Світова торгівля

Світова торгівля - найстаріша форма міждержавної взаємодії, сфера міжнародних товарно-грошових відносин, що є сукупністю зовнішньої торгівлі всіх країн світу. Продавцями і покупцями можуть виступати державні організації, окремі особи, приватні, акціонерні, кооперативні підприємства.

Основними показниками зовнішньої торгівлі є експорт, імпорт, торгівельний баланс. Експорт - це закупівля вироблених у країні товарів та послуг, яка здійснюється нерезидентами даної країни. Імпорт - це витрати окремих осіб, фірм та уряду даної країни на придбання товарів та послуг, що вироблені в інших країнах. Торгівельний баланс визначається як різниця між обсягом товарного експорту та імпорту країни, він може бути додатним чи від’ємним.

Світова торгівля характеризується переважанням у загальному обсягу частки розвинутих країн (70% світового експорту товарів), причому питома вага Японії, країн Європейського економічного співтовариства (ЄЕС) зростає, а частка США - знижується. Підвищується роль нових індустріальних країн як експортерів (Сінгапур, Таїланд, Гонконг, Корея). З точки зору товарної структури світова торгівля характеризується зниженням частки продовольства, сировини та палива (з “А загального обсягу перед Другою світовою війною до менше ніж ‘А в наш час). Відповідно з ¹A до більш ніж ²A зросла частка продукції обробної промисловості. Особливо швидко зростає експорт машин, обладнання, транспортних засобів, продукції хімічної промисловості. Частка палива, що різко зросла до кінця 70-х рр. XX ст. під впливом багатократного зростання цін па нього, має тенденцію до скорочення.

На світовому ринку товари реалізуються за світовими цінами. В основі формування світової ціни лежить інтернаціональна вартість (середня величина відносно національних вартостей). Але світова ціна - це не фіксований показник, вона коливається навколо інтернаціональної вартості залежно від співвідношення попиту і пропозиції. На практиці світова ціна виступає як ціна найважливіших покупців і продавців або основних центрів світової торгівлі та встановлюється в ході здійснення великих і регулярних операцій з товаром на світовому ринку.

У зовнішньоторговельній політиці історично склались дві протилежні системи: протекціонізм Z фритредерство. Протекціонізм - система обмеження імпорту, яка включає: введення високих митних податків; заборону на ввіз певних товарів; квотування імпорту; використання дискримінаційних стандартів якості. Подібні міри спрямованні па захист національних виробників, вони стимулюють розвиток вітчизняного виробництва товарів, перешкоджають конкуренції іноземних товарів з місцевим виробництвом. Однак політика протекціонізму мас і негативні наслідки: підтримується завищений рівень цін на товари, що захищаються високим митом; знижується стимул для технічного прогресу в галузях, де обмежується конкуренція; збільшується нелегальний ввіз товарів без митного контролю; країни-партнери у відповідь приймають міри, які впливають на можливість експорту.

Фритредерство - або свобода торгівлі - тип зовнішньоторговельної політики, при якій митні органи виконують лише реєстраційні функції. Для неї характерні такі риси: відсутність імпортних та експортних зборів; кількісних та інших обмежень на зовнішньоторговий оборот. Таку політику, як правило, проводять країни з високоефективною національної економіки, що дозволяє місцевим підприємствам не тільки витримувати конкуренцію, а й розширювати доступ своїх товарів на світовий ринок.

У більшості країн проводиться гнучка зовнішньоторгова політика (використовуються принципи протекціонізму і свободи торгівлі).

86.