<<
>>

Страховий ринок та його організаційна структура

Страховий ринок — частина фінансового ринку, де об'єктом ку- півлі-продажу виступає страхова послуга, формується попит і пропо­зиція на неї.

Страховий ринок — система грошових відносин з приводу фор­мування та використання страхових фондів для забезпечення страхо­вого захисту через створення системи страхових організацій.

До основних учасників страхового ринку відносяться:

1) страховики — продавці страхових послуг.

2) страхувальники — юридичні та дієздатні фізичні особи, які уклали із страховиками договори страхування.

3) професійні аналітики страхових ризиків (непрямі страхові по­середники);

4) страхові посередники (прямі) (рис. 6.1).

Страховиками визнаються фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю, а також одержали у встановленому по­рядку ліцензію на здійснення страхової діяльності.

Страхова діяльність в Україні здійснюється виключно страхови­ками — резидентами України.

Страхові компанії класифікуються за такими ознаками:

- формою власності (державні, приватні, колективні);

- характером операцій (спеціалізовані, універсальні, перестраху- вальні);

- територіальним критерієм (місцеві, регіональні, національні).

Мінімальний розмір статутного фонду страховика, який займа­ється видами страхування іншими, ніж страхування життя, встанов­люється в сумі, еквівалентній 1 млн євро, а страховика, який займа­ється страхуванням життя, — 1,5 млн євро.

Доходи страховика поділяються на:

1) доходи від операційної діяльності — всі премії зі страхування і перестрахування;

2) доходи від інвестиційної діяльності — відсотки за депозитами коштів, розміщених на розрахункових рахунках у банку; до­ходи від облігацій і акцій; участь у прибутку перестрахуваль­ника; доходи від реалізації корпоративних прав; відсотки за довгостроковими інвестиціями;

Рис.

6.1. Структура страхового ринку

3) інші доходи — доходи від реалізації основних фондів, оренди майна, отримані штрафи і пені, оплата консультаційної діяль­ності та ін.

За економічним змістом витрати страховика складаються із та­ких груп:

1. Виплати страхових відшкодувань за договорами страхування і перестрахування;

2. Витрати на обслуговування процесу страхування і перестраху­вання (витрати на ведення справи), у їх складі виділяють:

- аквізиційні витрати, пов'язані із залученням нових страху­вальників, актуарними розрахунками;

- комісійні винагороди посередникам;

- ліквідаційні витрати з врегулювання збитків: збирання ін­формації, виплати, поштово-телеграфні витрати, відрахуван­ня в резерв збитків;

3. Витрати на утримання страхової компанії — основна та додат­кова заробітна плата з нарахуваннями, оренда, оплата кому­нальних послуг, послуг зв'язку, реклами, канцелярські витра­ти, обслуговування автотранспорту, амортизація.

Як уже зазначалося, страхувальниками є юридичні та діє­здатні фізичні особи, які уклали із страховиками договори страху­вання.

До прямих страхових посередників відносяться:

- страхові брокери — юридичні або фізичні особи, які зареєстро­вані як суб'єкти підприємницької діяльності та здійснюють за винагороду посередницьку діяльність у страхуванні від свого імені на підставі брокерської угоди зі страхувальником.

Посередницька діяльність страхових брокерів у страхуванні та перестрахуванні може включати консультування, експертно-інфор­маційні послуги, роботу, пов'язану з підготовкою, укладанням та ви­конанням (супроводом) договорів страхування (перестрахування), в тому числі щодо врегулювання збитків у частині одержання та пе­рерахування страхових платежів, страхових виплат та страхових від- шкодувань за угодою відповідно із страхувальником або перестраху­вальником, інші посередницькі послуги у страхуванні.

Страхові брокери-фізичні особи не мають права отримувати та перераховувати страхові платежі, страхові виплати та виплати стра­хового відшкодування.

- страхові агенти — фізичні або юридичні особи, які діють від

імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності, а саме: укладають договори страхування, одержують страхові платежі, виконують роботи, пов'язані із здійсненням страхових виплат та страхових відшкодувань.

Страхові агенти є представниками страховика і діють в його ін­тересах за винагороду на підставі договору доручення із страхови­ком.

Окрім прямих посередників на страховому ринку здійснюють діяльність непрямі страхові посередники — професійні аналітики страхових ризиків та збитків, до яких відносяться:

- актуарії — спеціалісти, які за допомогою методів математичної статистики обчислюють страхові тарифи і на яких покладено відповідальність слідкувати за тим, щоб сума страхових виплат не перевищувала страхові фонди на момент, коли компанії до­ведеться виконувати свої зобов'язання;

- сюрвеєри — експерти, інспектори, агенти страховика, які огля­дають судна, вантажі та інше майно, що приймається на стра­хування, а також роблять висновок щодо його стану, розміру пошкодження у разі аварії;

- аварійні комісари — особи, які на прохання страховика з'ясо­вують причини настання страхового випадку та розмір збитків;

- аджастери (диспашери) — фахівці у галузі морського права, які здійснюють розрахунки з розподілу витрат за загальною ава­рією між учасниками морського перевезення.

Держава, як учасник страхового ринку, створює правові основи страхової діяльності та здійснює контроль за дотриманням чинного законодавства.

Страховий нагляд здійснюється Державною комісією з регулю­вання ринків фінансових послуг (Держфінпослуг) в аспектах рівня страхових тарифів, формування фондів страховиків, проведення ін­вестиційної політики, організації обліку та звітності та ін.

В Україні створені Моторне (транспортне), Морське, Авіаційне страхові бюро, Ліга страхових організацій України та асоціації стра­ховиків, що забезпечує розвиток відкритого страхового ринку Украї­ни та координацію дій страховиків на ринку страхових послуг.

Функціонування страхового ринку пов'язане з такими показ­никами:

- страхове поле — наявність потенційних страхувальників пев­ного виду страхування;

- страховий портфель — сукупність укладених компанією угод як з окремого, так і з усіх видів страхування.

6.4.

<< | >>
Источник: Кремень О. І., Кремень В. М.. Фінанси. Навч. посіб. - К.: Центр учбової літератури,2018. - 416 с.. 2018

Еще по теме Страховий ринок та його організаційна структура:

  1. 7.4. Страховий ринок: поняття, структура
  2. Міжнародний фінансовий ринок та його структура
  3. Світовий фінансовий ринок та його структура
  4. Страховий ринок
  5. У процесі історичного розвитку ринкового (товарного) госпо­дарства змінилося розуміння ринку і ринкового механізму, їх суті, змінився і сам ринок, його механізм і його роль в економіці.
  6. Лекція 1. Грошовий Ринок, його функціонування та розвиток
  7. Ринок цінних паперів та особливості його регулювання
  8. СТРАХОВИЙ РИНОК У СИСТЕМІ ФІНАНСОВИХ РИНКІВ, ЙОГО ФУНКЦІЇ І РОЛЬ
  9. Валютний ринок: суть та основи його функціонування
  10. 70. Ринок праці, його сутність, функції та регулювання.
  11. Ринок природних ресурсів та його рівновага
  12. РИНОК, ЙОГО ФУНКЦІЇ І СТРУКТУРА
  13. 5. Організаційна структура та управління банком
  14. Тема 2 Банківський ринок, його сегментація, дослідження та аналіз
  15. Організаційна структура державного казначейства України
  16. Організаційна структура Державного казначейства України
  17. 2.10. Страхування та страховий ринок України
  18. Функціональна організаційна структура
  19. Дивізіональна організаційна структура управління.
  20. Дивізіонально-регіональна організаційна структура.