6.1. Місце макроекономічного планування в системі державного регулювання економіки та види макроекономічних планів

Планування - це специфічна управлінська діяльність з виз­начення цілей та шляхів їх досягнення. Його ведуть на підставі ринкових досліджень і аналізу внутрішніх можливостей. Змістом розробки планів є визначення взаємопов'язаних завдань струк­турним підрозділам об'єкта планування, обгрунтування по­трібних ресурсів, визначення показників для контролю та оцін­ки ступеня досягнення цілей.

Світова практика застосування макроекономічного плануван­ня дає змогу виділити три його головні форми: директивне, інди­кативне та стратегічне.

Директивне планування було формою прояву жорсткого дер­жавного регулювання економіки в колишньому СРСР. У разі ди­рективного планування товаровиробнику визначають скільки і якої продукції треба виробити, кому і за яку ціну продавати. Цьому процесу відповідає адекватна централізована система постачан­ня ресурсів. В основі цієї форми регулювання економіки є пере­дусім абсолютизація державної форми власності як основної і єдиної, а в концепції управління передбачено досягнення політич­них результатів усупереч економічній логіці. Крім того, специфі­чно витлумачена економічна роль держави.

Здавалося б, на перший погляд, така система відносин між державою і товаровиробником є зручною для обох і може за­безпечити повну збалансованість народного господарства. На­томість 70-річна практика господарювання за єдиним дирек-

108

тивним планом довела неспроможність реалізувати це завдан­ня. По-перше, жорсткий директивний план сковує товаровироб­ників у пошуках варіантів освоєння нових видів продукції і ліквідовує стимули саморозвитку. По-друге, для збалансова­ності розвитку народного господарства через план треба роз­раховувати не лише прямі, а й опосередковані витрати на оди­ницю продукції. Якщо ж номенклатура продукції перевищує десятки мільйонів найменувань, то навіть найсучаснішим ком­п'ютерам це не під силу.

Централізм директивного планування, яке практикували в планово-розподільній системі країн колишнього СРСР, був до­ведений до абсурду.

Водночас макроекономічне планування стратегії поведін­ки на ринку (стратегічне планування) набуло широкого засто­сування, зокрема, в країнах Європейського Співтовариства. Суть цього планування полягає в забезпеченні виживання еко­номічної одиниці будь-якого рівня (в тому числі макроекономічної національної системи) на динамічному ринку шляхом виявлення та утворення довготермінової стійкої відповідності між цілями системи, її ринковими шансами та внутрішнім по­тенціалом. Стратегічне планування - це системний спосіб уп­равління змінами, творчий процес визначення і здійснення найбільш важливих дій (беручи до уваги сильні та слабкі сто­рони і можливості).

109