7.6. Системи страхування. Франшиза

У практиці страхування застосовують кілька систем страхування. Загальноприйнятими вважають системи:

— страхування за пропорційною відповідальністю;

— відповідальності за першим ризиком;

— граничної відповідальності.

1. Страхування за системою пропорційної відповідальності означає неповне, часткове страхування об'єкта. Використання цієї системи передбачає виплату страхового відшкодування, яке обчислюють за формулою:

3. Розраховується тарифна нетто-ставка на 100 грн. страхової суми або у відсотках.

За пропорційної системи виявляється участь страховика у відшкодуванні збитку. Ступінь повноти страхового відшкодування тим більший, чим менша різниця між страховою сумою й оцінкою об'єкта страхування.

2. Страхування відповідальності за системою першого ризику передбачає виплату страхового відшкодування у розмірі збитку, але в межах страхової суми. За цієї системи весь збиток у межах страхової суми (перший ризик) компенсується повністю, а збиток понад страхову суму (другий ризик) взагалі не відшкодовується.

3. Система страхування за граничною відповідальністю передбачає відшкодування збитків страховиком у визначених межах. Визначається початковий (мінімальний) і кінцевий (максимальний) рівень збитку, який підлягає компенсації з боку страховика.

Частину збитків, які не відшкодовує страховик згідно з договором страхування, тобто власну участь страхувальника у покритті збитку виражають через франшизу, передбачену умовами договору страхування. Франшиза може бути визначена в абсолютних або відносних величинах до страхової суми. Можлива також франшиза, виражена у відсотках до збитку.

Франшиза є частиною можливої шкоди, що може бути заподіяна майновим інтересам страхувальника, яка залишається на відповідальності самого страхувальника і не підлягає відшкодуванню страховиком.

страхової суми, але в деяких випадках може встановлюватися в частках від страхової вартості об'єкта страхування або від розміру реально отриманого збитку. Спосіб завдання франшизи повинен бути зафіксований у договорі страхування.

Виділяють умовну (інтегральну) і безумовну (ексцедентну) франшизу.

За умовної (інтегральної) франшизи страховик звільняється від

відповідальності за збиток, що не перевищує визначену суму франшйзи, і повинен відшкодувати збиток повністю, якщо його розмір більший за суму франшйзи. Наприклад, якщо умовна франшиза становить 2 тис. грн., а збиток, завданий страховою подією, дорівнює 1,5 тис. грн., то збиток страховик не відшкодовує, страхової виплати не проводить. Якщо збиток перевищує суму умовної франшйзи і становить, наприклад, 2,1 тис. грн., то його відшкодовують повністю, тобто страховик виплатить страхове відшкодування у розмірі 2,1 тис. грн.

За безумовної (ексцедентної) франшизи збиток в усіх випадках

відшкодовується за вирахуванням визначеної франшизи. Наприклад, страхова вартість майна (С) - 10 тис. грн, страхова сума договору страхування (S) дорівнює 8 тис. грн., безумовна франшиза (Фб) - 2 тис. грн., збиток унаслідок страхової події (У) становить 7 тис. грн. Тоді страхове відшкодування (В) розраховують за

Таким чином, франшиза називається безумовною тому, що вона (безумовно, незалежно від умов) за будь-яких умов вилучається із зобов'язань страховика, і умовною, оскільки вилучається за умови, що збитки не перевищують встановленої величини франшизи.

Франшиза зменшує вартість страховки, тому що встановлення франшизи можна представити еквівалентом зменшення страхової суми. А ця умова повинна передбачати пропорційне зменшення розміру страхової премії для того, щоб зберегти принцип еквівалентності зобов'язань страховика і страхувальника при незмінності розміру страхового тарифу (розмір останнього є об'єктивним кількісним показником страхового ризику і не залежить від того, чи домовилися страховик і страхувальник про застосування франшизи у договорі страхування, чи ні).

Наявність франшизи скорочує кількість дрібних претензій, спрощуючи розрахунки страховика зі страхувальником у випадку заподіяння дрібних збитків об'єкта страхування, підтримує стійкість страхових операцій шляхом економії коштів страхового фонду, а також підвищує відповідальність страхувальника за виконання умов договору страхування, що в цілому сприяє оптимізації виконання страхових зобов'язань.