Система державного пенсійного та загальнообов'язкового соціального страхування в Україні

Самостійною ланкою державних фінансів є система державних цільових фондів, необхідність створення та функціонування яких ви­кликана потребою в наданні соціальних гарантій населенню.

Державні цільові фонди — це форма перерозподілу і викорис­тання фінансових ресурсів, які знаходяться в розпорядженні цен­тральних органів влади та органів місцевого самоврядування, мають цільове призначення, яке втілюється в чітко визначених джерелах утворення та напрямах використання коштів.

До державних цільових фондів відносяться Пенсійний фонд України, Фонд загальнообов'язкового державного соціального стра­хування на випадок безробіття, Фонд загальнообов'язкового держав­ного соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Існування цільових фондів є об'єктивним і доцільним, а також пов'язане із:

- концентрацією додаткових джерел для фінансування потреб органів державної влади та управління понад бюджетні асиг­нування;

- недостатністю одного централізованого фонду для задоволен­ня всіх державних потреб;

- можливістю покриття бюджетного дефіциту у випадку переви­щення доходів над видатками цільовими фондами;

- можливістю контролю за формуванням та цільовим викорис­танням державних коштів.

Діяльність державних цільових фондів базується на таких прин­ципах:

- розміри відрахувань до фондів визначаються централізовано у відповідності із законодавством;

- надходження до фондів є власністю держави;

- відрахування до фондів є обов'язковими платежами і можуть стягуватися примусово;

- витрати з фондів здійснюються лише за цільовим призначен­ням, що визначено у чинних законодавчих актах України.

Система державного обов'язкового соціального страхування передбачає:

- загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (солідар­на система);

- загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випа­док безробіття;

- загальнообов'язкове державне соціальне страхування від не­щасного випадку на виробництві та професійного захворюван­ня, які спричинили втрату працездатності;

- загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з втратою працездатності та витратами, зумовленими народ­женням і похованням.

Пенсійний фонд України — центральний орган виконавчої вла­ди, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Основні завдання Пенсійного фонду України:

- участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері пенсійного забезпечення;

- забезпечення збирання та акумулювання коштів, призначених для пенсійного забезпечення, повного і своєчасного фінансу­вання витрат на виплату пенсій;

- ефективне використання коштів Пенсійного фонду України, здійснення контрольних функції, удосконалення методів фі­нансового планування, звітності та ін.

Джерелами доходів Пенсійного фонду України є внески робото­давців; внески найманих працівників; кошти державного бюджету та цільових фондів, що перераховуються до Пенсійного фонду; банків­ські кредити; фінансові санкції; благодійні внески; інші надходження відповідно до законодавства (наприклад, при послугах стільникового зв'язку).

Основними напрямами видатків Пенсійного фонду України є:

- фінансування виплати пенсій страхування (за віком, інвалід­ністю, за вислугу років, інші види у солідарній системі загально­обов'язкового державного пенсійного страхування);

- оплата послуг з виплати та доставки пенсій;

- формування резерву коштів Пенсійного фонду України;

- погашення банківських кредитів та відсотків за їх використання;

- створення та функціонування системи персоніфікованого об­ліку відомостей у системі державного пенсійного страхування;

- утримання апарату та органів фонду, розвиток їх матеріально- технічної бази.

Фонд загальнообов'язкового державного соціального страху­вання на випадок безробіття — це цільовий централізований стра­ховий фонд, некомерційна самоврядна організація, яка створюється для управління страхуванням на випадок безробіття, провадження збору та акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг.

Джерелами доходів Фонду загальнообов'язкового державного со­ціального страхування України на випадок безробіття є:

- страхові внески страхувальників-роботодавців, застрахованих осіб;

- асигнування державного бюджету;

- суми фінансових санкцій, застосованих відповідно до законо­давства до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб за порушення встановленого порядку сплати страхових вне­сків та використання коштів Фонду, недотримання законодав­ства про зайнятість населення, а також суми адміністративних штрафів, накладених на посадових осіб та громадян;

- прибуток, одержаний від тимчасово вільних коштів Фонду;

- благодійні внески підприємств, установ, організацій та фізич­них осіб;

- інші надходження.

Основні напрями видатків Фонду загальнообов'язкового держав­ного соціального страхування України на випадок безробіття:

- виплати забезпечення:

1) допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності;

2) допомога по частковому безробіттю;

3) матеріальна допомога у період професійної підготовки, пе­репідготовки або підвищення кваліфікації безробітного;

4) допомога на поховання у разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні.

- надання соціальних послуг:

1) професійна підготовка або перепідготовка, підвищення ква­ліфікації та профорієнтація;

2) пошук підходящої роботи та сприяння у працевлаштуванні;

3) інформаційні та консультаційні послуги, пов'язані з праце­влаштуванням.

- фінансування витрат на утримання і забезпечення діяльності виконавчої дирекції Фонду та її робочих органів, управління Фондом, розвиток його матеріальної та інформаційної бази;

- створення резерву коштів Фонду.

Фонд загальнообов'язкового державного соціального стра­хування з тимчасової втрати працездатності є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим держав­ним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похо­ванням, провадить збір і акумуляцію страхових внесків та інших коштів, призначених для фінансування матеріального забезпечен­ня та соціальних послуг і забезпечує їх надання, а також здійснює контроль за використанням цих коштів. Джерелами доходів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття є:

- страхові внески страхувальників-роботодавців і застрахованих осіб;

- суми не прийнятих до зарахування витрат страхувальника за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, пені, штрафів та інших фінансових санкцій, застосованих до страхувальників і посадових осіб;

- благодійні внески підприємств, установ, організацій та фізич­них осіб;

- асигнування із Державного бюджету України;

- прибуток, одержаний від тимчасово вільних коштів Фонду, в тому числі резерву страхових коштів, на депозитному рахунку;

- інші надходження відповідно до законодавства.

Основними ж напрямами видатків є:

- виплата застрахованим особам допомоги по тимчасовій непра­цездатності, вагітності та пологах, при народженні дитини та догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, на по­ховання;

- фінансування санаторно-курортного лікування та оздоровлен­ня застрахованих осіб і членів їх сімей, позашкільне обслугову­вання, у тому числі придбання дитячих новорічних подарунків;

- утворення резерву страхових коштів у розрахунку на місяць для фінансування матеріального забезпечення застрахованих осіб;

- забезпечення поточної діяльності та утримання органів Фонду, розвиток його матеріально-технічної бази.

Фонд загальнообов'язкового державного соціального стра­хування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань — це некомерційна самоврядна організація, що діє на підставі статуту і здійснює управління страхуванням від нещасного випадку. Основними завданнями Фонду є:

- відшкодування збитків, заподіяних працівникові внаслідок по­шкодження його здоров'я або смерті;

- надання консультацій страхувальникам;

- перевіряти стан профілактичної роботи та охорони праці на підприємствах;

- розроблення нормативно-законодавчих актів про охорону праці;

- ведення реєстру страхувальників та ін.

Джерелами доходів Фонду загальнообов'язкового державного со­ціального страхування від нещасних випадків на виробництві та про­фесійних захворювань є:

- внески роботодавців: для підприємств — з віднесенням на вало­ві витрати виробництва, для бюджетних установ та організацій з асигнувань, виділених на їх утримання та забезпечення;

- прибуток, одержаний від тимчасово вільних коштів Фонду на депозитних рахунках;

- кошти, одержані від стягнення штрафів і пені зі страхувальни­ків, штрафів з працівників, винних у порушенні вимог норма­тивних актів з охорони праці, а також адміністративних стяг­нень у вигляді штрафів з посадових осіб підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю;

- добровільні внески та інші надходження.

За рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного со­ціального страхування від нещасних випадків на виробництві та про­фесійних захворювань фінансуються видатки на:

- виплату пенсій по інвалідності;

- виплату пенсій у зв'язку із втратою годувальника;

- виплату одноразової допомоги потерпілому та членам сім'ї по­терпілого;

- витрати на медичну і соціальну допомогу потерпілим.

Відповідно до Закону України „Про збір та облік єдиного внеску

на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” з 1 січня 2001 року замість окремих внесків до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування тимчасової втрати працездатності, на випадок безробіття та від нещасних випадків на виробництві за­проваджено консолідований страховий внесок — єдиний соціаль­ний внесок. Уникнення дублювання страховими фондами функцій, пов'язаних із формуванням та оперуванням страховими активами, приведе до суттєвого зменшення витрат на створення та підтриман­ня інформаційної системи реєстрації та обліку страхувальників і за­страхованих осіб, спростить як введення звітності платниками, так і здійснення контролю за повнотою та своєчасністю сплати внесків з боку фондів, сприятиме скороченню адміністративних та операцій­них витрат, зменшенню кількості помилок при нарахуванні внесків, скороченню паперового обігу та здешевлення витрат на проведення фінансових операцій, а також суттєво зменшить ризик виникнення невідповідностей у системі в цілому.

Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне стра­хування — е єдиний (консолідований) страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціаль­ного страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодав­ством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Єдиний внесок не входить до системи оподаткування. Податкове законодавство не регулює порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску.

Платниками єдиного внеску є:

1) роботодавці:

- підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно

від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених за­конодавством, чи за цивільно-правовими договорами;

- фізичні особи — підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про пра­цю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-право­вого договору, укладеного з фізичною особою — підприємцем;

- фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умо­вах трудового договору (контракту);

- дипломатичні представництва і консульські установи України;

- дипломатичні представництва і консульські установи іно­земних держав;

- підприємства, установи, організації, фізичні особи, які вико­ристовують найману працю, військові частини та органи, які виплачують грошове забезпечення, допомогу по тимчасовій непрацездатності, допомогу або компенсацію відповідно до законодавства;

2) працівники — громадяни України, іноземці та особи без грома­дянства, які працюють:

- на підприємствах, в установах та організаціях, в інших юри­дичних осіб;

- у фізичних осіб-підприємців на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодав­ством;

- у фізичних осіб, які забезпечують себе роботою самостій­но, та в інших фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту);

3) фізичні особи, які виконують роботи (надають послуги) на під­приємствах, в установах та організаціях, в інших юридичних осіб чи у фізичних осіб — підприємців або осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, за цивільно-правовими договорами;

4) фізичні особи — підприємці, в тому числі ті, які обрали спроще­ну систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності;

5) особи, які забезпечують себе роботою самостійно — займа­ються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, літе­ратурною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, медичною, юридичною практикою, в тому числі адвокатською, но­таріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонер­ську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпо­середньо від цієї діяльності;

6) громадяни України, які працюють у розташованих поза межа­ми України дипломатичних представництвах і консульських устано­вах України, філіях, представництвах, інших відокремлених підроз­ділах підприємств, установ та організацій (зокрема, міжнародних), утворених відповідно до законодавства України (якщо інше не пе­редбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України); громадяни України та особи без громадянства, які працюють у дипломатичних представництвах і консульських установах іноземних держав, філіях, представництвах, інших відокремлених підрозділах іноземних підприємств, установ та організацій (зокрема, міжнародних), розташованих на території України;

7) особи, які працюють на виборних посадах в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, об'єднаннях громадян та отримують заробітну плату (винагороду) за роботу на такій посаді;

8) працівники воєнізованих формувань, гірничорятувальних час­тин незалежно від підпорядкування, а також особовий склад аварій­но-рятувальної служби, утвореної відповідно до законодавства на по­стійній основі;

9) військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової вій­ськової служби), особи рядового і начальницького складу;

10) батьки-вихователі дитячих будинків сімейного типу, прийом­ні батьки, якщо вони отримують грошове забезпечення відповідно до законодавства;

11) особи, які отримують допомогу по тимчасовій непрацездат­ності;

12) особи, які проходять строкову військову службу в Збройних Силах України, Службі безпеки України, органах Міністерства вну­трішніх справ України та службу в органах і підрозділах цивільного захисту;

13) особи, які відповідно до закону отримують допомогу по догля­ду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

14) один із непрацюючих працездатних батьків, усиновителів, опікун, піклувальник, які фактично здійснюють догляд за дитиною- інвалідом, а також непрацюючі працездатні особи, які здійснюють догляд за інвалідом І групи або престарілим, який, за висновком ме­дичного закладу, потребує постійного стороннього догляду або досяг 80-річного віку, якщо такі непрацюючі працездатні особи отримують допомогу або компенсацію відповідно до законодавства.

База нарахування та ставки єдиного внеску на загальнообов'яз­кове державне соціальне страхування Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлені відповідно до категорій платників.

Суми єдиного внеску розподіляються за видами загальнообов'яз­кового державного соціального страхування пропорційно до сум єдиного внеску (у відсотках) у пропорціях, визначених ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Сплата єдиного внеску здійснюється виключно у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки територіальних органів Пенсійного фонду, відкриті в органах Дер­жавного казначейства України для його зарахування.

Платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

Збиранням єдиного соціального внеску, контролем за повнотою та своєчасністю його сплати, веденням Державного реєстру загально­обов'язкового державного соціального страхування займають органи Пенсійного фонду України.