Моделі економічних циклів

Неокласичні та неокейнсіанські моделі розкривають механізм поширення циклічних коливань. Найбільш ґрунтовними є неокейнсіанські моделі, серед яких виділяють екзогенні та ендогенні, в залежності від того, які чинники аналізуються.

В основу неокейнсіанських моделей покладено зміну інвестиційного попиту як найбільш мобільного компоненту сукупного попиту. Відома мо­дель мультиплікатора-акселератора, яку на честь авторів нази­вають моделлю Семюелсона-Хікса, відноситься до екзогенних, оскільки в ній приймається, що основні чинники, які викликають зміну сукупного попи­ту, знаходяться поза межами ринку. Як і інші кейнсіанські моделі, вона пояс­нює взаємозв’язок між змінами сукупного попиту та циклічними коливання­ми економічної динаміки.

Як було з’ясовано у розділі 9, збільшення через будь-які зовнішні імпуль­си величини автономних інвестицій викликає багаторазове розширення виро­бництва і доходу внаслідок дії ефекту мультиплікатора. В свою чергу приріст доходу викликає потік індукованих інвестицій, які визначаються величиною акселератора (розділ 6). Надалі індуковані інвестиції у своєму русі приєдну­ються до автономних і знов породжують мультиплікативний ефект, який стимулює ефект акселерації і т.д. Економічна система на піднесенні. Проте розвиток подій може бути й іншим.

Коли обсяги випуску і продаж залишаються незмінними, то валові інвес­тиції дорівнюють амортизації основного капіталу, а коли вони зростають, то приріст валових інвестицій відбувається за рахунок чистих індукованих інве­стицій. Чисті інвестиції зростають тими ж темпами, що і реальний ВВП. Коли ж зростання ВВП припиняється, споживчий попит стабілізується, чисті інве­стиції також припиняються, через що валові інвестиції різко скорочуються - вони знову будуть дорівнювати лише величині амортизації. Таким чином, ін­вестиційний попит гальмується і викликає депресію навіть за умови, коли рі­вень споживання буде високим.

В цілому акселератор прискорює економічні коливання, а мультиплікатор може ще підсилювати або послаблювати їх в залежності від того, одно- чи рі- зноспрямованими є ці ефекти.

Можливі версії коливань економічної системи як раз і визначає модель Семюелсона - Хікса. Модель описує закриту приватну економіку, в якій фірми і домогосподарства взаємодіють на ринку товарів за незмінних рівнів цін та процентної ставки. Вона виводиться на основі кейнсіанської функції споживання (5.8) та функції інвестиційного попиту (6.11).

Оскільки модель є динамічною, то кейнсіанська функція споживання у часі встановлює залежність обсягу споживання поточного періоду від доходу попереднього періоду, яка може бути представлена рівнянням:

Інвестиційна функція встановлює залежність обсягів індукованих інвестицій від приросту доходу за попередній період:

де I₀ - автономні інвестиції;

V - коефіцієнт акселерації.

Як нам відомо, рівновага у закритій приватній економіці встановлюється за умови: Y = C + I. Підставимо у рівняння рівноваги вирази для спожи­вання та інвестицій (11.1) та (11.2):

Позначивши автономні видатки домогосподарств і фірм (C₀ +1₀) як A₀, отримаємо:

Рівняння (11.5) є математичним виразом динамічної рівноваги економіч­ної системи і впливу ефекту мультиплікатора - акселератора на доход.

Шляхом емпіричних досліджень була встановлена наявність трьох основ­них видів коливань - згасаючих, стрибкоподібних та рівномірних:

■ якщоі V перебувають в інтервалі від 0,5 до 1, то коливання згасаючі, реаль­ний доход має тенденцію до рівноваж­ного стану (рис. 11.3. а);

■ якщото спостеріга­

ються стрибкоподібні коливання реаль­ного доходу (рис. 11.3.6);

■ а коли V =1, то за будь-якого значення

коливання мають незгасаючий, рів­номірний характер (рис. 11.3.в).

Коливання реального доходу мають об­меження. Нижньою межею падіння доходу є величина від’ємних чистих інвестицій, що дорівнює величині амортизації, верхньою межею є потенційний ВВП. Це означає, що нижня межа визначається сукупним попи­том, а верхня - сукупним пропонуванням. Коли будь-які імпульси порушують рівно­вагу системи, то хвиля доходу спадає до нижньої точки, відштовхується від бар’єру граничної величини від’ємних чистих інве­стицій і починає рухатись вгору. Досягну­вши верхнього бар’єру повної зайнятості і відштовхнувшись від нього, хвиля доходу знову рухається вниз і т.д.

Інша кейнсіанська модель - модель Калдора - пояснює коливання ділової активності ендогенними чинниками, яки­ми виступають заощадження та інвестиції. Як і модель Семюелсона - Хікса, вона бу­дується за припущення закритої приватної економіки та взаємодії фірм і домогоспо-

Рис. 11.3. Види циклічних коливань: згасаючі, стрибкоподібні та рівномірні

дарств на товарному ринку.

У своїй моделі Ніколас Калдор застосовує специфічні нелінійні функції інвестицій і заощаджень: I = f (Y, t), S = f (Y, t), які відображають за­лежність цих змінних від величини реального доходу у часі, різну за еластич­ністю для різних станів економічної кон’юнктури. Еластичність інвестицій за доходом змінюється зі зміною фази циклу. У фазі депресії, коли наявні неза- діяні виробничі потужності, інвестиційний попит нееластичний до приросту доходу. Зміна доходу суттєво не впливає на їх обсяги. По мірі виходу еконо­

міки із стану депресії і скорочення обсягів надлишкових потужностей елас­тичність інвестиційного попиту починає підвищуватись. У фазі піднесення інвестиційний попит стає еластичним, а за досягнення потенційного обсягу ВВП інвестиції знов втрачають еластичність за доходом, оскільки тепер через підвищення процентної ставки і заробітної плати суттєво зростають інвести­ційні витрати. Відтак графічно функція інвестицій має специфічну S-подібну конфігурацію (рис. 11.4.а).

Рис. 11.4. Функції інвестицій і заощаджень в моделі Калдора

Функція заощаджень є дзеркальним відображенням інвестиційної функції (рис. 11.4.б). За низьких доходів у фазі депресії гранична схильність до за­ощадження досить висока. Калдор вважав, що низькі доходи змушують лю­дей заощаджувати більшу частку доходу з тим, щоб збільшити своє спожи­вання у майбутньому. На середньому рівні доходу схильність до заощаджень стабілізується, а на високому рівні вона знову підвищується. Відтак за низь­кого та високого рівнів доходу крива заощаджень є більш стрімкою у порів­нянні з середніми рівнями доходу.

Згідно з основною макроекономічною тотожністю для закритої приватної економіки, рівновага на ринку товарів і послуг у встановлюється за умови рі­вності заощаджень та інвестицій (S = I). Суміщення їх функцій на одному графіку (рис. 11.5) виявляє наявність трьох станів рівноваги, оскільки відпо­відні криві перетинаються у трьох точках - A, B, C.

За всіх рівнів доходу між Y_a і Y_b заощадження перевищують інвестиції (S > I). Макроекономічні наслідки такого перевищення детально були про­аналізовані нами при розгляді моделей мультиплікатора у розділі 9. Тут лише відзначимо, що надлишок заощаджень означає недостатність сукупного по­питу, про що фірмам просигналізує збільшення товарних запасів і на яке во-

Рис. 11.5. Модель економічного циклу Калдора. Стани рівноваги товарних ринків

ни відреагують скороченням обсягів виробництва. Рівновага у точці В вияв­ляється нестійкою, система рухається у напрямку встановлення стійкої рів­новаги у точці А. За всіх рівнів доходу між Y_b і Y_c заощадження менші, ніж інвестиції (S < I), - це означає, що сукупний попит надлишковий, існує дефіцит товарів і послуг, тоді фірми збільшать обсяги випуску, система буде рухатись до іншої точки стійкої рівноваги C.

Рівновага в точці A встановлюється в умовах депресії, за низької ділової активності, і за Кейнсом вона може триматись доти, доки якась зовнішня для системи сила, наприклад, втручання уряду, не виведе її з цього стану. Рівно­вага в точці C стійка тому, що це рівновага за умов високої ділової активно­сті, коли економіка дося­гає потенційного рівня випуску. Точки A і C в моделі Калдора - це точ­ки стійкої короткостроко­вої рівноваги. В обох цих точках стійка рівновага може порушуватись вна­слідок як зміни схильнос­ті до інвестування, так і зміни схильності до за­ощадження.

Зміна схильності до інвестування в точці A може відбутись через те, що низький рівень інвес­тування не буде забезпе­чувати навіть відшкоду­вання зношеного капіталу, виникне дефіцит капіталу, що пожвавить інвести­ційний попит, тоді функція інвестицій зміститься вгору. Водночас за низько­го рівня ділової активності обсяги заощаджень за всіх рівнів доходу почнуть скорочуватись, крива заощаджень зміститься вниз.

В умовах сприятливої кон’юнктури у точці С схильність до інвестування спочатку висока, тому через деякий час обсяг капіталу може перевищити оп­тимальний його рівень, що зумовить зниження граничної схильності до інве­стування, попит на інвестиції зменшиться, інвестиційна функція зміститься вниз. Якщо підвищення доходу стійке і прогнозується його подальше зрос­тання то зі збільшенням часового періоду гранична схильність до заоща­дження підвищується, а крива заощаджень зрушується вгору.

Зміна рівнів інвестицій і заощаджень, яку відображає зміщення їх кривих, переводить короткострокову рівновагу системи із стійкої у нестійку і знаме­нує початок нового економічного циклу. Пояснення чинників руху економіч­ної системи від низької до високої ділової активності в моделі Калдора є по­ясненням механізму циклічних коливань.

Розглянуті моделі економічних циклів найбільш поширені, вони ґрунто­вно пояснюють механізм циклічних коливань економіки на основі дії екзо­генних та ендогенних чинників.

Неокласичні новітні моделі мають багато сумнівних припущень, таких, на­приклад, як припущення теорії реального бізнес-циклу про негативний техно­логічний прогрес або теза про те, що падіння рівня зарплати викликає відмову працівників від роботи, через що пропонування робочої сили зменшується і тя­гне за собою спад виробництва. Сумнівним є також твердження про нейтраль­ність грошей в сучасній ринковій економіці та абсолютну гнучкість цін, проце­нтних ставок та зарплати. Ці твердження породжують критику з боку багатьох економістів та скептичне ставлення до теорії реального бізнес-циклу та інших.

11.3.