Лекція 1. Грошовий Ринок, його функціонування та розвиток

План

1. Економічна суть грошового ринку та його структура.

2. Механізм ринку грошей.

3. Валютний ринок.

Питання для самостійної роботи

1. Чинники, що визначають параметри попиту на гроші.
2. Механізм формування пропозиції грошей.
3. Рівновага на грошовому ринку та проценти.

Мета лекції – зрозуміти сутність, структуру та особливості прояву грошового ринку; побудувати графічну модель грошового ринку та зрозуміти механізм його балансування.

Література

Гроші та кредит: Підручник / М. І. Савлук, А.М. Мороз, М.Ф. Пуховкіна та ін.; За заг. ред. М. І. Савлука. – К.:КНЕУ, 2001. – Стор. 105 – 152.

1. Ринок у простому розумінні – с-ма екон. відносин з приводу купівлі-продажу товарів, сук-сть товар. та грош. обороту. Суч. ринок – поняття складне, багатофун-не, комплексне, це ціла с-ма ринків, в якій найбільша роль відводиться грош., де купується і продається такий товар як Г. Грош. ринок – механізм перерозподілу коштів між секторами та суб’єктами з ціллю збалансування окремих грош. потоків та грош. обороту вцілому. Це сук-сть всіх грош. ресурсів країни, які знах. у постійному русі, розподілі та перерозподілі ресурсів, які змінюються під впливом попиту та пропозиції на них зі сторони різних екон. суб’єктів. Ціль грош. ринку полягає в забезпеченні грош. коштами всієї с-ми ринків з метою ефект. екон. росту та досягнення необхідного рівня стану населення. Грош. ринок має досить склад. організм фун-ння. На ньому діє цілий ряд суб’єктів в залежності від цілей, зокрема продавці Г., покупці, посередники. Місце і роль грош. ринку: *розпочинається кругообіг індивід. кап-лу та рух Г., що його обслуговує; на ньому і завершується екон. цикл;  *завдяки грош. ринку формується величина %, як ринк. ціни Г. (1 з найважливіших екон. показників, що визн.

Сегментацію грош. ринку можна здійснити за такими критеріями: *за ивдами фін. інструментів (кредити, іноз. валюта, ЦП); *за інституціон. ознаками грош. потоків (фін.-кредит. установи); *за екон. призначенням (ринок Г., ринок кап-лу). За І критерієм виділ. 3 сегменти: ринок позик. зоб-янь; ринок ЦП; валют. ринок. За ІІ критерієм виділ.: фонд. ринок; ринок банк. кредитів; ринок послуг небанк. фін.-кредит. установ. За ІІІ критерієм виокремлюють: ринок Г.; ринок кап-лу. За фун-ною ознакою можна поділ. на 2 сектори: міжбанк. – купівля-продаж міжбанк. депозитів; відкритий ринок забезпечує купівлю-продаж ЦП та валюту ЦБ. Ці операції є одним з гнучких інстументів грош.-кредит. пол-ки, яку здійснює ЦБ.

Для вивчення механізму фун-ння грош. ринку необхідна його структуризація за інституційною побудовою хар-ру окремих грош. потоків. За цією ознакою виділ. 2 окремих сектори: *сектор прямого фін-ння,  де продавці та покупці Г.  зустрічаються безпосередньо і всі питання вирішуються прямо.  В цьому секторі виділ. канали руху Г: І. Канал кап. фін-ння – купівля під-вами Г. в обмін на право участі у власності фірми; ІІ. Канал запозичень – купівля під-вом Г. в обмін на зоб-ння повернути їх у визначений строк з %; * сектор оподатков. фін-ння – зв’язок між продавцем та покупцем Г. здійснюється через фін. посередників.

2. Попит на гроші виступає як запас грошей, який прагнуть мати у своєму розпорядженні економічні суб’єкти на певний момент. У міру зростання попиту на гроші  кожна грошова одиниця, що є в обороті, довше перебуватиме у розпорядженні кономічних суб’єктів, повільнішим буде обіг, і навпаки.

Відповідно до цілей (створення запасу купівельних і платіжних засобів, накопичення грошей як капіталу, накопичення запасів підпорядковується першій і другій цілям одночасно) виділяють тригрупи мотивів на гроші:

• трансакційний;
• мотив завбачливості;
• спекулятивний.

Чинники, які впливають на динаміку попиту на гроші:

• зміна осягів виробництва;
• абсолютний рівень цін та реальний обсяг виробництва;
• швидкість обігу грошей;
• зміна норми процента;
• норма доходу на капіталізован доходи;
• накопичення багатства;
• інфляція;
• очікування погіршення кон’юкнтури ринку. 

Особливостями формування опиту на гроші в умовах економіки України є:

• зростання попиту на трансакційні запаси з одночасним пошуком альтернативних активів;
• висока ризиковість капіталізації грошей, послаблення мотиваційної ролі альтернативної вартості зберігання грошей;
• відсутня можливість швидко і надійно трансформувати запас грошей у запас дохідних активів;
• деформування попиту на гроші тіньовими процесами в економіці (зокрема, утаювання доходів від оподаткування та приховування кримінальних грошових доходів, відмивання тіньових грошей).

Суть пропозиції грошей полягає в тому, що ек.

На рівні окремого ек.с. пропозиція грошей взаємодіє як його альтернатива. Якщо фактичний запас грошей перевищує попит, то індивід пропонуватиме частину свого запасу грошей на ринок до продажу, і навпаки.

На макроекономічному рівні формується по – іншому. Вважається, що всі ек.с. одночасно не можуть запропонувати на ринку грошей більше від наявного у них запасу грошей. Тобто фактична маса грошей в обороті є природною межею пропозиції грошей. Якщо  виникає потреба збільшити пропозицію понад цю межу, то це можно зробити тільки додатковою емісією грошей в оборот.

     Попит на гроші є первинним чинником  взаємодії з пропозицією грошей.  Пропозиція прилаштовується до попиту. Ця залежність є об. закономірністю ринку грошей.

     На грошову пропозицію, крім попиту на гроші, впливає значна кількість інших чинників, кожен із яких виступає як самостійний фактор впливу.

     Такими чинниками можуть бути зміни:

• норми об. резервів;

Зміна норми об. рез. викликає протилежну за напрямом зміну m. Чим нижчою буде норма резервування, тим вище буде коефіцієнт мультиплікації, а отже більшим загальний обсяг грошової пропозиції, і навпаки,облікової ставки.

Зміна облікової ставки впливає на грошову базу. При її підвищенні змшується попит комерційних банків на позички рефінансування, внаслідок чого зменшуються залишки коштівна їх коррахунках у центральному банку, тобто грошова база, скоротяться також надлишкові резерви банків та їхні можливості надавати позички, а отже і рівень мультиплікації. (стор. 683 – 684 підр. 2006 р.)

• типова ринкова процентна ставка (рефінансування комерційних банків);

При зростанні процентної ставки за позичками та облігаціями у комерційних банків розширюються можливості одержувати позички рефінансування навіть при зростанні облікової ставки, унаслідок чого зростають грошова база, банківські резерви і коеф.

• процентної ставки за депозитами до запитання;

Зростання сприяє залученню банками готівки на поточні вклади і розширенню процесу мультиплікації депозитів, унаслідок чого зростає пропозиція грошей, і навпаки.

• обсягу багатства ек. с.;
• тінізації  підпр. діяльн.;
• стану довіри до банків, банківської паніки.

Враховуючи те, остаточний обсяг пропозиції грошей формується центральним банком, комерційними банками, вкладниками та позичальниками, управління пропозицією грошей – дуже складне явище. Щоб вивести пропозицію грошей на запланований рівень, крім регулювання грошової бази, необхідно забезпечити відповідне мультиплікативне зростання депозитів під впливом вище перелічених чинників.

Зрівноваження попиту на гроші і пропозиції на ринку грошей визначає об. рівень ставки процента, за якого досягається стабілізація ринку. Взаємозв. між попитом, пропозицією і ціною грошей на цьому ринку реалізується відповідно до загальних закономірностей функціонування ринку: попит на гроші впливає на рівень процента прямо пропорційно, а пропозиція грошей – обернено пропорційно.

Механізми ринку грошей і ринку капіталів мають помітні відмінності, що проявляються у відмінностях формування попиту і пропозиції, ціни грошей, механізмів впливу на виробництво. Так, якщо на ринку грошей попит і пропозиція проявляються як залишок грошей у їх найліквідніших формах ( готівка та поточні депозити), то на ринку капіталу вони виступають у формі інвестицій та заощаджень і мають характер грошових потоків. По – друге, якщо на ринку грошей переважає попит на гроші, то на ринку капіталу – пропозиція грошей.

3. Валют. ринок – підс-ма валют. відносин щодо здійснення операцій купівлі-продажу іноз. валюти та платіж. док-тів в іноз. валюті; інституційний механізм (сук-сть установ та орг-цій), що забезпечують фун-ння структур. елементів. На валют. ринку здійснюється широке коло операцій щодо зовн. торг. розрахунків, туризму, міграції кап-лів, роб. сили, які передбачають використання іноз. валюти покупцями, продавцями, посередниками. Валют. ринок являє собою сферу торгівлі особливим товаром – валютою. Осн. ф-ціями валют. ринків є: *забезпечення своєчасності здійснення валют. розрахунків; *хеджування (страх-ння) валют. ризиків; *диверсифікація валют. резервів;  *регулювання валют. курсів; *отримання прибутку учасниками ринку в вигляді різниці валют. курсів. Валют. ринок структурують: ¤за обсягами та хар-ром торгівлі: І. Залежно від обсягів валют. операцій та переліку валют, які виставля.ться на торгу розрізняють: нац.; регіон.;світ. ІІ. За хар-ром торгівлі ринок поділ.: біржовий; позабіржовий. З 2000р. перестала здійснювати операції з торгівлі укр. міжбанк. валют. біржа. Валют. ринок, на якому КБ безпосередньо один в одного купують і продають валюту за свій рах., або за дорученням клієнтів.; ¤за хар-ром операції: І. Ринок комерсійних операцій; ІІ. Ринок депозит.-кредит. операцій.; ¤за видами конверсійних операцій: І. Ринок касових операцій; ІІ. Ринок форвардів, ф’ючерсів тощо.; ¤за формою валюти: І. Ринок безготів. розрах.; ІІ. Ринок готівки.

Касові операції полягають в купівлі-продажу валюти на умовах поставки її не пізніше 2 роб. дня з дня укладання угоди за курсом узгодженим у момент її підписання. Такі умови можуть передбачати поставку валюти в той же день, на наст. день. Ця угода наз. спот, а кас. операції на цій умові – операції спот. „+” кас. операцій: *терміново одержати валюту; *уникнення втрат від зміни валют. курсів; *оперативно диверсифікувати свої валют. запаси; *оперативно відрегулювати КБ свою валют. позицію. Строк. операції (термінові) полягають у купівлі-продажу валюти з відстрочкою поставки її в термін, що перевищує 48год. Особливістю строк. операцій є те, що вони оформлюються стандартизованими док-тами – деривативами. До яких належать: І. Форвардні операції – купівля-продаж валюти між 2 суб’єктами з переданням її в обумовлений строк і за курсом визначеним в момент укладання контракту (строки 1,2,3,6,12міс.). При їх підписанні ніякі аванси, задатки не допускаються. Важливим моментом є визначення форвардного курсу. Він склад. з курсу спот (факт. діючого на момент укладання контракту), а також надбавок і знижок, пов’язаних з різницею в банк. % країн, валюти яких обмінюються. Ця різниця наз. форвард. маржею. Щоб вирівняти умови для обох учасників валюта країни з вищим рівнем % буде продаватися дисконтом (курсом нижчим, ніж спот), а валюта з нижчим % буде продаватися з премією (за курсом вищим, ніж спот). Відмова від форвард. операції не допускається. Здійснюються ці операції на міжбанк. ринку (позабірж.) умови форвард. контракту не є строго стандартизовані і не є прозорими. ІІ. Ф’ючерсні операції – купівля-продаж валюти між суб’єктами тільки на біржах, тільки під їх контролем при умові чітко уніфікованих форм та умов контрактів. До остаточної оплати ф’ючерс. дериватив може переродаватися на біржі з кожним наст. продажем ціна його наближається до реал. ціни, за якої валюта буде продаватися у момент погашення ф’ючерса. Операції є прозорими, адже біржа встановлює свій перелік валют, суми контрактів, строк оплати. Курс. ціна ф’ючерс. контакту виз. аналогічно ціни форвардного. ІІІ. Валют. опціон – різновид операцій з купівлі-продажу іноз. валюти, за якої між учасниками укладається особлива угода, що надає одному з них право (а не обов’язок) купити чи продати другому певну суму валюти в установлений строк чи протягом певного строку за узгодженим між сторонами курсом. При купівлі опціону  покупець сплачує продавцю премію, яка визн. за домовленістю сторін у % до суми угоди чи в абсолют. сумі. Ця премія є гарант. доходом для продавця опціону, який одержує незалежно від того буде реалізований опціон чи ні. Ці операції широко заст. для хеджування ризиків та одержання спекулятив. доходу. ІV. Валют. своп – комбінація 2 конверсійних операцій (спот і форварду), які здійснюються одночасно і розраховуються на одну й ту ж валюту. V. Валют. арбітраж – комбінація з кількох операцій з купівлі-продажу  2 чи кількох валют за різними курсами з метою одержання додаткового доходу. Це типова спекулятивна операція, що розрахована на дохід, завдяки різниці в курсах на одному й тому ж ринку,  але в різні строки (час. арбітраж) або ж в один і той же час, але на різних ринках (простор. арбітраж). Контрольні запитання

1. Що так грошовий ринок?
2. Чим відрізняються операції купівлі-продажу на грошовому та товарному ринках?
3. Які види фінансових інструментів грошового ринку Ви знаєте?
4. У чому полягає різниця між борговими та неборговими фінансовими інструментами?
5. Охарактеризуйте механізм купівлі-продажу грошей у секторі прямого та опосередкованого фінансування?
6. Хто такі фінансові посередники?
7. У чому полягає різниця між грошовим ринком, ринком грошей та ринком капіталів?
8. Що таке попит на гроші? Які цілі накопичення грошей Ви знаєте?
9. Які чинники впливають на попит грошей?
10. Що таке пропозиція грошей? Який зв’язок існує між пропозицією грошей, грошвою базою та грошово-кредитним мультиплікатором?
11. Розкрийте механізм впливу чинників на пропозицію грошей?
12. Побудуйте графічну модель грошового ринку.