Страховий ринок та його організаційна структура

Страховий ринок — частина фінансового ринку, де об'єктом ку- півлі-продажу виступає страхова послуга, формується попит і пропо­зиція на неї.

Страховий ринок — система грошових відносин з приводу фор­мування та використання страхових фондів для забезпечення страхо­вого захисту через створення системи страхових організацій.

До основних учасників страхового ринку відносяться:

1) страховики — продавці страхових послуг.

2) страхувальники — юридичні та дієздатні фізичні особи, які уклали із страховиками договори страхування.

3) професійні аналітики страхових ризиків (непрямі страхові по­середники);

4) страхові посередники (прямі) (рис. 6.1).

Страховиками визнаються фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю, а також одержали у встановленому по­рядку ліцензію на здійснення страхової діяльності.

Страхова діяльність в Україні здійснюється виключно страхови­ками — резидентами України.

Страхові компанії класифікуються за такими ознаками:

- формою власності (державні, приватні, колективні);

- характером операцій (спеціалізовані, універсальні, перестраху- вальні);

- територіальним критерієм (місцеві, регіональні, національні).

Мінімальний розмір статутного фонду страховика, який займа­ється видами страхування іншими, ніж страхування життя, встанов­люється в сумі, еквівалентній 1 млн євро, а страховика, який займа­ється страхуванням життя, — 1,5 млн євро.

Доходи страховика поділяються на:

1) доходи від операційної діяльності — всі премії зі страхування і перестрахування;

2) доходи від інвестиційної діяльності — відсотки за депозитами коштів, розміщених на розрахункових рахунках у банку; до­ходи від облігацій і акцій; участь у прибутку перестрахуваль­ника; доходи від реалізації корпоративних прав; відсотки за довгостроковими інвестиціями;

Рис.

3) інші доходи — доходи від реалізації основних фондів, оренди майна, отримані штрафи і пені, оплата консультаційної діяль­ності та ін.

За економічним змістом витрати страховика складаються із та­ких груп:

1. Виплати страхових відшкодувань за договорами страхування і перестрахування;

2. Витрати на обслуговування процесу страхування і перестраху­вання (витрати на ведення справи), у їх складі виділяють:

- аквізиційні витрати, пов'язані із залученням нових страху­вальників, актуарними розрахунками;

- комісійні винагороди посередникам;

- ліквідаційні витрати з врегулювання збитків: збирання ін­формації, виплати, поштово-телеграфні витрати, відрахуван­ня в резерв збитків;

3. Витрати на утримання страхової компанії — основна та додат­кова заробітна плата з нарахуваннями, оренда, оплата кому­нальних послуг, послуг зв'язку, реклами, канцелярські витра­ти, обслуговування автотранспорту, амортизація.

Як уже зазначалося, страхувальниками є юридичні та діє­здатні фізичні особи, які уклали із страховиками договори страху­вання.

До прямих страхових посередників відносяться:

- страхові брокери — юридичні або фізичні особи, які зареєстро­вані як суб'єкти підприємницької діяльності та здійснюють за винагороду посередницьку діяльність у страхуванні від свого імені на підставі брокерської угоди зі страхувальником.

Посередницька діяльність страхових брокерів у страхуванні та перестрахуванні може включати консультування, експертно-інфор­маційні послуги, роботу, пов'язану з підготовкою, укладанням та ви­конанням (супроводом) договорів страхування (перестрахування), в тому числі щодо врегулювання збитків у частині одержання та пе­рерахування страхових платежів, страхових виплат та страхових від- шкодувань за угодою відповідно із страхувальником або перестраху­вальником, інші посередницькі послуги у страхуванні.

Страхові брокери-фізичні особи не мають права отримувати та перераховувати страхові платежі, страхові виплати та виплати стра­хового відшкодування.

- страхові агенти — фізичні або юридичні особи, які діють від

імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності, а саме: укладають договори страхування, одержують страхові платежі, виконують роботи, пов'язані із здійсненням страхових виплат та страхових відшкодувань.

Страхові агенти є представниками страховика і діють в його ін­тересах за винагороду на підставі договору доручення із страхови­ком.

Окрім прямих посередників на страховому ринку здійснюють діяльність непрямі страхові посередники — професійні аналітики страхових ризиків та збитків, до яких відносяться:

- актуарії — спеціалісти, які за допомогою методів математичної статистики обчислюють страхові тарифи і на яких покладено відповідальність слідкувати за тим, щоб сума страхових виплат не перевищувала страхові фонди на момент, коли компанії до­ведеться виконувати свої зобов'язання;

- сюрвеєри — експерти, інспектори, агенти страховика, які огля­дають судна, вантажі та інше майно, що приймається на стра­хування, а також роблять висновок щодо його стану, розміру пошкодження у разі аварії;

- аварійні комісари — особи, які на прохання страховика з'ясо­вують причини настання страхового випадку та розмір збитків;

- аджастери (диспашери) — фахівці у галузі морського права, які здійснюють розрахунки з розподілу витрат за загальною ава­рією між учасниками морського перевезення.

Держава, як учасник страхового ринку, створює правові основи страхової діяльності та здійснює контроль за дотриманням чинного законодавства.

Страховий нагляд здійснюється Державною комісією з регулю­вання ринків фінансових послуг (Держфінпослуг) в аспектах рівня страхових тарифів, формування фондів страховиків, проведення ін­вестиційної політики, організації обліку та звітності та ін.

В Україні створені Моторне (транспортне), Морське, Авіаційне страхові бюро, Ліга страхових організацій України та асоціації стра­ховиків, що забезпечує розвиток відкритого страхового ринку Украї­ни та координацію дій страховиків на ринку страхових послуг.

Функціонування страхового ринку пов'язане з такими показ­никами:

- страхове поле — наявність потенційних страхувальників пев­ного виду страхування;

- страховий портфель — сукупність укладених компанією угод як з окремого, так і з усіх видів страхування.

6.4.