Макроекономічна рівновага невеликої відкритої економіки. Загальна характеристика моделі Мандела-Флемінґа

Для аналізу функціонування відкритої економіки, наслідків макроеко- номічної політики використовують різноманітні моделі: довго- та коротко­строкової рівноваги, моделі, розроблені для малої і великої економіки, з урахуванням різних режимів валютного регулювання, найпростіші моделі та складніші, які враховують різний ступінь мобільності капіталу.

2.1. Основні припущення та рівняння моделі

Будь-яка модель має свої обмеження і виходить з певних припущень. Модель Мандела-Флемінґа виходить з того, що:

1) ціни у короткостроковому періоді є незмінними;

2) мобільність капіталу абсолютна (жодних перепон на шляху руху капіталу в країну чи за її межі);

3) головною причиною міжнародної мобільності капіталів є різниця в доходності активів різних країн. Різниця між внутрішньою (і) та світовою (і*) процентними ставками — єдиний фактор, який визначає напрям руху капіталу. Перевищення світової процентної ставки над національною веде до відтоку капіталу за межі країни. А завищення національної процентної ставки — до припливу капіталів до країни.

4) невеликий масштаб економіки означає нездатність країни впливати на рівень світової процентної ставки, незалежно від кількості та розмірів кредитів, позик тощо. Проте вона великою мірою залежить від економічного розвитку інших країн. Це означає, що рівень внутрішньої процентної ставки (г) встановлюється врешті-решт на рівні світової процентної ставки (г*): i≈i*.

Модель складається з трьох рівнянь, які описують рівновагу на товарному ринку (крива IS), рівновагу на грошовому ринку (LM), а також умову рівності внутрішньої та світової процентних ставок:

Перше рівняння (крива IS) стверджує, що рівновага на товарному ринку досягається, коли сукупні доходи (виробництво) дорівнює сукупним витратам. При цьому обсяг споживання перебуває у прямій залежності від доходу, що є у розпорядженні; інвестиції (І) — в оберненій залежності від рівня процентної ставки, а чистий експорт — від обмінного курсу (в). Ос­кільки модель розроблена для короткострокового періоду, рівень цін вважається незмінним, ∕2=const, тому можна говорити про рівність номі­нального і реального обмінних курсів (e=ε), а також номінальної і реальної процентних ставок (ї=г).

Друге рівняння (крива LM) описує взаємозв’язок між доходом і про­центною ставкою при збереженні рівноваги на грошовому ринку, тобто за умови, коли пропозиція грошей дорівнює попиту на них. Цей попит, у свою чергу, є прямо пропорційним рівневі сукупного доходу та обернено про­порційним щодо процентної ставки. Грошова маса (M) у цій моделі є екзо­генною величиною, що визначається національним банком. Рівень цін (як і в моделі IS-LM) - величина екзогенна і незмінна.

Третє рівняння показує, що рівень процентної ставки у невеликій відкритій економіці встановлюється на рівні світової процентної ставки.

2.2. Графічне зображення моделі

Наведені три рівняння складають модель Мандела—Флемінґа, і наше завдання застосувати їх у поясненні короткострокових коливань невеликої відкритої економіки.

Наочніше це зробити графічно. Але у двомірному просторі моделі неможливо показати зв’язок одразу трьох ендогенних величин (доходу, про­центної ставки та обмінного курсу), тому будують два графіки, приймаючи у кожному з них одну з величин за незмінну, і аналізують взаємозв’язок двох інших.

Модель Мандела-Флемінґа може бути зображена в системі координат Y~r, аналогічно до моделі IS-LM для закритої економіки, але з новим елементом — горизонтальною лінією, що відображає рівень середньосвіто- вої процентної ставки. Особливим у цьому показі моделі є те, що:

1) положення та рух IS прив’язуються до відповідного рівня обмінного курсу (скажімо, $1=1,7 грн.). Якщо, наприклад, курс внутрішньої валюти країни підвищиться, це призведе до ситуації, коли відносні ціни на іноземні

Мал. 13∙ 1. Зображення моделі Мандела—Фле- мінґа на графіку Y-r. Випадок зави­щеного обмінного курсу, rIS позначається як IS(е) для нагадування, що її поло­ження залежить від обмінного кур­су;

Мал. 13.2. Зображення моделі Мандела— Флемінґа на графіку Y-e.

2) всі три криві перетинаються в одній точці. Це не випадково і досягається завдяки адаптації об­мінного курсу. Щоб зрозуміти такий механізм пристосування та необхідність перетину всіх кривих в одній точці, розглянемо, для при­кладу, випадок їхнього можливого неперетину: коли національна рівноважна процентна ставка (а це точка пе­ретину кривих IS та LM) нижче середньосвітової (rі платіжного балансу), з якого вона досить довгий час не могла вийти. Відго­лоски цієї проблеми ще й досі обговорюються економістами та політиками США.

3.3. Торговельна політика

Найпопулярнішими заходами зовнішньоторговельної політики у багать-

ох країнах, особливо в тих, що роз­виваються або перебувають у стадії трансформації суспільства, є про­текціоністські — тобто такі, що ма­ють на меті захист внутрішнього ви­робника від вільної конкуренції і покращення стану поточного ра­хунку платіжного балансу. Ця полі­тика спрямована на скорочення по­питу на імпортні товари шляхом встановлення імпортних квот і ми­та.

Механізм дії імпортних обме­жень буде таким: вони призведуть до абсолютного скорочення імпорту і збільшення за цей рахунок чистого експорту, тобто графік NX зміститься зовні вгору, що відповідатиме у моделі Мандела-Флемінґа зсуву кривої IS* праворуч (мал. 13.5), але це, в свою чергу, викличе підвищення курсу внутрішньої валюти (попит на іноземну валюту у зв’язку зі скороченням імпорту падає). Останнє негативно впливає на експортні можливості країни. Не слід забувати, що основні торговельні партнери країни також можуть вжити відповідних обмежувальних заходів на імпорт наших товарів у їхні країни. Внаслідок цього ми не матимемо росту доходу, споживання чи інвестицій, оскільки попередні позитивні наслідки скорочення імпорту ней­тралізуються тенденцією зниження чистого експорту, що пов’язано із зро­станням обмінного курсу.

Мал. 13.5. Наслідки зовнішньоторговельної протекціоністської політики за ре­жиму гнучкого обмінного курсу.

Таким чином, протекціоністська зовнішньоторговельна політика за ре ­жиму вільного плавання валют виявляється неефективною. > ‘

; OL

4.