Теорія економічного розвитку Йозефа Шумпетера

Грунтовну розробку теорії економічного розвитку Й. Шумпетер [1] розпочав під час викладання у Чернівецькому університеті, здійснивши спробу пояснити особливості руху капіталістичної економіки як дина­мічної системи.

Втім засади таких змін вчений представляє дещо однобіч­но, стверджуючи, що оновлювачі перетворення породжуються та відбуваються виключно у виробництві. Споживачі ж, на його ду мку, залишаються пасивними реципієнтами таких перетру- бацій, не відіграючи визначальної ролі у їх генерації та реаліза­ції. Вони, власне, не в змозі навіть усвідомити появу нових по­треб — тільки «виробництво прищепить споживачам нові потреби» [2, с.158].

Фундаментальним внеском Й. Шумпетера у сучасну у сучасну теорію інновацій стало формулювання поняття «здійснення нових комбінацій», що визначає, за автором, форму та зміст процесу економічного розвитку. Такими оновлюючими комбінаціями, на його думку, стали:

1) виготовлення нового блага та зміна його якості;

2) впровадження нового методу виробництва;

3) освоєння нового ринку збуту;

4) отримання нового джерела сировини;

5) проведення реорганізації виробництва, отримання монопольного по­ложення чи посилення рівня конкуренції [2, c.159].

Виробляти, пише Шумпетер, означає комбінувати речі й сили, ство­рювати інші комбінації із цих речей і сил. Виробництво — не технічна, а економічна галузь діяльності.

Надзвичайно плідним у теоретичному ракурсі виявилось авторське ви­значення підприємства та підприємця, закріплення за останнім виконання креативної функції.

Шумпетер зазначає: «Під підприємством... ми розуміємо здійснення нових комбінацій, а також те, у чому ці комбінації будуть втілюватись. Підприємцями... ми називаємо господарюючих суб’єктів, функцією яких є якраз здійснення нових комбінацій і які виступають як його активний елемент [2, c.169-170]. А отже численні фабриканти, комерсанти та про­мисловики, діючі на «власний страх і ризик», яких звичайно відносять до підприємців, насправді такими не є — лише постійне генерування та впровадження оновлень, «здійснення нових комбінацій» [2, c.174] стає підставою для набуття економічним суб’єктом такого статусу. Підприє­мець — «це лідер, головний суб’єкт економічної системи, рушійна сила науково-технічного прогресу»[3,с.293]. Мотиви діяльності підприємця — саморозвиток особистості, досягнення успіху, подолання труднощів. Під­приємництво не є професією, відповідні якості й навички можуть бути втрачені, можуть перейти до інших людей. Спочатку один або невелика кількість підприємців використовують нові форми й шляхи отримання прибутку. Їх приклад наслідують інші. Прибуток — це винагорода за но­вовведення. Нові комбінації дозволяють знижувати виробничі витрати. Прибуток отримує той, хто раніше за інших використовує нововведення (нові комбінації продуктивних сил).

Прибуток, так само, як кредит і процентна ставка, належать до катего­рій, які виникають і зникають. Коли нововведення поширюється, то вироб­ничі витрати вирівнюються, і прибуток є спонукальним мотивом до пошу­ку й втілення нових комбінацій.

Примітки

1. Йозеф Алоїз Шумпетер (1883-1950) — професор Чернівецького, Грацьсько- го, Рейнського, Гарвардського університетів, міністр фінансів Австрії. Основні твори — «Сутність та основний зміст теоретичної національної економії» (1908), «Теорія економічного розвитку» (1912), «Економічні цикли» (1939), «Капіталізм, соціалізм і демократія» (1942), «Історія економічного аналізу»(1954).

2. Шумпетер Й.А. Теория єкономического развития: пер. с англ.. [Текст] / Й. А. Шумпетер; под. ред.. В. С. Автономова. — М. : Директмедиа Паблишинг, 2008. — С.130.

3. Історія економічних вчень [текст] : підручник / за ред. Тарасевича В. М., Пе- труні Ю. С. — К. : «Центр учбової літератури», 2013. — 352 с.

8.21.