Порівняльна характеристика моделей банківського страхування

Сучасною тенденцією розвитку світового господарства є суттєва зміна структури світової фінансової архітектури, що відбувається під впливом нових глобалізаційних умов функціонування суб’єктів економічної системи.

Аналіз сучасних тенденцій та стану світового фінансового ринку свідчить про трансформацію фінансових відносин під впливом глоба- лізаційних та інтеграційних процесів. Численні науково-практичні та теоретико-методологічні дослідження науковців доводять тезу про поступове формування нової моделі розвитку фінансового ринку. Так, банкоцентрична та фондова моделі трансформуються у нову - «конвергентну». Це пов’язано з новими тенденціями на фінансовому ринку, головною ознакою розвитку якого стала універсалізація діяльності майже всіх фінансових посередників. Особливо посилюються інтеграційні процеси та поглиблюються взаємозв’язки між банками та страховими компаніями, що на цей час є найбільш потужними суб’єктами фінансового ринку за масштабністю своєї діяльності.

Банківське страхування є найпоширенішою формою банківсько - страхової інтеграції, рівень розвитку якого в окремих країнах та географічних регіонах є різним, що обумовлене існуючими історичними традиціями організації фінансових відносин; національними законодавчими обмеженнями; новими умовами функціонування банків та страховиків у зовнішньому релевантному середовищі. Сучасними осередками банківського страхування є високорозвинуті країни таких регіонів, як Північна Америка (США), Західна Європа (Франція, Німеччина, Великобританія, Іспанія, Італія), окремих країн Азії (Японія, Сінгапур, Гонконг, Таїланд, Малайзія). Останнє десятиріччя ознаменувалось стрімким поширенням форм банківсько-страхової інтеграції в Південній Америці, Східній Азії, країнах Центральної та Східної Європи, Південній Африці.

Аналіз існуючих теоретичних та практичних напрацювань щодо дослідження досвіду організації банківського страхування свідчить про наявність трьох класичних моделей: європейської, північноамериканської, азійсько-океанійської. В аналітичних дослідженнях окремих вчених [39] міститься розгляд латиноамериканської, південноафриканської, східноєвропейської, центральноєвропейської моделей, модель країн постсоціалістичного простору, що, на нашу думку, є необ- ґрунтованим. Можна припустити, що це нові регіональні (національні) ринки банківського страхування, а не «моделі» в широкому розумінні даного терміна. Ця теза потребує детального обґрунтування.

У даному контексті саме поняття «модель» можна трактувати як опис певного процесу чи явища, сформований за допомогою певної формалізованої мови з метою вивчення його властивостей [40].

Враховуючи існуючу науково-економічну термінологію, розглядати моделі організації банківсько-страхової взаємодії необхідно крізь призму теоретичних конструкцій, що відображають специфічні характеристики складних об’єктів - соціально-економічних систем, явищ, процесів та склалися в результаті дії довгострокових, суттєвих за впливом чинників [40]. На нашу думку, модель банківського страхування є загальною схемою опису організаційно-методологічних засад системи банківсько-страхової взаємодії, притаманної певній країні або географічному регіону.

Так, провідними моделями в геоекономічному аспекті є європейська (континентальна), північноамериканська та азійсько-океанійська, а вже окремими країнами використовуються або європейська модель організації банківського страхування (поширюється в країнах СНД, Центральної та Східної Європи), або північноамериканська (застосовується країнами Північної та Латинської Америки, Австралії). У деяких країнах Південної Африки (особливо Південно-Африканській Республіці) починаючи з 2000 року впровадження концепції банківського страхування супроводжувалось активним використанням основних параметрів як європейської, так і північноамериканської моделей [39].

Досліджуючи практичний досвід організації банківського страхування як найбільш поширеної форми банківсько-страхової інтеграції, слід зазначити, що на сучасному етапі виокремлення аналізованих моделей є досить умовним. І чітко визначити головні ознаки моделі, на базі якої побудовані банківсько-страхові відносини, досить важко. Так, відбувається поступова трансформація однієї моделі банківського страхування в іншу, поєднання ознак кількох моделей в одній змішаній. Цей процес здебільшого обумовлений існуючими глобалізацій- ними та інтеграційними явищами у світовій фінансовій системі, що створюють умови для конвергенції діяльності банків та страхових компаній майже в усіх географічних регіонах. Тому на фоні поступового формування нової конвергентної моделі розвитку фінансового ринку паралельно відбувається процес перетворення моделей банківського страхування, їх інтеграції та поглиблення взаємозв’язків.

Дослідження характерних ознак трьох класичних моделей організації банківського страхування потребує детального розгляду основних параметрів їх виокремлення. З цією метою окремими науковцями обираються різні ключові параметри.

Так, в аналітичному дослідженні провідного видання Sigma розглядається шість критеріїв, які лежать в основі формування європейської, північноамериканської та азійсько-океанійської моделей [41, с. 6]. До них належать:

• місце реалізації спільних фінансових продуктів;

• рівень інтегрованості та технологічної складності фінансових продуктів;

• ступінь відкритості інформації щодо клієнтської бази банку;

• постачальник фінансових продуктів;

• форма банківсько-страхової взаємодії (тип права власності; стратегія управління).

Цей перелік не є вичерпним і потребує уточнення та подальшого розширення. Систематизація існуючих науково-теоретичних та практичних підходів [3, 11, 15, 22, 41] до формування критеріїв регіональних моделей організації банківського страхування дозволяє удосконалити вже існуючий комплекс критеріїв, доповнивши його власними (табл.

Так, залежно від комбінації параметрів певної групи критеріїв формалізується окрема модель організації банківського страхування: європейська, північноамериканська або азійсько-океанійська. Необхідно звернути увагу на те, що з плином часу відбувається як кількісна, так і якісна зміна зазначених вище критеріїв. Це, перш за все, пов’язано з динамічністю розвитку кожної з трьох моделей, а також зі швидким розвитком банківсько-страхових інтеграційних процесів. Тому не викликає сумніву той факт, що в майбутньому визначення моделей організації банківського страхування в геоекономічному контексті буде базуватися на дещо інших критеріях та відповідних параметрах.

Дослідження характерних ознак трьох моделей потребує розгляду не лише трьох ключових національних ринків банківського страхування: Північноамериканського, Європейського, Азійського, а й Латиноамериканського, Азійсько-океанійського. Порівнюючи зазначені регіони, слід зазначити, що є винятки, коли організація банківського страхування в різних країнах з одного географічного регіону може бути побудована на принципах абсолютно різних моделей, або навпаки: органічно поєднувати ключові критерії всіх трьох моделей.

Систематизація критеріїв визначення моделей банківського страхування

Порівняльний аналіз специфічних відмінностей європейської, північноамериканської та азійсько-океанійської моделей організації банківського страхування за комплексом систематизованих ключових параметрів наведений в таблиці 4.6.

Таблиця 4.6

Порівняльна характеристика моделей банківського страхування (складено автором на основі [1, 3, 10, 13, 15, 21-31])

Порівняльний аналіз європейської, північноамериканської та азійсько-океанійської моделей свідчить про те, що відмінності в організації банківського страхування в кожній окремій країні викликані як історичними традиціями ведення бізнесу, так і регіональними аспектами функціонування провідних фінансових посередників - банківських та страхових фінансових установ. Проте є і винятки.

Організація банківського страхування у Великобританії, наприклад, побудована в основному на принципах європейської моделі, хоча розвиток фінансового ринку в цілому відбувається відповідно до фондової, а не банкоцентричної моделі. Тому для європейської моделі не характерним є домінування каналів збуту банківсько-страхових продуктів, що використовуються в Об’єднаному Королівстві. Фінансовий ринок Великобританії з початку 90-х років XX століття характеризується найвищим рівнем розвитку інфраструктури фінансових посередників, складною організацією, високою конкурентоспроможністю порівняно з іншими регіональними ринками фінансових послуг. А тому специфічною особливістю організації банківського страхування в даній країні є використання послуг брокерів та незалежних фінансових консультантів (Independent Financial Adviser - IFA). З іншого боку, даний факт пов’язаний з існуванням до початку XXI ст. певних законодавчих обмежень, за яких більшість інвестиційних страхових продуктів могли реалізовуватися виключно спеціалізованими фінан-

совими консультантами, а тому частка використання банківських відділень залишається незначною. Характерною тенденцією 20062009 рр. є суттєве зниження рівня використання банківських установ як каналу збуту комплексних фінансових продуктів (табл. 4.7).

Таблиця 4.7

Частка банківського страхування в загальному обсязі премій за видами страхування у 2006 та 2009 роках за країнами, %

Ще одним винятком є Канада. Канадський національний фінансовий ринок - єдиний розвинений ринок, на якому банки не мають права офіційно здійснювати продаж продуктів страхового походження своїм клієнтам. Лише в 1992 році в Канаді набули чинності нормативно-правові акти, які дозволяли банкам вкладати інвестиційні кошти в страхові компанії та інші банки, що мають значні фінансові ресурси, сучасне інформаційно-технологічне забезпечення, розгалужену філіальну мережу у світі [22]. Проте з цього моменту банки стали досить серйозними конкурентами для страхових компаній, адже мали змогу обслуговувати споживачів не лише банківських, а й страхових послуг. Даний факт обумовив появу об’єктивної необхідності в підвищенні контролю за діяльністю фінансових установ. А вже з 2006 року банкам заборонено в Канаді здійснювати будь-які операції щодо продажу продуктів страхування життя та нелайфового страхування (див. табл. 4.7). Провідною універсальною фінансовою установою з погляду банківського страхування («bancassurer») є лише Royal Bank of Canada, що використовує для збуту комплексних фінансових продуктів 1700 незалежних брокерів та 650 чоловік, що займаються безпосередньо прямими продажами [15, 22]. Крім того, банківським установам забороняється використання будь-якої інформації про своїх клієнтів з метою подальшого просування страхових продуктів та надання послуг зі страхового захисту [3].

Розвиток банківсько-страхової взаємодії в рамках концепції «bancassurance» у країнах Центральної та Східної Європи, звісно, відбувається з урахуванням принципів європейської моделі. Проте з поступовим приходом на даний ринок іноземних банків та страхових компаній із США, Японії, Китаю, Австралії здійснюється трансформація базових умов організації банківського страхування; все більше враховується північноамериканський та азійський досвід.

У межах кожного з трьох ключових національних ринків банківського страхування доцільним є дослідження практичного досвіду таких країн: Європейський регіон - Франція, Італія, Іспанія, Німеччина, Великобританія; Північноамериканський регіон - США та Канада; Азійсько-Океанійський регіон - Японія, Китай, Індія, Малайзія.