ВИСНОВКИ
Згідно з класичними уявленнями, ринкова економіка є саморегульованою, активне державне втручання у функціонування ринку є недоцільним і здатне впливати лише на рівень цін.
Кейнсіанська теорія визнала активне державне втручання в економіку основним засобом подолання згубних наслідків циклічних коливань.
Розроблені за кейнсіанськими рекомендаціями стабілізаційні програми називають „стратегіями активізму” і вважають стандартним набором економічної політики.Монетаристи вважають макроекономічну нестабільність прямим наслідком активного втручання держави у функціонування саморегульованої ринкової системи і помилок економічної політики.
Сучасні нормативна і позитивна теорії економічної політики намагаються визначити, як повинні діяти уряди у тих чи інших ситуаціях і аналізують, як вони діють у реальному житті.
Базовою нормативною теорією економічної політики вважають концепцію Я. Т інбергена, висновки якої відомі як правило Тінбергена: для досягнення певного числа економічних цілей необхідно використовувати таку саму або більшу кількість інструментів макроекономічної політики.
Модель некоординованої політики, створена Р. Манделлом та М.Флемінгом, дозволяє правильно прив’язати цілі до інструментів і досягти оптимального результату від реалізації рішень, прийнятих децентралізовано.
Моделі економічної політики зазнали критики з боку Р. Лукаса як ненадійні, головно через неможливість відображення реальних поточних показників розвитку, неврахування потужного чинника раціональних очікувань та часових лагів.
Критики політики активізму прагнуть до визначення правил економічної політики, які змушували б уряди діяти певним чином у відповідних ситуаціях. Для монетарної політики розроблені: правило регулювання зростання грошової маси; правило регулювання номінального ВВП; правило регулювання рівня цін. Для фіскальної політики — правило щорічного балансування бюджету та правило збалансованого структурного бюджету.
Критики правил економічної політики застерігають, що реальний світ економіки настільки складний, що жодні правила, навіть якщо уряди будуть їх дотримуватись, не здатні врегулювати всіх можливих ситуацій макроекономічної нестабільності.
Позитивна теорія економічної політики виявила наявність політичного „бізнес-циклу”, який суттєво впливає на рішення урядів.