Позитивна теорія економічної політики

Досі ми розглядали нормативну теорію економічної політики, тобто реко­мендації різних груп економістів, як повинен діяти уряд, щоб перебороти не­стабільність розвитку ринкової економічної системи.

Як ми з'ясували, уряди часто відхиляються у своїх заходах від курсу, який пропонує нормативна теорія. Ці відхилення породжуються рядом причин, се­ред яких важливу роль відіграє той факт, що кінцеві рішення є результатом діяльності різних структур на різних рівнях. Влада розподілена між різними суб'єктами. Сама центральна влада має три гілки: законодавчу, виконавчу і судову, які часто входять в суперечки відносно тих чи інших рішень. Крім того є ще регіональна влада, центральний банк та інші громадські інститути, які мають різну ступінь автономії у прийнятті рішень і часто конкурують між собою.

Помічено, що уряди нерідко дотримуються експансіоністської фіскальної політики. Дослідження цього явища дозволило виділити ряд причин такої по­ведінки. Виявилося, що існує певний політичний „ бізнес-цикл ”, який харак­теризується конкретним напрямком економічної політики. Експансіоністська фіскальна і монетарна політика проводиться, як правило, перед виборами, а стримувальна політика - уже після виборів.

Другою причиною є наявність коаліційного уряду. Представники різних партій в уряді переслідують часто протилежні цілі, за таких обставин важко прийняти непопулярні програми, заходи, які вимагають суворої економії ко­штів - обмежити видатки уряду, підвищити податки, тощо.

Політики переважно турбуються про те, щоб економіка гарно функціону­вала в період їх правління і не дуже турбується про майбутнє. Показова в цьому відношенні політика у країнах Латинської Америки, де уряди отрима­ли можливість позичати на світовому ринку. За короткий період урядами бу­ли нагромаджені такі борги, які стануть тягарем для багатьох майбутніх по­колінь. У таких випадках важливо, щоб громадськість була добре поінформо­вана і мала достатній вплив на свій уряд, щоб обмежити його бажання сього­денних вигод.

На жаль, в країнах, що розвиваються, у деяких економіках трансформа­ційного типу громадянське суспільство, яке могло б контролювати уряд, не- розвинене. Тому уряди слабкі, вони не можуть протидіяти різним угрупуван- ням і кланам, їм важко протистояти тиску з боку цих груп. Уряди часто за­тримують антиінфляційні заходи, тому що вони паралізовані боротьбою між різними лобі за те, як розподілити видатки, на кого покласти витрати на ста­білізаційні програми. Вони створюють гігантський дефіцит бюджету. Дослі­дники економічної політики приходять до висновку, що у таких ситуаціях слабкі уряди можуть завдати відчутної шкоди розвитку країни. І лише через політичний переворот, вибори або - дуже рідко - коли нарешті конкуруючі угрупування знайдуть компроміс, становище може виправитись.

Ускладнюють економічну політику зовнішньоекономічні зв'язки. Потріб­но враховувати взаємозв'язок між монетарною політикою та зовнішньою то­ргівлею, валютним курсом і цінами. Цей зв'язок складний і недостатньо ви­вчений. Існуючі макроекономічні моделі не можуть точно передбачити вплив змін у монетарній політиці на валютні курси. Складно передбачуваним є й вплив валютних курсів на обсяг чистого експорту. Уряди повинні також вра­ховувати вплив внутрішньої політики на інші країни, особливо це стосується великих країн, таких як США, Росія, Китай. Зростаючі процентні ставки у великій країні змінять процентні ставки, валютні курси, торговельні баланси та стан економіки в цілому інших країн, можливо, в небажану сторону. В кра­їнах, обтяжених великою зовнішньою заборгованістю, вищі процентні ставки збільшать тягар обслуговування боргу. Макроекономічна політика у відкри­тій економіці є найбільш полемічною в сучасний період.