Теорія «трьох хвиль» цивілізації Елвіна Тоффлера

Еволюція світу, на думку Е. Тоффлера, є хвилеподібною, причому вплив техніки на суспільство також має хвилеподібний характер, а технологічні зміни визначають тип суспільства і культури.

Тоффлер представляє логіку трьох хвиль.

Перша хвиля — «сільськогосподарська цивілізація». Основою життя суспільства першої хвилі, інститутів культури, сім’ї, політики є земля, про­стий поділ праці, економіка функціонує децентралізовано, і кожна громада виробляє більшу частку необхідного.Суспільство першої хвилі використо­вувало, за образним виразом Е. Тоффлера, «енергію живих батарей» — м’я­зову силу людини та тварини, а також енергію вітру, Сонця та води.

Друга хвиля означала появу «індустріальної цивілізації», яка принесла з собою нові інститути, відносини та цінності. Найбільш важливими оз­наками другої хвилі Тоффлер визнав процеси стандартизації, спеціалізації та синхронізації, концентрації, максималізації (масовості), централізації виробництва. Друга хвиля почалася з промислової революції (XVIII ст.). Численні різноманітні елементи утворили систему масового виробництва, споживання, освіти, засоби масової інформації разом зі спеціальними ін­ститутами — школами, корпораціями та політичними партіями. Змінилася навіть структура родини — від великої селянської родини, яка включала кілька поколінь, до малої нуклеарної родини, характерної для індустріаль­ного суспільства. Специфічною ознакою індустріального суспільства став поділ економічної системи на виробництво і споживання. Індустріалізм зруйнував єдність виробництва і споживання, характерну для аграрної цивілізації, відокремивши ці структури економіки. Зрештою виробництво набуло характеру виробництва не для себе, а для обміну, а сама економіка (суспільне господарство) стала ринковою.

Третя хвиля — «постіндустріальна цивілізація» — стала породжен­ням нових технологій. Вона усунула основну основну ознаку індустрі­альної цивілізації — стандартизацію. Відхід від традиційного масового виробництва супроводжувався демасифікацією ринків та споживання. Економіки країн третьої хвилі базуються на розумовій праці, основним ресурсом стали нематеріальні активи, а некваліфіковані та неосвічені ро­бітники втрачали роботу. Навіть інститут родини втратив масовість: місце неуклеарної родини з одним із батьків, пари що уклали другий шлюб, без­дітні родини тощо. Однорідність суспільства другої хвилі замінено різно­рідністю постіндустріальної цивілізації (Тоффлер Э. Третья волна: Пер. с англ.. / Э. Тоффлер. — М.: ООО «Издательство АСТ», 2004. — 781 с.)

8.20.