Грошовий ринок і монетарна політика

Гроші - найважливіша макроекономічна категорія, що дозволяє аналізувати інфляційні процеси, циклічні коливання, механізми досягнення рівноваги в економіці і т.д.

Гроші - вид фінансових активів, що можуть бути використані для угод.

Найбільш характерна риса грошей - їх висока ліквідність, тобто здатність швидко і з мінімальними витратами обмінюватися на будь-які інші види активів.

Виділяють три основні функції грошей.

1. Засіб обміну;

2. Міра вартості(вимірювальний інструмент для угод);

3. Засіб заощадження чи накопичення багатства.

Розвиток ринкового господарства приводить до збільшення проміжку часу між виробництвом та реалізацією товарів і послуг, тому найбільш розповсюдженою формою грошей стають кредитні гроші, такі, як:

1. Вексель - цінний папір, письмове боргове зобов'язання строго встановленої форми, що дає його власнику право по закінченні терміну вимагати від боржника сплати позначеної грошової суми.

2. Депозитні гроші - система спеціальних розрахунків між банками на основі банківських переведень з одного рахунка на інший.

3. Банкнота - основний вид паперових грошей

4. Чек - наказ власника поточного рахунка банку про виплату зазначеної в ньому суми пред'явнику.

5. Електронні гроші - система банківських розрахунків за допомогою ЕОМ

Сучасний грошовий обіг - сукупність коштів, що виступають у 2-х формах: наявній і безготівковій.

6. Депозити - грошові внески юридичних і фізичних осіб у комерційні банки в наявних чи безготівкових формах для зберігання на визначених умовах.

7. Трансакційні депозити - гроші з цих депозитів без попередження банку можуть бути переведені третіми особам у вигляді платежів за згодою.

Готівка сильно уступає в обсязі коштам на рахунках (банкноти і розмінна монета складають приблизно 10% усіх коштів).

Розмаїтість коштів приводить до проблеми виміру грошової маси.

Для кількісного і якісного виміру грошової маси використовується показник рівня ліквідності активів.

Ранжирування фінансових активів за ступенем ліквідності.

Кількість грошей у країні контролюється державою (монетарна політика). На практиці цю функцію здійснює Центральний банк.

Для виміру грошової маси використовуються грошові агрегати. Так НБУ визначає чотири агрегати грошової маси: M₀, M₁, М2, М3

M₀ - наявність поза банками.

M₁ = M₀, + поточні депозити (до запитання) + гроші на розрахункових рахунках.

M₂, = M₁+ термінові депозити + гроші Держстраху + валютні заощадження.

Агрегат M ₂називається «гроші в активах» чи «майже гроші»

«Квазі гроші» (M₂ - M₁) - це активи, що не функціонують безпосередньо як засоби платежу, однак можуть швидко і без значних фінансових витрат перетворюватися в готівку чи трансакціонні депозити (тобто ощадні і термінові депозити).

M₃ =M₂, + гроші клієнтів по трастових операціях банків.

Траст - система довірчого керування майном, цінними паперами, фірмами і т.д.

Велика питома вага агрегату M₁ в агрегаті M₃ у структурі грошової маси в Україні пояснюється вузьким спектром активів, що здатні виконувати функцію заощадження цінності протягом тривалого періоду, а також високим рівнем інфляції.

Основу всієї грошової маси країни складають гроші високої ефективності - банкноти, монети і депозити комерційних банків

у Центральному банку (Національному банку), тому їх називають грошовою базою.

Загальний розмір грошової бази країни в кожен момент можна визначити за балансом Центрального банку (Національного банку):

Актив

1. Валютні резерви (золото й іноземна валюта).

2. Цінні папери.

3. Кредити комерційних банків.

4. Кредити уряду.

5. Інші активи.

Пасив

1.

2. Депозити комерційних банків.

3. Депозити уряду.

4. Інші пасиви.

Як засіб платежу може використовуватися тільки готівка в обігу.

Депозити комерційних банків не є грошима, але служать резервами грошової системи.

Кількісна теорія грошей визначає попит на гроші за допомогою рівняння обміну:

MV = PY, де

M - кількість грошей у звертанні;

V - швидкість обороту грошей;

P - рівень цін (індекс цін);

Y - обсяг випуску.

Передбачається, що швидкість обороту - величина постійна. Однак з часом вона може змінюватися, наприклад, у зв'язку з упровадженням нових технологічних засобів у банківських установах, що прискорюють систему розрахунків.

За умови сталості V, зміна M повинна викликати пропорційну зміну номінального ВВП (P,Y). Але, відповідно до класичної теорії, реальний ВВП (Y) змінюється повільно і тільки при зміні величини факторів виробництва і технології.

Кейнсіанська теорія попиту на гроші - теорія переваги ліквідності - виділяє три мотиви, що спонукають людей зберігати частину грошей у вигляді готівки:

1. Трансакційний мотив (потреба готівки для поточних угод).

2. Мотив обережності (збереження визначеної суми готівки на випадок непередбаченої обставини в майбутньому).

Пропозиція грошей не залежить від процентної ставки, а може змінитися Національним банком відповідно до цілей монетарної політики. Тому в графічній моделі пропозиції грошей її крива представлена вертикальною лінією.

У даній таблиці виходимо з того, що комерційні банки тримають резерви в точній відповідності з резервними вимогами, тобто згідно з нормою обов'язкового резервування, що дорівнює 20%, а надлишкові резерви використовуються тільки для надання позичок.

Припустимо, що депозити банку №1 збільшилися на 100грн. З цієї суми він 20грн залишає в обов'язкових резервах. Інші -

Величина cr визначається головним чином поведінкою населення вирішує, у якій пропорції будуть знаходитися готівка і депозити.

Величина rr залежить від норми обов'язкових резервів, встановленої Національним банком і від величини надлишкових резервів, що комерційні банки припускають тримати понад необхідну суму.

Тепер пропозицію грошей можна представити як:

Грошово-кредитне регулювання економіки здійснює Національний банк за допомогою монетарної політики. Цілі монетарної політики поділяються на кінцеві (економічний ріст, повна зайнятість, стабільність цін) і проміжні (грошова пропозиція, процентна ставка, валютний курс). За допомогою проміжних цілей Національний банк впливає на кінцеві цілі.

Основною проміжною метою є пропозиція грошей. На її динаміку Національний банк впливає трьома головними методами:

1. Операції з державними цінними паперами: - Національний банк купує державні облігації у юридичних і фізичних осіб чи продає їх.

При купівлі облігацій їхні продавці одержують гроші, на величину яких збільшується грошова база. Протилежний результат досягається при продажу облігацій.

2. Зміна норми обов'язкових резервів. При підвищенні цієї норми зменшується грошовий мультиплікатор, що відповідно зменшує вплив грошової бази на пропозицію грошей і навпаки.

3. Зміна дисконтної ставки, відповідно до якої Національний банк надає кредити комерційним банкам (регулює попит комерційних банків на свої кредити).

Залежно від умов функціонування економіки Національний банк може використовувати різну політику.

Так, в умовах неповної зайнятості, коли виникає необхідність стимулювати ділову активність, застосовується політика дешевих грошей. З цією метою збільшується пропозиція грошей і завдяки цьому зменшується процентна ставка.

Крива рівноваги на товарному ринку