Інституціональна економічна теорія Торстейна Веблена

Біля джерел інституціонального напрямку економічної теорії стояла група американських економістів, найбільш помітною фігурою серед яких був Торстейн Веблен [1].

Вихідний методологічний принцип — еволюційний підхід до аналізу економіки.

Основним протиріччям сучасного йому суспільства Веблен вважав «дихотомію індустрії та бізнесу». Спосіб мислення та інтереси промис­ловців і бізнесменів не тільки не збігаються, але й найчастіше суперечать один одному. Якщо метою перших є «виготовлення благ», виробництво, то ціль других — «роблення грошей», прагнення до наживи.

Власність все більше набуває фіктивного характеру, стаючи «абсенте- їстською» (absent — відсутній), втіленою не в реальному матеріальному багатстві, а в його невловимих фінансових титулах: акціях, облігаціях, кредитних зобов’язаннях. Ці форми багатства мають самостійний харак­тер руху, можуть концентруватися в чиїхось руках, отримуючи монополь­ну владу, що дає можливість створювати штучну нестачу товарів і розду­вати ціни.

Відірваність абсентеїстської власності від реальної створює вели­чезний розрив між грошовою оцінкою капіталу і його дійсною вартістю. Завищені купівельні можливості фірм спричиняють кредитну інфляцію, що призводить до спаду виробництва і кризи.

Носієм цих негативних тенденцій є інститут «бездіяльного класу» — власників, які ведуть паразитичний спосіб життя і не беруть участі у ство- рювальному процесі виробництва благ і послуг. Основою їхнього добро­буту є багатство, накопичене у вигляді фінансових активів, що визначає їх місце в соціальній структурі суспільства, ступінь престижності займаного ними становища, спосіб життя, заснований на демонстративному супер­ництві в марнотратному споживанні. Така поведінка представників безді­яльного класу створює економічні ситуації, які не можуть бути пояснені з точки зору загальноприйнятої неокласичної теорії попиту. У випадку збільшення ціни на який-небудь престижний товар, вони не скорочують попит на нього, а зі снобістських мотивів збільшують його. Така ситуація отримала згодом назву «ефект Веблена».

Бездіяльний клас є гальмом на шляху суспільного прогресу і через мар­нотратне використання ресурсів, і через властиву йому консервативність, прагнення зберегти старі інститути, які забезпечують йому пануюче ста­новище.

Антиподом бездіяльному класу є клас науково-технічної інтелігенції. Його інтереси обумовлені принципами виробничої раціональності. Він — носій науково-технічного прогресу, у його руках знаходиться управління складними системами сучасного виробництва, яке немислиме без спеці­альних знань і високої кваліфікації. Антагонізм між індустрією і бізнесом вирішується шляхом переходу влади до інженерно-технічної еліти. Під загрозою загального страйку підприємці змушені будуть передати прав­ління «Генеральному штабу інженерів і техніків», яке буде здійснювати керівництво суспільством в інтересах зростання виробництва, а не на до­году корпоративним фінансам. Веблен, таким чином стояв біля витоків формування технократичного варіанту інституціоналізму, який набуде широкого розповсюдження вже на наступному етапі його еволюції.

Примітки

1. Торстейн Веблен (1857-1929) — американський економіст. Основні праці — «Теорія бездіяльного класу. Економічне вивчення інститутів»(1899), «Теорія діло­вого підприємства» (1904), «Абсентеїстська власність»(1923).

2. Веблен Т. Теория праздного класса: пер. с англ. [Текст] / Т. Веблен. — М. : Прогресс, 1999. — С. 202-203.

3. Лісовицький В. М. Історія економічних вчень [Текст] : навч. посіб. / В. М. Лісовицький. — Київ: «Центр учбової літератури», 2004. — 220 с.

8.11.