Реальний валютний курс і паритет купівельної спроможності

Після 1973 р. настала епоха керованих плаваючих валютних курсів. Для вчених важливим виявилось з’ясування чинників, котрі впливають на них. Аналіз валютного ринку (розділ 17.2) показав, що ендогенним чинником ви­ступає обмінний курс як відносна ціна валют.

Реальний обмінний курс - це відносна ціна товарів, вироблених у двох країнах. Це коефіцієнт (або процент), котрий показує співвідношення, в яко­му товари однієї країни можна обміняти на товари іншої, тому його також на­зивають умовами торгівлі.

Співвідношення, в якому товари певної країни обмінюються на іноземні, залежить від цін товарів у національних валютах і від курсу, за яким обмі­нюються ці валюти. Припустимо, що ксерокс в Україні коштує 500 грн., а в США - 250 дол. Номінальний обмінний курс: 1 дол. = 5 грн. або 1 грн. = 0,2 дол. Для порівняння цін спочатку виражаємо ціни на аналогічні товари в од­ній валюті.

Американський ксерокс у гривнях буде коштувати: 5 грн. ? 250 дол. = 1250 грн., а реальний обмінний курс становитиме: 500 грн. / 1250 грн. = 0,4. Тобто ціна українського ксерокса становить 0,4 ціни американського. За цих цін і обмінного курсу можна обміняти 1 український ксерокс на 0,4 амери­канського або 1 американський на 2,5 українських. Можна порівняти ціни то­варів, виражені у доларах. Тоді український ксерокс у доларах буде коштува­ти: 0,2 дол. ? 500 грн. = 100 дол., реальний обмінний курс так само станови­тиме: 100 дол. / 250 дол. = 0,4 або 250 дол. / 100 дол. = 2,5.

Наші розрахунки можна представити у формалізованому вигляді, вирази­вши ціни товарів в іноземній валюті:

Таким чином, реальний обмінний курс між двома валютами обчислюють на підставі номінального обмінного курсу і співвідношення рівнів цін у двох країнах.

Зміна відносних рівнів цін змінює умови торгівлі і через вплив на стан то­рговельного балансу впливає на номінальний обмінний курс валют. Припус­тимо, що український ксерокс тепер коштує не 500 грн., а 1000 грн. за не­змінного номінального обмінного курсу 1 дол. = 5 грн. і незмінної ціни аме­риканського. Тоді реальний обмінний курс становитиме:

За нового реального обмінного курсу відбувається зміна умов торгівлі: 1 український ксерокс, який раніше можна було обміняти на 0,4 американсько-

го, тепер подорожчає, і його експорт вимагатиме вже 0,8 американського. Подорожчання українського товару викличе скорочення попиту на нього, скорочення експорту і зменшення обсягу пропонування доларів. Американ­ський ксерокс для українців дешевшає: якщо раніше імпорт 1 американсько­го вимагав 2,5 українських, то тепер потрібно віддати лише 1,25. Відтак укра­їнці будуть купувати більше американських товарів, імпорт зросте, зросте попит на долар. Сполучення одночасного зменшення пропонування долара з боку експортерів і збільшення попиту на нього з боку імпортерів спричинить підвищення номінального обмінного курсу долара (здешевлення гривні).

Відносні рівні цін, тобто фактично відмінність між темпами інфляції все­редині країни і за кордоном - один з найголовніших чинників, який визначає динаміку обмінного курсу валют. Якщо рівень інфляції у будь-якій країні пе­ревищує рівень інфляції у зарубіжних країнах, то за інших рівнях умов внут­рішня валюта країни буде мати тенденцію до здешевлення. Ця тенденція по­яснюється на основі теорії паритету купівельної спроможності.

Паритет купівельної спроможності (ПКС) - це співвідношення купіве­льної спроможності валют відносно певного набору товарів і послуг у двох країнах. Економісти вважають його своєрідною „віссю” обмінного курсу. Наприклад, якщо один і той самий споживчий кошик у США коштує 1000 дол., а в Україні - 5000 грн., то згідно з купівельною спроможністю валют обмінний курс становитиме: 1 дол.

Ідея ПКС зародилась ще у XVI ст. в Саламанській школі в Іспанії, потім, на початку XVH ст., підтримувалась в Англії, але лише у 1920-х рр. шведсь­кий економіст Густав Кассель ґрунтовно розробив цю теорію і пропагував її застосування.

В основі ідеї ПКС лежить закон єдиної ціни. Згідно з цим законом, одна­ковий товар не може продаватись одночасно у різних місцях за різними ціна­ми, тому що перекупники негайно скористаються цим і почнуть отримувати прибуток, купуючи товар там, де він дешевший, і перепродуючи його там, де він дорожчий. Спритні спекулянти підвищать попит на товар там, де він де­шевший і одночасно збільшать пропонування цього товару там, де він доро­жчий. Іманентні закони ринку вирівняють ціни на обох ринках. Процес купі- влі-продажу, який забезпечує фактичну реалізацію закону єдиної ціни, нази­вається арбітражем. Закон єдиної ціни, застосований до міжнародних рин­ків, і називають паритетом купівельної спроможності.

Концепція ПКС поширює закон єдиної ціни на „кошик“ товарів, який ви­значає середній рівень цін в економіці. Якщо у двох країнах внутрішній і зо­внішній ринки тісно інтегровані, то товари у кошику повинні мати однакову ціну в обох країнах. Але складність у тому, що в кожній країні товар оціню­ється у внутрішній валюті. Щоб порівняти ціни, їх потрібно виразити в одній валюті. Це можна легко зробити, використовуючи обмінний курс. Тоді внут­рішня ціна товаруповинна бути рівна іноземній, помноженій на обмінний курс (г) :

Оскільки закон єдиної ціни застосовується до кожного товару, що включаєть­ся у міжнародну торгівлю, то його можна застосувати і до індексу внутрішніх цін , який є середньою зваженою ціною окремих товарів.

Стосовно валютних курсів теорія ПКС стверджує, що валютний курс завжди змінюється рівно настільки, наскільки це необхідно, щоб компенсу­вати різницю в динаміці рівня цін у різних країнах. Внутрішня валюта буде дорожчати або знецінюватись доти, доки певна сума грошей, конвертована за ринковим обмінним курсом, не зможе обмінятись на однаковий за складом і обсягом ринковий кошик товарів і послуг в обох країнах. Тоді встановлюєть­ся паритет купівельної спроможності. У цій ситуації споживачу буде в прин­ципі байдуже, в якій саме країні купувати цей кошик.

Якщо поміж країнами існують значні відмінності у рівнях цін, то країна, де рівень інфляції вищий, не змогла б експортувати свої товари, тому що її ціни значно вищі, ніж внутрішні ціни інших країн. Тоді її імпорт був би над­звичайно великим. У такій ситуації неминучою є зміна обмінного курсу у бік здешевлення внутрішньої валюти.

Ідея ПКС дуже приваблива для зовнішньоекономічних зв'язків, але вона надто спрощує реальність, і тому на практиці неможливо досягти її реалізації. У 1986 р. Організацією європейського співробітництва і розвитку (ОЄСР) бу­ло проведене дослідження, в якому порівнювались відхилення цін у доларах по репрезентативному кошику товарів і послуг та курси валют. Ці дослі­дження виявили значну різницю між курсами валют у відповідності з парите­том і ринковими курсами. Так, обмінний курс японської ієни за ПКС на той час складав 233 ієни за долар, а ринковий курс був рівним 169 ієн за долар; курс німецької марки за паритетом - 2,48 марки за долар, ринковий - 2,17 марок за долар; паритетний курс французького франка дорівнював 7,48, а ри­нковий - 6,93 франка за долар, тобто ринковий курс був нижчий. У той же час по відношенню до італійської ліри і британського фунта стерлінгів рин­ковий курс був завищений¹.

Сучасна, менш жорстка версія ПКС, допускає деякі відхилення індексу внутрішніх цін від індексу зовнішніх цін. Але при цьому процентна зміна внутрішнього індексу повинна приблизно співпадати з процентною зміною індексу зовнішніх цін, помноженого на обмінний курс:

Ці рівняння показують, що в умовах ПКС темпи інфляції всередині країни повинні співпадати з сумою темпу знецінення валюти і темпу інфляції за ко­рдоном.

Однак навіть ця рівність на практиці не витримується. Вона не враховує багатьох чинників, які перешкоджають досягненню ПКС. Концепція ПКС не враховує перш за все руху капітальних коштів, транспортних витрат, а також різниці у споживчих уподобаннях, коливань у торгівлі. Торгівля багатьма то­варами неможлива або утруднена за межами країни. Такі товари і послуги відносять до неекспортованих. Прикладом можуть слугувати послуги перу­карні. Наприклад, жіноча стрижка і зачіска у 1989 р. у доларах коливалась від 46,4 дол. у Токіо, 36,8 дол. в Цюріху і Парижі, до 9,9 дол. в Мехіко і 9,5 дол. у Москві². Характерно, що у бідних країнах ціни набагато нижчі, це стосується і всіх середніх цін в „кошику“. Але якою дорогою не була б зачіска в Парижі, ніхто не поїде у Мехіко або в Москву, щоб зекономити на стрижці, якщо вра­хувати вартість квитка на літак туди і назад. Крім того, поряд з природними бар'єрами, такими як транспортні і страхові витрати, існують штучні бар'єри, такі як тарифи і квоти.

Концепція ПКС пов'язана з грошовою теорією. Згідно з кількісною теорі­єю грошей, у стані рівноваги грошового ринку будь-якої країни грошове пропонування дорівнює попиту на гроші, прямо пропорційному її реальному ВВП (14.8):

Підставивши перетворені відносно рівнів цін вирази (17.8):

у трансформоване рівняння (17.4), можемо одержати вираз, який відображає зв'язок між обмінним курсом, грошовою масою та реальним ВВП:

Сакс Д., Ларрен Ф. Макроэкономика. Глобальный подход. - М.: Дело, 1999. - с. 336.

Рівняння (17.9) показує, що купівельна спроможність іноземної валюти (f) буде підвищуватись, якщо в країні спостерігається сполучення менших при­ростів грошової маси (співвідношеннязростатиме) з більшими

приростами реального ВВП (зростатиме співвідношення Yf / Y_d ), що впли­ває і на рівень цін. І навпаки, валюта країни з високими темпами зростання грошової маси і депресивним реальним сектором буде втрачати у купівельній спроможності.

Швидкі дії міжнародних спекулянтів свідчать, що чистий експорт дуже чутливий до незначних змін реального обмінного курсу. Невелике зниження відносних цін вітчизняних товарів, тобто реального обмінного курсу, спону­кає перекупників експортувати товари за кордон, а невелике збільшення від­носної ціни вітчизняних товарів спонукає їх до імпорту. Така чутливість означає, що незначна зміна реального обмінного курсу спричиняє значні змі­ни у чистому експорті. Вона гарантує близькість рівноважного реального об­мінного курсу до рівня, який забезпечує паритет купівельної спроможності Теорія ПКС пояснює, чому коливання реального обмінного курсу обмежені: чим більше реальний обмінний курс відхиляється від рівня ПКС, тим більші у приватних осіб стимули до міжнародного арбітражу - купівлі і перепрода­жу товарів на світових ринках. Отже, можна передбачити, що коливання реа­льного обмінного курсу зазвичай невеликі.

Динаміка обмінного курсу по країнах, за фактичними даними, співпадає з динамікою відносних цін, але неточно, особливо у короткостроковому пері­оді. Так, в кінці 1970-х - на початку 1980-х років інфляція у США була в се­редньому нижча, ніж у Великобританії, згідно з теорією ПКС долар повинен був подорожчати, а в дійсності долар знецінювався. Ці розходження пояс­нюються тим, що на обмінний курс впливає ряд екзогенних чинників.

17.6.