§ 3. Зовнішньоекономічні зв’язки і проблеми макро-економічної рівноваги

Синонімом процвітання економіки є високий експортний потенціал країни, виробництво конкурентоспроможної продукції. Але цілком розумне прагнення держави збільшувати експорт, а не і мпорт товарів, можна розглядати і як парадокс - нація свідомо намагається віддавати товари, а не одержувати їх.

В умовах відкритої економіки зовнішні чинники: експорт-імпорт, іноземні інвестиції впливають на виробництво, рівень доходів і зайнятість усередині країни, і, отже, за допомогою зовнішніх чинників можна впливати на макроекономічну рівновагу. Експортовані товари справді споживають іноземні громадяни, але експорт дає імпульс зростанню національного виробництва, доходу і зайнятості. Пригадає мо модель Кейнса, в якій рівноважний обсяг виробництва визначається сукупними витратами:

BH? = C+I+P (1)

Експорт, як ми його зараз описали, діє як складова сукупних витрат поряд із споживанням (С), інвестиціями (І), державними витратами (Р), тобто він збільшує сукупний обіг виробництва. Формула (1) з урахуванням експорту (X) матиме такий вигляд:

BH? = C+I+P+X (2)

Більшому обсягу сукупних витрат відповідає більш високий рівень рівноважного обсягу виробництва. Отже, ріст експорту може збільшувати національний прибуток. До того ж ефекту приводять і іноземні інвестиції.

Імпорт у цій моделі розглядається як функція національного прибутку. Інакше кажучи, на товари, гцо імпортуються, доводиться витрачати частину виробленого в країні національного доходу, стимулюючи тим самим виробничу активність в іншій країні. Таким чином, імпорт, збільшуючи кількість товарів, призводить до скорочення витрат на виробництво усередині країни. Введемо імпорт (М) у формулу (2):

BH? = C+I+P+X-M (3)

На перший погляд, висновки з цих рівнянь для державної політика однозначні.

ти експорт. Висновок у цілому правильний. Невипадково в повоєнний період у західноєвропейських країнах було висунуте гасло: “Експортувати або померти”. І це було при наявності допомоги за “планом Маршалла”. І в даний час німці дають оцінку типу розвитку своєї економікияк “спрямованої експортом”. Про експортні експанії Японії і країни НІК Південно-Східної Азії йшла мова в попередньому параграфі.

Проте при цьому не варто забувати, що експорт однієї країни — це імпорт іншої. Отже, орієнтація всіх країн на експортну експансію, тобто певною мірою на стимулювання власного виробництва за рахунок інших країн, навряд чи здійсненна.

Якщо імпорт країни, відповідно до теорії Кейнса, можна розглядати як функцію її власного національного доходу, то експорт виступає як функція національного доходу інших країн. Отже, скорочення або збільшення експорту обумовлено не тільки нашим бажанням збільшувати його або зменшувати, а й скороченням або збільшенням національного доходу інших крані. Крім того, бажання продавати повинно бути підкріплено наявністю конкурентоспромож-ноїпродукци, необхідно враховувати купівельну спроможність партнерів, їхнє бажання купувати продукцію саме даної країни.

З другого боку, потреба нарощування експорту населенням відчувається побічно через потребу в імпорті. Державний контроль над імпортом може позбавити внутрішній ринок багатьох видів споживчих товарів, знизити загальний рівень споживання в країні. В умовах експортної експансії, коли позиції на зовнинніх ринках тільки завойовуються і конкурентоспроможну продукцію намагаються експортувати, доводиться часом миритися з переваженням на внутрішньому ринку товарів неконкурентоспроможних національних виробництв.

І нарешті, як уже відзначалося, шлях всебічного заохочення експорту може сприяти піднесенню економіки і підвищенню добробуту населення за умови, що кошти, одержувані від експорту, йдуть не на підтримку відсталих виробництв, а на структурну перебудову економіки з урахуванням довгострокових структурних зсувів у світовому господарстві з тим, щоб країна могла зайняти більш гідне місце в системі міжнародного поділу праці і використовувати його переваги з більшою вигодою для себе.

При оцінці економічного стану суспільства виникає необхідність у виявленні співвідношення між імпортом і експортом краши. Це співвідношення визначається при упорядкуванні платіжного балансу країни, складовою частиною якого є торговий баланс. Слід відзначити, що узагальнюючим показником платіжного балансу є його сальдо—різниця між імпортними й експортними його статтями. Перевищення імпорту з інших краш над власним експортом дає негативне сальдо платіжного балансу і може призвести до неприємних економічних наслідків, наприклад, до зовнішньоторговельного дефщиту. Для оп-464

лати останнього країна змушена робити борги. Для погашення боргів найчастіше усього доводиться зменшувати внутрішнє споживання.

Для визначення різниці між сукупним експортом і сукупним імпортом країни за рік використовують також поняття чистого експорту товарів і послуг або просто чистий експорт (НХ). З використанням цього показника формула (3) може бути подана у вигляді:

BH? = C + I + P + HX (4)

Чистий експорт (НХ) може бути величиною як позитивною, при перевищенні експорту над імпортом, так і негативною, якщо витрати на імпорт із-за кордону перевищують експорт національних товарів і послуг.

Відповідно, перевищення експорту над імпортом, або позитивний чистий експорт призводить до зростання сукупних витрат і тим самим і до збільшення національного продукту. При перевищенні імпорту над експортом і від’є мним чистим експортом скорочуються сукупні витрати і національний продукт.

Рис. 14. Зміни рівноважного ВНП, що викликані чистим експортом

Графічна інтепретація впливу експорту й імпорту на рівноважний рівень національного продукту дана на рис. 14. Тут поданий так званий “кейнсіансь-кий Хрест" - графік, що показує залежність між рівноважним рівнем національного виробництва і сукупними витратами.

Обсяг виробництва ОЕ - це рівноважний обсяг в умовах закритої економіки.

Оцінювати рівень рівноважного обсягу виробництва необхідно з урахуванням потенційного обсягу, тобто обсягу виробництва при повній зайнятості. Розмір сукупних витрат і відповідний їм рівноважний обсяг виробництва можуть бути менші і більші потенційного обсягу виробництва. У першому випадку має місце дефляційний, у другому—інфляційний розрив.

Відповідно, якщо збільшенню сукупних витрат за рахунок чистого екс -порту передував дефляційний розрив, то таке збільшення можна тільки привітати, оскільки за ним відбувається збільшення виробництва, розширення зайнятості, тобто скороченнядефляційного розриву. Розширення ж експорту порівняно з імпортом в умовах інфляційного зростання, коли витрати високі і рівноважний національний продукт перевищує потенційний, може посилювати інфляційну напругу в країні. У цьому разі навряд чи з погляду внутрішньої рівноваги варто оцінювати позитивно експансію експорту.

Як і інші складові сукупних витрат, експорт і імпорт діють із мультиплікаційним ефектом. Так, експорт здійснює множинний (мультиплікований) витив на дохід, подібно інвестиціям і державним витратам.

Спочатку експортні замовлення безпосередньо збільшать випуск продукції, отже, і заробітну плату в галузях, що виконують ці замовлення. А потім прийдуть у рух вторинні споживчі витрати. Так, припустимо експортні замовлення на 1 млрд грн розміщені на заводах м.Києва. При граничній схильності до споживання, рівній 3/4, робітники заводів, що одержали експортні замовлення, витратять 3/4сво'іхдоходів на споживчі товари, зроблені на підприємствах того жКиєва. Робітники підприємств, що зробили ці споживчі товари, такожвит-ратять 3/4 додаткового доходу на споживання, і т.д.

Таким чином, початкова зміна експорту, подібно зміні інвестицій, породжує ланцюгову реакцію, що, зменшуючись із кожним наступним циклом, дає ефект багатократного посилення початкової зміни. Аналогічно мультиплікатору інвестицій мультиплікатор експорту (Мх) обумовлений внутрішніми процесами в сфері споживання і може бути визначений через граничну схильність до споживання (MRC) або граничну схильність до заощадження (MRC).

Mx= 1?MRC = 1/(1 - MRC) (6)

А вплив збільшення експорту на обсяги виробництва визначено на підставі формули:

DBH? = Mp*DX (7)

У нашому прикладі при граничній схильності до споживання 3/4 мультиплікатор дорівнює 4. Ефект від експортного замовлення в 1 млрд грн складає 4 млрд, із яких 3 млрд грн пов’язані з вторинними споживчими витратами. 466

Але міжнародна торгівля—це не тільки експорт, а й імпорт. Згадані вище робітники Києва, можливо, віддадуть перевагу витратам частині отриманих ними 1 млрд грн на споживчі товари, зроблені не в Україні, а в Китаї. Інакше кажучи, якщо частина отриманих експортних доходів йде на імпорт, то внутрішня купівельна спроможність скоротиться. Імпорт діє як відплив, аналогічно заощадженням. Це очевидно і з формули (3), у якій імпорт має від’ємний знак. Ми можемо аналізувати імпорт аналогічно функції заощадження. Введемо поняття граничної схильності до імпорту (MRM) як зміну обсягу імпорту до зміни доходу. І тоді формула мультиплікатора в нас матиме вигляд:

Mp=l?(MRC + MRM) (7)

Авплив зміни експорту з урахуванням імпорту на зміну обсягу виробництва можна описати такою формулою:

DBH?=1?(MRC + MRM)DX (8)

Припустимо, що в нашому прикладі MRM дорівнює 1/4. Інакше кажучи,

1 /4 кожної гривні додаткового доходу піде на придбання товарів китайського виробництва. Мультиплікатору цьому разі 1 /(1/4 + 1/4) буде дорівнювати 2. Приріст доходу від експортного замовлення в 1 млрд грн буде дорівнювати 2 млрд грн, тобто доходи від експорту с причинять до ефекту мультиплікаційного розширення внаслідок зростання вторинних внутрішніх витрат, але останні будуть меншими, ніжу ситуації з відсутністю імпорту.

Графічна інтепретація мультиплікатора зовнішньоїторгівлі може бутидана на рис. 1. Зміни чистого експорту в бік збільшення (відрізок B₁₁) і в бік зменшення (відрізок B₁) менші заміни, викликані ними у рівноважному обсязі виробництва (відрізки a₁ ia₁₁).