Природа безробіття, ного впдп та причини виникнення

Безробіття - одна з основних макроекономічних проблем, яка свідчить про нестабільність національної економіки та порушення макроеконо- мічної рівноваги. Вперше безробіття виникло в Англії у XIX ст., але не було масовим і проявлялося в період економічних криз перевиробництва.

Безробіття - це економічний феномен, пов’язаний з перевищенням пропозиції праці над попитом на неї.

За визначенням МОП безробітний - це та людина, яка хоче працю­вати, може працювати, але не має робочого місця. При цьому праце­здатними вважаються люди віком від 15 до 70 років.

Відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" безробіт­ними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законо­давством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягай пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

Виміряти безробіття можна за допомогою двох показників:

1) абсолютна величина безробітних - кількість офіційно зареєстрованих безробітних;

2) відносна величина безробітних - це показник рівня безробіття:

Якщо все працездатне економічно активне населення позначити буквою R, чисельність зайнятих - L, а чисельність безробітних - F, то рівень безробіття (U) можна подати як частку безробітних в загальній чисельності економічно активного населення, тобто:

Оскільки усі перераховані показники рухливі (змінні) у часі, і частина зайнятих втрачає роботу, а частина безробітних отримує її, то рівень безробіття може визначатись і за іншою формулою:

Такими, що вибули зі складу робочої сили, вважають осіб, які не мають роботи за наймом і активно її не шукають.

Існує два види безробіття: вимушене і добровільне.

Добровільне безробіття пов’язане з вільним волевиявленням особи, яка входить до складу робочої сили, утриматись від пропозиції праці за неприйнятних для неї умов.

Вимушене безробіття не пов’язане з вільним волевиявленням особи, яка входить до складу робочої сили, а зумовлене чинниками, що перебу­вають поза її вибором.

Добровільне та вимушене безробіття проявляються у відповідних формах.

Існує досить багато форм безробіття, але найважливішими з них є три: фрикційне, структурне і циклічне, - саме ці форми важливі для визначення природного рівня безробіття. Кожна з форм безробіття має свої причини. Тому визначення форм пов’язують з причинами, що їх породжують, тривалістю та типом безробіття.

Причини, що утворюють безробіття, можна поділити на дві великі групи, які можна назвати "рівноважне безробіття" та "нерівноважне безробіття". Для того, щоб з’ясувати різницю між ними, необхідно ще раз повернутися до розгляду функціонування ринку праці.

Рисунок 3.3. демонструє сукупний попит на працю та сукупна пропозиція праці. По вертикальній осі відкладається реальна середня заробітна плата, яка відображає її купівельну спроможність, тобто це зарплата з урахуванням цін на товари та послуги.

Рис. 3.3. Нерівноважне безробіття

Крива сукупної пропозиції праці (ASl) показує кількість робітників, які згодні вийти на роботу за кожного рівня заробітної плати. Ця крива відносно нееластична, тому що кількість робочої сили в будь-який момент часу не може суттєво змінитися. Однак вона не є абсолютно нееластич- ною, тому що:

• більш висока заробітна плата буде стимулювати окремих людей до виходу на ринок праці;

• безробітні будуть з більшою готовністю приймати пропозицію щодо роботи замість продовження пошуку кращого щодо оплати місця роботи.

Крива сукупного попиту на працю (AD_l) має від’ємний нахил. Вона показує, що чим вище рівень заробітної плати, тим більше фірми будуть намагатися зекономити на використанні праці. В них з’являться стимули замінити працю іншими факторами виробництва.

Ринок праці знаходиться в рівновазі за рівня заробітної плати W₀ коли попит на працю дорівнює її пропозиції, тобто всі бажаючі працювати за цією заробітною платою найняті на роботу.

Якщо ставка заробітної плати була б вище W_e, ринок праці знаходився б в нерівноважному стані. За рівнем заробітної плати Wi існує надлишок пропозиції праці в розмірі LiL₂, який називається нерівноважним безробіттям.

Для того, щоб існувало нерівноважне безробіття повинні виконуватися дві умови:

• Сукупна пропозиція праці повинна перевищувати сукупний попит на працю;

• Повинна існувати жорсткість (негнучкість) заробітної плати, тобто заробітна плата не повинна зразу ж падати до рівня W_e.

Навіть коли ринок праці знаходиться в стані рівноваги, не кожний працівник, що шукає роботу, отримає її. Дехто буде триматися до кінця, сподіваючись знайти крашу роботу. Це ілюструє рис. 3.4.

Рис. 3.4. Рівноважне безробіття

Крива N зображує загальну кількість робочої сили. Відрізок L_eL₂ являє собою надлишок людей, що шукають роботу, над тими, хто реально готовий працювати за цього конкретного рівня заробітної плати. Цей відрізок зображує рівповажппп рівень безробіття, який називається природним рівнем безробіття.

Зауважимо, що крива ASl при більш високих ставках зарплати наближується до кривої N, тому що безробітні будуть тим частіше погоджуватися на пропозицію роботи, чим вищу зарплату їм будуть пропонувати.

Рисунок 3.5 зображує рівноважне й нерівноважне безробіття. За ставки заробітної плати W₁ нерівноважне безробіття дорівнює L₁ L₂; рівноважне безробіття складає L₂ L₃; таким чином, загальне безробіття дорівнює L₁L₃.

Рис. 3.6. Циклічне безробіття

Причиною нерівноважного безробіття є економічні цикли. Тому проявом нерівноважного безробіття є цпклічпе безробіття (безробіття дефіциту попиту). Коли економіка входить в стадію рецесії, споживчий попит падає. Фірми починають скорочувати виробництво і зменшувати кількість найнятих працівників. Чим глибше стає спад та чим довше він продовжується, тим вище буде безробіття, спричинене дефіцитом попиту. При пожвавленні економіки таке безробіття починає падати. Оскільки безробіття дефіциту попиту змінюється разом з діловим циклом, його й називають циклічним. Безробіття дефіциту попиту також відоме як "кейнсіанське безробіття" за іменем Джона Мейнарда Кейнса, який вважав дефіцит сукупного попиту причиною високого безробіття між двома світовими війнами.

Циклічне безробіття зображене на рис. 3.6. Уявімо, що початково економіка знаходиться на піку ділового циклу. Сукупні попит і пропозиція праці врівноважують один одного за поточною ставкою заробітної плати Wi. При цьому відсутнє нерівноважне безробіття. Тепер припустимо, що економіка входить в стан спаду. Споживчий попит падає, і в результаті фірми потребують менше трудових ресурсів. Попит на працю змішується в положення AD₁². Якщо існує протидія скороченню заробітної плати (наприклад, з боку профспілок), і реальна зарплата залишається фіксованою на рівні W₂, то виникає нерівноважне безробіття L₂Li.

Негнучкість заробітної плати (фіксованість заробітної плати та нездатність її знизитися з Wi до W₂) кейнсіанці пояснюють прагненням профспілок захистити життєвий рівень своїх членів (навіть якщо треба буде звільнити з роботи нечленів профспілок) або побоюванням фірм щодо зниження мотивації у своїх працівників за умови скорочення реальної заробітної плати. Послідовники кейнсіанського напряму пропонують розв’язати проблему циклічного безробіття скороченням ставки реальної заробітної плати.

Для деяких кейнсіанців проблема циклічного безробіття є більш глибокою й складною. Вони вважають, що негнучкість зарплати до зни­ження не головна проблема в даному випадку. Низький сукупний попит на товари створює рівновагу при вкрай низькому обсязі виробництва, який не може забезпечити повну зайнятість.

І такий низький рівень рівноваги на товарному ринку та відповідна нерівновага на ринку праці можуть зберігатися певний час, оскільки фірми впевнені, що в майбутньому економічний спад буде продовжуватись і що вони не зможуть збільшити обсяги продажу товару. Таким чином, еконо­міка опиняється в полоні низького рівноважного обсягу виробництва.

В таких випадках падіння реальної заробітної плати не вилікує безробіття. Фактично проблема може ще більш поглибитися. На рис. 3.6, навіть якщо середня ставка зарплати впаде до W₂ в результаті дефіциту попиту безробіття все рівно збережеться. Справа у тому, що загальне скорочення заробітної плати в усій економіці знизило б доходи працівників, а це, в свою чергу, скоротило б споживання товарів з їх боку. Тобто сукупний попит скоротився б ще більше, а за ним пішло б автоматично й подальше скорочення попиту на працю: крива сукупного попиту на працю зрушилася б ще ліворуч. І знову виникло б безробіття дефіциту попиту.

Циклічне безробіття також може існувати й у довгостроковому періоді, якщо економіка постійно функціонує нижче своїх потенційних виробни­чих можливостей, а ринки праці продовжують залишатися в нерівно- важному стані. Наприклад, якщо фірми не довіряють економічній політиці діючого уряду і постійно очікують кризових явищ в економіці. Тоді навіть на піку ділового циклу реальний обсяг виробництва може бути нижче свого потенційного значення.

Якщо пропозиція праці зростає без відповідного підвищення у попиті на працю, реальна рівноважна заробітна плата буде падати. Якщо реальна заробітна плата є "негнучкою" в бік зниження, виникає нерівноважне безробіття.

Це не є такою серйозною причиною безробіття, як дефіцит попиту, тому що пропозиція праці змінюється відносно повільно. Однак кожний рік існує проблема надання робочих місць випускникам шкіл, пов’язана з приходом значної кількості нових працівників на ринок праці.

Якщо в економіці немає загальної нерівноваги при поточних рівнях заробітної плати - навіть якщо кількість вакансій дорівнює кількості безробітних - все ж буде зберігатися певний рівень безробіття. За різними причинами не всі вакансії заповнюються. Ця проблема є проблемою невідповідності: на деяких ринках може існувати надлишковий попит на працю (вакантні місця), а на інших - надлишок пропозиції праці (безробіття). Наприклад, це стосується регіональних ринків праці. Крім того, може бути попит на певних фахівців, наприклад, спеціалістів по комп’ютерам, у той же час безробіття в шахтарів, тому що шахтарі не зможуть швидко перекваліфікуватися на фахівців по комп’ютерам. Також можливе існування вакансій та безробіття на одному й тому ж ринку, бо безробітні нездатні, або не згодні, або не підходять для зайняття вільних робочих місць чи просто не знають про їх існування.

Хоча в цілому може бути макроекономічна рівновага, коли сукупний попит на працю дорівнює сукупній пропозиції праці і тому немає ніякого нерівноважного безробіття, на мікроекономічному рівні пропозиція й попит можуть не співпадати. Ось тоді й виникає рівноважне безробіття.

Існують такі види рівноважного безробіття.

3. Фрикційне (пошукове) безробіття виникає тоді, коли люди уходять зі своєї попередньої роботи добровільно чи із-за того, що стали непотрібні чи були звільнені, і опинилися в стані безробітних на період пошуку роботи.

Вони можуть не отримати роботу в першому місці, куди вони зверну­лися, не дивлячись на існуючу вакансію. Роботодавець може продовжува­ти пошук, сподіваючись знайти більш висококваліфікованого працівника. Аналогічно й безробітні можуть прийняти рішення не погоджуватися на першу отриману пропозицію. Замість цього вони можуть продовжувати пошук в надії, що знайдеться щось краще. Проблема полягає у недосконалості інформації: роботодавці не повністю поінформовані про те, яка праця є в наявності; працівники не повністю поінформовані про доступні робочі місця й на що вони можуть сподіватися.

Пошук роботи потребує часу. Чим довше люди шукають роботу, тим більша ймовірність, що їм зроблять кращі пропозиції з точки зору заробітної плати. Це ілюструє рис. 3.7 через криву W₀. Вона показує найвищу зарплату, пропозицію щодо якої отримав типовий працівник з того часу, як став безробітним.

З початку пошуку роботи в людей можуть бути високі очікування щодо отримання заробітної плати. Однак чим довше вони залишаються безробітними, тим сильніше їх бажання отримати роботу і, відповідно, тим нижче буде заробітна плата, на яку вони готові погодитися. Крива W_a зображує ту заробітну плату, яка є прийнятною для типового працівника в залежності від терміну пошуку роботи.

Середня тривалість безробіття буде складати Т. Тобто працівники будуть залишатися безробітними до того часу, поки вони не знайдуть роботу з підходящою заробітною платою.

Рис. 3.7. Середня тривалість безробіття

Одним з головних способів зниження фрикційного безробіття - це вдосконалення системи інформування про робочі місця. Це могли б взяти на себе державні центри зайнятості, приватні агентства з працевлашту­вання чи місцеві й національні газети. Це призвело б до того, що крива Wo раніше досягла б свого піку, а точка перетину кривих Wo та W_a змістилася б ліворуч.

Другий більш суперечливий спосіб полягає у тому, щоб уряд знизив рівень допомоги по безробіттю. Це збільшило б відчай безробітних у пошуку роботи й підготувало б їх згоду на більш низьку заробітну плату. Це призвело б до зрушення кривої W_a донизу і знову зрушить точку перетину кривих PF₀ та W_a ліворуч.

Фрикційне безробіття, як правило, добровільне і короткострокове.

2. Структурне безробіття виникає у випадку зміни структури економіки. Зайнятість у деяких галузях може збільшуватися, а в інших скорочуватися. Це відбувається з двох причин:

- зміни в структурі попиту. В деяких галузях відбувається зниження попиту на їх продукцію через зміну смаків споживачів. Певні товари можуть вийти з моди. Чи це може виникнути через конкуренцію з боку інших галузей. Наприклад, споживчий попит може переключитися з вугілля на інші види палива. Це призведе до структурного безробіття у вугільних районах;

- зміни в методах виробництва (технологічне безробіття). Нові технології виробництва часто дозволяють виробляти такий же рівень обсягу виробництва з меншою кількістю працівників. Це називається "працезберігаючим технічним прогресом". Якщо розширення обсягу виробництва в достатній мірі не використовує надлишок праці, люди будуть залишатися зайвими, незадіяними. Це породжує технологічне безробіття. Наприклад скорочення робочих місць у банківській справі через збільшення кількості банкоматів та розвиток надання банківських послуг по телефону або через Інтернет.

Структурне безробіття є переважно вимушеним і значно трива­лішим, ніж фрикційне.

Структурне безробіття часто виникає в окремих районах країни. Це створює регіональне безробіття, яке виникає через концентрацію окре­мих галузей промисловості в певних районах. Наприклад, спад у вугледобувній промисловості України через закриття небезпечних шахт призвів до високого рівня безробіття у Донецькій області.

Різновидом структурного безробіття є конверсійне безробіття. Воно зумовлене закінченням військових дій, переорієнтацією з військової на цивільні галузі.

На рівень структурного безробіття впливають такі чинники:

• Ступінь регіональної концентрації галузі промисловості. Чим більше окремі галузі концентруються в окремих регіонах, тим вище буде рівень структурного безробіття, якщо ця галузь опиниться у стані кризи.

• Швидкість зміни попиту та пропозиції на споживчі товари в економіці. Чим вище швидкість технологічних змін чи змін у смаках споживачів, тим швидше буде рости число зайвих чи звільнених працівників.

• Погана мобільність робочої сили. Мобільність праці - це готовність та здатність робочої сили перейти на іншу роботу, яка знаходиться чи в іншому місці (географічна мобільність) чи в іншій галузі (професійна мобільність). Чим менше бажання або можливості працівників перейти на нове місце роботи, тим вище буде рівень структурного безробіття. Недостатня географічна мобільність робочої сили є причиною регіонального безробіття, а недостатня професійна мобільність робочої сили є причиною технологічного безробіття, коли на старі професійні навички більше немає попиту.

Існує два загальних підходи до обмеження структурного безробіття: ринковий та інтервенційний (втручання держави).

Ринково орієнтований підхід передбачає стимулювання людей до більш активного пошуку роботи, якщо необхідно, то і в інших районах країни. До нього належать допомога населенню щодо формування більш прихильного відношення до перепідготовки та, якщо це необхідно, згода на певні втрати у заробітній платі.

Інтервенційний підхід полягає у прямому державному втручанні у процес приведення у відповідність робочі місця та безробітних. Наприк­лад, надання дотацій фірмам, що відкриваються в районах з високим рівнем безробіття (регіональна політика), програми перепідготовки, що фінансуються державою.

Фрикційне та структурне безробіття багато в чому схожі, тому що існують в економіці завжди, вони відрізняються тільки тривалістю. Внаслідок їхньої схожості економісти об’єднують ці два види в один і називають його природним рівнем безробіття (неминучим). Якщо в економіці існує природний рівень безробіття, то вважається, що ринки товарів і праці збалансовані. У сучасній економіці неможливо обійтися без безробіття, проте всі країни прагнуть досягти його мінімального рівня, який і є природним рівнем. У цьому разі кажуть, що економіка перебуває в стані повної зайнятості, тобто працює на максимальну потужність. Якщо ж фактичний рівень безробіття виявляється вищим за природний, це свідчить про порушення рівноваги і, можливо, про загрозу циклічного безробіття.

Оптимальне значення природного безробіття у світі становить 6%. Проте ця цифра не є постійною, а змінюється під впливом різних факторів розвитку суспільства. Так, за часів Другої світової війни цей показник впав до 2%, тому що потреби військового часу призвели до майже необмеженого попиту на робочу силу. У 60-і роки стандартом вважалися 3—4%, а нині деякі економісти називають прийнятним навіть рівень 8— 10%.

До причин підвищення стандарту природного безробіття належать:

• зміни у демографічній структурі робочої сили, а саме: зростання питомої ваги жінок і молоді, серед яких зазвичай спостерігається високе безробіття;

• встановлення державою мінімального рівня заробітної плати;

• розповсюдження методів державної політики зайнятості та надання тимчасової допомоги безробітним, внаслідок чого вони не поспішають влаштовуватися на будь-яку роботу, а повільно шукають більш вигідну роботу з кращими умовами;

• вплив профспілок на рівень заробітної плати. У багатьох розвинутих країнах частка найманих працівників, що є членами трудових спілок, досить висока. Наприклад, у Швеції вона становить 84%, Данії - 75%, Італії - 47%, Німеччині - 32%. Щоправда, у США лише 16% найманих працівників є членами трудових спілок. Зарплату членів трудової спілки визначає не рівновага попиту й пропозиції на ринку праці, а трудова угода між лідерами трудової спілки та адміністрацією, досягнута в ході переговорів між ними. У такій угоді рівень погодженої зарплати нерідко перевищує рівноважний, а фірми самостійно визначають потрібну їм кількість працівників. У результаті кількість зайнятих зменшується, а коефіцієнт працевлаштування знижується.

• прискорення структурних змін в економіці під впливом НТП, що сприяє стрімкому занепаду старих і появі нових галузей.

Існують інші форми безробіття, які не чинять визначального впливу на економіку, але знати про які важливо, оскільки вони зачіпають інтереси певних груп працездатного населення.

3. Сезонне безробіття виникає, коли попит на певні види праці коливаються в залежності від пори року. Ця проблема є особливо гострою у непромислових районах, наприклад, приморські містечка України, де безробіття у зимові місяці сягає дуже великого рівня. Ця проблема існує й у сільській місцевості, де мешканці займаються вирощуванням сільсько­господарської продукції. Заходи щодо стримування сезонного безробіття аналогічні заходам щодо структурного безробіття.

4. Молодіжне безробіття стосується молоді, яка вперше виходить на ринок праці й не може отримати роботу. Ринок виявляється байдужим до пропозиції праці з боку молодих людей, оскільки вони ще не мають досвіду, а подекуди й належної кваліфікації, але потребують, згідно з законодавством, пільгових умов (нешкідливе виробництво, неповний робочий день, більша віднустка тощо). У сфері зайнятості зростання вимог щодо рівня кваліфікації та професійної підготовки робочої сили призво­дить до зростання безробіття серед малокваліфікованих груп населення, насамперед серед молоді. В усіх без винятку розвинутих країнах частка безробітної молоді значно перевищує середній рівень безробіття.

5. Відкрите безробіття - така ситуація на ринку праці, за якої індивід визнає, що він позбавлений роботи, та офіційно реєструється у службі зайнятості.

6. Приховане безробіття характеризується неповним робочим днем або перебуванням у неоплачуваній відпустці. У такому випадку робоча сила використовується неефективно, коли частина працівників займає робочі місця та отримує заробітну плату, але не робить суттєвого внеску у виробничий процес.

7. Застійне безробіття - відсутність у людини роботи впродовж тривалого періоду часу (більше 2—3 місяців).

Під час економічної кризи, що почалася у 2008 році закрилася велика кількість підприємств, що спричинило стрімке зростання числа безро­бітних. Безробіття в Україні - це не тільки безробіття робітників, а й спеціалістів, службовців, осіб з вищою освітою, молоді. Його поглибленню сприяли такі процеси, як скорочення армії, демографічна криза.

За офіційними даними Державного Комітету Статистики, в Україні рівень безробіття у 2008 році становив 6%, а за перше півріччя 2009 року піднявся до 9,1%, але за оцінками експертів складає не менше 40%. Данні, що були наведені у таблиці 3.1, показують у 2008-2009 рр. стрімке зростання навантаження на 10 вільних робочих місць на порядок вище ніж у 2007 році. Це пояснюється поглибленням економічної кризи в Україні. Таким чином, зростання безробіття, що відбулося за ці два роки свідчить про підвищення рівня в першу чергу циклічного безробіття.

4.