Зовнішня торгівля і розподіл доходів

Розвиток вільної міжнародної торгівлі призводить до зміни цін, величини попиту і пропозиції на ринку, обумовлює поглиблення спеціалізації, тобто

нарощування обсягів виробництва в галузях, орієнтованих на експорт, та скорочення виробництва в тих галузях, які конкурують з імпортом.

ЗМІНА ПОПИТУ НА ФАКТОРИ ВИРОБНИЦТВА

І ЗМІНА ДОХОДІВ У КОРОТКОСТРОКОВОМУ ПЕРІОДІ

Скористаємося знову ж таки прикладом, коли дві країни (Аргентина і Бразилія) виробляють два товари (цукор і зерно). Припустімо, що для виробництва цих двох товарів використовуються два фактори виробництва - земля і праця, причому у виробництві зерна інтенсивніше використовується земля, в той час як виробництво цукру — більш трудомісткий процес. Нехай в Аргентині відносно надлишковим фактором виробництва є земля, а в Бра­зилії —• праця. У цьому випадку, у відповідності з теорією Хекшера—Оліна, Аргентині буде вигідно спеціалізуватися на виробництві зерна та експортувати його, а Бразилія стане експортером цукру. Як зміняться доходи власників землі й робітників? Хто виграє і хто програє? Відповідь на ці питання зале­жить від того, який період мається на увазі — короткостроковий чи довго­строковий.

Спеціалізуючись на виробництві зерна, Аргентина нарощує його вироб­ництво. Зростають ціни на зерно, зростає й попит на земельні ділянки, придатні для його вирощування, що при обмеженій пропозиції цього ресурсу призведе до підвищення орендної плати за землю і до зростання доходів земельних власників.

З іншого боку, Аргентина починає імпортувати дешевший бразильський цукор. Ціни на цукор падають, і вітчизняні виробники цукру змуіпені скорочувати його виробництво. Попит на працю робітників, а також на земельні ділянки в цій галузі починає падати. Зменшуються доходи влас­ників цієї землі, частина робітників стають безробітними, середній рівень заробітної плати в галузі знижується.

Зворотні процеси відбуваються в Бразилії, яка спеціалізується на виробництві цукру та імпортує дешеве аргентинське зерно.

Отже, в короткостроковому періоді зовнішня торгівля обумовлює пере­розподіл доходів таким чином, що:

• зростають доходи факторів виробництва, які пов’язані з галузями, орієнтованими на експорт;

• падають доходи в галузях, які конкурують з імпортом.

ЗМІНА ПОПИТУ НА ФАКТОРИ ВИРОБНИЦТВА

І ЗМІНА ДОХОДІВ У ДОВГОСТРОКОВОМУ ПЕРІОДІ

У довгостроковому періоді починається перетікання ресурсів із галузі в галузь.

Вищі ставки заробітної плати в господарствах, які займаються вирощу­ванням зерна в Аргентині, будуть приваблювати туди додаткову робочу силу, в тому числі й ту, що втратила роботу на підприємствах цукрової про­мисловості. Збільшення пропозиції праці призведе до поступового змен­шення ставок заробітної плати в зернових господарствах. Окрім того, поч­нуть вирівнюватися ставки орендної плати, оскільки частина земель, яка була зайнята для виробництва в цукровій промисловості, буде звільнятись і передаватися для вирощування зерна.

У Бразилії, навпаки, кількість земель, зайнятих під зерном, буде ско­рочуватись, а робоча сила перетікатиме в цукрову промисловість.

Таким чином, з плином часу на ринках факторів виробництва поновлю­ється втрачена рівновага між попитом і пропозицією, і рівень доходів по­ступово вирівнюється.

Внаслідок таких галузевих зрушень під впливом зовнішньої торгівлі в Аргентині утворився надлишок робочої сили та нестача родючих земель. Ця диспропорція усувається шляхом зміни цін на фактори виробництва: рівень заробітної плати в цілому в економіці повинен знизитись, а ставки орендної плати за землю — зрости. У нашому прикладі, в Аргентині з часом виграють всі землевласники, а програють — всі робітники, незалежно від того, в якому виробництві ці фактори зайняті.

Таким чином, у довгостроковому періоді розвиток зовнішньої торгівлі призводить до зростання доходів власників того фактора виробництва, який інтенсивно використовується в експортних галузях, і до зменшення доходів власника фактора виробництва, який інтенсивно використовується в галузях, що конкурують з імпортом. Цей висновок, який у 1941 р. зробили американські економісти В.Столпер та П.Семюелсон, відомий як теорема Столпера—Семюелсона. Вона справедлива за певних припущень (наявність досконалої конкуренції, вільне перетікання факторів виробництва між галузями, незмінність загальної пропозиції факторів виробництва тощо).

ПОКАЗНИК ЕКСПОРТНОЇ СПЕЦІАЛІЗАЦІЇ ФАКТОРІВ ВИРОБНИЦТВА

Із теорії Хекшера—Оліна й теореми Столпера—Семюелсона випливає: чим більшою мірою той чи інший фактор виробництва спеціалізований на виробництві експортної продукції, тим більше він виграє внаслідок зовнішньої торгівлі (обернене твердження справедливе для фактора, який сконцентро­ваний в імпортозамінному виробництві).

На практиці для виміру ступеня експортної чи імпортної спеціалізації факторів виробництва можна використовувати дані про частку доходів цих факторів у доданій вартості експортних та імпортозамінних виробництв, а також у національному доході в цілому:

ЗРОСТАННЯ ПРОПОЗИЦІЇ ФАКТОРІВ ВИРОБНИЦТВА І РОЗПОДІЛ ДОХОДІВ

До цього часу ми розглядали вплив розвитку зовнішньої торгівлі на розподіл доходів при незмінній пропозиції факторів виробництва в економіці в цілому.

Варто підкреслити, що пропозиція різних факторів виробництва збіль­шується в різній пропорції, а це зумовлює відмінності в динаміці вироб­ництва у різних галузях. Припустімо, що країна експортує трудомістку та імпортує капіталомістку продукцію. Якщо відбувається випереджувальне зростання пропозиції праці, то спостерігатиметься розширення виробниц­тва і, відповідно, доходів у експортних галузях. Проте воднораз може відбутися скорочення виробництва і доходів у капіталомісткому виробництві, яке конкурує з імпортом, оскільки зростаючий експортний сектор буде “відтя­гувати” на себе частину зайнятого там капіталу.

В 1955 р. англійський економіст Т.Рибчинський довів теорему співвід­ношення між зростанням пропозиції факторів та нарощуванням обсягів виробництва, яка відома як теорема Рибчинського: зростання пропозиції одного з факторів виробництва призводить до збільшення обсягів виробництва і доходів у тій галузі, де цей фактор використовується віднос­но інтенсивніше, і до скорочення виробництва й доходів у галузі, де цей фактор використовується менш інтенсивно.

Одним із конкретних проявів закономірності, яка описується теоремою Рибчинського, є так звана “голландська хвороба”. Коли в 70-х рр. Голландія

почала розробку родовищ природного газу в Північному морі, то швидке нарощування обсягів видобутку газу супроводжувалося перетіканням ре­сурсів у цю галузь із галузей обробної промисловості, що призводило до скорочення в них обсягів випуску та експорту. Аналогічні процеси спо­стерігалися також у Великій Британії, Норвегії та інших країнах, де велася інтенсивна розробка нових родовищ.

ОСНОВНІ ТЕРМІНИ

Абсолютна перевага Порівняльна перевага Теорія Хекиїера-Оліна Парадокс Леонтьева Виграш від торгівлі Надлишок споживача Надлишок виробника

Умови торгівлі

Руйнівне зростання

Теорема Столпера-Семюелсона Показник експортної спеціалізації

Теорема Рибчинського

“Голландська хвороба”

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

Питання для обговорення

1. Чи правильне таке твердження: “Внаслідок запровадження зовнішньоторговельних відно­син країна може споживати більше, ніж здатна виробляти”?

2. Чому країна по може мати порівняльну перевагу у виробництві всіх товарів, якщо вона має багатші природні ресурси, більший запас капіталу, кваліфікованішу робочу силу в порівнянні з іншими країнами?

3. “Невеликі бідні країни не мають жодного надлишкового фактора виробництва: не виста­чає родючих земель, вкрай обмежений запас капіталу і навіть робочої сили недостатньо. Таким країнам немає чого експортувати”. Обміркуйте цс твердження.

4. Які країни отримують більше вигод від міжнародної торгівлі: великі чи малі? Ті, які щойно виходять па світовий ринок, чи ті, які вже торгують між собою давно?

5. “Розвиток вільної торгівлі завдає шкоди зайнятим у конкуруючих з імпортом галузях лише в короткостроковому періоді. У довгостроковому періоді, коли ресурси вільно перетікають із галузі в галузь, від лібералізації зовнішньої торгівлі зрештою виграють усі”. Чи погоджуєтесь Ви з таким твердженням?

Питання множинного вибору

6. Якщо Італія експортує до Німеччини вино, а Німеччина експортує до Італії м’ясо, то підвищення світової ціпи на вино відносно м'яса означає:

а) збільшення вигод від зовнішньої торгівлі для Італії;

б) зміну нахилу лінії торговельних можливостей Італії;

в) зміну нахилу лінії торговельних можливостей Німеччини;

г) всі попередні відповіді невірні;

д) вірними є лише відповіді а) та б).

7. Термін “умови торгівлі” означає:

а) відмінність експорту від імпорту;

б) співвідношення між експортом та імпортом;

в) співвідношення між величинами перетікання капіталу в короткостроковому та довго­строковому періодах;

г) співвідношення експортних та імпортних ціп.

8. Запровадження вільних торговельних відносин призводить до того, що Аргентина стає експортером, а Бразилія - імпортером. Торгівля дає змогу підвищити загальний добробут в обох країнах. Яке із паведепих тверджень найточніше характеризує групи населення в обох країнах, що виступатимуть “за” і “проти” вільної торгівлі?

а) Споживачі в обох країнах виступають за вільну торгівлю; виробники в Аргентині вис­тупають за вільну торгівлю, а виробники в Бразилії - проти.

б) Споживачі в обох країнах виступають за вільну торгівлю; виробники в Бразилії ви­ступають за вільну торгівлю, а виробники в Аргентині - проти.

в) Виробники в обох країнах виступають за вільну торгівлю; споживачі в Аргентині ви­ступають за вільну торгівлю, а споживачі в Бразилії - проти.

г) Виробники в Аргентині та споживачі в Бразилії виступають за вільну торгівлю; спожи­вачі в Аргентині та виробники в Бразилії - проти.

д) Виробники в Бразилії та споживачі в Аргентині виступають за вільну торгівлю; спожи­вачі в Бразилії та виробники в Аргентині - проти.

Задачі

9. Ви маєте таку інформацію стосовно параметрів виробництва у Бірмі та у навколишньому світі:

Пропонується виходити із припущення теорії Рікардо: ці два товари є єдиними, співвід­ношення витрати/випуск залишається постійним за будь-якого обсягу виробництва рису та тканин, усі ринки є конкурентними.

а) Чи має Бірма абсолютну перевагу у виробництві рису? А тканин?

б) Чи має Бірма порівняльну перевагу у виробництві рису? А тканин?

в) Яке мінове співвідношення між рисом і тканинами склалося б у Бірмі за відсутності міжнародної торгівлі?

г) У яких межах встановляться “умови торгівлі” (співвідношення світових цін на рис і тканини) за умов вільної торгівлі між Бірмою та навколишнім світом?

10. Припустімо, що функція попиту на пшеницю в країні X має вигляд: D=100-20∕^j, а функція пропозиції 5=20+20∙P.

а) Визначте вигляд функції попиту па імпорт у країні X та намалюйте криву попиту па імпорт. Якою буде ціна па пшеницю за умов відсутності зовнішньої торгівлі?

Розглянемо тепер країну Y, у якій функція попиту на пшеницю має вигляд: D*=80~20∙P, а функція пропозиції 5*=40+20∙P.

б) Визначте вигляд функції експортної пропозиції у країні Y та намалюйте криву експорт­ної пропозиції. Якою буде ціпа па пшеницю в країні Y за відсутності зовнішньої торгівлі?

в) Припустімо тепер, що країни X та Y торгують між собою, причому транспортні витрати дорівнюють пулові. На якому рівні встановиться світова ціпа па пшеницю? Якими будуть обсяги торгівлі?

11. У таблиці наведено дані про частку доходу різних факторів у доданій вартості при виробництві зерна та цукру, а також в національному доході країни А.

Припустімо, що країна А має порівняльну перевагу у виробництві зерна і внаслідок запровадження вільних зовнішньоторговельних відносин з іншими країнами починає експортувати зерно та імпортувати цукор.

а) Розрахуйте показники експортної спеціалізації для кожного з трьох факторів (праця, капітал, земля).

б) Якби фактори абсолютно не могли пересуватися між секторами, то хто виграв би внаслідок зовнішньої торгівлі? Хто програв би?

в) Якби фактори мали абсолютну мобільність у межах країни, то хто програв, а хто виграв би в цьому випадку?

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Буглай В. Б., Ливеицев Н.Н. Международные экономические отношения. — M.: Финансы и статистика, 1996. — Гл. 1.

2. Бураковсысий І. Теорія міжнародної торгівлі. — К.: Основи, 1996.

3. Киреев А. П. Международная экономика: В 2-х ч. — M.: Международные отношения, 1997. — 4.1. — Гл. 4, 5.

4. JIuitdepm ∏. X. Экономика мирохозяйственных связей. — M.: Прогресс, 1992. — Гл. 2—5. (Пер. с англ.)

5. Маккоииелл К. P., Бріо С. Л. Экономикс: принципы, проблемы и политика. — M.: Дело, 1992. — Гл. 39. (Пер. с англ.)

6. Фишер C., Дорибуш P., Шмалеизи Р. Экономика. — M.: Дело, 1993. — Гл. 37. (Пер. с англ.)

13

145