Міжнародний поділ праці

Матеріальною основою світового господарства є поділ праці між країнами, який виходить за межі національного господарства.

Міжнародний поділ праці — спеціалізація та кооперація пе­вних країн у виробництві певних товарів та послуг з метою реалі­зації їх на зовнішньому ринку.

Міжнародний поділ праці є складною категорією, яка охоплює міжнародну спеціалізацію (відокремленість і створення підпри­ємств і галузей для випуску однорідної продукції) та міжнародну кооперацію (кооперація — лат. cooperation — співробітницт­во — добровільне об’єднання власності та праці для досягнення спільних цілей у різних сферах господарської діяльності).

Існують три основні форми міжнародного поділу праці:

• загальна — за сферами виробництва: сільське господарство, сфера послуг, добувні галузі промисловості (тому країни експор­тери поділяються на індустріальні, сировинні, аграрні);

• часткова — поділ сфер виробництва на окремі галузі проми­словості, сільського господарства та ін.;

• одинична — спеціалізація країн на виготовленні окремих деталей і вузлів складного товару (наприклад, англійська компанія «Роллю Ройс» спеціалізується на випуску реактив­них двигунів для літаків, що виробляються у багатьох інших країнах).

Міжнародна кооперація передбачає:

— спільну розробку науково-технічних проблем;

— обмін науково-технічною інформацією;

— продаж і купівлю ліцензій, ноу-хау;

— обмін вченими тощо.

Фактори, що впливають на спеціалізацію та кооперацію країн:

• географічне положення та природно-кліматичні умови;

• ресурсні можливості;

• досягнутий рівень розвитку продуктивних сил;

• історико-культурні особливості (особливо для туризму);

• історичні традиції та досвід.

Міжнародний поділ праці поглиблюється завдяки:

• дефіциту ресурсів, погіршенню умов видобутку корисних копалин;

• загостренню конкурентної боротьби на внутрішньому рин­ку — підприємства шукають можливість імпортних закупівель та експортування продукції;

• появі можливості знизити витрати виробництва за рахунок дешевої робочої сили, використання іноземного капіталу (від­кривають спільні підприємства);

• організації виробництва товарів за кордоном (у світовому господарстві виникають трастові національні компанії).

Економічні вигоди, отримані країнами з різним рівнем проду­ктивності, інтенсивності, складності праці, спонукають їх до уча­сті у міжнародному поділі праці, в процесі інтернаціоналізації виробництва.

Інтернаціоналізація — процес створення і поглиблення стій­ких зв’язків між підприємствами різних країн або окремими країнами.