Теорія суспільного вибору Джеймса Б’юкенена

Теорія суспільного вибору (public choice theori) — один із найбільш яскравих напрямків «економічного імперіалізму», один із основних напрям­ків досліджень, пов'язаних з використанням методології неокласичного ана­лізу стосовно інституційної системи.

Фундатором теорії суспільного вибору справедливо вважається амери­канський дослідник Джеймс Б’юкенен [1]. «Суспільний вибір — це погляд на політику, який виникає внаслідок розповсюдження застосування інстру­ментів та методів економіста на колективні чи неринкові відносини» — пи­сав Б’юкенен.

За уявленнями Б’юкенена, теорія суспільного вибору витікає з двох ме­тодологічних посилок. Перша полягає у тому, що кожен індивід переслі­дує власні інтереси, тобто є за виразом А. Сміта «людиною економічною» і егоїстичною; друга — це трактування політичного процесу, за допомогою якого «людина економічна» реалізує свої інтереси через процес обміну. Осмислити політичний процес як взаємовигідний для «людини економіч­ної» обмін дозволяє індивідуалізм, якому в теорії суспільного вибору і на­дається вирішальне значення.

Таким чином, дослідник виділив три найважливіших елементи, на яких базується теорія суспільного вибору: методологічний індивідуалізм; концепція «людини економічної»; концепція політики як обміну.

Ідеальними вважаються такі політичні інститути і процеси, які подібно до конкурентного ринку, дозволяють переслідувати індивіду­альні інтереси, водночас забезпечуючи й суспільні інтереси.

Б’юкенен наголошує, що інтересом індивідів у суспільному виборі є ін­дивідуальні та суспільні блага із зовнішніми ефектами, надання яких через ринок виявляється згідно закону Парето менш ефективним, ніж завдяки тому чи іншому політичному процесу (певним діям держави).

Підхід до політики як до взаємовигідного обміну не означає, що між політичним ринком і ринком приватних благ відсутня різниця. Б’юкенен доводить, що ефективність ринку приватних благ зростає з підвищен­ням конкуренції, тобто збільшення його учасників, а політичний ринок від збільшення учасників ефективність втрачає. Любе політичне рішен­ня буде парето-ефективним, коли проти нього ніхто не заперечує, однак зі зростанням числа учасників процесу ймовірність одностайності не­вмолимо наближається до нуля.

Розглядаючи відмінності між ринками індивідуальних (споживчий ри­нок) та соціальних благ доводить, що «якість вибору» на споживчому рин­ку майже непомітна, оскільки люди завжди впевнені, що одержать куплене благо. На ньому покупець може обирати між багатьма різновидами одного блага, купувати різні блага у найрізноманітніших варіаціях одночасно.

На політичному ринку соціальних благ все складніше, адже при голо­суванні за кандидата, який обіцяє підвищити пенсії та відремонтувати до­роги, ці блага не гарантовані навіть у випадку перемоги цього кандидата на виборах. Тому політичний вибір здійснюється із дуже обмеженого набору взаємовиключних альтернатив, виходячи з цього, Б’юкенен робить висно­вок, що варто надавати перевагу приватному ринку перед державою скрізь, де це можливо.

Примітки

1. У своїх працях розглядав проблеми теорії «суспільного вибору», демократії за умов бюджетного дефіциту, політико-юридичних основ теорії прийняття рішень.

Основні праці: «Влада податків»(1980), «Політична економія держави загаль­ного добробуту» (1988).

У 1986 р. став Нобелівським лауреатом «за розвиток теорії прийняття рішень у галузях економіки та політики, а також політичних теорій, що демонструють обме­жену роль уряду в економіці».

Вивчення «суспільного вибору» зосередилося в університеті штату Віргінія, де в 1969 році був створений Центр вивчення суспільного вибору, який перетворив­ся у ядро віргінської школи політичної економії. Ознакою школи було застосування методів математичного аналізу до нетрадиційних сфер дослідження, насамперед політики.

2. Використана література:

Ковальчук В.М., Лі Цзе Гао, Останкова Л.А. Світова економіка: її історія та дослідники. Навч. посіб. — К.: Центр учбової літератури, 2011. — 524 с.

Нобелевские лауреаты по экономике. Джеймс Бьюкенен. — М.: Таурус альфа,

1997.

Нуреев Р.М. Основы экономической теории. Тема 13. Теория общественного выбора // Вопросы экономики. — 1996. — №7. — С. 129-160.

Чухно А.А., Юхименко П.І., Леоненко П.М. Сучасні економічні теорії: Підруч­ник / За ред. А. А. Чухна. — К. : Знання, 2007. — 878 с. [Розділ 9. 9.3].

8.18.