Прогнозні сценарії відтворення основних фондів

Конкурентні позиції економіки значною мірою визначаються прогресом нових технологій і техніки, що обумовлює необхідність відповідних заходів державного заохочення. Важливим чинником

Розділ 6.

343

активізації інвестиційно-інноваційних процесів є державна аморти­заційна політика, спрямована на підвищення фінансової зацікавле­ності суб’єктів господарювання у прискореному оновленні основно­го капіталу. Така політика охоплює наступні напрями:

— підтримка довгострокової та послідовної стратегії уряду щодо забез­печення інвестиційно-інноваційних пріоритетів економічного розвитку;

— створення сприятливого підприємницького клімату для акти­візації інвестиційної ініціативи суб’єктів господарювання;

— сприяння інноваційній активності суб’єктів господарювання через поширення практики прискореної амортизації основного ка­піталу та надання відповідних податкових знижок;

— запровадження чіткої та стабільної нормативно-правової бази Для підтримки раціональних рівнів споживання та відшкодування основного капіталу;

— лібералізація амортизаційної практики підприємств щодо обрання методів і норм нарахування амортизації в установлених законом межах;

— сприяння чесній конкуренції та створення рівних можливос­тей для всіх господарюючих суб’єктів щодо використання інституту амортизації як фінансового інструменту мобілізації додаткових ре­сурсів інвестування.

На сьогодні внаслідок перевантаження економіки застарілими засобами праці конкурентні позиції України сильно послаблені. Як видно з табл. 6.10, середній вік діючих основних засобів становить 21,7 року, що приблизно удвічі перевищує відповідний показник розвинених країн світу. Понад 40% первісної вартості основних за­собів припадає на об’єкти віком понад 23 роки, які вичерпали нор­мативний ресурс експлуатації.

Таблиця 6.10

Розподіл за віком основних фондів України (за станом на 01.01.2004 р.)

За даними наших обчислень, рівень реноваційних очікувань економі­ки України (потреба в оновленні основних засобів відповідно до вичер­пання ними нормативного ресурсу часу) на дату складання таблиці до­рівнював 63,6%.

об’єкти у віці від 23 до 33 років і на 57% — у віці від 13 до 23 років.

При всій критичності ситуації, що склалася, оновлення основно­го капіталу відбувається повільно, причиною чого виступає не стільки недостатність інвестиційних ресурсів як така, скільки екстенсивний характер їх розподілу. З 1996 р. по 2002 р. відбувався систематичний приріст капітальних надходжень в економіку, середній коефіцієнт вве­дення основних засобів збільшився від 1 до 5 відсотків. При цьому на заміну спрацьованих об’єктів замість мінімально необхідних 50—60% спрямовувалося лише 17% нововведеної капітальної вартості, для ма­шин та обладнання рівень такого заміщення складав 12,6 %. Середній коефіцієнт ліквідації основних засобів в цей період не перевищував одного відсотка — при такому режимі списання об’єкти утримувати­муться на балансі протягом 100 років.

Більш-менш високий приріст вартості основних засобів значною мірою був функцією низьких ліквідаційних списань. У 2003 р. обсяг останніх вперше після тривалої перерви збільшився (середній коефі­цієнт ліквідації становив 1,27%), і, хоча обсяг нововведених основних засобів скоротився мало (середній коефіцієнт введення склав 4,5%), темп приросту основних засобів знизився від 6 до 3,2%^[211] (табл. 6.11).

Проблема полягає в тому, щоб сформувати достатні за обсягом фінансові ресурси, які компенсують відповідні втрати вітчизняних підприємств без зниження результатів поточної діяльності, але з пер­спективою їх значного поліпшення у наступних виробничих циклах.

Головне навантаження у вирішенні такої проблеми покладається на амортизаційну систему. Амортизаційні джерела фінансування ка­піталовкладень на сьогодні є вирішальними, а позитивні й негативні якості чинної амортизаційної практики, що діє з 1997 р., вже досить очевидні, щоб здійснити її ефективне реформування.

Світова практика має значний досвід щодо використання амортиза­ційних механізмів для виходу з інвестиційного застою.

Розділ 6, Інвестиційно-інноваційний механізм підвищення... 345 нього десятиріччя фінансовий лізинг завдяки можливості використову­вати режим прискореної амортизації став одним із потужніших (20%) Джерел фінансування оновлення основних засобів у CLUA і Європі.

Таблиця 6.11

Показники, що характеризують відтворення основних засобів і необоротних матеріальних активів України у 2003 р.

• За даними вибіркового статистичного обстеження Держкомстату України.

В цілому ж податкова політика провідних економік еволюціону­вала у напрямі зниження загальних ставок податку на прибуток та відмови від локальних пільг. Пошук фінансових джерел для ново­введень і перспективних новітніх технологій здійснюють самі кор­порації, заінтересовані у здобутті конкурентних переваг.

Пострадянська амортизаційна політика України^[212] закономірно використала надбання зарубіжної практики, замінивши так звану “натуралістичну” модель амортизаційної системи (відшкодування основних засобів у натуральній формі) моделлю “розміщення видат­ків” (зменшення оподаткованої частини прибутку за рахунок амор­тизації), а рівномірно-лінійний метод нарахування — нелінійним. Теоретично така модель повинна активізувати оновлення основного капіталу, на практиці ж подібне “усереднене” застосування світових стандартів бажаних результатів не дало.

Очевидно, що подолання технологічного застою в умовах розви­неного конкурентного ринку і в перехідній економіці, де конкурентні відносини підприємств знаходяться на початковому етапі становлення,

потребують різних підходів до формування амортизаційної політики.

Конкурентна політика підприємств формується під впливом двох різноспрямованих факторів — ризик як фактор стримування та еко­номічний інтерес як фактор стимулювання. За відсутності розвине­ного ринкового середовища така політика також характеризується відносною нерозвиненістю: ризики, пов’язані з інвестуванням, на­магаються мінімізувати або покласти на державні та фінансові ор­гани; економічна мотивація до оновлення основних засобів у плані створення конкурентних переваг не набула достатньої сили.

Ринкова лібералізація амортизаційної практики, зокрема можли­вість не формувати амортизаційний фонд у формі реальних грошо­вих коштів на оновлення основних засобів, а використовувати амор­тизаційні суми у поточній діяльності, несе позитив, якщо основна маса суб’єктів господарювання займає активну інвестиційну пози­цію і готова до певних фінансових ризиків заради майбутнього ви- грашу. Можливість збільшити оборотні кошти та зменшити оподат- ковувану частину прибутку поширює спектр фінансового маневру, а своєчасне та ефективне оновлення елементів основного капіталу стає основою підвищення конкурентоспроможності кожної госпо­дарської одиниці та економіки в цілому.

Однак значна кількість господарюючих суб’єктів не має належ­ної мотивації щодо формування довгострокової стратегії капітало­вкладень. Наявні ресурси, в тому числі й ті, що мали б входити до скасованого амортизаційного фонду, спрямовуються не на інвести­ції, а на поточні витрати, або взагалі залишаються “віртуальними” (див. розділ 5, табл. 5.4).

У 2004 р. у бухгалтерському обліку введено позабалансовий раху­нок 09 “Амортизаційні відрахування”, на якому ведеться облік нара­хування та використання амортизаційних відрахувань підприємств. Це є непоганим компромісним рішенням для перехідної економіки: з одного боку, амортизаційні кошти не вилучаються з обігу, з іншо­го — рахунок є цільовим і дає можливість відстежувати спрямування відповідних сум на інвестиційні цілі. Це тим більш важливо, якщо (як пропонується нижче) розширити законодавчу базу застосування прискореної амортизації для здійснення реновації.

Чинне законодавство регламентує амортизацію досить непослі­довно. Так, Законом України “Про оподаткування прибутку під­приємств” затверджено єдиний нелінійний метод нарахування амортизації (“зменшуваного залишку”), який діє як прискорений: дає можливість відстрочити сплату податку, збільшивши тим самим обсяг грошових надходжень у найближчі роки. З урахуванням фак­тора вартості грошей подібна податкова пільга може бути досить

Розділ 6. Інвестиційно-Інноваційний механізм підвищення... 347 відчутною, але якщо надасться без будь-яких інвестиційних та рено- ваційних зобов’язань, призводить, як підтверджують дані табл. 6.12, до невиправданого зменшення бюджетних доходів.

Інших форм прискореної амортизації чинне законодавство не визнає, знижуючи тим самим мотивацію підприємців до інновацій­ного оновлення засобів праці.

Подібне управління амортизаційним процесом є характерним при­кладом недалекоглядної фіскальної політики, підпорядкованої інтер­есам сьогоденного наповнення державного бюджету без урахування стратегічних інтересів економіки. З іншого боку, подібне законодавче упорядкування склалося під очевидним тиском корпоративних сил, за­інтересованих у зменшенні податкових платежів під видом амортизації.

Бюджет щорічно втрачає до 4 млрд грн. від нецільового вико­ристання амортизаційних відрахувань. Запровадження для інвесто­рів прискореної амортизації тільки у межах цієї суми (без втрати бюджетних надходжень) дає можливість підвищити середню норму податкової амортизації приблизно на 30%.

Оскільки реальна потреба у поширенні прискореної амортиза­ції є значнішою, а відповідне збільшення податкових знижок має узгоджуватися з можливостям бюджету, цей процес доцільно су­проводити введенням певних правових обмежень. У сфері аморти­зації важливо забезпечити раціональний баланс підприємницьких і загальнодержавних інтересів, навіть шляхом тимчасового запро­вадження непопулярних заходів. В умовах недостатньо розвинутих ринково-конкурентних відносин ефект від поширення прискореної амортизації може бути досягнутий, якщо надання амортизаційно- податкових пільг здійснювати не огульно, а на умовах докумен­тального підтвердження цільового спрямування амортизації. В міру формування здорового конкурентного середовища необхідність конт­ролю за цільовим використанням амортизації відпаде.

В іншому в інтересах зміцнення техніко-економічного потенці­алу і конкурентоспроможності як окремих підприємств, так і всієї економіки, амортизаційна система повинна стати ліберальнішою, ніж чинна. Цей висновок і наведені нижче пропозиції відповіда­ють загальній стратегії держави у сфері амортизаційної політики, визначеної Указом Президента України від 06.03.2001 р. № 169 “Про Концепцію амортизаційної політики” та щорічним Послан­ням Президента України до Верховної Ради “Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розви­тку України на 2002—2011 роки”, яке зобов’язує Уряд реформувати систему амортизації з метою її лібералізації, значного розширення прав підприємств у формуванні та використанні власних аморти-

заційних коштів, виборі методу нарахування та термінів корисного використання основних засобів.

Чинне законодавство звужує можливості підприємств щодо об­рання оптимального з фінансової точки зору методу амортизації. Метод зменшуваного залишку, затверджений як “податковий” — лише один з п’яти, передбачених Положенням (стандартом) бухгал­терського обліку 7 “Основні засоби” (П(С)БУ № 7). При застосуван­ні цього методу база нарахування амортизації (залишкова вартість основних засобів) у будь-якому році є нижчою, ніж відповідна база нарахування амортизації за рівномірно-лінійним методом. Якщо дане підприємство не інвестує на достатньому рівні (приріст чистих капіталовкладень не нижче 17% на рік), сумарна база нарахування амортизації й, відповідно, обсяги відрахувань постійно скорочувати­муться, а сума сплачуваних податків — зростатиме.

На відміну від рівномірно-лінійного методу “податковий” метод не забезпечує повного відшкодування вартості об’єкта амортизації (при терміні амортизації 10 років втрата складає 10,7%), що не для всіх є прийнятним. У другій половині строку служби обсяги нарахованої амортизації знижуються й відбувається різке збільшення оподаткова- ного прибутку, що також відповідає інтересам не кожного конкретного власника. Оптимальною для господарюючого суб’єкта може бути тіль­ки власна схема, обчислена виходячи з фінансового становища, видо- вікової структури основних засобів та стратегічних перспектив.

Таблиця 6,12

Показники, що характеризують перевищення обсягів податкової амортизації над бухгалтерською у 2000—2003 рр.*

* Розраховано за матеріалами державної і податкової статистики, узагальненими Міністерством фінансів України.

Як свідчать статистичні дані, обсяги амортизаційних відрахувань, нарахованих за “податковим” методом реально є нижчими, ніж у бух-

Розділ 6. Інвестиційно-інноваційний механізм підвищення... 349 галтерському обліку, де спектр використаних методів є ширшим. У та­кому випадку розмежування амортизації для цілей бухгалтерського та податкового обліку втрачає свій “інвестиційно-заохочувальний” сенс.

В інтересах підвищення загальної конкурентоспроможності рин­ку доцільно передбачити можливість всіх його учасників самостійно обирати метод нарахування амортизації не лише в бухгалтерському, але й у податковому обліку. Така можливість може бути реалізована при доопрацюванні підготовленого Проекту Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про оподаткування прибутку під­приємств”, що передбачає відновлення пооб’єктного нарахування амортизації. Якщо податкове законодавство прийме до застосування всі п’ять методів амортизації, передбачених П(С)БУ № 7 (прискорені — за умови цільового використання), це: а) позбавить підприємства необхідності вести окремі реєстри аналітичного обліку, б) дозволить їм раціоналізувати грошові потоки, збільшити інвестиційні можли­вості та, відповідно, реалізувати потенційні конкурентні переваги.

Використання зарубіжного досвіду щодо застосування амортизацій­них механізмів як чинників прискореного оновлення основного капіта­лу вимагає більш уважного ставлення до визначення класифікаційних (видових та галузевих) групувань його елементів для нарахування амор­тизації, а також раціональних граничних строків амортизації, у межах яких суб’єкти господарювання обирають конкретні норми амортизації. Потенціал кожного господарюючого суб’єкта щодо побудови конкурен­тоспроможної амортизаційної політики і тактики не буде реалізований, якщо відповідна нормативна база не набуде належної диференціації.

Перспектива інтенсифікації процесу нагромадження основних за­собів, зокрема через оптимізацію пропорцій їх відтворення та відпо­відні економічні індикатори як важелі державного впливу на його хід, вимагає обгрунтованих економічних оцінок та прогнозів. Визначення параметрів відтворення основних засобів, імовірних для України на­ступного десятиріччя, було предметом здійснених нами аналітичних прогнозів, які, у свою чергу, можуть бути покладені в основу варіант­них сценаріїв бюджетної політики та розробки рекомендацій щодо бюджетного фінансування інвестицій в реальний сектор економіки.

Наведені нижче розрахунки показують, як складатимуться динаміка основних засобів реального сектора України та їх розподіл за віком при застосуванні різних відтворювальних типів нагромадження. Прогноз­ні обчислення здійснено виходячи з первісної (переоціненої) вартості основних засобів на початку прогнозного періоду (2003 р.), а також за чистою вартістю, тобто з урахуванням реноваційних очікувань у перед­баченні збереження діючої на сьогодні середньої норми економічної амортизації.

Таблиця 6.13

Прогнозна динаміка основних засобів (індекси фізичного обсягу) до 2015 р. за умови досягнення максимально можливих темпів приросту та швидкого поліпшення параметрів відтворення основних засобів (оптимістичний прогноз)

Конкурентоспроможність національної економіки

В табл. 6.13—6.18 наведено три варіанти прогнозу динаміки осно­вних засобів та їх вікового розподілу, що змінюються залежно від темпів введення нових та ліквідації зношених засобів.

За основу оптимістичного прогнозу взято максимально можливий темп приросту основних засобів, який може відбутися при позитив­ному сценарії загальноекономічного розвитку.

Перспектива усталеного економічного зростання в Україні залежить не лише від кількісного приросту основних засобів, але й від зміни відтво- рювальної траєкторії процесу нагромадження, яка на сьогодні все ще зберігає екстенсивну спрямованість. Тому оптимістичний варіант про­гнозу зобов’язаний передбачити не лише максимальний темп приросту (введення) основних засобів, але й швидке поліпшення відтворювальних характеристик, зокрема збільшення обсягів списання (ліквідації) зно­шених об’єктів (запобігання дестабілізації виробництва вимагає зрос­тання обсягів ліквідації на повільній, але усталеній основі).

Наведені нижче результати оптимістичних прогнозних розрахунків ілюструють, як в інтервалі до 2015 р. може скластися динаміка осно­вних засобів та змінюватимуться їх вікові характеристики за умови ре­алізації оптимальних кількісно-структурних параметрів відтворення.

З даних табл. 6.13 видно, що у прогнозному періоді темп введен­ня основних засобів збільшується від сучасних 5 до 15% у середині інтервалу, а потім (із зростанням обсягів) поступово знижується до 10% (середньорічний темп — 12%). Кількісно обсяги нововведених основних засобів постійно зростають (від 34,6 млрд грн у 2003 р. до 140,5 млрд ірн у 2015 р., тобто у 4 рази). Відповідно з 3,5% до 8,6% збільшується коефіцієнт введення основних засобів. У цілому описа­не прогнозне рішення передбачає протягом 2003—2014 рр. залучення інвестицій в основні засоби в сумі 1031 млрд грн.

Обсяги ліквідації зношених основних засобів у прогнозному ін­тервалі зростають у 5 разів — з 9,6 до 49,4 млрд грн, коефіцієнт ліквідації піднімається з 1 до 3,2%.

Мета оптимістичного прогнозу полягає у визначенні параметрів відтворення основних засобів, що забезпечували б його інтенсифі­кацію на основі активізації реноваційних процесів і вели до ради­кального оновлення парку. Прогнозні настанови забезпечують на­прикінці терміну значне зниження середнього віку об’єктів, що пе­ребувають в експлуатації — від сучасних 21,7 до 11,4 року. Структура основних засобів України за віком може також істотно поліпшитися: частка молодих об’єктів віком до 3 років збільшується до 20,4% (на сьогодні їх 8,4%), питома вага основних засобів старшого віку (12 та більше років), що зараз дорівнює майже 60% загального обсягу, скорочується до 30,3% (див. табл. 6.14).

Таблиця 6.14

Розподіл основних засобів за віком на 31.12. 2015 р.за умови реалізації оптимістичного прогнозу (максимальні темпи приросту та швидке поліпшення параметрів відтворення основних засобів)

Реалізація моделі відтворення основних засобів, що виходить з перспективи позитивних, проте повільніших динамічних та струк­турних зрушень, передбачена у помірному варіанті прогнозу, пред­ставленому у табл. 6.15—6.16.

Очевидно, що скорочення (порівняно з оптимістичними) темпів інвестування звужує можливості оновлення основних засобів, але ак­тивізація реноваційних процесів, передбачена помірним прогнозом, забезпечує певні позитивні результати. При реалізації відтворювальної моделі помірного типу структура основних засобів реального сектора України за віком може бути поліпшена, хоча й не так радикально, як за оптимістичним сценарієм: частка молодих об’єктів віком до 3 років — збільшується з 8,4% до 19,8%, питома вага основних засобів від 12 років та більше знижується від 60% до 38%. Середній строк служби основних засобів скорочується від 21,7 до 15,9 року (табл. 6.15).

Якщо ж темпи приросту інвестицій в основні засоби у прогнозному від­тинку часу підвищені не будуть, не буде й основи для радикальної зміни ре- новаційного режиму. Такий хід подій передбачено песимістичним сценарієм, відповідно до якого кількісно-структурні параметри відтворення основних засобів у прогнозному інтервалі залишаються незмінними (табл. 6.17).

Таблиця 6.15

Розподіл основних засобів за віком на 31.12. 2015 р.

за умови реалізації помірного прогнозу

Середньорічний приріст введення основних засобів у прогнозному інтервалі зберігається на рівні 2003 р. і складає 5%. Коефіцієнти введення і ліквідації основних засобів у такому варіанті не зростають, залишаючись на рівні 2003 р. — відповідно 3,4% і 1%). Загальний обсяг інвестування в основні засоби протягом 2003—2015 рр. передбачено в обсязі 610 млрд. грн., з яких на заміну ліквідованих зношених об’єктів спрямовується 148 млрд грн. Формально у

Таблиця 6.16 Прогнозна динаміка основних засобів (індекси фізичного обсягу) до 2015 р. за умови

помірного збільшення темпів приросту введення та поліпшення параметрів відтворення основних засобів (помірний прогноз)

Розділ 6. Інвестиційно-інноваційний механізм підвищення.,.

Таблиця б 17

Прогнозна динаміка основних засобів (індекси фізичного обсягу) до 2015 р. за умов фіксованих темпів приросту введення (на рівні 2003 року) та відсутності позитивної зміни параметрів від творення основних засобів (песимістичний прогноз)

Конкурентоспроможність національної економіки

Розділ 6. Інвестиційно-інноваційний механізм підвищення... 355 прогнозному інтервалі оновлюється приблизно 40% технічного парку, але коефіцієнт інтенсивності оновлення знижується від 29% До 21% (середній рівень становить 24%), що вказує на збереження екстенсивного типу нагромадження основних засобів, подальше гальмування оновлення і постаріння основних засобів. їх обсяг збільшується на 48%, але приблизно у такій самій пропорції — на 46% — знижується чиста вартість активів (див.табл, 6.17).

Таблиця 6.18

Розподіл основних засобів за віком на 01.01. 2015 р. за умови реалізації песимістичного прогнозного сценарію

За негативним сценарієм у 2003—2015 рр. питома вага основних засобів старшого віку зменшується (5-відсоткові річні прирости об­сягів нових введень роблять свою справу). Проте оскільки процес на­громадження не супроводжується адекватною реновацією і ліквідація застарілих об’єктів гальмується (ліквідується 15% основних засобів, Шо діяли у 2003 р., тоді як лише на об’єкти у віці старше 33 років припадало 20% вартості (табл. 6.10). Більшість старих і зношених за­собів за таким сценарієм залишається в експлуатації, а їх середній вік збільшується на термін прогнозу, тобто на 12 років. Якщо у 2003 р. основні засоби старшого віку (понад 12 років) продовжували експлуа­туватися ще приблизно 33 роки, то у 2015 р. цей термін подовжується Уже до 45 років. Висока питома вага старшої групи у загальному ві­ковому розподілі обумовлює збільшення в кінці прогнозного терміну середнього віку основних засобів від 21,7 до 23,6 року (табл. 6.18).

Песимістичний прогноз, розрахований до 2015 р., свідчить, що фіксація прирістної динаміки інвестицій в основні засоби реаль­ного сектора економіки на рівні 2003 р. обумовлює продовження тенденції до стримування реноваційних процесів. У цьому випадку економіку очікує подальше поглиблення відтворювальних деформа­цій у сфері нагромадження основних засобів, які формують екс­тенсивну орієнтацію цього процесу вже протягом кількох десятиріч, уповільнюють техніко-технологічне оновлення матеріальної бази та гальмують просування України шляхом прогресу.

6.4.