Попит та пропозиція зарубіжжя

В сучасних умовах економічні системи більшості країн є відкритими економіками, де макроекономічна рівновага перед­бачає не тільки «повну зайнятість» при мінімально допустимому рівні інфляції, але і збалансовану систему зовнішніх розрахунків.

Відкрита економіка, в основу якої покладено вільний зустріч­ний рух товарів і послуг, капіталів, робочої сили, підприємниць­ких ідей із країни в країну, найбільш повно відповідає потребам розвитку світового господарства. Про це свідчить хоча б такий факт: якщо на початку 60-х років минулого століття у країнах з відкритою ринковою економікою проживало лише 20 % населен­ня Землі, то вже у середині 90-х років — більше ніж половина людства, а з визнанням відкритого характеру економіки Китаю та Росії цей показник становитиме 87 %. Тут буде вироблятися 83 % світового валового продукту. Якщо порівняти відкритість еконо­міки України через процентне співвідношення зовнішньоторго­вельного обороту (табл. 6.1) до ВВП, то, наприклад, якщо у Росії у 50-ті роки XX ст. вона становила у середньому 16 %, у 2002 р. — 48,2 %, в Україні у 2002 р. відкритість економіки становила 92,5 %, а у 2003 р. — 104,2 % (табл. 6.1).

У відкритій економіці на ринку благ, з одного боку, з’явля­ється додаткове джерело сукупного попиту на продукцію, вироб­лену в даній країні — попит з боку зарубіжжя (експорт), а з іншо­го боку, сума витрат (C + I + G), представляє собою витрати на всі товари і послуги, в тому числі вироблені в інших країнах (ім­порт).

Таблиця 6.1

ЗОВНІШНЬОТОРГОВЕЛЬНИЙ ОБІГ УКРАЇНИ, МЛН. ДОЛ. США

Попит зарубіжжя на ринку благ визначається обсягом експо­рту останнього і залежить від співвідношення цін на вітчизняні і зарубіжні товари і обмінного курсу національної валюти. Обидва ці фактори об’єднуються в показнику «реальні умови обміну», який показує, скільки зарубіжних благ країна може одержати в обмін на одиницю свого блага, і розраховується по формулі:

де P, P^z — рівні цін відповідно всередині країни і за її межами;

е — обмінний курс національної валюти.

Якщо θ зростає, говорять, що реальні умови обміну країни по­кращуються, оскільки за одиницю вітчизняного блага можна одержати більше іноземних. Однак для зарубіжжя це означає по­дорожчання товарів з даної країни, й експорт зменшиться за ін­ших однакових умов.

Кейнсіанська функція попиту зарубіжжя на ринку благ має та­кий вигляд:

де E_a — величина експорту, автономна від θ;

g — гранична схильність до експорту, характеризує реакцію експорту на зміну θ.

Для спрощення виходимо з того, що θ = const, і тоді величина експорту — екзогенний параметр (рис. 6.2).

Рис. 6.2. Попит зарубіжжя на ринку благ

Зарубіжжя не тільки купує, але і продає блага на ринку даної країни. Для моделей досягнення рівноваги в національній еконо­міці, з метою спрощення, передбачається, що обсяг пропозиції зарубіжжя на національному ринку абсолютно еластичний, тобто за даного рівня цін зарубіжжя задовольняє будь-який обсяг попи­ту країни на імпортні товари. І для спрощення приймається, що імпортуються тільки споживчі товари. Тоді обсяг попиту домаш­ніх господарств на імпортні блага визначається тими самими фа­кторами, що і обсяг попиту на вітчизняні блага. Звідси кейнсіан- ська функція імпорту має такий вигляд:

де Z_y — гранична схильність до споживання імпортних благ, яка показує, на скільки одиниць збільшиться попит на імпорт при збільшенні доходу на одиницю;

Z_a — незалежний від доходу попит на імпорт.

Як правило, Z_y < C_y. Графік функції імпорту будується анало­гічно графіку функції споживання Кейнса (рис. 6.3).

Рис. 6.3. Графік функції імпорту

У відповідності з неокласичною концепцією, імпорт являється спадною функцією від ставки відсотку:

де b < 0 — параметр, який показує, на скільки одиниць скоро­титься імпорт, якщо ставка процента виросте на один пункт.

Таким чином, проведений аналіз процесу формування попиту на ринку благ показав, що існує дві концепції обґрунтування су­купного попиту:

Кейнсіанська

∖ + Z

3.