Розвиток Елінорою Остром нової інституціональної теорії

Елінорі Остром [1] належить значний внесок у розвиток інституціо­нальної теорії прав власності. Визначальними умовами реалізації прав власності тієї чи іншої людини (відповідно до інтелектуальних здібностей, національної, соціальної приналежності і т.п.) вона вважає наявність пра­вил.

Остром пропонує власну ієрархічну класифікацію правочинностей власності, яка включає доступ і доход, управління, виключення, відчужен­ня. Особливість запропонованої нею класифікації полягає в тому, що кожна наступна правочинність передбачає здійснення попередньої. Однак кла­сифікація правочинностей залежить від того, за яким принципом будуть класифіковані правила. Класифікація Остром основана на поділі правил, а відповідно, і прав власності на два рівні: правила колективної дії та опера- ціональні правила. Операціональні правила визначають взаємовідносини між людьми з приводу використання того чи іншого рідкісного ресурсу та розподілу доходу, а правила колективної дії визначають порядок змін і за­стосування операціональних правил.

Остром запропонувала також більш розгорнуту класифікацію правил, яка складається з шести видів ( див. табл. 1).

Таблиця Класифікація правил [1]

На основі розробленої класифікації правил розподілу результатів ви­користання ресурсів Остром досліджує проблему використання спільної власності (вільний доступ). Система вільного доступу означає, що кожен економічний агент може використати певний ресурс без згоди, попере­дньої домовленості з іншими агентами, без будь-якої форми санкціону­вання власних дій.

Дослідження Остром показали, що багато нічийних ресурсів управ­ляються на диво добре [2]. Їх користувачі встановили розумні правила й змогли без держави забезпечити їх дотримання. Виходить, проблема не в нічийності як такій, а в тому, що такі правила не склалися. Але, раз так, то ще є одне рішення — дозволити людям домовитися, не поспішати прийма­ти закони.

Примітки

1. Елінор Остром (1933-2012) народилася в Лос-Анджелесі, штат Каліфорнія, резидент США. Професор політичних наук, лауреат Нобелівської премії з еконо­міки (2009) — перша жінка за 40-річну історію існування нагороди — за вагомий внесок в «аналіз управління громадськими ресурсами». Основна робота — «Управ­ління громадськими ресурсами: еволюція інститутів колективних дій» (1990).

2. На основі численних емпіричних досліджень Остром прийшла до виснов­ку, що місцеві громади часто розробляють дієві механізми прийняття рішень та ефективно впроваджують власні правила гри для вирішення можливих конфліктів інтересів між споживачами громадських ресурсів.

Дослідниця виділила ключові принципи, що сприяють успішній кооперації при управлінні спільними благами.

Остром довела, що люди здатні виконувати правила стосовно власності без зовнішнього тиску з боку держави. «Те, що ми спостерігаємо у багатьох місцевих громадах, часто дуже ефективне, однак не універсальне», — зазначає Е. Остром.

Важливим висновком її вчення є думка, що панацеї для вирішення проблеми спільних благ не існує. А якість громадського користування ресурсами залежить від особливостей кожної окремої громади та її здатності до саморегулювання.

8.17.