Короткі висновки з моделі. Порівняльна характеристика наслідків економічної політики за різних режимів валютного регулювання. Проблема вибору

Розгляд механізму взаємодії грошової маси та обмінних курсів, “по­ведінки” різних інструментів та заходів макроекономічної політики за різних режимів обміну валют, аналіз реальних ситуацій і прикладів економічного розвитку різних країн дають змогу зробити деякі узагальнення та висновки:

1.

2. Рівновага невеликої відкритої економіки за умов абсолютної мобільності капіталу досліджується за допомогою моделі Мандела—Флемінґа — моди­фікації моделі IS-LM для цих умов. Модель пояснює короткострокові коли­вання рівнів доходу та обмінного курсу за припущення незмінності цін.

3. Згідно з цією моделлю, наслідки будь-якої макроекономічної політи­ки у малій відкритій економіці залежать від встановленої в країні системи обмінних курсів —фіксованого чи повністю вільного плавання.

4. За умов вільного плавання курсу, до очікуваних наслідків призводить лише кредитно-грошова політика, вплив стимулювальної бюджетно- податкової зводиться нанівець зростанням курсу національної валюти.

5. За фіксованого курсу обміну, на доход впливає бюджетно-податкова політика, а механізм дії на економіку монетарної політики не спрацьовує, оскільки зміни пропозиції грошей підпорядковані завданню підтримки кур­су національної валюти на заявленому рівні. Для отримання позитивних наслідків монетарної експансії її необхідно доповнювати заходами девальвації.

6. Модель Мандела—Флемінґа підтверджує, що зовнішньоторговельні обмеження виправдані з точки зору зростання доходу і поточного рахунку платіжного балансу лише за умов фіксованого курсу обміну валют і лише в короткостроковому періоді.

Який же з курсів вибрати, якщо кожен з них має свої сильні та слабкі риси стосовно наслідків макроекономічної політики? Це питання є предметом гарячих дискусій серед економістів і політичних діячів.

Почнемо з оцінки плаваючих курсів.

Переваги:

1. Монетарна автономія. Головним аргументом на користь гнучких курсів є те, що вони надають можливість використовувати інструменти грошової політики для впливу на економіку. Неможливо зосереджуватись лише на підтримці обмінного курсу (за фіксованого режиму), це тільки один з показників. Перед країною можуть стояти інші проблеми — стабілізація зайнятості, цін, — що потребують застосування заходів грошової політики. І саме гнучкі курси обміну дають змогу це робити.

2. “Автоматичний” стабілізатор. Гнучкі курси полегшують вплив зов­нішніх шоків — вільна зміна курсів виступає в ролі автоматичних ста­білізаторів. Прихильники вільного (а також регульованого) плавання ствер­джують, що ці курси пережили такі потрясіння, які б зламали фіксований курс. Зокрема, падіння сільськогосподарського виробництва 1971-1974 рр. Ріст цін на нафту у 1973-1974-му та 1979-1980 рр., стагфляція 1974-1976- го і 1979-1980 рр. у світі спричинили серйозні дисбаланси міжнародної торговлі та фінансів. Гнучкі курси полегшили процес пристосування до цих зрушень у міжнародному масштабі, а на систему фіксованих курсів справи­ли надмірний тиск.

3. Запобігає “помилкам” при встановленні рівня обміну. Справді, при вве­денні режиму фіксованого курсу зразу ж постає питання, на якому рівні його фіксувати, до якої валюти (чи кошика валют) прив’язувати. Ці рішення мають суб’єктивний характер і можуть бути причиною помилок. Гнучкі курси усувають ці проблеми.

4. Механізм “подорожчання” валют стримує введення широкомасштабних торгових обмежень, а отже, не гальмує міжнародну торгівлю.

Недоліки:

1.

2. Невизначеність може негативно вплинути на торгівлю та інвестиції. Після відмови від Бретон-вудської системи коливання і реальних, і номі­нальних обмінних курсів виявилось набагато більшим, ніж очікувалося. Невизначеність ситуації з рівнем обмінного курсу ускладнює розрахунки ефективності торгових операцій, аналіз інвестиційних проектів і, на думку противників вільного плавання валют, може негативно вплинути на стан міжнародної торгівлі та інвестицій.

3. Не сприяє додержанню монетарної дисципліни. Використання режиму цілком вільного плавання курсу “розв’язує руки” органам, які контролюють валютно-фінансовий обіг, і може мимоволі потурати зловживанню інстру­ментами грошової політики, зокрема надмірному розширенню внутрішніх кредитів тощо.

4. “Ілюзія автономії" грошово-кредитної політики. Насправді країни не дуже охоче визнають існування взаємозалежності у світовому масштабі. Наприклад, деякі країни (особливо великі) вживають заходів внутрішньої економічної політики, що призводять до негативних наслідків для інших країн. Говорити в такій ситуації про автономію економічної політики мож­на лише досить умовно. Насправді такої автономії у сучасному світі не існує, це ілюзія.

Переваги та недоліки встановлення у країні системи фіксованого об­мінного курсу — це, власне, дзеркальне відображення позитивних та нега­тивних рис гнучкого курсу обміну, тому лише коротко перерахуємо ці риси.

Переваги:

1. Вносить елемент стабільності в систему міжнародних розрахунків.

2. Краще, ніж гнучкі курси, витримує внутрішні шоки та запобігає розбалансуванню економіки.

3. Дає змогу запобігти невиправданому розширенню грошової бази і тим самим “дисциплінує” органи, які контролюють грошовий обіг в економіці.

4. Добрі наслідки мають бюджетно-податкова та зовнішньоторговельна політики.

Недоліки:

1. Не спрацьовує грошова політика, оскільки вона “зав’язана” на необхідності підтримки офіційно оголошеного рівня обмінного курсу. Це гальмує здатність монетарних інструментів регулювати зайнятість та ціни.

2. Необхідність “захищати” фіксований курс призводить до скорочення торгівлі шляхом введення тарифів та інших обмежень. Саме те, що протекціоністські заходи мають непогані короткострокові наслідки за режиму фіксованих курсів, може провокувати обмеження міжнародної торгівлі, що загалом гальмує технологічний та економічний розвиток країни.

3. Потребує наявності значних резервів іноземної валюти.

Врешті-решт, не обов’язково робити остаточний вибір між фіксованим і гнучким курсом. У залежності від економічної ситуації, стану платіжного балансу країна може вибирати курс, який найбільшою мірою відповідає конкретним умовам, завданням та проблемам. Періоди фіксованого курсу можуть змінюватись на періоди вільного плавання. Протягом періоду фік­сації курсу країна може переглядати і змінювати його рівень, якщо підтримка такого курсу суперечить досягненню інших економічних цілей. Якщо ж курс гнучкий, то все одно у процесі прийняття рішень про скорочення чи розширення пропозиції грошей країни, як правило, передбачають якісь граничні можливості коливань, встановлення його на якомусь неформально бажаному рівні та ін. Крім того, існує загальна домовленість, згідно з якою центральні банки країн повинні купувати чи продавати іноземну валюту для згладжування спекулятивних коливань валютних курсів, тобто “управ­ляти” короткостроковими спекулятивними змінами курсів валют своїх країн. Отже, можна лише умовно говорити про існування абсолютно фіксованих чи повністю гнучких курсів. Систему, яка виникла і склалася після розпаду Бретон-вудської системи, можна описати як регульоване плавання. Метою впровадження регульованого узгодження валютних курсів якраз і було створення такої валютної системи, котра втілювала б кращі риси як системи фіксованих валютних курсів, так і системи цілком вільного плавання. Саме в такому напрямку працює зараз наукова економічна думка.

6.