Лекція. Фінансові посередники в грошовому ринку

План

1. Види, сутність та призначення фін. посер-ва.
2. Банки як провідні суб’єкти фін. посередництва.

3. Небанк. фін.-кредит. установи.

Питання для самостійної роботи

1. Класифікація комерційних банків.

Мета лекції – зрозуміти сутність та призначення фінансових посередників, визначити основні видові риси банку, дати характеристику основних видів небанківських фінансових посередників.

Література

Гроші та кредит: Підручник / М.І. Савлук, А.М. Мороз, М.Ф. Пуховкіна та інш. За заг. ред М.І. Савлука. – К.: КНЕУ, 2001. – Стор. 470 – 482.

1. Фін. посередники – екон. суб’єкти, які мобілізують тимчас. вільні кошти продавців Г. та надають їх у використання на певних умовах покупцям Г. Фін. посер-во істотно відрізняється від брокерсько-дилерської діяльності, яка здійснюється в секторі прямого фін-ння. Особливість останньої полягає в тому, що брокери і дилери як тех. посередники не створюють влас. вимог і зоб-нь, а діють за дорученнями клієнтів. Фін. посередники працюють від свого імені і за влас. рах., створюючи влас. зоб-ння і вимоги. Фін. посередники, як min, надають 3 види послуг: *послуги зі зменшення ризику; *послуги зі збільшення ліквідності; *послуги із забезпечення інф-цією. Розрізняють такі види фін. посередників: І. Депозит. (КБ); ІІ. Договірні (страх. Компанії, ПФ); ІІІ. Інвестиц.

2. Банк – юр. особа, яка на підставі НБУ здійснює такі види операцій залучає та запозичає тимчас. вільні кошти фіз. осіб; обліковуються ці кошти на відповід. рах., розміщує їх від свого імені на власний ризик. Осн. ф-ціями банків є: *трансформац. – яка полягає в зміні (трансформації) якісних хар-тик грош. потоків, які проходять через банки. З цього приводу наз. трансформацію ризиків (такими заходами є: диверсифікація активів, створення резервів, диверсифікація резерв.

3. Фінансовими посередниками виступають професійні учасники ринку, що надають послуги в галузі інвестування та здійснюють перерозподіл ресурсів між постачальниками та споживачами капіталу, між інвесторами та реципієнтами коштів. Фінансове посередництво - це спеціалізований вид діяльності на грошовому ринку, що полягає в акумуляції його суб’єктами в обмін на свої зобов’язання вільних грошових капіталів і розміщення їх від свого імені в дохідні активи. Унаслідок цієї діяльності:

   - на ринку з’являються нові фінансові інструменти, що посилює стимули до формування вільних грошових капіталів;

    - скорочуються витрати економічних суб’єктів на забезпечення руху свого грошового капіталу;

    - зменшуються ризики економічних суб’єктів, пов’язані з використанням свого грошового капіталу.

     Небанківські фінансові посередники не можуть розмістити в активи більше коштів, ніж самі акумулювали. Вони є не тільки потужними конкурентами банків у боротьбі за вільні грошові капітали, що само по собі має позитивне значення, а й беруть на себе надання економічним суб’єктам таких фінансових послуг, виконання яких не вигідно чи законодавчо заборонено банкам.

      Особливість діяльності фінансових посередників полягає в тому, що вони концентрують колективні знання про функціонуваня ринку. Інформаційна обізнаність ф.п. виступає своєрідним нематеріальним активом, і звернення клієнтів до ф.п. фактично означає делегування їм колективних рішень.

      Сприяння розвитку ділової активності, мобілізація капіталу на відкритих ринках, його подальше інвестування із перспективною капіталізацією потребує відповідної сервісної інфраструктури, і тому послуги ф.п. об'єктивно викликаються практикою. ТОму такий великий перелік ф.п.: страхові компанії й інвестиційні фонди, кредитні спілки й лізингові компанії, девелопери й ріелтери, консалтингові фірми, інжинірингові  фірми, брокери, дилери, реєстратори, зберігачі, депозитарії, клірингово - розрахункові установи.

Ф. посередники поділяються на договірних фінансових посередників, які залучають кошти на підставі договору с кредитором та на інвестиційних фінансових посередників, які залучають кошти через продаж кредиторам своїх акцій, облігацій, паїв тощо.

Усередині кожної з цих груп фінансові посередники класифікуются за видами послуг, які вони надають своїм кредиторам. Так, у середині першої групи можна виокремити страхові компанії, пенсійні фонди, ломбарди, лізингові та факторингові компанії; у  середині другої групи – інвестиційні фонди, фінансові компанії, кредитні товариства, кредитні спілки.

Особливими ф.п. виступають банківські установи, які можуть діяти одночасно в двох напрямах - на РЦП і кредитному ринку, що дає ії змогу перетворити заощадженя населення в інвестиції.

Страхові компанії -  це фінансові посередники, що спеціалізуються на наданні страхових послуг. Їх діяльність полягає у формуванні на підставі договорів з юридичними та фізичними особами спеціальних грошових фондів, з яких здійснюються виплати грошових коштів в обумовлених розмірах у разі настання певних подій. Страховий бізнес створює банкам потужну конкуренцію в боротьбі за заощадження населення. Страхові компанії мобілізують великі і фінансові ресурси і є серйозними постачальниками довгострокових капіталів на грошовому ринку.

Пенсійні фонди на договірній основі акумулюють кошти юридичних та фізичних осіб у цільовіі фонди, з яких здійснюють пенсійні виплати громадянам після досягнення певного віку. Пенсійні фонди бувають державні і приватні. Розміщення коштів державних фондів здійснюється переважно в державні цінні папери. Кошти приватних фондів розміщуються, як правило, в цінні папери тих фірм, що їх створили.

Ломбарди спеціалізуються на видачі позичок населенню під заставу рухомого майна.

Лізингові компанії спеціалізуються на придбанні предметів тривалого користування та передачі їх в оренду фірмам - орендарям для використання у виробничій діяльності, які поступово сплачують їх вартість протягом визначеного строку.

Факторингові компанії спеціалізуються на купівлі у фірм права на вимогу боргу, як правило, у вигляді дебіторських рахунків за товари, роботи, послуги.

Інвестиційні фонди управляють вільними грошовими коштами інвестиційного призначення. Вони спочатку акумулюють кошти дрібних інвесторів шляхом випуску власних цінних паперів, а потім розміщують їх в акції корпорацій та в державні цінні папери.

Розрізняють інвестиційні фонди відкритого та закритого типу а також взаємні фонди грошового ринку.

Фінансові компанії спеціалізуються на видачі кредитів населенню для роздрібної купівлі товарів; на кредитуванні купівлі товарів певних видів у певних виробників.

Кредитні кооперативи – це посередники, що працюють на кооперативних посадах і спеціалізуються на задоволенні потреб у кредиті своїх членів, переважно підприємств малого та середнього бізнесу, фермерських господарств, фізичних осіб.

Страховий бізнес в Україні розвивавається досить інтенсивно. Після економічної кризи 1998 р. різко скоротився попит на страхові послуги. В останні роки страхові компанії знову почали розгортати свій бізнес, а кількість їх постійно збільшуться.

В Україні лізинг має гарні перспективи в умовах економічного зростання, особливо в сільському господарстві, малому та середньому бізнесі.

Факторинговий бізнес почав активно розвиватися в Україні в 1990 р. З поглибленням платіжної кризи став надзвичайно ризиковим і був згорнутий. У перспективі можливе його відродження.

Інвестиційні фонди в Україні відіграють відчутну роль на грошовому ринку за умови формування для їх розвитку достатніх передумов.

Фінансові компанії також не набули розвитку в Україні. Особливо відчутно упала довіра до них після краху в 1993-1994 рр. ряду трастових компаній, що завдало великих збитків населенню.

Поштовхом для формування кредитної кооперації дало прискорення малого та середнього бізнесу, приватизація землі, розвиток приватного сільськогосподарського виробництва.

Контрольні запитання

1. Що таке фінансове посередництво? У чому полягає призначення фінансового посередництва?
2. Хто такі фінансові посередники? У якому секторі грошового ринку вони працюють?
3. Назвіть фінансових посередників, що здійснюють свою діяльність на грошовому ринку України?
4. Що таке банк? Які функції виконують банки?
5. Що таке базові операції грошового ринку?
6. Що таке банківська система? Які причини спонукали до її створення?
7. Які типи побудови банківських систем Ви знаєте? За яким типом побудована банківська система України?
8. Які інститути входять до структури банківської системи України? У чому полягає принципова відмінність їх діяльності?
9. Охарактеризуйте функції банківської системи. Яка функція є головною і чому?
10. Назвіть основні етапи становлення банківської системи України.
11. що таке небанківські фінансово-кредитні установи? Що спільного та відмінного між НФКУ та банками?