Інституціональна економічна теорія Джона Роджерса Коммонса
Представником класичного інституціоналізму (американського) був Джон Роджерс Коммонс [1]. У працях Коммонса започатковано соціально-правовий напрям інституціоналізму. В розумінні Коммонса інститути — це історично сформовані звичаї, які відображають особливості колективної психології і закріплені у вигляді юридичних норм та постанов.
Саме інститути права відображають результати взаємодії організованих соціальних груп, — корпорацій, профспілок, державних установ — які досягають розумних компромісів і забезпечують нормальне функціонування економіки.Теорія колективних дій. Не індивідуальні інтереси, а колективні дії визначають хід економічних процесів[2]. Ці дії вимагають дотримання певних правових рамок, встановлюваних шляхом судових рішень. Вивчення історії рішень судів за кілька сторіч дозволяє скласти уявлення про те, яким чином реалізу ються колективні інтереси та приймаються колективні рішення.
В основі колективної взаємодії лежить поняття «угоди» (трансакції). Учасниками угод є як колективні інститути, так й індивіди. За своїм характером виділяють три типи угод: торгові, управлінські та раціонуючі. Торгові становлять основну масу мінових відносин; управлінські — це відносини між керівниками і підлеглими; раціонуючі — встановлюючи норми і зобов’язання сторін: ставки оподаткування, відрахування в бюджет, фіксовані ціни.
Кожна угода включає три етапи: конфлікт, взаємодія, вирішення конфлікту [3]. Учасники угоди спочатку протиставляють свої позиції, проводять переговори, шукають узгодження інтересів, нарешті, приходять до угоди, яка всіх влаштовує. У ході трансакційного процесу встановлюється «розумна цінність», яка є гарантією майбутніх очікувань. Міцний і стійкий контракт забезпечує виконання надій, пов’язаних із укладенням угоди, визначаючи таким чином її цінність. Оскільки надійність контрактів може бути гарантована їх законодавчим оформленням і підтвердженням, категорія цінності набуває юридичної інтерпретації, як передбачене право на майбутнє благо або послугу.
Розумна цінність досягається шляхом узгодження інтересів впливових колективних інститутів — корпорацій, профспілок, політичних партій, які виробляють регламентуючі правила, які всіх задовольняють, що забезпечує підтримку соціальної рівноваги.
Людський розум, на думку Коммонса, цілком здатний розв’язати всі актуальні проблеми, якщо його направити на вірний шлях. Задача економічної науки в тому і полягає, щоб виробити рекомендації з перебудови економічного життя на розумних засадах [4].
Теорія трансакцій. Відносини між капіталістами і робітниками, підприємцями та тред-юніонами Коммонс уявляв як юридичну угоду — трансакцію рівноправних сторін, укладену у відповідності із законами. В основі будь-якої трансакції знаходиться відчуження — привласнення прав власності та свобод, для чого потрібна взаємна згода сторін. Необхідною умовою трансакції є привласнення блага однією стороною та отримання контрагентом цінності не меншої, ніж та, яку має річ, що він обмінює.
Трансакційний процес дозволяє встановити «розумну цінність» виконання умов трансакції. Через юридичне врегулювання правил, за якими здійснюються трансакції, можуть бути усунуті всі внутрішні непорозуміння та конфлікти. Відповідно, загострення соціальних суперечностей в суспільстві Коммонс пояснював недоліками механізму юридичного врегулювання конфліктів, а їх вирішення пов’язував з можливостями трансак- ційного аналізу.
Примітки
1. Джон Роджерс Коммонс (1862-1845) — професор Вісконсинського університету. Основні твори — «Правові основи капіталізму» (1924), «Інституціональна економічна теорія» (1934), «Економіка колективних дій».
2. Коммонс досліджує дії колективних інститутів, таких як сім’я, промислові корпорації, торгові об’єднання, терд-юніони, держава (Лісовицький В. М. Історія економічних вчень [Текст] : навч. посіб. / В. М. Лісовицький. — Київ: «Центр учбової літератури», 2004. — С. 165).
3. Коммонс вважає, що конфлікти є важливим динамічним чинником соціальної еволюції.
Він визнавав неминучість конфліктів у сфері трудових відносин і розробив теорію «соціального конфлікту», який не має антагоністичного характеру. Вся проблема зводилася до того, щоб виробити задовільні регламентуючі правила. Дослідник вважав, що всі конфлікти і суперечності капіталізму можуть бути вирішені, в тому числі примусовим порядком, через механізм юридичного регулювання правил «угоди». Таке вирішення покладається на державу. Завданням якої є здійснити це законодавчими, юридичними засобами. В їх основі знаходяться суди, які виступають як важливий фактор капіталістичного розвитку і панування права. Провідну роль має виконувати верховний суд країни, який Коммонс називав «провідною кафедрою політичної економії».4. Цю оптимістичну впевненість у силі людського розуму і його здатності знаходити раціональні рішення шляхом спільних узгоджених зусиль Коммонс виразив у останній своїй праці «Економіка колективних дій» (видана посмертно в 1950 р.), а також намагався реалізувати на практиці, беручи участь у розробці проектів трудового законодавства і соціального захисту.
8.12.
Еще по теме Інституціональна економічна теорія Джона Роджерса Коммонса:
- Інституціональна економічна теорія нового індустріального суспільства Джона Гелбрейта
- Інституціональна економічна теорія і економічна теорія права
- Інституціональна економічна теорія Торстейна Веблена
- Інституціональна економічна теорія Олівера Уільямсона
- Інституціональна економічна теорія Олівера Уільямсона
- Теорія ефективного попиту Джона Кейнса
- Економічна теорія як форма наукового пізнання економічного життя
- Позитивна й нормативна економічна теорія права
- Економічна теорія як наука
- Сучасна теорія економічного зростання
- Економічна теорія добробуту
- Неоінституціональна економічна теорія: особливості методології
- Чухно А.А.. Економічна теорія : [у 2-х т.] / А. А. Чухно. - К.: ДННУ АФУ,2010. - Т. 1. - 512 с., 2010
- 3.2. Економічна теорія меркантилізму.
- Теорія ігор та її застосування в економічному аналізі права