Склад, структура та методика побудови страхових тарифів

Ціна страхового ризику та інших витрат, адекватних грошовому виразу обов'язків страховика з укладання договору страхування, називається тарифною ставкою.

Страховий тариф - брутто-ставка у вартісному виразі або у відсотках з одиниці страхової суми.

Аналіз ризиків дає змогу класифікувати їх на дві великі групи: страхові й нестрахові (не включені до договору страхування). Сукупність страхових ризиків становить обсяг страхової відповідальності за договором страхування, який виражається за допомогою страхової суми договору. Ціна ризику в грошовому виразі оцінюється тарифною ставкою, яка, звичайно, розраховується на 100 грошових одиниць страхової суми або у відсотках до її абсолютної величини.

Ризикові обставини є умовами дії (реалізації) ризику. На основі аналізу ризикових обставин розраховується страхова премія, виплачувана у страховий фонд. Спеціалісти страхової організації мають підбирати й вивчати необхідну інформацію, яка характеризує суттєві ризикові обставини та їхню динаміку. В результаті цього аналізу аргументуються висновки, що враховуються через систему скидок та надбавок (накидок) у відсотках або сталих фінансових умах до обчисленої страхової премії для базової сукупності відповідних ризикових обставин.

Актуарні розрахунки є основою визначення страхових тарифів. Страховий тариф визначається як ставка страхового внеску з одиниці страхової суми за визначений період страхування, яка забезпечує страховику формування страхових резервів, достатніх для виплати страхових відшкодувань і страхових сум, та коштів, необхідних для розвитку страхової компанії. Страховий тариф, за яким укладається договір страхування, називається тарифом-брутто. Він складається з двох частин:

— нетто-ставки - виражає ціну страхового ризику (пожежі, повені, вибуху тощо) і є основною частиною страхового тарифу, що призначена для виплати страхового відшкодування та страхових сум і яка формує страхові резерви;

— навантаження (надбавки) - призначене для відшкодування витрат страховика, пов'язаних з проведенням страхування (по-іншому їх називають витратами страхових компаній на ведення справи), а також для забезпечення отримання страховиком прибутку.

Така структура страхового тарифу є характерною для тарифів з усіх видів страхування, рис. 7.5.

Рис. 7.5. Структура страхового тарифу

Конкретний розмір страхового тарифу вказується у договорі страхування. Розмір страхової премії (страхового платежу, страхового внеску) встановлюється під час укладання договору страхування і залишається незмінним упродовж терміну його дії, якщо інше не визначено умовами договору страхування.

За добровільними видами страхування структуру тарифної ставки визначає сам страховик (як правило, норма витрат на ведення справи складає не більш 50%), а при проведенні обов'язкових видів страхування існують певні обмеження. Кабінетом Міністрів України установлено, що розрахунки страхових тарифів за обов'язковими видами страхування в Україні ведуться із застосуванням нормативу витрат на ведення страхової справи. При цьому він не повинен перевищувати 20 % розміру тарифу.

Окремо прийнято положення «Про затвердження розміру базового страхового платежу за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 3099 від 16 грудня 2004 p., затверджене Розпорядженням Держфінпослуг.

З упровадженням нових положень (стандартів) бухгалтерського обліку Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України було затверджено «Методику визначення звичайної ціни страхового тарифу» [50].

Для розрахунку страхових тарифів використовують методи, які базуються на:

— теорії ймовірності та математичній статистиці;

— експертних оцінках;

— математичній статистиці та розрахунку дохідності;

— методі аналогій та ін.

Найбільш поширеним є метод, що базується на теорії ймовірності та математичній статистиці, тому за основу побудови страхових тарифів приймають імовірність настання страхових випадків.

Методика розрахунку тарифної ставки на основі теорії ймовірності включає:

— визначення вірогідності настання страхового випадку;

— розрахунок нетто-ставки зі 1 00 грн. страхової суми;

— розрахунок ризикової надбавки з використанням статистичних рядів;

— визначення можливого інтервалу змін показника з певною мірою вірогідності;

— розрахунок брутто-ставки, виходячи із планової рентабельності;

— визначення структури брутто-ставки та питомої ваги кожного елемента в

ній.

Для гарантії страхового захисту до складу нетто-ставки (чистої нетто-премії) включається ризикова або дельта-надбавка, призначена для фінансування випадкових відхилень реального збитку від очікуваної величини. На навантаження у структурі тарифної ставки падає частина премії орієнтовно від 5 % до 30 % залежно від виду страхування.

Для різних видів страхування складу навантаження може дещо відрізнятися від названої вище. Так, зі страхування життя до складу навантаження включаються тільки витрати на ведення справи і прибуток.

Розглянемо основні складові навантаження.

Основну частину навантаження займають витрати на ведення справи. Витрати на ведення справи можна розділити для цілей аналізу наступним чином:

— організаційні - витрати, пов'язані з установою страхового товариства;

— аквізиційна - витрати, пов'язані із залученням нових страхувальників і з укладенням нових договорів страхування. Основну частину аквізиційних витрат займають комісійні винагороди страховим агентам і брокерам;

— інкасаційні - витрати, пов'язані з розрахунково-касовим обслуговуванням. Крім того, до цих витрат належать витрати на виготовлення бланків, квитанцій, облікових регістрів і т.п.;

— ліквідаційні - витрати, пов'язані з врегулюванням збитків, судові витрати, витрати на відрядження до місця страхового випадку, оплата послуг експертів і т.п.;

— управлінські, які діляться на загальні витрати та витрати з управління майном. Зокрема, управлінські витрати включають у себе витрати на оплату праці та відрахування на соціальне страхування; господарські та канцелярські витрати; транспорт; зв'язок; оренда; представницькі витрати; амортизація і т.п.

Остання складова навантаження - надбавка на прибуток (плановий прибуток), тобто прибуток від страхової діяльності, яку розраховує отримати страховик.

Наявність цього елемента у структурі брутто-ставки підкреслює підприємницький характер страхової діяльності.

Складові навантаження можуть розраховуватися як на 100 грн. страхової суми, так і у відсотку до брутто-ставкою.

Брутто-ставка розраховується за формулою (7.1):

Визначимо, яким чином страховий тариф використовується для визначення ціни страхової послуги. Нагадаємо, що платою за страхування є страхова премія (внесок). Так, якщо страховий тариф визначений у розмірі 2 % (2 грн. на 100 грн. страхової суми), тоді при страховій сумі в 1000 тис. грн., страхова премія буде розрахована в розмірі 20 тис. грн. (2 грн. • 1 000 тис. грн./100 грн.).

Алгоритм розрахунку нетто-ставки представлений на рис. 7.6.

Рис. 7.6. Алгоритм розрахунку нетто-ставки

Розглянемо різні методики визначення нетто-ставки з масових ризикових видів страхування:

Методика № 11 Відноситься до випадків, коли з даного виду страхування є статистична інформація в частині ймовірності настання страхової події, середньої страхової суми та середнього відшкодування за одним договором (об'єкта) страхування.

Коефіцієнт гарантії безпеки

Методика № 2. Відноситься до випадків, коли з даного виду страхування є статистична інформація про динаміку показника збитковості страхової суми за низку періодів і залежність збитковості від часу близька до лінійної.

1. Розрахунок основної частини нетто-ставки (То).

Основна частина нетто-ставки розраховується в наступному порядку:

1.1. Визначається показник збитковості страхової суми (S/S) за кожним розрахунковим періодом (роком);

1.2. Визначається прогнозований рівень (показник) збитковості з рівняння лінійної регресії: