Світова торгівля як форма міжнародних економічних відносин

Міжнародні економічні відносини — це система економічних зв'язків між країнами з приводу виробництва, розподілу, обміну та споживання товарів (послуг), що вийшли за межі відповідних національних господарств [1, с.463]; це економічні відносини в системі світового господарства [2, с.480].

До основних форм МЕВ відносять: міжнародну торгівлю товарами і по­слугами; міжнародний рух капіталів і закордонних інвестицій; міжнародну міграцію робочої сили; науково-технічне співробітництво; валютно-кре­дитні відносини.

Міжнародна (світова) торгівля — форма МЕВ, що основується на гли­бокому міжнародному поділі праці, спеціалізації окремих країн на вироб­ництві окремих товарів та послуг згідно з їхнім техніко-економічним рів­нем, географічними та іншими умовами. На частку торгівлі припадає нині приблизно 80% всього обсягу міжнародних економічних відносин [3, c.109].

Світовий ринок — це розвинена сфера товарного обміну, що грунту­ється на міжнародному поділі праці. Характерною ознакою світового ринку є існування особливої системи — світових цін.

Для зовнішньої торгівлі важливе значення має конкурентоспромож­ність товарів, які продаються на світовому ринку. Зовнішня торгівля від­бувається за світовими цінами, хоча на однаковий товар у межах світового ринку вони можуть бути різними.

Головними елементами зовнішньої торгівлі є експорт та імпорт. Екс­порт — продаж товарів та послуг зарубіжному контрагенту. Імпорт — придбання (купівля) в іноземного контрагента товарів та послуг. Сума екс­порту та імпорту становить зовнішньоторговельний оборот. Різниця між вартісними обсягами експорту та імпорту складає торговельне сальдо, яке буває позитивним або активним (коли вартість вивезених товарів і послуг перевищує вартість ввезених) і від’ємним (за зворотного співвідношення).

Основними формами міжнародної торгівлі є: біржова, аукціонна, між­народні торги.

Реальну результативність зовнішньої торгівлі відображає платіжний ба­ланс, який складається з двох колонок — надходжень і платежів, тобто включає дві групи показників: надходження від суб’єктів зовнішньоекономічної діяль­ності з інших країн (нерезидентів) і зовнішні видатки (платежі) суб’єктів зов­нішньоекономічної діяльності даної країни (резидентів). Якщо надходження платежів перевищує видатки, то платіжний баланс вважається активним (має позитивне сальдо); у протилежному випадку — пасивним (має від’ємне сальдо).

Фундаментом платіжного балансу є зовнішньоторговельний баланс, який розраховується на основі даних статистики митних служб (враховую­чи обсяги товарів, які реально перетинають кордони), тоді як платіжний ба­ланс — за результатами експортних та імпортних надходжень. Часто вини­кають складнощі при розрахунку платіжного балансу, оскільки платежі та надходження до нього можуть у часі не збігатися з рухом товарів (послуг), а також у зв'язку зі здійсненням розрахунків у різних валютах за різними курсовими співвідношеннями [1, c. 304].

Внутрішня структура як торговельного, так особливо платіжного балансу, динамічна і мінлива. На їх стан впливає багато зовнішніх і вну­трішніх факторів: циклічність економічного розвитку, динаміка світових цін (особливо на сировину), зміна курсів валют, зростання або зниження внутрішнього попиту на споживчі та інвестиційні товари, зовнішньоеко­номічна політика держави, що спрямована на зростання чи стримування експорту та імпорту [1, c. 304].

Особливості сучасного етапу розвитку світової торгівлі: перевищення темпів зростання світової торгівлі над темпами зростання ВВП; зміна струк­тури товарообігу світової торгівлі за рахунок зростання питомої ваги продук­ції переробної промисловості; зниження частки сировинних товарів; щорічне оновлення більш ніж на третину асортименту продукції обробних галузей, насамперед електроніки; зростання частини взаємної торгівлі індустріально розвинених країн; зростання темпів торгівлі машинами та обладнанням на базі поглиблення міжнародного виробничого кооперування; розвиток ринку наукомісткої продукції, патентів, ліцензій, ноу-хау; множинність цін; зростан­ня питомої ваги та значення світового ринку послуг [2, с.

Основними суб’єктами міжнародної торгівлі є транснаціональні корпо­рації (ТНК), які контролюють понад 2/3 світової торгівлі.

Примітки

1. Бєляєв О. О., Бебело А. С. Політична економія: Навч. посібник. — К. : КНЕУ, 2001. — 328 с. Історично найпершою економічною формою зв'язків між країнами була торгівля, яка зародилась у глибоку давнину. Поступово процес обміну ставав регулярним, охоплював спочатку території цілих держав, а з часом почав виходити за їх межі, набувати форми міжнародного обміну. У ХІХ ст. він набуває ознак сві­тового ринку. Світова ціна — грошовий вираз інтернаціональної вартості товарів (послуг), що реалізуються (надаються) на зовнішньому ринку.

За об’єктами міжнародна торгівля поділяється на торгівлю товарами і торгів­лю послугами. В цілому товарна структура міжнародної торгівлі групується відпо­відно до Стандартної міжнародної товарної класифікації ООН.

2. Економічна теорія: Політекономія: Підручник / За ред. В. Д. Базилевича. — К. : Знання-Прес, 2001. — 581 с.

3. Бочан І. О., Михасюк І. Р Глобальна економіка: Підручник. — К. : Знання, 2007. — 403 с.

7.4.