ТЕМА 9. СУКУПНІ ВИДАТКИ І ВВП

1. Сукупні видатки і рівноважний ВВП.

2. Визначення рівноважного ВВП за методами «вилучення - ін’єкції» та «заощадження - інвестиції».

3. Графічна та математична інтерпретація інфляційного розриву.

1. У неокласичній моделі основні макроекономічні величини обсягів виробництва і зайнятість залежать від виробничої функції, яка безпосередньо визначає сукупну пропозицію. У кейнсіанській теорії, навпаки, попит є основним чинником зайнятості і випуску. Економіка, яка не має можливості забезпечити сукупний попит, достатній для забезпечення стану рівноваги при повній зайнятості, може знаходитись у стані рівноваги за умов неповної зайнятості як завгодно довго і ніякий ринковий механізм саморегулювання не здатний забезпечити стан повної зайнятості. Сукупний попит, достатній для створення природного рівня випуску, в кейнсіанській теорії отримав назву «ефективного попиту».

За визначенням Кейнса, загальна пропозиція перестає бути еластичною, коли подальше зростання ефективного попиту не супроводжується зростанням випуску і цей стан відповідає повній зайнятості. Іншими словами, якщо використати графік моделі AD-AS, то ефективному попиту відповідає точка перетину кривої сукупного попиту AD і кривої сукупної пропозиції AS в довгому періоді.

Виходячи з цього зрозуміло, що економіка знаходиться у стані рівноваги, якщо ефективний попит, який складається з усіх видів видатків економічних суб’єктів, дорівнює випуску або сукупній пропозиції AS. Причому мова йде не просто про видатки, а про заплановані видатки, які збираються зробити усі економічні суб’єкти.

Побудуємо криву запланованих видатків для всієї економічної системи, причому, будуючи цю криву по черзі проаналізуємо кожну складову цих видатків.

У будь-якій національній економіці найбільше витрачають домогосподарства, які оплачують предмети споживання і послуги. Як ми вже відмічали, споживання у кейнсіанській моделі є автономним, а нахил кривої споживання на графіку споживання визначається граничною схильністю до споживання с'.

Іншою групою економічних суб’єктів, яка витрачає шляхом закупівлі інвестиційних товарів є підприємці. У межах кейнсіанської моделі можна припустити, що ставка відсотка і сподівання інвесторів не змінюються при коливанні рівня доходу. Тому інвестиції можна розглядати як різновид автономних видатків, які існують поряд з автономним споживанням.

Якщо нам відомий рівень

запланованих інвестицій у поточному році, ми можемо просто додати його до рівня запланованих видатків на споживання, таким чином на графіку запланованих видатків отримуємо криву сукупних видатків С + І (див. рис. 9.1). Ще одним компонентом сукупних видатків є державні видатки, які, як правило, можна вважати автономними, оскільки їх величина запланована на рік і визначена в державному бюджеті країни, який має силу закону. Таким чином, криву запланованих видатків можна отримати шляхом додавання до кривої сукупних видатків С+І державних автономних видатків G, тоді вона набуває вигляду С+І+G.

2. Для розв’язання важливого завдання, пов’язаного з визначенням рівноважного рівня виробництва застосовують два підходи, причому для спрощення аналізу будемо вважати, що сукупні видатки складаються лише із споживання домогосподарств та інвестицій.

Рис. 9.2. Визначення рівноважного випуску за методом «сукупні видатки - обсяг виробництва»

Перший підхід отримав назву «сукупні видатки - внутрішній обсяг виробництва» (С + І = Y), він спирається на властивості кривих, які характеризують схильність до споживання та інвестування і відображають розміри сукупних видатків. Графічний аналіз цього підходу можна здійснити за допомогою графіка сукупних видатків. Рівновага матиме місце там, де сукупні видатки С+І дорівнюють обсягу реального виробництва Yr.

Рівень рівноваги національної економіки перебуває у точці перетину кривої сукупних видатків С+І = Y і бісектриси кута Еі, яка відбиває вартість сукупного випуску, то це єдина точка, у якій сукупні вид атки дорівнюють випуску.

Другий підхід отримав назву «витікання - ін’єкції». Суть цього підходу полягає у тому, що виробництво певного обсягу продукції потребує адекватного розміру використаного доходу. Відомо, що частину цього доходу домогосподарства можуть заощаджувати. Заощадження означає витікання, або вилучення частини доходу із сукупних видатків, що означає зменшення споживання на величину заощаджень, яке стає недостатнім для закупівлі виробленого випуску продукції.

Підприємницький сектор не може продати весь обсяг виробленої продукції домогосподарствам, оскільки частину випуску становлять інвестиційні товари, споживачем яких є сам підприємницький сектор. Таким чином, інвестиції можна розглядати як ін’єкції у сукупні видатки, що забезпечують закупівлю вироблених інвестиційних товарів.

Зрозуміло, що сукупні видатки будуть дорівнювати обсягу випуску лише за умови рівності заощаджень і планових інвестицій, коли витікання коштів на заощадження повністю нейтралізується ін’єкціями у вигляді інвестицій. Саме така рівність визначає рівноважний випуск.

Рис. 9.3. Метод «витікання - ін'єкції»: визначення рівноважного випуску

На рисунку зображений кейнсіанський графік заощаджень, на якому крива заощаджень позначена як S, а крива планових інвестицій Ipι. Ці криві перетинаються у точці А, яка відповідає рівню випуску за умов повної зайнятості, при якому заощадження домогосподарств дорівнюють інвестиціям фірм. При кожному іншому рівні доходу заплановані інвестиції не будуть дорівнювати запланованим заощадженням. Рівновага між заощадженнями та інвестиціями в кейнсіанській теорії забезпечується шляхом розмежування планових і фактичних

інвестицій. Фактичні інвестиції складаються із запланованих і незапланованих інвестицій, причому останні діють як зрівнювальний компонент.

Величина заощаджень кожного окремого індивіда визначається його власним бажанням утриматись від витрачання певної суми грошей незалежно від того, скільки він або інші захочуть інвестувати, і все-таки загальна величина заощаджень дорівнює загальній сумі інвестицій. Це можна пояснити тим, що заощадження подібно до витрачання, є двосторонньою угодою. Незважаючи на те, що сума, яку людина зберігає, суттєво не впливає на її власний дохід, вплив її споживчих видатків на доходи інших виключає можливість того, щоб усі одночасно зберігали ту або іншу заздалегідь визначену суму грошей. Будь-яка спроба одночасного заощадження шляхом скорочення споживання так би вплинула на доходи, що викликала би появу протидіючих заощадженню чинників. Також неможливо і для суспільства в цілому заощадити лише суми поточних інвестицій, оскільки будь-яка подібна спроба неминуче привела би до зростання доходів до рівня, при якому суми, які окремі люди планують заощадити, збільшились би якраз на величину незапланованих інвестицій.

2. Відповідно до кейнсіанської моделі економіка може знаходитись у стані рівноваги у точці Е, далеко від рівня повної зайнятості N. Ця ситуація є типовою для реальної економіки. На рисунку відображено низький рівень приватних інвестицій і державних видатків, що створює так званий рецесійний розрив.

Рис. 9.4. Модель рецесійного розриву

Рецесійний розрив на графіку сукупних видатків являє собою вертикальну відстань між кривою сукупних видатків і бісектрисою кута на рівні потенційного випуску Yp.

Як бачимо, подолання прецесійного розриву шляхом збільшення будь-якого компонента сукупних видатків забезпечує створення ефективного попиту і досягнення потенційного випуску Yp та повної зайнятості.

Можлива ситуація, коли заплановані інвестиції перевищують рівень заощаджень, який відповідає повній зайнятості. Тоді сукупний попит на товари і послуги перевищить розміри випуску при повній зайнятості, ціни

Рис. 9.5. Модель інфляційного розриву

почнуть зростати, і в економіці утвориться інфляційний розрив. При інфляційному розриві реальне

виробництво товарів і послуг не може зростати і забезпечити стан економічної рівноваги у точці Е оскільки фірми працюють на межі своїх виробничих можливостей. На графіку сукупних видатків інфляційний розрив являє собою вертикальну відстань між кривою сукупних видатків і бісектрисою кута в точці, яка відповідає рівню потенційної зайнятості Yp.

Надлишковий попит, який є наслідком зростання інвестицій вище рівня I = S може призвести лише до інфляції, коли реальний випуск не зростає, а зростає лише номінальний ВВП.

Взаємозв’язок між величиною будь-якого розриву та відповідною зміною у величині випуску є мультиплікативним, тому подолання розриву завжди означає мультиплікативну зміну реального випуску з метою досягнення потенційного випуску.

Завдання 1.

Питання для обговорення

1. Які складові елементи включає в себе поняття «сукупні видатки»? Як пов’язані сукупні видатки та ВВП?

2. У чому полягає сутність та механізм дії методів «вилучення - ін’єкції» та «заощадження - інвестиції» щодо визначення рівноважного ВВП?

3. За яких умов й економічних ситуацій може виникати рецесійний розрив? Це позитивний чи негативний фактор для економіки країни? Наведіть конкретні приклади та аргументуйте свою думку.

4. За яких умов й економічних ситуацій може виникати інфляційний розрив? Це позитивний чи негативний сигнал для економіки країни? Наведіть конкретні приклади та аргументуйте свою думку.

5. Чи необхідно країні намагатися позбуватися та недопускати інфляційного й рецесійного розривів за будь-яких умов? Обґрунтуйте свою позицію.

Завдання 2.

Практичні завдання

1. В умовах приватної економіки закритого типу фактичний ВВП дорівнює 2000 млрд. гр. од., сукупні видатки - 1800 млрд. гр. од. Обчислити незаплановані інвестиції в товарні запаси.

2. В умовах приватної економіки закритого типу споживання дорівнює 1000 млрд. гр. од., заощадження - 350 млрд. гр. од., незаплановані інвестиції - 250 млрд. гр. од. Обчислити рівноважний ВВП.

3. В умовах економічної рівноваги фактичний реальний ВВП становить 500 млрд. гр. од., потенційний ВВП становить 600 млрд. гр. од. Схильність до заощадження дорівнює 0,25.

Розрахувати величину прецесійного розриву, якщо в періоді його усунення ціни зростуть на 5 %.

4. Яким має бути рівноважний ВВП в умовах приватної закритої економіки, щоб при автономному споживанні, що дорівнює 30, і граничній схильності до споживання, що дорівнює 0,7, попит на автономні інвестиції дорівнював 120 млрд. гр. од.

5. На початку року ВВП країни становив 500 млрд. гр. од., інвестиції - 50 млрд. гр. од. Наприкінці року ВВП збільшився до 600 млрд. гр. од. за рахунок зростання інвестицій до 75 млрд. гр. од.

Розрахуйте величину мультиплікатора інвестицій наприкінці аналізованого року.

Завдання 3.

Тестові завдання (Знайдіть одну правильну відповідь)

1. Що з перерахованого входить до поняття «ін’єкції»:

а) інвестиції;

б) заощадження;

в) імпорт;

г) податки.

2. Зрушення кривої сукупного попиту вправо не може не відображати:

а) зростання рівня цін і реального об’єму ВВП одночасно;

б) зростання рівня цін при відсутності зростання реального об’єму ВВП;

в) зростання реального ВВП при відсутності підвищення цін;

г) зростання рівня цін і падіння реального об’єму ВВП одночасно.

3. Якщо сукупні витрати перевищили рівень фактичного ВВП в умовах повної зайнятості, то:

а) рівень національного виробництва збільшиться;

б) товарно-матеріальні запаси скоротяться;

в) рівень національного виробництва зменшиться;

г) товарно-матеріальні запаси збільшаться.

4. Фактичний ВВП дорівнює 500 млн. дол., а сукупні витрати - 480 млн. дол. В цих умовах:

а) споживання перевищує виробництво;

б) споживання менше виробництва;

в) товарні запаси збільшуються;

г) всі відповіді невірні.

5. В умовах рівноважної економіки інвестиції зросли з 10 до 15 млн. дол. Гранична схильність до споживання = 0,75. Як зміниться рівноважний ВВП?

а) зменшиться на 15 млн. дол.;

б) збільшиться на 5 млн. дол.;

в) зменшиться на 10 млн. дол.;

г) збільшиться на 20 млн. дол.

6. Згідно з теорією Кейнса, заощадження можуть перевищувати інвестиції, якщо:

а) рівень відсоткової ставки зростає;

б) протягом тривалого часу в економіці наявне перевиробництво та безробіття;

в) рівень відсоткової ставки знижується;

г) сукупна пропозиція перевищує сукупний попит.

7. Що з переліченого належить до поняття «вилучення»:

а) державні закупівлі;

б) експорт;

в) імпорт;

г) заощадження.