визначається світовою процентною ставкою і залишається не­змінною, тому баланс поточних операцій рухається до пасивного сальдо. Це означає, що інвестиційний бум негативно впливає на сальдо поточного рахунку.

У багатьох країнах обсяг виробництва періодично знижується під впливом різних чинників (шоків). Населення, згідно з теорією життєвого циклу, намага­ється підтримати стабільний рівень споживання, тому при скороченні обсягів виробництва і доходу сукупні заощадження зменшаться. За незмінної ставки проценту виникає пасивне сальдо рахунку поточних операцій. Однак якщо скорочення обсягів виробництва набуває перманентного характеру, то насе­лення реагує на зменшення перманентних доходів скороченням споживання, заощадження зменшуються незначно, також може скоротитися інвестиційний попит, тоді може утворитись активне сальдо рахунку поточних операцій.

Важливим непроцентним чинником, що впливає на споживання, заоща­дження і стан рахунку поточних операцій є також зміна умов торгівлі. Умо­ви торгівлі (τ) визначаються відношенням індексу цін експортованих това­рів до індексу цін імпортованих товарів:Покращення умов тор-

гівлі відбувається, коли P_e підвищується відносно P_z. Тоді за того ж фізи­чного обсягу експорту країна може імпортувати більше товарів. Реальний до­ход країни зростає. Наслідки зміни умов торгівлі будуть різними в залежності від того, є вони тимчасовими чи постійними. За тимчасового поліпшення умов торгівлі відбудеться тимчасовий приріст доходу, на який споживачі від- реагують збільшенням сукупних заощаджень. Відповідно в країні почне фо­рмуватись активне сальдо рахунку поточних операцій. Але коли умови торгі­влі постійно покращуються, то домогосподарства починають коригувати своє споживання до підвищення. Рівень заощаджень не обов’язково зростає, і саль­до рахунку поточних операцій не обов’язково стає активним. Тимчасове погі­ршення умов торгівлі викликає появу пасивного сальдо. Зміни умов торгівлі постійного характеру майже не впливають на рахунок поточних операцій.

Такими є теоретичні моделі взаємозв’язку заощаджень, інвестицій і раху­нку поточних операцій, міжнародних потоків товарів і капіталів.

Але на практиці існують три обмеження, які змінюють ці зв’язки: адміні­стративне регулювання міжнародного руху капіталу; вплив великої країни на світову ставку проценту; ризик неповернення міжнародних боргів. Всі ці обмеження зменшують інтенсивність потоку капіталу між країнами.

Уряди багатьох країн обмежують доступ вітчизняних резидентів до за­рубіжних фінансових ринків. У такому випадку за високої ставки проценту надлишкові внутрішні заощадження не можуть бути використані для інвес­тицій за кордоном. Заощадження перевищать внутрішні інвестиції, і ставка проценту всередині країни почне знижуватись доти, доки внутрішні заоща­дження не зрівняються з внутрішніми інвестиціями. Рівновага S = I вста­новиться за нижчої ставки проценту.

Фінансова ізоляція може негативно впливати на рівень добробуту в країні Цей вплив можна проілюструвати за допомогою двоперіодної моделі (рис. 8.6)

За рівня процентної ставки r країні вигідно було б позичати в першому періоді і споживати в точці Е, яка дозволяє досягти вищого рівня кори­сності U₁. В умовах адміністратив­ного регулювання руху капіталу еко­номіка залишається в точці первин­ного фонду Y, на нижчому рівні ко­рисності.

Подібно впливають і різні шоки, - як правило, вони змінюють проце­нтну ставку всередині країни, а не сальдо рахунку поточних операцій, як у відкритій економіці. В умовах регулювання руху капіталу уряди змушені вдаватися до стимулювання наці­ональних заощаджень, надавати відповідні податкові пільги, щоб збільшити внутрішні інвестиції.

Рис. 8.6. Вплив регулювання руху капіталу на добробут країни

Значну проблему для руху заощаджень та інвестицій у відкритих еконо­міках становить несплата міжнародних боргів. Коли позичальник і кредитор знаходяться в різних країнах, то юридично дуже важко змусити боржника сплатити борг вчасно. Несплата може виникнути з двох причин - або позича­льник неплатоспроможний, або він свідомо прийняв рішення не сплачувати борг, оскільки витрати, пов'язані з несплатою, менші, ніж видатки на пога­шення боргу. В такому випадку кредитори обмежують суму кредиту. Вони дають рівно стільки, скільки сподіваються отримати назад.

Чистий інвестиційний доход додатний, якщо країна володіє більшою кіль­кістю активів, ніж має пасивів, і від'ємний у випадку, коли країна має борги.

Міжчасове бюджетне обмеження нації вимагає, щоб поточна вартість пе­рвинного поточного рахунку країни дорівнюваланулю:

Тобто дефіцити первинного поточного рахунку в першому періоді повинні відшкодовуватись надлишками первинних поточних рахунків (у поточній ва­ртості) у другому періоді.

Якщо країна має початкові чисті зарубіжні активи NA₀, то умови видо­змінюються:

тобто коли має місце зовнішній борг (NA₀ від'ємне), то поточна вартість ра­хунків повинна бути додатною в сумі, яка достатня для повернення зовніш­нього боргу, і навпаки.

В цілому бюджетне обмеження нації з відкритою економікою показує, що поточна дисконтована вартість сукупних внутрішніх видатків країни не може перевищувати суми поточної дисконтованої вартості її сукупного дохо­ду та початкових зарубіжних активів:

8.2.