Інституціональна економічна теорія Олівера Уільямсона
Олівер Уільямсон [1] по праву вважається основоположником теорії трансакційних витрат. Для пояснення своєї концепції він використовує ознаки обмеженої раціональності й опортунізму.
Дані ознаки необхідні йому для обгрунтування центрального питання теорії трансакційних витрат — «виробляти чи купувати»[2].Уільямсон зробив спробу відобразити зміни рівня обмеженої раціональності через схильність людини до опортуністичної поведінки. Опортунізм він пов’язує з егоїзмом і визначає його, як «переслідування власного інтересу, що доходить до віроломства» [3]. Мова йде про будь-які форми порушення взятих на себе зобов’язань, наприклад відмова виконувати умови контракту. Індивіди, що максимізують корисність, будуть вести себе опортуністично (тобто надавати послуги меншого обсягу і гіршої якості, коли це може збільшити їм прибуток). В неокласичній теорії для опортуністичної поведінки не було місця, оскільки володіння досконалою інформацією виключає її можливість.
На думку Уільямсона недооцінка значущості опортуністичної поведінки при поясненні умов і результатів використання обмежених ресурсів призводить до недооцінки трансакційних витрат. Саме тому він робить акцент на витратах опортуністичної поведінки. Уільямсон виділяє два типи таких витрат: ex ante та ex post. До витрат типу ex ante включають витрати на розробку проекту угоди та проведення відповідних переговорів. Витрати типу ex post включають витрати, пов’язані з неефективною адаптацією і коригуванням договору, які виникають, коли реалізація контракту збивається з установленого курсу в результаті прорахунків у договорі, помилок, недоглядів і непередбачених зовнішніх впливів, а також організаційні та експлуатаційні витрати, пов’язані з використанням наявної структури управління [4].
Уільямсон вважається одним із засновників наукової школи, яка досліджує економічні організації з точки зору існування «контролюючих структур».
Контролюючі структури регулюють відносини між учасниками угоди на стадії її виконання і створюються для оцінки поведінки учасників угоди, виникнення виникаючих суперечок, адаптації до неочікуваних змін, застосування санкцій до порушників. Потребу в контролюючих структурах він пояснює тим, що контракти є неповними [5], а тому досліджує проблему зменшення трансаційних витрат у контрактному процесі, шукає засоби забезпечення достовірності зобов’язань сторін контракту в умовах використання специфічних ресурсів.Уільямсон довів, що різноманітність контрактів відображає властивості трансакцій, які диференційовано закріплюються за структурами управління, що дозволяють економити на трансакційних витратах [4, с.88].
Зростання ефективності виробництва може бути забезпечене за рахунок не тільки технологічних змін (в тому числі у зв’язку з використанням специфічних ресурсів), але й переходу до адекватної форми інституціонального устрою або створення його нової модифікації.
Примітки
1. Олівер Ітон Уільямсон (народився у 1932 р). Основний твір -«Економічні інститути капіталізму» (1996). Професор Університету Каліфорнії в Берклі. Лауреат Нобелівської премії з економіки (2009 р.).
2. Фірма відмовляється придбати товар на користь власного виробництва, коли витрати виробництва нижчі за витрати придбання на ринку і коли фірма не впевнена, що вимоги контракту купівлі будуть дотримані продавцем. Він також підтримує погляд, що в трансакційних витратах слід виділяти дві складові.
3. Уильямсон О. Поведенческие предпосылки современного экономического анализа [Текст] / О. Уильямсон // THESIS. — 1993. — Т.1. — Вып.№. — С.43.
4. Уильямсон О. Экономические институты капитализма: фирмы, рынок, отношенческая контрактация: пер. с анг. [Текст] / О. И. Уильямсон. — Спб.: Лениздат,
1996. — С.608.
5. Контракти є неповними, якщо:
- не можна передбачити всі непередбачені обставини, що матимуть до них стосунок у майбутньому;
- деталі деяких з останніх неясні;
- не можна досягти єдиної думки про природу майбутніх непередбачених обставин;
- неможливо дійти єдиного і повного розуміння характеру адекватних адаптацій до майбутніх непередбачених обставин;
- сторони не можуть досягти єдиного розуміння щодо характеру непередбачених обставин;
- сторони не можуть досягти згоди в тому, чи відповідають використовувані заходи адаптації виниклим і раніше непередбаченим обставинам;
- навіть якщо сторони можуть досягти повної згоди з питань як про характер винклих і раніше непередбачених обставин, так і про використовувані заходи адаптації до них, то третя сторона (наприклад суди) може не поділяти цієї думки з жодного з даних питань, наслідком чого може стати дорогий позов між двосторонньо залежними учасниками контрактних відносин [4, c. 304].
8.16.
Еще по теме Інституціональна економічна теорія Олівера Уільямсона:
- Інституціональна економічна теорія Олівера Уільямсона
- Інституціональна економічна теорія і економічна теорія права
- Інституціональна економічна теорія Торстейна Веблена
- Інституціональна економічна теорія Джона Роджерса Коммонса
- Інституціональна економічна теорія нового індустріального суспільства Джона Гелбрейта
- Економічна теорія як форма наукового пізнання економічного життя
- Позитивна й нормативна економічна теорія права
- Економічна теорія як наука
- Сучасна теорія економічного зростання
- Економічна теорія добробуту
- Неоінституціональна економічна теорія: особливості методології
- Чухно А.А.. Економічна теорія : [у 2-х т.] / А. А. Чухно. - К.: ДННУ АФУ,2010. - Т. 1. - 512 с., 2010
- 3.2. Економічна теорія меркантилізму.