Номінальний та реальний ВВП

Показник ВВП як найбільш загальна макроекономічна змінна використо­вується для порівняння економічного стану країни в різні часові періоди. Щоб такі порівняння мали сенс, потрібно знати, які фактори у даний період стали причиною зміни величини ВВП.

Номінальний ВВП вимірює обсяг виробництва в економічній системі у поточних ринкових цінах кожного року.

Реальний ВВП вимірює обсяг виробництва у будь-якому році у так зва­них зіставних цінах, тобто у постійних незмінних цінах базового року. Роз­глянемо, як можна обчислити реальний ВВП.

Базовий рік - це вихідний пункт, з якого починається відлік зміни цін. Він спеціально встановлюється для статистичних розрахунків у кожній краї­ні. Так, у США спочатку за базовий рік був прийнятий 1972 р., ціни цього року використовувались для розрахунків реального ВВП до 1986 р., а потім була встановлена нова точка відліку - базовим став 1982 рік. У Радянському Союзі базовим був спочатку 1968 р., потім 1972 р. В Україні для обчислення обсягів виробництва за базовий рік прийнято 2000. ^[9]

Валовий внутрішній продукт включає десятки мільйонів найменувань продуктів і послуг, тому спочатку агрегують його складові. Найпростіше це зробити за видатками. З точки зору видатків ВВП представляє собою суму споживчих, інвестиційних, державних видатків, а також експорту та імпорту. Отже, спочатку визначаємо номінальні та реальні обсяги цих видатків.

Розглянемо для прикладу, як визначають обсяг споживання.

Нехай в економіці існує n видів споживчих товарів. Кожний з них має свою ціну (P_i), а також певний обсяг споживання (C_i). Спочатку визначає­мо сукупну номінальну вартість споживчих видатків у поточних цінах

Але різні товари мають різну питому вагу у сукупних видатках, тому змі­ни їх цін будуть чинити різний вплив на зміну номінального показника обся­гу споживання.

Для зручності обчислень частку визначаємо не у процентах, а як коефіці­єнт (у частках одиниці). Сума всіх ваг дорівнює одиниці. Після зважування всіх товарів визначаємо середньозважену зміну ціняк відношення

поточної ціни (P_t) до базової (P₀).

Тут можуть бути застосовані два способи обчислення. Якщо показник значення ціни базового року прийнято за одиницю, і обчислення зміни цін здійснюється відносно одиниці, то отриманий показник зміни цін називають рівнем цін. А якщо базовий показник цін прийнято за 100, і обчислення йде відносно сотні, то отриманий показник називають індексом цін. На практиці, у статистиці, частіше використовується індексна форма, тоді як в економіч­них моделях більш поширена форма рівня цін. Фактично одна і та ж інфор­мація подається різними способами. Проте деякі автори для зручності не зве­ртають уваги на ці відмінності і обчислюють індекс у частках одиниці.

Отже, індекс споживчих цін для будь якого року (t) можна обчислити як зважену суму відношень цін товарів даного року t до відповідних цін базо­вого року:

Побудований таким способом індекс споживчих цін ще називають де­флятором споживчих цін.

Наприклад, нехай споживання населення включає три види товарів. До-

Узагальнено ця процедура виражена у цінових індексах, які розроблені за різними методиками і мають різні сфери застосування.

Індекс Ласпейреса припускає, що структура набору вироблених то­варів і послуг залишається незмінною. Він обчислюється за формулою:

Недолік цього індексу в тому, що тут ваги відображають товарну структу­ру виробництва базового періоду, не враховуючи тих змін, які пов'язані з на­уково-технічним прогресом. Цей індекс завищує темп зростання цін, оскільки не враховує нових товарів, які з'явились у виробництві і споживанні за даний період. Індекс Ласпейреса використовується для обчислення зміни спожив­чих цін, які визначаються для фіксованого ринкового кошика. Якщо позначи­ти набір товарів фіксованого споживчого кошика Q_k, то індекс споживчих цін Ласпейреса прийме вигляд:

Індекс Пааше частково усуває обмеженість індексу Ласпейреса, оскі­льки вагами тут виступає структура виробництва поточного року:

де Qi- обсяг виробництва товарів поточного року.

Індекс Пааше застосовується як ВВП-дефлятор. Проте він також має не­долік, оскільки недооцінює зростання загального рівня цін. Нові товари, як правило, більш якісні і складні, тому мають вищі ціни, через це нівелюється зміна цін на старі товари.

Індекс Фішера усуває недоліки обох індексів, оскільки розраховується як середнє геометричне значення індексів Ласпейреса і Пааше. Він має ви­гляд:

Обчисливши індекс цін та знаючи величину номінальної вартості спожив­чих видатків, можемо обчислити реальний обсяг споживання у t році. По­значимо реальний обсяг споживчих видатків C_t. Тоді, поділивши номіналь­ну величину споживчих видатків на індекс цін, знайдемо їх реальний обсяг:

Аналогічним методом можна обчислити індекси або дефлятори для кож­ного з видів видатків.

За допомогою цих індексів можемо обчислити реальні видатки для кожної зі складових ВВП. А знаючи реальні видатки (C, I, G, E, Z), можемо вира­зити обсяг реального ВВП (ВВП_Р ) у вигляді їх суми:

Обчисливши величину реального ВВП та знаючи номінальний ВВП

(ВВП_Н), можемо знайти ціновий дефлятор для ВВП (Р_ВВП) за формулою:

Дефлятор ВВП - це показник зміни рівня зважених середніх цін по само­му широкому набору товарів і послуг, вироблених в даному році. Він відрізня­ється від інших цінових індексів тим, що це індекс із змінними вагами.

Реальний ВВП можна представити як скоригований номінальний ВВП, очищений від впливу інфляції чи дефляції. Якщо відомі дефлятор ВВП і ве­личина номінального ВВП, то реальний ВВП обчислюємо як відношення но­мінального ВВП до дефлятора (рівня цін) ВВП відповідного року:

За допомогою дефлятора ВВП коригується показник номінального ВВП. Якщо величина дефлятора ВВП Р_ВВП < 1, то відбувається коригування номі­нального ВВП у бік збільшення, таке коригування називається інфлюванням. І навпаки, якщо Р_ВВП > 1, то відбувається коригування номінального ВВП до зменшення, що називається дефлюванням.

Хоч індекси цін дуже корисні, вони не позбавлені недоліків, які випливають з того, що при обчисленні індексів виникають систематичні помилки. Дослі­дження індексу споживчих цін виявило дві систематичних помилки, які зави­щують рівень інфляції. Перша помилка пов'язана з ефектом заміни, вірніше, з його неврахуванням. Оскільки при розрахунку індексу споживчих цін викорис­товуються незмінні ваги для кожного товару, то вони відображають структуру споживання, яка була в минулому, тобто в році, який прийнято за базовий.

Однак з плином часу структура споживання змінюється, визначені ваги вже не відповідають дійсності, вони не відповідають вагам того набору това­рів, який став типовим для сучасного споживання. Зміна структури спожи­вання не випадкова, вона випливає із зміни відносних цін. Поступово спожи­вачі замінюють відносно дорожчі товари, ціни на які зростали особливо шви­дко, на відносно дешевші, зростання цін яких відставало від інших. Тоді вар­тість споживчого кошика фактично змінюється повільніше, ніж це відобра­жається фіксованими вагами минулої структури споживчого кошика. Деякі дорогі товари вже купуються у меншій кількості, ніж це показують старі ва­ги. Можна змінити базовий рік, який був би ближчим до досліджуваного, але все одно досконалого методу розрахунку індексів немає.

Друга систематична помилка обумовлена неврахуванням змін у якості товарів. При обчисленні індексу споживчих цін не враховується, наприклад, що більш сучасна модель автомобіля забезпечує меншу затрату пального на

кілометр пробігу, має більший міжремонтний період. З точки зору видатків на одиницю транспортних послуг новий автомобіль у порівнянні зі старою моделлю буде дешевшим, хоча й має вищу ціну. В індексі не враховано, що комп’ютери стали меншими за розмірами і потужнішими, що відтворення звуку в аудіотехніці стало значно кращим і т.п. Вчені вважають, що якби ці якісні зміни враховувались належним чином, то індекс споживчих цін зрос­тав би значно повільніше. Проте детальні дослідження цих змін настільки трудомісткі і дорогі, що немає можливості їх врахувати при розрахунках ВВП-дефлятора.

В силу означених недоліків у підрахунках як номінального, так і реально­го ВВП, ці показники потрібно дуже обережно використовувати при співста- вленні рівнів матеріального добробуту в різні періоди часу, у різних країнах чи регіонах.

3.4.