§4. Протекціонізм. Вільна торгівля. Теорія порівняльних переваг

Перехід від національної моделі росту до світової ставить перед економічною теорією питання проте, якою мірою відповідає національним економічним інтересам участь країни у світових економічних відносинах.

Серед ранніх економічних доктрин, що аналізують міждержавні економічні відносини, варто згадати меркантилістів. їхні ідеї панували протягом майже 467

трьох сторіч (кінець XV-XVIIIc?.). Меркантилісти вважали, що держава повинна якнайбільше продавати на зовнішньому ринку і якнайменше купувати, накопичувати золото як основу багатства і т.п. Сьогодні ці постулати виглядають наївними, проте вони перегукуються з ідеями протекціонізму — однієї з двох основних концепцій сучасних міжнародних економічних відносин. Вчення меркантилістів можна назвати докапіталістичним протекціонізмом.

У полеміці з поглядами меркантилістів, які вели класики політичної еко-номїї А.СмітіД.Рікардо, був обгрунтований протилежний протекціоністському підхід до оцінки вигод міжнародної торгівлі. Це так звана концепція вільної торгівлі — фритредерство (англ. free, trade — вільна торгівля).

Історія світових економічних відносин це водночас історія боротьбидвох вищевказаних концепцій у підході до світових зв’язків і, відповідно, двох напрямків у державній зовнішньоекономічній політиці. Прихильники протекціонізму обстоюють необхідність державного захисту промисловості своє ї країни від іноземної конкуренції. Прихильники вільної торгівлі вважають, що в ідеалі не держава, а ринок здійснює формування структури експорту й імпорту. Сполучення цих підходів у тій або іншій пропорції відрізняє зовнішньоекономічну політику держав у різні періоди їх розвитку.

Для національних економік велика відкритість, лібералізація торгівлі характерна для періодів високих темпів економічного зростання, сильного експортного потенціалу (наприклад, Англія на рубежі XIX і XX ст., СІЛА після другої світової війни).

Хрестоматійним прикладом наслідків росту протекціоністських тенденцій може служити ситуація переддругою світовою війною. “Великадепресія" 1929-1933 рр. стимулювала боротьбу щодо ізоляції ринків. У відомому сенсі ініціювали цю боротьбу СІЛА, прийнявши в 1930 р. сумновідоме тарифне законодавство Смута-Хаулі. Відповіддю було зведення торгових бар’єрів практично всіма розвинутими країнами. Як наслідок—різке скорочення обсягів світової торгівлі.

Період після другої світової війни характеризувався посиленням позицій прихильників вільної торгівлі. Наприкінці 80-х—початку 90-х рр. знову в зовнішньоторговельній сфері спостерігався сплеск протекціоністських тенденцій —антидемпінгові закони, збільшення кількості квот і т.п. І все ж основною сучасною тенденцією світового господарського розвитку є лібералізація міжна-468

род ної торгової політики. Вона відбиває іншу об'єктивну закономірність розвитку світового господарства - його всезростаючу інтернаціоналізацію.