Валютний ринок в умовах золотого стандарту

Крайнім випадком фіксованого обмінного курсу є золотий стандарт. За умов золотого стандарту валютний ринок характеризується трьома рисами:

■ держава фіксує ціну золота, отже, і вартість своєї грошової оди­ниці у золотому виразі.

■ держава підтримує конвертованість національної валюти у золото - вона зобов’язана купувати і продавати вітчизняну валюту за золото на пер­шу вимогу і за паритетною вартістю. Банк лише бере невеликі комісійні за послуги обміну;

■ держава дотримується політики золотого забезпечення, тобто в неї повинні бути запаси золота, принаймні рівні кількості випущених в обіг гро­шей.

В умовах золотого стандарту урядові органі повинні були дотримуватись фіксованої ціни на золото. Якщо позначимо ціну 1 унції золота у націо­наявній валюті, - ціну 1 унції золота в іноземній валюті, то номінальний

обмінний курс у прямому котируванні визначатиметься як:

Коли держава купує золото у населення, вона створює нові гроші, а коли продає золото - знищує гроші. Основою золотого стандарту є ідея стопроце­нтного покриття золотом випущених паперових грошей. Центральний банк в такому випадку володіє тільки золотом, яке він купує, випускаючи гроші в обіг. Продаючи золото, центральний банк скорочує грошову масу 1:1 (папе­рові гроші складаються у підвалах банку або знищуються). Такий механізм гарантував автоматичну збалансованість міжнародних платежів.

Розглянемо, як встановлюється і відновлюється рівновага на валютному ринку на прикладі двох держав (США і Великобританії), в яких чинний золо­тий стандарт, і вони діють за трьома принципами, які ми охарактеризували: фіксований валютний паритет, конвертованість і 100%-е покриття.

Валютний курс, обчислений на основі відносної ціни золота в двох краї­нах, називається золотим паритетом. Наприклад, ціна золота у США дорів­нює 20 дол. за унцію, а у Великобританії - 4 фунти стерлінгів, валютний па­ритет 20/4 = 5 дол. за 1 ф. ст.

На рис. 17.3 представлений ринок фунта стерлінгів - іноземної валюти для американців, які пред’являють попит на англійські товари і на англійську валюту, а також продають свої товари на англійському ринку, заробляючи фунти стерлінгів, пропонування яких в обмін на долари йде з боку англійців. Графік показує, що початкова рівновага валютного ринку досягається у точці A₁ за паритетного обмінного курсу 5 дол. за 1 ф. ст.

Рис. 17.3. Відновлення рівноваги валютного ринку за фіксованого обмінного курсу

Якщо попит американців на англійські товари зростає, то збільшення ви­датків на імпорт зміщує криву попиту на фунти праворуч (Z1 → Z2). Утво­рюється дефіцит поточного рахунку платіжного балансу США (А1 — В) у 5 млн. ф. ст. Але валютний курс не змінюється. Щоб оплатити свій імпорт з Англії, резиденти США купують золото в амери­канській ФРС за долари, відправляють його до Англії і продають анг­лійському банку за фун­ти стерлінгів. Відтак де­фіцит американського платіжного балансу фі­нансується за рахунок скорочення золотих ре­зервів США.

В результаті у США зменшується кількість золота і відповідно зме­ншується грошова маса, а у Великобританії, навпаки, необхідність купити додаткове золото змушує центральний банк випустити в обіг більше фунтів, що призводить до зростання грошової маси всередині країни.

ставок і скорочення видатків, а у Великобританії, навпаки, грошова експансія знижує ставку проценту і підвищує рівень видатків. Ці зміни впливають не лише на стан валютного ринку і платіжного балансу, але й на стан економіки в цілому.

Поступово у США видатки на імпорт з Англії скорочуються, тому крива попиту на фунти поступово зміщується ліворуч (Z₂ → Z₃), у той же час у Великобританії стає більше грошей, отже, зростають видатки, у тому числі і на товари, які експортує США. Доходи американських експортерів почина­ють зростати, крива пропонування фунтів зміщується праворуч (E₁ → E₂). У результаті цих змін дефіцит поточного рахунку США поступово зменшу­ється до відновлення балансу експорту та імпорту у точці A₂ за незмінного валютного курсу 5 дол. за 1 ф. ст.

Врегулювання дефіцитів і активів платіжних балансів за рахунок зміни золотих резервів за одночасної стабільності валютних курсів становили голо­вну перевагу системи золотого стандарту. Але на практиці золотий стан­дарт не був такою ідеальною системою, як це демонструє модель. Відхилення виникали перш за все тому, що грошова маса і золотий запас не перебували у пропорції 1:1. Проте ця система автоматично підтримувала стабільність ва­лютних курсів, і за часів золотого стандарту не було високої інфляції, хоч і спостерігались річні коливання цін. Значна інфляція виникала лише в періоди війн і вважалася винятком. Але у той же час в період золотого стандарту іс­нувало високе безробіття, тому в дискусії про доцільність чи недоцільність золотого стандарту його прихильники як головний аргумент „за“ називають відсутність високого рівня інфляції, а їх опоненти називають головними ар­гументами „проти“ зростання безробіття і коливання рівня цін.

В усіх випадках наслідком переливів золота між країнами ставали неми­нучі пристосувальні внутрішні макроекономічні зрушення, які вважають ос­новним недоліком золотого стандарту через неможливість точного передба­чення їх наслідків. Крім того, національна грошово-кредитна політика знач­ною мірою визначалася змінами у попиті на іноземну валюту та у її пропону­ванні, отже, не могла бути незалежною.

Функціонування в режимі золотого стандарту було можливе лише за на­явності у країн достатніх офіційних золотих резервів, їх вичерпання автома­тично руйнувало систему. Зменшення запасів золота, насамперед, в європей­ських країнах, пов'язане з їх участю у І світовій війні і фінансуванням воєн­них витрат за рахунок кредитів центральних банків, призводить до припи­нення конверсії валют в золото. В країнах змінюється співвідношення між грошовою масою і золотими резервами, розвивається інфляція. Світова еко­номічна криза 1929-33 рр. і ІІ світова війна остаточно унеможливлюють рес­таврацію золотого стандарту.

17.3.